
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.12.2020м. ДніпроСправа № 904/5004/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. За участю секретаря судового засідання Головахи К.К., розглянувши справу
за позовом Комунальне підприємство "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпровської міської ради м. Дніпро
до Приватне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний завод" м. Дніпро
про заборгованості у сумі 1 533 053, 99грн. за договором про надання послуг водопостачання і водовідведення
Представники:
Від Позивача Беляєва Т.М. -представник
Від Відповідача Корсун С.О. -представник
СУТЬ СПОРУ:
Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" заборгованості у сумі 1 533 053, 99грн. за договором №0001 про надання послуг водопостачання і водовідведення від 19.05.2003.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем Договору №0001 про надання послуг водопостачання і водовідведення від 19.05.2003 в частині оплати за скид стічних вод з понаднормативними забрудненнями до систем централізованого водовідведення.
Ухвалою суду від 11.09.2020 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання на 01.10.2020.
29.09.2020 Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечив та зазначив, що розрахунки величини плати за скид з понаднормативними забрудненнями є такими, що здійснені неправомірно, а рахунок є таким, що не підлягає оплаті. Відповідачем направлено на адресу позивача лист від 20.11.2019 № 4815 «Щодо плати за скид понаднормативних забруднень» з обґрунтуванням своєї позиції з посиланням на норми чинного законодавства (отримано позивачем 21.11.2019). Однак відповіді позивач на цей лист не надав.
Крім того, відповідач звертає увагу на те, що 13.08.2020 відповідач надав позивачу відповідь (вх. №8105 від 13.08.2020) на лист позивача від 07.07.2020 за вих. № 4098/26-14, в якій повторно звернув увагу позивача на неправильність розрахунків величини плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням.
Відповідач вважає, що при розрахунку плати за понаднормативні забруднення стічних вод, позивач для визначення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин використовував норми встановлені місцевими Правилами № 129. Гранично допустимі концентрації встановлені додатком 4 до Правил № 316 перевищують концентрацію забруднюючих речовин у пробах від 17.09.2019, зафіксованих позивачем у протоколі вимірювання показників складу та властивостей стічних вод. Тому, такі дії позивача свідчать про те, що розрахунок плати за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах за результатами аналізу взятих проб від 17.09.2019 є таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства.
У підготовчому засіданні 01.10.2020 оголошено перерву до 12.10.2020.
09.10.2020 Позивач надав до суду заперечення на відзив, в яких зазначив, що Правила № 129 втратили чинність 10.09.2020, тому на момент відбору проб стічної води відповідача 17.09.2019, проведення відповідного аналізу та пред`явлення рахунку від 31.10.2019 на суму 1 533 053,99 грн. були чинними та підлягали застосуванню.
Щодо посилання відповідача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 по справі № 160/2282/19, позивач зазначив, що відповідно до резолютивної частини постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 по справі № 160/2282/19 зобов`язано виконавчий комітет Дніпровської міської ради привести рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.2015 № 129, яким затверджені Правила приймання та скиду стічних вод підприємства у систему каналізації м. Дніпра, у відповідність із Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням суду у цій справі.
Дана постанова суду виконана прийняттям рішення № 908 від 01.09.2020.
Позивач звертає увагу на те, що ні судом по справі № 160/2282/19, ні іншими судами, Правила № 129 не визнавались незаконними або нечинними.
У підготовчому засіданні 12.10.2020 оголошено перерву до 02.11.2020.
29.10.2020 відповідач надав заперечення, в яких зазначив, що нові місцеві Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення м. Суми затверджено лише 01.09.2020 Рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 908.
Таким чином, станом на вересень 2019 року були відсутні законні місцеві правила приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення м. Дніпра.
Відповідач зазначає, що оскільки на час відібрання проб вже набув чинності Наказ № 316, а місцевих правил, які б були прийняті на підставі та з урахуванням вимог зазначеного наказу № 316, як це вимагає ст. 13-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», розроблено та прийнято уповноваженим органом місцевого самоврядування м. Дніпро не було, то відповідно до вимог абзацу 5 ст. 13-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» до відносин сторін, пов`язаних з відбором проб у вересні 2019 року, застосовуються правила приймання стічних вод, затверджені центральним органом.
