Рішення № 93496827, 09.12.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2020м. ДніпроСправа № 904/3869/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Кармазіної Л.П. за участю секретаря судового засідання Боговенко С.Ю., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СХІДЕНЕРГО", Донецька область, м.Курахове

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛУРГТРАНС", м. Дніпро

про стягнення 615 519,09 грн.

Представники:

від позивача: Аверіна В.Є. адвокат

від відповідача: Литвин Ю.С. адвокат, посвідчення №2199

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СХІДЕНЕРГО" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛУРГТРАНС" про стягнення заборгованості за договором №70ТЕО/16 від 30.06.2016 у розмірі 615 519,09 грн., з яких: 584 067,10 грн. - основного боргу, 13 754,76 грн. - 3% річних, 17 697,23 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №70ТЕО/16 від 30.06.2016, в частині повернення суми невикористаної попередньої оплати у розмірі 584 067,10 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2020, позовну заяву залишено без руху та надано Товариству з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СХІДЕНЕРГО" строк, протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви, а саме:- надати докази відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви від 16.07.2020 б/н і доданих до неї документів.

04.08.2020 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків, якою надав докази відправлення відповідачу позовної заяви від 16.07.2020 б/н і доданих до неї документів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2020, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02.09.2020.

28.08.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідачем в повному обсязі повернуто залишок передоплати в сумі 545 411,04 грн., що підтверджується платіжним дорученням №8177 від 18.06.2018 року. Після повернення зазначеної суми передоплати у відповідача відсутня зайво сплачена позивачем передоплата. Також відповідач у відзиві на позов наголошував, що акт звірки за період 01.01.2016 - 28.08.2019 не підтверджує факт здійснення господарських операцій, не підтверджує дійсний стан розрахунків між сторонами, та, відповідно, не є належним та достатнім доказом. Також відповідач вказав, що з акту звірки, наданого позивачем, не зрозуміло підстави формування сум, зазначених у ньому, не вказано реквізитів платіжних доручень про оплату послуг, не вказано реквізитів актів наданих послуг, на підставі яких проводиться розрахунок.

01.09.2020 відповідач подав до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2020 відкладено підготовче засідання на 23.09.2020.

17.09.2020 позивач подав до суду письмові пояснення на відзив, в яких заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов та просив суд залучити до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків станом на 10.05.2018 та акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 - 31.12.2017. У поясненнях на відзив позивач зазначив, що предметом позову у справі є стягнення неповерненого відповідачем залишку переплати у розмірі 584 067,10 грн. За даними підписаного з обох сторін акту звірки взаємних розрахунків за 2017 рік заборгованість із вище зазначеної суми передплати утворилась ще в 2017 році, відповідач повернув позивачу передплату в розмірі 545 411,04 грн., яка виникла в 2018 році. На підставі викладеного позивач зазначив, що не заперечує факту повернення відповідачем залишку переплати у розмірі 545 411,04 грн., водночас на думку позивача, повернена сума немає жодного відношення до заборгованості, яка є предметом розгляду у даній справі.

22.09.2020 позивач, на виконання ухвали суду від 02.09.2020, подав до канцелярії суду клопотання про доручення доказів до матеріалів справи.

23.09.2020 в підготовче засідання з`явився представник позивача, який надав усні пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів - до 09.11.2020 та відкладено підготовче засідання на 13.10.2020.

08.10.2020 позивач подав до суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

12.10.2020 позивач направив на електронну пошту суду письмові пояснення, в яких вказав, що відповідно до умов договору 70ТЕО/16 від 30.06.2016 року розрахунки між сторонами здійснювались на умовах повної передплати (авансування послуг ТЕО). Позивач зазначає, що оскільки, послуги надавались відповідачем по мірі отримання передплати від позивача та не на точну суму згідно з відповідними платіжними дорученням, акти виконаних робіт оформлювались відповідачем за відповідний період. При цьому в актах виконаних робіт відображені суми, на які відповідач фактично надавав послуги у відповідному періоді, при цьому передплати могло бути зроблено позивачем у тому ж періоді більше, яка залишалася неосвоєною та переносилась на наступні періоди надання послуг. Тобто, відповідачем не складались акти наданих послуг за кожним фактом передплати зі сторони позивача, а, тому, акти наданих послуг не відповідають всім платіжним дорученням, які підтверджують оплати позивача за послуги ТЕО. З актів звірки вбачається, що станом на 31.12.2017 року сальдо (різниця між оплатами та надходженнями) було на користь позивача на суму 584 067,10 грн. Тобто, саме на цю суму зі сторони відповідача не надані послуги, не складені та не надані акти наданих послуг, які б підтвердили їх надання.

