Ухвала суду № 93498443, 14.12.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

"14" грудня 2020 р. м ХарківСправа № 922/4001/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

розглянувши матеріали

позовної заяви База виробничо-технологічної комплектації Національно гвардії України, місто Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Будярмарок", місто Харків,

про стягнення 110 844,06 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, База виробничо-технологічної комплектації Національно гвардії України, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Будярмарок", про визнання наявності права на стягнення надміру (зайво) сплачених сум коштів за договором від 08 грудня 2015 року № 115 та про стягнення надміру сплачених коштів в сумі 110 844,06 грн.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.

Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем до позовної заяви додано роздруківку платіжного доручення № 1371 від 03 грудня 2020 року на суму 2 102,00 грн., яка є копією, що підтверджує сам позивач, проставивши на платіжному дорученні власний підпис, а також підпис головного бухгалтера та печатку підприємства - База виробничо-технологічної комплектації Національно гвардії України, що не узгоджується із вимогами Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21 січня 2004 року № 22, із змінами та доповненнями.

Суд зазначає, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

При цьому, пунктами 2.20, 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" який носить виключно рекомендаційний та роз`яснювальний характер зазначено наступне: чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України. Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Таким чином, додана позивачем до позовної заяви роздруківка платіжного доручення № 1371 від 03 грудня 2020 року про сплату судового збору в сумі 2 102,00 грн., не є належним доказом сплати судового збору.

Аналогічної правової позиції дотримуються і Верховний Суд в ухвалах у справі № 918/702/18 від 14 лютого 2019 року, у справі № 904/1081/18 від 23 січня 2019 року, у справі № 924/491/17 від 12 лютого 2019 року та багатьох інших.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд звертає увагу на те, що встановлення підтвердження зарахування судового збору до державного бюджету здійснюється тільки з оригіналу платіжного доручення.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 25 травня 2020 року у справі № 910/1762/20.

Надана позивачем виписка за 04 грудня 2020 року, в розрізі статті 164 Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір" не є доказом сплати судового збору, а лише слугує інформацією з приводу руху грошових коштів.

Згідно з приписами частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункту 2 частини 2 статті 4).

Таким чином, розмір ставок за позовні заяви, які мають майновий характер визначаються за приписом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір". Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці, та подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

В даному випадку, позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру, а саме: перша вимога - про визнання наявності права на стягнення надміру (зайво) сплачених сум коштів за договором від 08 грудня 2015 року № 115; друга вимога - стягнути надміру (зайво) сплачені за договором від 08 грудня 2015 № 115 грошові кошти в сумі 110 844,06 грн.

За таких підстав, при зверненні до суду з вказаним позовом позивач повинен був сплачений судовий збір у загальному розмірі 4 204,00 грн. відповідно до Закону України "Про судовий збір", що зроблено останнім не було. Позивачем, як-то вказано вище представлено до матеріалів позовної заяви роздруківку платіжного доручення № 1371 від 03 грудня 2020 року на суму 2 102,00 грн., тобто у меншому розмірі аніж визначено нормами Закону України "Про судовий збір" (за подання позовної заяви, яка об`єднує в собі дві вимоги - майнову та немайнову).

В світлі викладеного, враховуючи перелічені недоліки позовної заяви, суд рахує, що подана позивачем позовна заява не відповідає імперативним вимогам статей 164 Господарського процесуального кодексу України щодо форми та змісту заяви по суті справи (позовна заява).

Якщо подана позовна заява не відповідає приписами статті 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду (частина 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.

За таких обставин, оскільки подана позовна заява не відповідає вимогам статі 164 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

З метою усунення вище вказаних недоліків позовної заяви, позивачу необхідно надати суду оригінал платіжного доручення № 1371 від 03 грудня 2020 року про сплату судового збору в сумі 2 102,00 грн. та документи, які підтверджують сплату судового збору у сумі 2102,00 грн. (за іншу позовну вимогу).

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до частини 3 статі 174 Господарського процесуального кодексу України позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 164, 174, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

УХВАЛИВ:

Залишити позовну заяву База виробничо-технологічної комплектації Національно гвардії України без руху.

Надати позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до суду: оригінал платіжного доручення № 1371 від 03 грудня 2020 року про сплату судового збору в сумі 2 102,00 грн. та документів, які підтверджують сплату судового збору у сумі 2102,00 грн. (за іншу позовну вимогу, висвітлену в резолютивній частині позовної заяви).

Попередити позивача, що відповідно до частини 4 статті 174 ГПК України, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвалу підписано 14 грудня 2020 року.

Суддя Н.В. Калініченко

№ 922/4001/20