29.10.2020 позивач надав до суду пояснення, в яких зазначив, що відповідно до п. 7.3. Правил № 908 розмір плати за скид стічних вод у систему централізованого водовідведення Виробника (Pc) розраховується за формулою
де Т - тариф, установлений за надання послуг з централізованого водо-
відведення Споживачам, віднесеним до відповідної категорії, грн/м 3;
Qd - об`єм скинутих Споживачем стічних вод у межах, обумовлених договором, м3; нормативний об`єм стічних вод, який обумов-люється договором (Qd);
Qpd - об`єм скинутих Споживачем стічних вод понад обсяги, обумовлені договором, м3;
Qpz - об`єм скинутих Споживачем стічних вод з понаднормативними забрудненнями, м3;
Kk - коефіцієнт кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми.
Згідно із п. 7.11 Правил № 908 плата за скид Споживачем стічних вод з перевищенням ДК, що встановлено аналізом основної проби та підтверджено актом, стягується за період від попереднього відбору контрольної проби, проведеного Виробником, до дати зафіксованого порушення, але не більше дев`яноста днів. Підвищена плата стягується за весь обсяг стічних вод, скинутих Споживачем за цей період з певного об`єкта.
Позивач зазначає, що в даному випадку, оскільки період від попереднього відбору становить більше 90 днів, то розрахунок проведено виходячи з обсягів скинутих стічних вод від дати попереднього відбору та до 90 календарних днів.
02.11.2020 року судове засідання не відбулось у зв`язку із щорічною відпусткою судді Н.Г. Назаренко.
Ухвалою суду від 10.11.2020 призначено судове засідання на 17.11.2020.
17.11.2020 позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що позов підлягає задоволенню, оскільки Правила приймання та скиду (водовідведення) стічних вод не порушувались.
Ухвалою від 17.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 08.12.2020.
Позивач у судовому засіданні 08.12.2020 підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач проти задоволення позову заперечив.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 08.12.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ:
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з укладенням договору, встановлення факту надання послуг, встановлення факту невиконання відповідачем умов договору в частині оплати послуг за скид стічних вод з понаднормативними забрудненнями та правомірності вимоги позивача про стягнення заборгованості за ці скиди.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.05.2003 між Державним комунальним виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» (далі позивач, водоканал) та Відкритим акціонерним товариством «Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний завод» (далі - відповідач, абонент) укладено договір № 0001 про надання послуг водопостачання та водовідведення (далі договір), 13.06.2003 рок сторонами підписано протокол урегулювання до протоколу узгодження розбіжностей. Також, в подальшому, сторонами підписано додаткову угоду від 17.11.2010 до договору на надання послуг з водопостачання та водовідведення № 0001 від 19.05.2003.
Відповідно до п. 1.1. договору предметом цього договору є зобов`язання водоканалу по наданню абоненту послуг водопостачання та водовідведення, а також зобов`язання абонента по оплаті наданих послуг.
Згідно п. 2.1. в редакції протоколом урегулювання до протоколу узгодження розбіжностей кількість використаної абонентом води визначається по показанням повірених та опломбованих приборів обліку спожитої води при умові їх роботи в діапазоні вимірювання з нормованою похибкою; по нижній границі діапазону вимірювань, в разі виходу за її межі; у відповідності до пункту 9.6. Правил в разі виходу за верхню межу.
Пунктом 2.8. договору встановлено, що об`єми послуг водопостачання та водовідведення, встановлені в п. 2.7. цього договору, визначаються:
- по нормам водоспоживання, затвердженим місцевими органами виконавчої влади;
- згідно лімітів споживання питної води промисловими підприємствами та організаціями. Які затверджені місцевими органами виконавчої влади;
- по нормам, передбаченим технічними умовами, які абонент зобов`язаний отримати від водоканалу у разі приєднання до місцевих мереж водопостачання та водовідведення або у разі збільшення об`єктів водоспоживання та водовідведення.
Абонент зобов`язаний допускати по службовим посвідченням представників водоканалу на територію об`єкта водопостачання для обстеження водопровідних та каналізаційних систем абонента, приладів та пристроїв на них, здійснення перевірок технічного стану та зняття показників прибору обліку споживання води та стоків, перевірки допустимості концентрації в стічних водах абонента та т.д. (п. 4.2.4. договору).