У зв`язку з перебуванням судді Кармазіної Л.П. на лікарняному, учасників справи листом від 13.10.2020 було повідомлено про неможливість проведення судового засідання у справі №904/3869/20, призначеного на 13.10.2020.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2020, призначено підготовче засідання на 04.11.2020 о 12:20 год. та відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "ДТЕК СХІДЕНЕРГО" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

27.10.2020 відповідач подав до суду клопотання, в якому просив суд змінити час судового засідання 04.11.2020 після 15:00 год. Враховуючи, що в судове засідання, призначене на 04.11.2020 о 12:20 год., з`явився представник відповідача, суд залишив вказане клопотання без розгляду.

28.10.2020 відповідач подав до суду пояснення за результатами ознайомлення з матеріалами справи, в яких зазначив, що позивачем при визначенні суми позову було помилково не враховано п`ять актів наданих послуг за березень - квітень 2017 року на загальну суму 586 129,44 грн., а саме: акт № 72/468 від 10.03.2017 на суму 20 782,56 грн., акт № 87/647 від 31.03.2017 на суму 89 026,56 грн., акт № 90/651 від 31.03.2017 на суму 234 192,00 грн., акт № 94/800 від 27.04.2017 на суму 54 184,32 грн., акт № 95/801 від 27.04.2017 на суму 187 944,00 грн. Відповідач зазначив, що вказані акти наданих послуг були направлені на адресу позивача та отримані ним, проте позивач вказані акти не підписав. За твердженням відповідача, оскільки позивач не надав обґрунтованих заперечень щодо змісту актів наданих послуг, то відповідно до п. 2.1.10 договору, такі послуги вважаються прийнятими позивачем у повному обсязі. На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

04.11.2020 в підготовче засідання з`явились представники позивача та відповідача.

04.11.2020 судом було оголошено перерву в підготовчому засіданні до 09.11.2020.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "ДТЕК СХІДЕНЕРГО" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

09.11.2020 в підготовче засідання з`явився представник відповідача.

Представник позивача в підготовче засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується підписом представника позивача у повідомленні про перерву у судовому засіданні. 09.11.2020 позивач надіслав на електронну адресу суд заяву, в якій просив суд підготовче засідання проводити без участі представника позивача та наступне судове засідання призначити в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 09.12.2020.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СХІДЕНЕРГО" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Судове засідання в режимі відеоконференції відбудеться 09.12.2020 об 11:00 год. Доручено Господарському суду Київської області забезпечити проведення відеоконференції за участю уповноваженого представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СХІДЕНЕРГО" 09.12.2020 об 11:00 год.

04.12.2020 позивач подав до суду клопотання, в якому просив суд ухвалити рішення про повернення до стадії підготовчого судового засідання з метою встановлення фактичних обставин справи №904/3869/20 та надання ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» додаткових доказів, для залучення їх до матеріалів зазначеної справи.

08.12.2020 відповідач подав до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

09.12.2020 позивачем було направлено на електронну пошту суду письмові пояснення, в яких позивач просив суд задовольнити позовні вимоги та долучити до матеріалів справи копію листа від 04.05.2017 №1047/18 та паперову копію електронного листа від 04.05.2017; паперову копію електронного листа від 04.04.2017, копію листа від 20.08.2020 №12/294.

Крім того, 09.12.2020 позивач направив на електронну пошту суду докази направлення письмових пояснень з додатками на поштову адресу суду та на адресу відповідача.

Вказані пояснення та докази, які позивач просить суд долучити до матеріалів справи, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню та обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 2 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Частинами 4, 5 ст.80 ГПК України передбачено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Згідно з п. 8 ст.80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у цьому випадку - позивача) (висновок викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 913/317/18 та від 22.05.2019 у справі № 5011-15/10488-2012).

Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms") згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.

Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" від 27.10.1993 та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996).

Позивачем вказані пояснення на позов та докази в їх обґрунтування подані після закриття підготовчого провадження без зазначення поважності причин їх не подання у визначений законом строк. При цьому, суд зазначає, що листи, які позивач просив суд долучити до матеріалів справи датовані 04.04.2017, 04.05.2017 та 20.08.2020, а отже позивач мав реальну можливість подати такі докази разом з позовною заявою та під час підготовчого провадження.

