Рішення № 93498071, 09.12.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2020 справа № 31/97 (27/90; 29/32)(464/6747/19)

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: ОСОБА_1 , м. Львів

до відповідача: Державного підприємства «Житлово-комунальна контора», м. Львів

про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушення строків її виплати

у межах справи про банкрутство № 31/97 (27/90; 29/32)

за заявою: Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів

про: банкрутство Державного підприємства «Житлово-комунальна контора», м. Львів (ідентифікаційний код 01275727)

Суддя В.М.Артимович,

секретар судового засідання О.П. Іванило

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1.;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 12.12.2019 звернулася до Сихівського районного суду м. Львова з позовом до Державного підприємства «Житлово-комунальна контора» про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушення строків її виплати.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 10.03.2020 р. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Житлово-комунальна контора» про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушення строків її виплати передано Господарському суду Львівської області у межах справи № 31/97 (27/90; 29/32) про банкрутство Державного підприємства «Житлово-комунальна контора».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.04.2020 справу № 464/6747/19 прийнято до провадження в межах справи № 31/97(27/90;29/32) про банкрутство Державного підприємства «Житлово-комунальна контора», м. Львів (ідентифікаційний код 01275727); постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

28.04.2020 ліквідатором відповідача подано відзив на позовну заяву.

06.05.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив.

16.09.2020 позивачем на розгляд суду подано письмові пояснення у справі про компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушення строків її виплати.

Ухвалою суду від 12.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 31/97(27/90;29/32) (464/6747/19) до судового розгляду по суті на 04.11.2020.

Ухвалою суду від 16.11.2020 призначено судове засідання з розгляду спору по суті на 09.12.2020.

В судове засідання 09.12.2020 з`явилася позивач, позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Ліквідатор Державного підприємства «Житлово-комунальна контора» в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи. За таких обставин суд розглядає справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

1.Описова частина рішення.

1.1. Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 01.08.1992 перебувала у трудових відносинах із Державним підприємством «Житлово-комунальна контора» на посаді головного бухгалтера.

Позивач вказує, що у зв`язку з тим, що з вини відповідача позивачу невчасно виплачено нараховану заробітну плату, позивач звернулася до суду із відповідною позовною заявою з проханням стягнути з Державного підприємства «Житлово-комунальна контора» компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушення строків її виплати на суму 67597,65 грн.

Також позивач зазначає, що розмір компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів виплати заробітної плати за період з квітня по вересень 2010, грудень 2010, з квітня по грудень 2013, 2014-2018 рр., зі січня по серпень 2019 здійснено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 за № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати».

1.2. Позиція відповідача.

Ліквідатором відповідача на розгляд суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що станом на 25.01.2011 по підприємству обліковувалась заборгованість із заробітної плати перед працівниками, серед яких була позивач ОСОБА_1 .

Постановою Господарського суду Львівської області від 11.10.2017 у справі № 31/97(27/90;29/32) ДП «Житлово-комунальна контора» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого Литвина І.М.

Відповідач також зазначає, що ОСОБА_1 продовжувала працювати в ДП «Житлово-комунальна контора» як під час процедури санації, так і під час ліквідаційної процедури. Заробітна плата за ці періоди нараховувалась позивачу, проте повністю не виплачувалась ОСОБА_1 через відсутність коштів на рахунку відповідача.

Відтак, через відсутність коштів на рахунку ДП «Житлово-комунальна контора» були порушені позивачу строки виплати нарахованої заробітної плати.

2.Мотивувальна частина рішення:

2.1.Фактичні обставини, встановлені судом:

ОСОБА_1 з 01.08.1992 перебувала у трудових відносинах із Державним підприємством «Житлово-комунальна контора» на посаді головного бухгалтера.

Як стверджує позивач, не заперечує відповідач та свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 нараховано заробітну плату за періоди з квітня по вересень 2010, грудень 2010, з квітня по грудень 2013, зі січня по грудень 2014, зі січня по грудень 2015, зі січня по лютий 2016 на загальну суму 39987,00 грн. Вказана сума заборгованості виплачена позивачу 23.05.2019, що підтверджується довідкою ДП «Житлово-комунальна контора» від 09.12.2019 за № 26.

За періоди з лютого по грудень 2016, з січня по жовтень 2017 нараховано позивачу заробітну плату на суму 39509,68 грн. Вказана сума заборгованості виплачена позивачу 30.07.2019, що підтверджується довідкою ДП «Житлово-комунальна контора» від 09.12.2019 за № 27.

Також позивачу нараховано за періоди з листопада по грудень 2017, зі січня по грудень 2018, зі січня по вересень 2019 заробітну плату на суму 71349,46 грн., яка виплачена позивачу в грудні 2019 згідно довідки ДП «Житлово-комунальна контора» від 09.12.2019 за № 28.

Як вбачається з матеріалів справи № 31/97(27/90;29/32), постановою Господарського суду Львівської області від 11.10.2017 ДП «Житлово-комунальна контора» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого Литвина І.М.