У відповідності до п. 5.1. договору розрахунки за надані послуги здійснюються у відповідності до діючого законодавства України на підставі рахунку по затвердженим відповідним органом тарифам. У випадку зміни тарифів, які діяли на момент укладення договору, оплата абонентом наданих йому послуг здійснюється по новим тарифам.
Оплата послуг здійснюється абонентом шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок водоканалу або в інших формах, передбачених діючим законодавством України (п. 5.2. договору).
Пунктом 5.3. договору встановлено, що розрахунковий період оплати послуг водопостачання та водовідведення - один календарний місяць за який абонент, зобов`язаний оплати за надані послуги до 10 числа місяці наступного за розрахунковим.
У відповідності до п. 6.5. договору скид абонентом стоків з перевищенням гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин (ПДК) оплачується по підвищеному тарифу за весь об`єм стічних вод, скинутих абонентом на протязі місця, коли було зафіксовано перевищення ПДК. Підвищений тариф застосовується у відповідності з кратністю перевищення допустимих концентрацій по кожному виду забруднень. Максимальний розмір підвищеного тарифу по одному виду забруднення - 5; У разі підвищення ПДК одночасно по декільком видам забруднень кратність підсумовується. Дія підвищеного тарифу закінчується в тому випадку, коли якість стоків відповідає вимогам Правил приймання.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами 19.05.2003 та діє в частині надання послуг водопостачання та водовідведення до 19.05.2004, а в частині здійснення розрахунків за надання послуг - до повного погашення заборгованості (п. 9.1. договору).
Якщо за місяць до закінчення строку дії договору ні одна зі сторін не заявить про наміри внести в нього зміни, доповнення або про відмову від цього договору, він продовжує свою дію на наступний рік (п. 9.2. договору).
17.09.2019 відповідно до п. 7.11 Правил приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська, затв. Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 129 від 19.02.2015, представниками Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради проведено відбір чотирьох разових проб в каналізаційних мережах Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» по вул. Маяковського, 3 в м. Дніпро, про що складений Акт від 17.09.2019 відбору проб стічних вод, а саме:
- Проба № 6 відібрана в контрольному колодязі Прокатного цеху №2;
- Проба №5 відібрана в контрольному колодязі Побуткомбінату;
- Проба №1 відібрана в контрольному колодязі Центральної частини заводу;
- Проба №3 відібрана в контрольному колодязі Східної частини заводу.
Також, 17.09.2019 відповідно до п. 7.11. Правил № 129, представниками позивача проведено відбір разової проби (Проба №7) в каналізаційній мережі відповідача по вул.. Коксохімічна, 1 в м. Дніпро, про що складений Акт від 17.09.2019 відбору проб стічних вод (а.с. 21-25).
Представниками позивача 17.09.2019 за результатами обстежень системи водовідведення та відбору проб стічних вод складено Акти за формою, вказаною в додатках 3 та 5 до Правил № 129. Акти підписані сторонами без зауважень щодо порядку відбору та/або поводження з відібраними пробами.
За результатами лабораторних досліджень в період з 17 по 23 вересня 2019 року позивачем складено два Протоколи вимірювань показників складу та властивостей вод в пробах, відібраних в конкретних колодязях відповідача 17.09.2012 (а.с. 26, 28). Дані протоколи із супровідним листом № 7823/24-14 від 25.09.2019 та № 7824/24-14 від 25.09.2019 направлені на адресу відповідача (а.с. 27).
В результаті аналізу проби № 5 (випуск Побуткомбінат) встановлено перевищення допустимих концентрацій по показникам завислі речовини та залізо; проби №1 (випуск Центральна частина) по показникам завислі речовини та залізо; проби №7 (по вул. Коксохімічній, 1) по показнику залізо.