Судом враховано, що справа слухається тривалий час (з 10 серпня 2020 року), строк підготовчого провадження вичерпано та у позивача була можливість надати свої пояснення на позов та докази в їх обґрунтування до початку розгляду справи по суті.

З огляду на приписи ст. 80 ГПК України, подані позивачем після закриття підготовчого провадження пояснення та додаткові докази знаходяться в матеріалах справи, однак судом до уваги при прийнятті рішення не приймаються, оскільки подані після закінчення строку, встановленого ГПК України для їх подання без обґрунтування причин неможливості їх подання у встановлений строк.

09.12.2020 в судовому засіданні позивач підтримав клопотання про повернення до стадії підготовчого судового засідання від 04.12.2020 та просив суд повернутись до стадії підготовчого судового засідання.

Відповідач залишив вирішення вказаного клопотання на розсуд суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2020 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СХІДЕНЕРГО" у задоволенні клопотання про повернення до стадії підготовчого засідання.

09.12.2020 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 09.12.2020 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд прийшов до наступних висновків.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ.

Предметом доказування у справі є встановлення факту неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором №70ТЕО/16 від 30.06.2016, в частині повернення суми невикористаної попередньої оплати у розмірі 584 067,10 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СХІДЕНЕРГО" (клієнт - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛУРГТРАНС" (експедитор - відповідач) укладено договір №70ТЕО/16.

Відповідно до п. 1.1. договору, експедитор здійснює транспортно-експедиторське обслуговування клієнта (далі по тексту ТЕО), в рамках якого експедитор надає клієнту за плату транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів клієнта в залізничному рухомому складі (далі по тексту - послуги експедитора), а клієнт сплачує та приймає надані експедитором послуги на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1.9. договору, клієнт зобов`язаний приймати від експедитора рахунки і проводити розрахунки з експедитором відповідно до вимог цього договору. Здійснювати оплату вартості послуг, що нараховується експедитором в період призупинення здійснення ТЕО з підстав, зазначених у п.2.4.4. цього договору.

Згідно з п. 2.1.10. договору, клієнт зобов`язаний приймати, розглядати і, при відсутності зауважень, затверджувати (підписувати) акти наданих послуг протягом 5 робочих днів з моменту отримання від експедитора акта наданих послуг. У разі виникнення зауважень по акту наданих послуг клієнт зобов`язаний у цей же термін надати експедитору зауваження із обов`язковим письмовим обґрунтуванням. У разі порушення клієнтом терміну затвердження акту наданих послуг та ненадання розбіжностей по акту наданих послуг, такий акт вважається затвердженим (підписаним) клієнтом без розбіжностей та зауважень, у повному обсязі. При цьому, датою затвердження (підписання) клієнтом акта наданих послуг є останній день терміну, зазначеного в абзаці 1 цього пункту.

Згідно з п. 2.2.2 договору, клієнт має право ініціювати звірку взаєморозрахунків з експедитором.

Відповідно до п. 3.1. договору, розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України.

Загальна сума цього договору визначається на підставі всіх актів наданих послуг, оформлених нами у порядку, передбаченим цим договором (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору, клієнт здійснює попередню оплату вартості здійснення ТЕО та плати послуг експедитора шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок експедитора в розмірі 100% від добової розрахункової вартості до початку перевезення на підставі рахунку експедитора.

Згідно з п. 3.5. договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №2 від 01.08.2016, вартість здійснення ТЕО та плата послуг експедитора узгоджується сторонами у робочому порядку з таксуванням умов перевезень. Вартість здійснення ТЕО включає плату послуг експедитора та складається з:

1) Розрахункової величини тарифу за перевезення вантажів у напіввагонах загального парку залізниць, встановленого «Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов`язані з ними послуги» (Тарифне керівництво №1) із застосуванням Коригуючого (підвищуючого) коефіцієнта К, що складає:

1.2 - для перевезень з однієї станції УЗ на іншу станцію УЗ;

1,3 - для перевезень з/на території (населені пункти) де органи державної влади України тимчасово не здійснюють (або не здійснювали) свої повноваження (НКТ), перелік яких встановлюється державними органами України;

2) Плати за час знаходження приватних (власних та орендованих ТОВ «Металургтранс») вагонів на під`їзній колії підприємства - вантажовідправника/ вантажоодержувача, починаючи з 25-го часу як з 1-го після передачі вагона на під`їзну колію Клієнта - вантажовідправника/вантажоодержувача до моменту повернення вагона залізниці на станцію примикання.

