Рішення № 93495556, 12.10.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/25949/19

Провадження №2/760/2977/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 жовтня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.

за участю секретаря - Каліш С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу з урахуванням щомісячної комісії, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми та штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» у вересні 2019 р. звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість в сумі 34205,67 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.

Посилається в позові на те, що між ТОВ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» та ОСОБА_1 11.08.2016 р. було укладено кредитний договір № Т0027603 про надання кредиту в розмірі 9457,16 грн. на купівлю смартфону.

За умовами договору відповідач зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі.

Так, відповідач, порушуючи визначений графік оплат, не здійснила жодного платежу за договором, у зв`язку з чим має заборгованість по кредиту в сумі 9457,16 грн.; заборгованість по комісії за управління кредитом в сумі 13239,80 грн.; штраф в сумі 4539,48 грн.; індексація несплачених грошових коштів (збитків від інфляції) в сумі 4216,00 грн.; 3% річних в сумі 832,23 грн.

Враховуючи систематичне ухилення відповідача від виконання договірних зобов`язань, відсутності бажання останньої добровільно виконати взяті на себе зобов`язання, позивач змушений звернутися до суду з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Виходячи з цього, невиконання відповідачем умов договору, позивач просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 08.10.2019 р., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу з урахуванням щомісячної комісії, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми та штрафних санкцій, відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, але надіслав до суду заяву, відповідно до якої представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити, проти постановлення заочного рішення не заперечує, справу просить розглядати без участі представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.

Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, суд, вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів, проти чого не заперечує представник позивача.

Так, дослідивши матеріали справи‚ суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено, що 11.08.2016 р. між ТОВ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Т0027603 про надання кредиту в розмірі 9457,16 грн. на купівлю смартфону SAMSUNG SM-A510F.

Відповідно до Видаткової накладної №БРИЗФТ-0740-13698907 від 11.08.2016 року Відповідач отримала смартфон SAMSUNG SM-A510F.

Кошти були перераховані Позивачем ТОВ "САВ-ДІСТРІБЬЮШН" та ПАТ "Страхове товариство "Стройполіс" відповідно до п.п. 2.5.; 9.2. Основного договору.

Згідно з умовами, визначеним у пункті 3.7 кредитного договору, за користування кредитними коштами позичальник сплачує кредитодавцю проценти за процентною ставкою в розмірі 0,01% річних від суми кредиту та щомісячну комісію за управління кредитом у розмірі 4 % від суми кредиту.

Сторони договору погодили, що погашення кредиту, сплата процентів та комісії буде здійснюватися позичальником щомісячно, не пізніше 11 числа кожного місяця, рівними частинами - по 525,42 грн., а з 12.12.2016 року по 903,71 грн. (пункти 3,8, 3.9. договору).

Відповідно до пункту 7.2 кредитного договору за повне або часткове прострочення чергового платежу по поверненню кредиту покупець зобов`язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 378,29 грн. за кожен випадок прострочення.

Пунктом 3.10. договору визначено, що сукупна вартість кредиту з урахуванням вартості усіх супутніх послуг, а також сплати процентів за його користування та інших платежів за цим договором складає15132,01 грн.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредит у визначеному договором розмірі, що підтверджується рахунком-фактурою, видатковою накладною, чеком та актом приймання-передачі товару.

З позовної заяви вбачається, що відповідач не здійснила жодного платежу за кредитним договором, а відтак станом на 01.09.2019 має заборгованість по кредиту в сумі 9457,16 грн.; заборгованість по комісії за управління кредитом в сумі 13239,80 грн.; штраф в сумі 4539,48 грн.; індексація несплачених грошових коштів (збитків від інфляції) в сумі 4216,00 грн.; 3% річних в сумі 832,23 грн.

Згідно з наданим позивачем розрахунком за період з 11.09.2016 по 01.09.2019 відповідач прострочила виконання грошового зобов`язання на 1069 днів.

02.05.2018 року відповідачу направлено лист-вимогу № 461 з вимогою щодо погашення заборгованості за Кредитним договором, який повернувся до банку за закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 536 ЦК України встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Така ж правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року в справі № 6-2168цс15.

Таким чином, враховуючи те, що 11.08.2016 р. між сторонами був укладений кредитний договір про споживчий кредит, суд приходить висновку, що сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобов`язання щодо виконання даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої договірні зобов`язання, надавши відповідачу кредит у встановленому в Кредитному договорі розмірі.

Проте, відповідач порушила умови договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені Договором строки та порядку, у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту та процентів.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вбачається, що у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором, Позивачем на адресу Відповідача було направлено лист-вимогу, яким боржника повідомлялось про наявну заборгованість, та про добровільну оплату всю наявну заборгованість по кредиту.

Зазначена вимога залишилась поза увагою відповідача.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, або розірвання договору.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Враховуючи те, що відповідач не виконав умов укладеного договору, суд приходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в загальному розмірі 34205,67 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 1921,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 141, 258, 263-265, 273, 280, 284, 289, 354 ЦПК України, на підставіст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 549-551, 610, 611, 625, 626, 628, 629, 638, 1046-1050, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу з урахуванням щомісячної комісії, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми та штрафних санкцій - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» борг в сумі 9457,16 грн.; комісію за управління кредитом в сумі 13239,80 грн.; штраф в сумі 4539,48 грн.; збитки від інфляції в сумі 4216,00 грн.; 3% річних в сумі 832,23 грн., а всього 34205 (тридцять чотири тисячі двісті п`ять) грн. 67 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» суму сплаченого судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.І. Кушнір