Керуючись п. 8.6. та п. 8.9 Правил № 129 проведений розрахунок величини плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням за липень-вересень 2019 року та нараховано до сплати додаткову плату за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах по випуску Побуткомбінат (проба №5) та випуску Центральна частка (проба №1) на загальну суму 1 524 713,89 грн.; по випуску по вул. Коксохімічна, 1 (проба № 7) на суму 8 340,09 грн. Розрахунок здійснено на підставі обсягів стічних вод скинутих в місяці, в якому здійснено відбір проб та двох попередніх місяців, оскільки, даний результат є повторно встановленим факто перевищення ДК забруднюючих речовин (по факту попереднього перевищення ДК Позивачем 31.05.2019 виставлено рахунок № 49089 на суму 303 547,02 грн., який сплачено відповідачем добровільно).
31.10.2019 КП «Дніпроводоканал» виставило відповідачу рахунок № 99306 за скид понаднормативних забруднень на загальну суму 1 533 053,99 грн. (а.с 33).
Рахунок від 31.10.2019 направлено відповідачу 21.07.2020 поштовим відправленням із супровідним листом № 4497/26-14 від 20.07.2020 та отримано відповідачем відповідно до інформації з офіційного сайту АТ «Укрпошта» 14.08.2020 (а.с. 34).
Рахунок від 31.10.2019 було також вручено відповідачу нарочно 07.08.2020 (вх. №2302) із супровідним листом № 4941/26-14 від 06.08.2020. (а.с. 35).
Відповідач заборгованість у загальному розмірі 1 533 053,99 грн. не сплатив, що і стало причиною виникнення спору.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.2015 р. № 129, затверджено правила приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська (далі - Правила № 129).
Зазначеними Правила № 129 встановлені допустимі концентрації шкідливих речовин у стічних водах підприємств. При цьому контроль за виконанням підприємствами місцевих Правил приймання і вимог договору, в силу п. 2.1.2. Правил № 129, покладено на КП "Дніпроводоканал".
Відповідно до п. 7.11 та п. 7.12 Правил № 129 з метою контролю якості стічних вод підприємств водоканал здійснює відбір разових (контрольних) проб. Ці проби характеризують склад та властивості стічних вод і відповідність фактичних концентрацій забруднюючих речовин допустимим. Виявлені в цих пробах перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень. Відбір разових проб стічних вод підприємств виконується уповноваженими представниками водоканалу, що фіксується у актах (додатки 3,5), які підписують як представник водоканалу, так і представник підприємства. В акт відбору проб (додаток 5) обов`язково заносяться дані про попередню обробку проби (консервування). Акти складаються у двох примірниках - для водоканалу та підприємства. Обов`язково робиться примітка про отримання підприємством свого екземпляру акту. У разі відмови підписати акт представником підприємства останній підписується представниками водоканалі із зазначенням прізвища представника підприємства, який відмовився відписати акт. Такий акт має юридичну силу і є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень (у разі виявлення перевищення ДК).
Відповідно до п. 7.22. Правил № 129 при виявленні перевищення ДК забруднюючих речовин, встановлених правилами прийняття та договором, водоканал у 15-денний строк після закінчення аналізу направляє підприємству лист-повідомлення про перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах та протокол вимірювань показників складу та властивостей стічних вод.
Відповідно до п. 8.6. та п. 8.9 Правил № 129 плата за скид понаднормативних забруднень стягується за весь обсяг стічних вод, скинутих підприємством протягом місяця, в якому було зафіксовано перевищення ДК. У випадку повторного встановлення факту перевищення ДК забруднюючих речовин - три календарних місяця (місяць, у якому відібрана проба і було зафіксовано перевищення ДК, та двох попередніх). Якщо встановлено факт одночасного скиду до міської каналізації кількох забруднень у концентраціях, що перевищує ДК, загальний коефіцієнт кратності підсумовується. Сумарний коефіцієнт кратності з урахуванням перевищення допустимої концентрації кількох речовин та інших порушень не може бути більше ніж 10, крім випадків, передбачених пунктом 8.10.
У відповідності до п. 7.22 а п. 7.23 Правил №129 після формування рахунку за послуги водопостачання та водовідведення за місяць, у якому були відібрані проби, направляє підприємству листом-попередженням розрахунок плати за скид стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин з подальшим стягненням у наступному місяці плати за скид понаднормативних забруднень. Підприємство зобов`язано оплатити наданий водоканалом сформований рахунок у 10 - денний строк з моменту його отримання.