3) вартості додаткових зборів і платежів, пов`язаних з перевезенням вантажів клієнта.

Зазначені моменти визначаються згідно даних електронної бази ГІОЦ Укрзалізниці. Плата нараховується по ставкам плати за користування вантажними вагонами Укрзалізниці, що застосовуються залізницею при нарахуванні плати згідно до відповідних наказів Міністерства інфраструктури України та розпоряджень Укрзалізниці, які діють в період знаходження вагонів на під`їзній колії підприємства - вантажовідправника/ вантажоодержувача.

Відповідно до п. 3.8. договору, у випадку, якщо перерахована клієнтом сума передоплати перевищує фактичну вартість здійснення ТЕО, сума перевищення залишається в розпорядженні експедитора для здійснення ТЕО за цим договором, або повертається клієнту на підставі його письмової вимоги протягом 5-ти банківських днів з дати отримання експедитором оригіналу листа з такою вимогою.

Згідно з п. 3.10. договору, факт надання послуг експедитором клієнту підтверджується документом (документами), який відображає наступну інформацію: рід вантажу, пункт відправлення та призначення, рух у завантаженому та/або порожньому стані, місце та час знаходження рухомого складу, номер вагону, номер відправки, факт списання грошей з особового рахунку експедитора, іншу інформацію про послугу. Такими документами можуть бути: дані електронної бази ГІОЦ Укрзалізниці, або перевізний документ, або накопичувальна картка, або відомість форми ГУ-46, або перелік ТехПД, або Акт наданих послуг, або інші документи.

За підсумками роботи за місяць сторони не пізніше останнього дня звітного місяця оформляють Акт наданих послуг, який є первинним документом для відображення операцій в бухгалтерському та податковому обліку. За ініціативою експедитора можуть оформлюватися декілька актів на місяць за підсумками роботи в періоді, який вказано в акті наданих послуг.

Пунктом 3.11. договору визначено, що датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку клієнта.

Відповідно до п. 3.14. договору, експедитор має право утримувати належну йому суму плати послуг експедитора з коштів перерахованих клієнтом у якості передплати.

Згідно з п. 3.15. договору при надходженні грошових коштів від клієнта, у випадку наявності заборгованості перед експедитором за цим договором, в першу чергу погашається заборгованість, залишок грошових коштів зараховується в рахунок передплати за цим договором.

Експедитор зобов`язаний не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, надати клієнту оригінали актів приймання-передачі наданих послуг та рахунки на оплату наданих послуг за такий попередній звітній місяць, а скановані копії актів приймання-передачі наданих послуг надавати клієнту не пізніше 2 числа місяця наступного за звітним. У випадках, передбачених чинним законодавством, зареєструвати в установленому порядку (не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою її складання) податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних. Після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, надавати податкові накладні на електронну адресу bestzvit_ve@dtek.com. У разі порушення Експедитором термінів надання та порядку реєстрації податкової накладної, Експедитор сплачує Клієнту штраф у розмірі, еквівалентному сумі податкового кредиту за такою податковою накладною. (п. 3.17 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2017, а в частині невиконаних зобов`язань - до повного їх виконання. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо будь-яка із сторін не заявить про його розірвання протягом 30-ти робочих днів до закінчення терміну його дії (п. 8.1. договору, в редакції додаткової угоди №3 від 26.10.2016).

Позивач у позовній заяві зазначає, що в період з початку дії договору по грудень 2018 року позивач сплатив на користь відповідача авансові платежі за надання послуг з організації перевезень на загальну суму 268 112 196,79 грн., проте відповідачем було надано позивачу послуги на суму 267 528 129,69 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами наданих послуг (а.с.192-250 т.1, а.с. 1- 56 т.2).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем було складено акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 (а.с.90-94 т.1). Так, за даними позивача дебет - 5 013 707,81 грн., за даними відповідача кредит - 4 429 640,81 грн. Вказаний акт підписано з боку відповідача з розбіжностями на суму 584 067,10 грн.

31.05.2018 позивач звернувся до відповідача з листом №1927/1050, в якому просив повернути невикористану попередню оплату, в зв`язку з відсутністю необхідності позивача у послугах експедитора (а.с.70 т.1).