Як зазначає ліквідатор відповідача, ОСОБА_1 продовжувала працювати в ДП «Житлово-комунальна контора» як під час процедури санації, так і під час ліквідаційної процедури. Через відсутність коштів на рахунку ДП «Житлово-комунальна контора» були порушені позивачу строки виплати нарахованої заробітної плати.

Нарахована позивачу заробітна плата виплачена відповідачем невчасно, внаслідок чого у позивача виникло право на звернення до суду із відповідною позовною заявою з проханням стягнути з Державного підприємства «Житлово-комунальна контора» компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушення строків її виплати на суму 67597,65 грн.

Розмір компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів виплати заробітної плати за період з квітня по вересень 2010, грудень 2010, з квітня по грудень 2013, 2014-2018 рр., зі січня по серпень 2019 здійснено позивачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 за № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати».

2.2. Норми права, застосовані судом. Оцінка суду.

Суд, проаналізувавши матеріали та з`ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об`єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відносно відповідача 11.10.2017 Господарським судом Львівської області винесено постанову у справі № 31/97(27/90;29/32) про визнання ДП «Житлово-комунальна контора» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, на даний час провадження перебуває на стадії ліквідації.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, у тому числі спори про стягнення заробітної плати. Аналогічні положення містяться в п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивач ОСОБА_1 працювала у Державному підприємстві «Житлово-комунальна контора» з 01.08.1992 на посаді головного бухгалтера.

За виконання нею свої трудових обов`язків ОСОБА_1 нараховано заробітну плату за періоди з квітня по вересень 2010, грудень 2010, з квітня по грудень 2013, зі січня по грудень 2014, зі січня по грудень 2015, з січня по лютий 2016 на загальну суму 39987,00 грн. Вказана сума заборгованості виплачена позивачу 23.05.2019, що підтверджується довідкою ДП «Житлово-комунальна контора» від 09.12.2019 за № 26. За періоди з лютого по грудень 2016, з січня по жовтень 2017 нараховано позивачу заробітну плату на суму 39509,68 грн. Вказана сума заборгованості виплачена позивачу 30.07.2019, що підтверджується довідкою ДП «Житлово-комунальна контора» від 09.12.2019 за № 27. Також позивачу нараховано за періоди з листопада по грудень 2017, зі січня по грудень 2018, зі січня по вересень 2019 заробітну плату на суму 71349,46 грн., яка виплачена позивачу в грудні 2019 згідно довідки ДП «Житлово-комунальна контора» від 09.12.2019 за № 28.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам ст. ст. 94, 97, 115 КЗпП України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», відповідачем невчасно виплачено нараховану заробітну плату, що стало підставою для звернення з позовом до суду про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) передбачено, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У відповідності зі ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно ч. 5 ст. 97 КЗпП України плата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Статтею 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Як зазначено позивачем та вбачається з долучених до матеріалів позовної заяви довідок ДП «Житлово-комунальна контора» від 09.12.2019 за № 26, від 09.12.2019 за № 27, від 09.12.2019 за № 28, нарахована позивачу заробітна плата, виплачена з порушенням строків для її виплати. Вказане відповідач не оспорює та у відзиві на позовну заяву зазначає, що через відсутність коштів на рахунку ДП «Житлово-комунальна контора» були порушені позивачу строки виплати нарахованої заробітної плати.

Компенсація проводиться відповідно до Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159.

Положеннями ст. 2 Закону України Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати, яка включає: основну заробітну плату (винагорода за виконану роботу); додаткову заробітну плату (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці - доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, премії); інші заохочувальні та компенсаційні виплати (виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст. ст. 2 та 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі розуміються грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід до уваги не береться).

Згідно ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. А відповідно до ст. 3 цього закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 за № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Відповідно до правового висновку закріпленого в постанові Верховного Суду України від 7 листопада 2012 року (справа № 6-131цс12): «основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів (зокрема, заробітної плати, пенсії, соціальної виплати, страхових виплат). При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення».

Відповідач не оспорював розмір компенсації.

Згідно наданого позивачем розрахунку сума компенсації становить 67597,65 грн. Вирішуючи позов щодо компенсації частини втраченої заробітної плати, суд також виходить із наданих позивачем розрахунків нарахованої, але своєчасно невиплаченої заробітної плати та законодавства, яке регулює зазначені правовідносини.

Відповідачем станом на 09.12.2020 не надано доказів виплати позивачу компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушення строків її виплати. У зв`язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме: з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 67597,65 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушення строків її виплати (саме цю суму просить позивач стягнути з відповідача у позові).

Суд звертає увагу відповідача, що рішенням Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 1-18/2013 визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Ураховуючи те, що позов задоволено повністю, а позивач на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, судовий збір в сумі 768,40 грн. слід стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 86, 74-79, 123, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Житлово-комунальна контора» (79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 107; ідентифікаційний код 01275727) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушення строків її виплати в сумі 67597,65 грн.

3. Стягнути з Державного підприємства «Житлово-комунальна контора» (79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 107; ідентифікаційний код 01275727) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 768,40 грн.

4. Накази відповідно до ст. 327 ГПК України видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 14.12.2020.

Суддя В.М. Артимович