На час розгляду справи, відповідачем позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростовані, суму боргу не сплачено.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення суми заборгованості за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням у розмірі 1 533 053,99 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Посилання відповідача у відзиві на позов на те, що до даних правовідносин слід застосовувати Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення № 316 від 01.12.2017, оскільки місцеві Правила № 129 не приведені у відповідність до нормативно - правових актів та при визначення понаднормативних забруднень та розрахунку величини за скид з понаднормативними застосовуватись не можуть застосовуватись, а мають застосовуватись загальнодержавні Правила № 316, судом не приймаються з наступних підстав.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 у справі № 160/2282/19, частково залишеним в силі постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 встановлено, що: «рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.2015 року № 129 затверджено Правила приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська.
У відповідності до п. 1.1. Правил № 129, вони розроблені відповідно до статей 1, 2, 3, 5, 8, 39, 42, 44, 70, 95, 99, 110, 111 Водного кодексу України (із змінами і доповненнями); статей 1-3, 5, 16, 19, 24, 31-35, 39-41, 47, 51, 68-70 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (із змінами і доповненнями); ст. ст. 30, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 19, 20 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», пунктів 1, 5, 8, розділу 1, пунктів 21 розділу 1, пунктів 21 розділу 3, пунктів 33, 34, розділу 6 Основних напрямків державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджених постановою ВРУ від 05.03.1998 року №188/98-ВР; Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1999 року № 465, Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, Правил прийняття стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 року № 37, відповідно пунктів 1.2, 1.4, 2.3, розділів 3-5, 11-15, Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства країни від 27.06.2008 № 190 року, а також з основними положеннями та нормативами Будівельних норм і правил «Каналізація». Зовнішні мережі та споруди» (БНіП 2.04.03-85, крім п.6.2).
Згідно із п.1.2 Правил № 129, останні поширюються на Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» та підприємства, установи, організації усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців, що скидають усі види стічних вод у комунальну систему каналізації міста (крім балансоутримувачів житлового фонду та об`єктів соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та/або не побутового походження).
Як вірно зазначає позивач, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 року №166-р скасовано наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 19.02.2002 року № 37, яким затверджено Інструкцію про встановлення та стягнення сплати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, як такі, що втратили актуальність та встановлюють регуляторні бар`єри. Вказане розпорядження Кабінету Міністрів України набрало чинності 21.05.2017 року.
Поряд з цим, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»» від 18.05.2017 року № 2047-VIII, внесено до Закону зміни, зокрема, розділ III доповнено статтею 13-1 наступного змісту: «У населених пунктах, популяційний еквівалент яких становить 2 тисячі і більше, впровадження централізованого водовідведення є обов`язковим. Якщо будівництво та впровадження системи централізованого водовідведення матиме негативний вплив на навколишнє природне середовище або пов`язане з надмірними витратами, повинні використовуватися індивідуальні або інші відповідні системи, які забезпечують такий самий рівень захисту навколишнього природного середовища, відповідно до нормативів, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Скидання стічних вод у водні об`єкти допускається лише за умови дотримання нормативів гранично допустимих концентрацій та нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Місцеві правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту встановлюють вимоги щодо приймання стічних вод населеного пункту. Місцеві правила розробляються на підставі та з урахуванням вимог правил приймання стічних вод та порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. У разі якщо відповідний орган місцевого самоврядування не прийняв рішення про затвердження місцевих правил, застосовуються правила приймання стічних вод, затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ фізичних і юридичних осіб до затверджених місцевих правил. Місцеві правила включають: основні вимоги щодо приймання стічних вод населеного пункту підприємствами централізованого водовідведення; популяційний еквівалент населеного пункту; основні вимоги щодо скидання стічних вод до систем централізованого водовідведення суб`єктами господарювання; вимоги щодо якості і режиму скидання стічних вод; визначення механізму контролю за скиданням стічних вод; розмір плати, що справляється із суб`єктів господарювання за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення та за порушення вимог щодо якості і режиму скидання стічних вод; визначення механізму компенсації власнику мереж, споруд, устаткування системи централізованого водовідведення відповідного населеного пункту витрат на відновлення таких мереж, споруд, устаткування, зумовлених їх пошкодженням чи руйнуванням внаслідок порушення вимог щодо скидання стічних вод; інші вимоги, передбачені законом. Місцеві правила не можуть передбачати обов`язок фізичних чи юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також надавати повноваження органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам, підприємствам, установам, організаціям, утвореним такими органами, щодо видачі дозвільних документів».