18.06.2018 відповідач перерахував на рахунок позивача 545 411,04 грн. невикористаної попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням № 8177 від 18.06.2018 з призначенням платежу: «повернення передплати за ТЕО зг.дог. №70ТЕО/16 від 30.06.2016 згідно листа №1927/1050 від 31.05.2018 у т.ч. ПДВ 20%-90 901,84 грн.» (а.с. 78 т.1).

Позивач вказав, що з 2019 року позивач не замовляв, а відповідач фактично не надавав послуги за договором №70ТЕО/16 від 30.06.2016, в зв`язку з відсутністю необхідності позивача у послугах експедитора.

За твердженням позивача, станом на 01.01.2019 у відповідача залишилась в розпорядженні невикористана сума попередньої оплати, здійсненої позивачем у розмірі 584 067,10 грн. На підтвердження вказаних обставин позивачем надано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2016 - 28.08.2019, який підписано позивачем в односторонньому порядку (а.с.19 - 27 т.1).

Оскільки за даними бухгалтерського обліку позивача, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем на суму 584 067,10 грн. невикористаної попередньої оплати за договором, позивач звернувся до відповідача з вимогами вих. №1618/1587 від 31.07.2019 та вих. №1618/1512 від 30.08.2019, в яких просив повернути суму невикористаної попередньої оплати у розмірі 584 067,10 грн. (а.с.16-17 т.1).

Листом вих. №18081 від 22.10.2019 відповідач просив позивача надати завірені належним чином докази, що підтверджують повноваження особи, яка підписала вимогу, для розгляду вимоги про повернення грошових коштів (а.с.18 т. 1).

Звертаючись до суду із цим позовом позивач зазначає, що відповідач суму попередньої оплати в розмірі 584 067,10 грн. не повернув, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 584 067,10 грн. - основного боргу, 13 754,76 грн. - 3% річних за період з 10.09.2019 по 22.06.2020, 17 697,23 грн. - інфляційних втрат за період з вересня 2019 по квітень 2020.

При цьому, відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що сума залишку невикористаної попередньої оплати за договором №70ТЕО/16 від 30.06.2016 складала 545 411,04 грн. та була повернута позивачу згідно платіжного доручення № 8177 від 18.06.2018. Відповідач зазначив, що заявлена позивачем до стягнення сума 584 067,10 грн. не є невикористаною передоплатою, оскільки відповідачем було надано позивачу послуги на суму 584 067,10 грн., згідно актів наданих послуг № 72/468 від 10.03.2017 на суму 20 785,56 грн., № 87/647 від 31.03.2017 на суму 89 026,56 грн., № 90/651 від 31.03.2017 на суму 234192,00 грн., № 94/800 від 27.04.2017 на суму 54 184,32 грн., № 95/801 від 27.04.2017 на суму 187 944,00 грн. (а.с. 146, 149, 150, 153, 154 т.2).

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 193 вказаного Кодексу, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання.

За приписами ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

На підтвердження надання послуг на суму 584 067,10 грн. відповідачем було надано до суду копії актів наданих послуг № 72/468 від 10.03.2017 на суму 20 785,56 грн., № 87/647 від 31.03.2017 на суму 89 026,56 грн., № 90/651 від 31.03.2017 на суму 234 192,00 грн., № 94/800 від 27.04.2017 на суму 54 184,32 грн., №95/801 від 27.04.2017 на суму 187 944,00 грн. (а.с.146, 149, 150, 153, 154 т.2), які підписані відповідачем в односторонньому порядку.

Суд зазначає, що вищезазначені акти наданих послуг були вказані відповідачем при складенні між сторонами акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 (а.с.90-94 т.1). Так, за даними позивача дебет - 5 013 707,81 грн., за даними відповідача кредит - 4 429 640,81 грн. Вказаний акт підписано з боку відповідача з розбіжностями на суму 584 067,10 грн. При цьому, відповідачем було вказано про надані послуги на суму 584 067,10 грн. у п. 64 акту, п. 74 акту, п. 75 акту, п. 83 акту, п. 84 акту.

Під час розгляду справи позивач зазначав, що послуги на суму 584 067,10 грн. йому не надавались. Вказані акти, за твердженням позивача, не були направлені на його адресу.