З припису вказаної статті, серед іншого, слідує про неможливість передбачення місцевими правилами обов`язку фізичних чи юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також надання повноваження органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам, підприємствам, установам, організаціям, утвореним такими органами, щодо видачі дозвільних документів.
З розділу ІІ відміченого Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» № 2047-VIII витікає, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
21.06.2017 року зазначений закон набрав чинності.
Відтак, у шестимісячний строк, тобто до 21.12.2017 року включно, Кабінету Міністрів України визначено обов`язок привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
За ст. 11 Закону, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади беруть участь у розробленні та реалізації державної політики у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення в межах своїх повноважень, визначених законами України.
У відповідності до п.п. 1, 2, 4 «Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2014 року № 197, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (Мінрегіон) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. Мінрегіон є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику, державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства, а також забезпечує формування державної політики у сфері архітектурно-будівельного контролю та нагляду, контролю у сфері житлово-комунального господарства, у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива. Мінрегіон у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Мінрегіон відповідно до покладених на нього завдань: 1) визначає пріоритетні напрями розвитку відповідних сфер; 2) затверджує: порядки, норми і правила у сфері житлово-комунального господарства, житлової політики, благоустрою населених пунктів, поводження з побутовими відходами, поховання, увічнення пам`яті жертв війни та політичних репресій; порядок розроблення та затвердження технічних умов у сфері питної води та питного водопостачання; інструкцію з проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна; регламенти енергетичного аудиту об`єктів житлової та соціальної сфери, у визначених законом випадках форму типових договорів у сфері житлово-комунального господарства; індекси балансової вартості об`єктів житлового фонду.
Виходячи з положень норм статей 11, 13-1 Закону та п.п. 1, 2, 4 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, в їх сукупності, на Кабінет Міністрів України покладено обов`язок забезпечити приведення Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України своїх нормативно-правових актів у відповідність із Законом, і зокрема, нормативно-правових актів, що стосуються питань Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення.
Наказом № 316 від 01.12.2017 року Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затверджено Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та Порядок визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення. Згідно п. 3 наказу, він набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
02.02.2018 року вказаний наказ набрав чинності.
Таким чином, на виконання вимог Закону № 2047-VIII Кабінетом Міністрів України забезпечено, а Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України приведено свої нормативно-правові акти у відповідність із Законом, зокрема, шляхом прийняття наказу № 316.
У відповідності до п.п. 1-4 наказу, Правила розроблено з метою: захисту здоров`я персоналу систем збирання, відведення стічних вод та очисних споруд; запобігання псуванню обладнання систем водовідведення, очисних і суміжних з ними підприємств; гарантування безперебійної в межах регламентних норм роботи споруд очищення стічних вод та обробки осадів; гарантування, що скиди стічних вод з очисних споруд не спричинять згубного впливу на навколишнє середовище; гарантування, що осад може бути утилізований у безпечний і прийнятний для навколишнього середовища спосіб. Ці правила поширюються на суб`єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водовідведення (відведення та/або очищення стічних вод) (далі - виробники), на юридичних осіб незалежно від форм власності та відомчої належності, фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і взяті на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з Податковим кодексом України, які скидають стічні води до систем централізованого водовідведення або безпосередньо у каналізаційні очисні споруди.
На підставі цих Правил виробник розробляє місцеві Правила приймання, в яких враховують місцеві особливості приймання та очищення стічних вод, а також визначають ДК забруднюючих речовин, що можуть скидати до системи централізованого водовідведення. Місцеві правила приймання затверджуються органами місцевого самоврядування та є обов`язковими для виробників та споживачів.
За ч.ч. 5, 6 ст. 13-1 Закону, місцеві правила розробляються на підставі та з урахуванням вимог правил приймання стічних вод та порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.
З огляду на наведене, правове питання затвердження органами місцевого самоврядування місцевих правил, які є обов`язковими для виробників та споживачів, пов`язано з встановленими процедурами та наданими повноваженнями відповідним органам місцевого самоврядування щодо затвердження таких правил.