Згідно з п. 2.1.10. договору, клієнт зобов`язаний приймати, розглядати і, при відсутності зауважень, затверджувати (підписувати) акти наданих послуг протягом 5 робочих днів з моменту отримання від експедитора акта наданих послуг. У разі виникнення зауважень по акту наданих послуг клієнт зобов`язаний у цей же термін надати експедитору зауваження із обов`язковим письмовим обґрунтуванням. У разі порушення клієнтом терміну затвердження акту наданих послуг та ненадання розбіжностей по акту наданих послуг, такий акт вважається затвердженим (підписаним) клієнтом без розбіжностей та зауважень, у повному обсязі. При цьому, датою затвердження (підписання) клієнтом акта наданих послуг є останній день терміну, зазначеного в абзаці 1 цього пункту.

Судом встановлено, що акт наданих послуг № 72/468 від 10.03.2017 було направлено на адресу позивача супровідним листом №7474 від 16.03.2017 (а.с.146-148 т.2); акти наданих послуг № 87/647 від 31.03.2017 та № 90/651 від 31.03.2017 були направлені на адресу позивача супровідним листом №9403 від 03.04.2017 (а.с.149-152 т.2); акти наданих послуг №94/800 від 27.04.2017 та № 95/801 від 27.04.2017 були направлені на адресу позивача супровідним листом №12195 від 28.04.2017 (а.с.153-156 т.2).

Вказані акти з рахунками були направлені на адресу позивача (85612, Донецька область, місто Курахове, вул. Енергетиків, 34), яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, враховуючи, що акти наданих послуг № 72/468 від 10.03.2017 на суму 20 785,56 грн., № 87/647 від 31.03.2017 на суму 89 026,56 грн., № 90/651 від 31.03.2017 на суму 234192,00 грн., № 94/800 від 27.04.2017 на суму 54 184,32 грн., № 95/801 від 27.04.2017 на суму 187 944,00 грн. (а.с.146, 149, 150, 153, 154 т.2), направлені саме на адресу, яка відповідає адресі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином виконав свою частину зобов`язання та надав позивачу на підтвердження наданих послуг акти надання послуг на підпис, однак позивач ухилився від їх отримання та підписання, письмових зауважень до актів, як це передбачено п. 2.1.10. договору, позивач не надав.

У відповідності до положень п. 2.1.10. договору, у разі порушення клієнтом терміну затвердження акту наданих послуг та ненадання розбіжностей по акту наданих послуг, такий акт вважається затвердженим (підписаним) клієнтом без розбіжностей та зауважень, у повному обсязі.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем були надані, а позивачем прийняті без зауважень послуги за актами наданих послуг №72/468 від 10.03.2017 на суму 20 785,56 грн., №87/647 від 31.03.2017 на суму 89 026,56 грн., №90/651 від 31.03.2017 на суму 234 192,00 грн., №94/800 від 27.04.2017 на суму 54 184,32 грн., №95/801 від 27.04.2017 на суму 187 944,00 грн. (а.с.146, 149, 150, 153, 154 т.2).

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченої за договором попередньої оплати наданих послуг в розмірі 584 067,10 грн., оскільки дані послуги надані відповідачем та прийняті позивачем в повному обсязі.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу, суд також відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 13754,76 грн. - 3% річних за період з 10.09.2019 по 22.06.2020, 17 697,23 грн. - інфляційних втрат за період з вересня 2019 по квітень 2020, які розрахована позивачем з посиланням на порушення відповідачем строків повернення суми авансових платежів.

Під час розгляду справи відповідачем було подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, в якій відповідач зазначив, що позивач був обізнаний про обставини, які на думку останнього, порушують його права, про що свідчить, зокрема, отримання актів наданих послуг № 72/468 від 10.03.2017, № 87/647 від 31.03.2017, № 90/651 від 31.03.201 7, № 94/800 від 27.04.2017 та № 95/801 від 27.04.2017 з додатками протягом бєрезня-травня 2017 року. При цьому, відповідач вказував, що позов у даній справі пред`явлено позивачем до суду 16.07.2020, тобто з пропуском встановленого строку позовної давності.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У п. 2.1., п. 2.2, п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10 господарським судам роз`яснено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на висновок суду про відмову в позові з підстав його необґрунтованості позовна давність застосуванню не підлягає.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись статями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СХІДЕНЕРГО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛУРГТРАНС" про стягнення заборгованості за договором №70ТЕО/16 від 30.06.2016 у розмірі 615 519,09 грн., з яких: 584 067,10 грн. - основного боргу, 13 754,76 грн. - 3% річних, 17 697,23 грн. - інфляційних втрат - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.12.2020

Суддя Л.П. Кармазіна