Разом з тим, під час розгляду справи судом встановлено, що на момент прийняття Дніпропетровською міською радою Правил №129, загальнодержавні «Правила прийняття стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України» №37 та «Інструкція про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів» були чинними, а отже вказані місцеві правила прийняті відповідно до вимог законодавства.
Правила № 37 встановлювали загальні вимоги, які повинні були враховуватися при розробці місцевих правил стічних вод та надавали можливість розробляти місцеві правила приймання стічних вод, в яких самостійно визначати допустимі концентрації для кожної забруднюючої речовини, а також відображати місцеві особливості приймання стічних вод у міську каналізацію.
Аналогічне положення міститься і у чинних, наразі, Правилах №316, а саме: в п.4 Розділу 1 («На підставі цих Правил виробник розробляє місцеві Правила приймання, в яких враховують місцеві особливості приймання та очищення стічних вод, а також визначають ДК забруднюючих речовин, що можуть скидати до системи централізованого водовідведення.»)
З аналізу вищевикладеного вбачається, що місцеві правила приймання стічних вод є самостійним керівним нормативним документом у сфері приймання стічних вод у міську каналізацію, а значить вони не пов`язанні з дією, зокрема в часі, із скасованими загальнодержавними «Правилами прийняття стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України» №37 та «Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів».
Отже, втрата чинності загальнодержавних правил та інструкції не має наслідком припинення дії місцевих правил приймання стічних вод.
Відповідно до ч. 6 ст. 13-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», у разі якщо відповідний орган місцевого самоврядування не прийняв рішення про затвердження місцевих правил, застосовуються правила приймання стічних вод, затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.2015 року №129 затверджено Правила приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська, тобто вказаним рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради було затверджено місцеві правила приймання стічних вод.
Таким чином, враховуючи, що рішення виконкому Дніпропетровської міської ради про затвердження Правил №129 не скасовувалось, суд дійшов висновку, що Правила №129 є чинними та обов`язковими до виконання.» (а.с. 109-127).
Крім того, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2019 у справі № 904/598/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2019 та постановою Верховного суду від 26.09.2019, також встановлено, що: «рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.02.2015 №129 було затверджено Правила приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська (далі - Правила № 129), яке було прийнято на виконання вимог законодавства у галузі питного водопостачання та водовідведення, яке діяло на той час.
Зазначені Правила поширюються на КП "Дніпроводоканал" та підприємства, установи, організації усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців, що скидають усі види стічних вод у комунальну систему каналізації міста (крім балансоутримувачів житлового фонду та об`єктів соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та/або не побутового походження) (пункт 1.2 Правил № 129)…
Також судами зроблено висновок про те, що на час прийняття Правил № 129 загальнодержавні Правила № 37 та Інструкція про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів були чинними, а отже вказані місцеві правила прийняті відповідно до вимог законодавства…
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що Правила № 129 були прийняті з дотриманням вимог чинного на час їх прийняття законодавства, є чинними, їх дія поширюється на КП "Дніпроводоканал" та підприємства, установи, організації усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців, що скидають усі види стічних вод у комунальну систему каналізації міста, а також про відсутність правових підстав для задоволення позову з огляду на те, що позивач для укладення договору про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення не надав відповідачу паспорт водокористувача (підприємства), як це передбачено вимогами пункту 6.5. зазначених Правил.» (а.с. 143-153).
Частиною 4 ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто Правила №129, станом на дату здійснення розрахунку були чинними, та обов`язковими до виконання.
Суд не приймає заперечення відповідача відносного того, що на час відібрання проб вже набув чинності Наказ № 316, а місцевих правил які б були прийняті на підставі та з урахуванням вимог зазначеного Наказу, як це вимагає ст. 13-1 Закону України "Про питну воду. питне водопостачання та водовідведення", розроблено та прийнято уповноваженим органом місцевого самоврядування м. Дніпро не було, то відповідно до вимог абзацу 5 ст. 13-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" до відносин сторін, пов`язаних з відбором проб у вересні 2019 року, застосовуються правила приймання стічних вод, затверджені центральним органом з огляду на наступне.
Відповідно до п. 8 Постанови Верховного суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду по справі № 920/528/19 від 05.06.2020, за наявності затверджених місцевих правил приймання стічних вод на дату набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (21.06.2017), на період розроблення їх нової редакції з урахуванням вимог ст. 13-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", діють місцеві правила в частині, що не суперечить Правилам № 316.
В даній постанові зазначено також, що: "За змістом абзацу 6 ст.13-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" у разі якщо відповідний орган місцевого самоврядування не прийняв рішення про затвердження місцевих правил, застосовуються правила приймання стічних вод, затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Проте на території м. Суми на дату відбору позивачем проб на каналізаційних випусках відповідача (20.12.2018) діяли Правила №539, якими внесено зміни у Правила №596.
Місцеві правила були затвердженні органом місцевого самоврядування в межах повноважень відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Вони розроблені та приймалися відповідно до положень Водного кодексу України, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Основних напрямків державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки", затверджених постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 року №188/98-ВР, "Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 року № 465, Будівельних норм і правил "Каналізація. Зовнішні мережі та споруди" (БНіП 2.04.03-85, окрім п. 6.2), "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190, "Інструкції про встановлення та стягнення сплати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів" та "Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України", затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19 лютого 2002 року № 37.
Ні Закон України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" у новій редакції, ні Правила №316, ні жодні інші нормативно-правові акти не передбачають положень про скасування чи нечинність місцевих правил приймання стічних вод, які діяли до відповідних змін у законодавстві.
Порівняння значень допустимих концентрацій шкідливих речовин, визначених місцевими правилами №539, із значеннями, визначеними у додатку №4 загальнодержавних Правил №316 (які набрали чинності з 02.02.2018), є некоректним.
У Правилах №316 не встановлено і не може бути встановлено ДК, які забезпечують досягнення усіх цілей для кожного населеного пункту України. На загальнодержавному рівні це зроблено для ДК, дотримання яких забезпечує захист здоров`я персоналу систем збирання, відведення стічних вод та очисних споруд, запобігання псуванню обладнання систем водовідведення, очисних і суміжних з ними підприємств, гарантування безперебійної в межах регламентних норм роботи споруд очищення стічних вод та обробки осадів, гарантування, що скиди стічних вод з очисних споруд не спричинять згубного впливу на навколишнє середовище, гарантування, що осад може бути утилізований у безпечний і прийнятний для навколишнього середовища спосіб (п.1 Правил №316).
Для кожного конкретного населеного пункту ДК розраховуються, виходячи з вимог регламенту роботи конкретних каналізаційних очисних споруд, норм гранично допустимих скидів, що встановлені органами екологічного нагляду для виробників послуг з водовідведення (позивача), норм вмісту важких металів в осадах, які утворюються в процесі очищення стічних вод на конкретних каналізаційних очисних спорудах тощо.
Отже, обґрунтованими є доводи скаржника про те, що на період розроблення нової редакції місцевих правил приймання стічних вод, діють місцеві правила, що не суперечать чинним нормам законодавства із застосування ДК, які розраховані для забезпечення встановлених підприємству нормативів гранично допустимих концентрацій та нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Гранично-допустимі концентрації забруднюючих речовин, що можуть скидатися підприємствами у систему каналізації міста Суми, визначені у місцевих Правилах №539, не перевищують показників, закріплених у Правилах №316. Отже, в частині їх визначення у стічних водах відповідача до прийняття рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 15.01.2019 №4 "Про затвердження Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення м. Суми (нових місцевих правил) застосуванню підлягають норми Правил №539.".
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача суми заборгованості за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням у розмірі 1 533 053,99 грн.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Комунального підприємства "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпровської міської ради до Приватне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний завод" про стягнення заборгованості за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням у розмірі 1 533 053,99 грн. - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" (49064, м. Дніпро, вул. Маяковського, б. 3, код ЄДРПОУ 05393056) на користь Комунального підприємства "ДНІПРОВОДОКАНАЛ" Дніпровської міської ради (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 21-А, код ЄДРПОУ 03341305) заборгованість за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням у розмірі 1 533 053,99 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 995,81 грн., про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 14.12.2020
Суддя Н.Г. Назаренко
Судове рішення № 93496821, Господарський суд Дніпропетровської області було прийнято 08.12.2020. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 904/5004/20. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: