Рішення № 93495554, 11.12.2020, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/12089/20

пр. № 2/759/4784/20

11 грудня 2020 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Гродського П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовними вимогами Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес» про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

у липні 2020 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму у розмірі 7357 (сім тисяч триста п`ятдесят сім) грн 57 коп. та судовий збір по справ у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. та витрати пов`язані із розглядом справи.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 23.07.2019 між ОСОБА_2 та ТДВ «СК «Віді-Страхування» був укладений договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №CLAU-14688 що ТЗ «Peugeot» д.н.з. НОМЕР_1 , так 28.11.2019 по вул. Кільце Дорога у м. Києві сталася ДТП за участю застрахованого ТЗ та ТЗ «Peugeot» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , якого було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, у зв`язку із зазначеними обставинами позивачем було виплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 18233 грн 57 коп., а оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «СК «Юнівес» позивач звернувся до страхової компанії із заявою про страхове відшкодування на підставі чого ПрАТ «СК «Юнівес» було виплачено позивачу страхове відшкодування з урахуванням франшизи у розмірі 10876 грн 00 коп., однак через різницю між фактичним розміром заподіяної шкоди та виплаченого страхового відшкодування ПрАТ «СК «Юнівес» становить 7357 грн 57 коп. позивач звернувся до відповідача із листом з проханням виплатити зазначену різницю, однак зміт зазначеного листа був проігнорований відповідачем по справі.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13.08.2020 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 60).

21.09.2020 від відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву в якій він заначив, що позивачем не було приєднано до позовної заяви докази звернення до ПрАТ «СК «Юнівес» про виплату страхового відшкодування на підставі чого відповідач не може ознайомитися зі змістом майнової вимоги позивача, крім того надано позивачем виписка АТ «Ощадбанк» за період з 14.05.2020 по 14.05.2020, що підтверджує виплату ПрАТ «СК «Юнівес» позивачеві страхового відшкодування не є доказом направлення позивачем до ПрАТ «СК «Юнівес» заяви про страхове відшкодування, крім цього транспортний засіб відповідача застрахований у ПрАТ «СК «Юнівес» на підставі полісу обов`язкового страхування №АМ1673733, ліміт відповідальності якого за заподіяну шкоду майнову становить 100000 грн 00 коп., що повністю покриває усі завдані ОСОБА_1 внаслідок ДТП збитки, внаслідок чого просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог на відшкодувати витрати пов`язані із правовою допомогою (а.с. 66-68).

25.09.2020 позивач по справі надіслав на адресу суду відповідь на відзив в якому зазначив, що оскілки представником відповідач не надано детальний опис робіт витрати пов`язані із правовою допомогою, окрім цього зазначив, що факт здійснення відновлювального ремонту застрахованого ТЗ підтверджується актами виконаних робіт, а розмір понесених позивачем витрат платіжним дорученням (а.с. 75-77).

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Заявлена позивачем до стягнення сума складає 7357 грн 57 коп., що за своїм розміром не перевищує п`ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначених граничним за вимогами ч. 5 ст. 274 ЦПК України.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 23.07.2019 між ТДВ «СК «Віді-Страхування» ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту CLAU-146688 на підставі якого останній було застраховано ТЗ «Peugeot» д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 4-10).

28.11.2019 приблизно о 17 год. 40 хв., керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «Peugeot» державний номерний знак НОМЕР_2 рухаючись в м. Києві, по вул. Кільцева дорога, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом - автомобілем марки «Peugeot» державний номерний знак НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження зазначених транспортних засобів.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 26.12.2019 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 23).

Відповідно до п. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

06.12.2019 до ТДВ «СК «Віді-Страхування» звернувся ОСОБА_2 з заявою виплату страхового відшкодування у зв`язку із ДТП (а.с. 16).

Згідно звіту про оцінку КТЗ 01-05/05 від 05.05.2020 за результатами проведення дослідження вартість відновлювального ремонту «Peugeot» державний номерний знак НОМЕР_1 становить 21858 грн 84 коп.; вартість відновлювального ремонту «Peugeot» державний номерний знак НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та урахуванням ПДВ, становить 14042 грн 12 коп. та ринкова вартість «Peugeot» державний номерний знак НОМЕР_1 без обліку аварійних пошкоджень становить 258293 грн 38 коп. (а.с. 22-38).

16.12.2019 ТДВ «Віді-Страхування» згідно договором страхування на підставі заяви і страхового акту №5056 грн від 12.12.2019, виходячи з наряду-замовлення №ВТпСА-018108 від 03.12.2019, квитанцій №5856, №5857 від 16.12.2019, та рахунку №ВТпС-0013260 від 05.12.2019 здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 18233 грн 57 коп. (а.с. 12-15, 17-19).

Транспортний засіб «Peugeot» державний номерний знак НОМЕР_2 застрахований у ПрАТ «СК «Юнівес» на підставі полісу АМ001673733 діючий на 28.11.2019 (а.с. 39).

Згідно виписки за період з 14.05.2020 по 14.05.2020 ПрАТ «СК «Юнівес» перерахувало ТДВ «СК «Віді-Страхування» страхове відшкодування за шкоду заподіяну ОСОБА_1 без ПДВ у розмірі 10876 грн 00 коп. (а.с. 40).

Листом від 19.05.2020 вих.№15/04/8.10/172-20 позивач звернувся до ОСОБА_1 в якому просив здійснити останнього на рахунок ТДВ «СК «Віді-Страхування» відшкодування шкоди у розмірі 7357 грн 57 коп., що становить різницю між фактичним розміром шкоди та виплатою ПрАТ «СК «Юнівес» (а.с. 41-44).

24.06.2020 ТДВ «СК «Віді-Страхування» звернувся повторно з листом №15/04/8.10/228-20 в якому просив здійснити відшкодування шкоди у розмірі 7357 грн 57 коп. (а.с. 45-47).

Між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування збитків у позадоговірних зобов`язаннях.

Предметом доказування є вчинення відповідачем певних дій, які призвели до заподіяння позивачу матеріальної шкоди.

Підставою для задоволення позовних вимог позивачем зазначено, що для повного відшкодування завданої шкоди відповідач зобов`язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку ( частина друга статті 1187 ЦК України).

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 зазначеного Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе, у межах суми страхового відшкодування, виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди в межах суми страхового відшкодування.

Вказані вище висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 № 14-176цс18.

Згідно з частиною першою статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі ст.1194 ЦК - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі ст. 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України

від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, з якою погодився і Верховний Суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц.

Згідно ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п.1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженій наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).

Отже, позивач має право на відшкодування в повному обсязі реальної вартості понесених витрат.

Тому предметом доказування є обставини, що підтверджують оплату вартості відновлювального ремонту.

Позивачем надано належні та допустимі докази оплати суми вартості відновлювального ремонту на загальну суму 18233 грн 57 коп.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (стст.36, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов`язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за ст.1194 ЦК.

Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі ст.1194 ЦК, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Аналізуючи викладене у сукупності, суд приходить до висновку, що позивач виконав всі покладені на нього зобов`язання, а тому у нього виникає повне право звернутися безпосередньо до відповідача з вимогою про відшкодування непокритої суми страхового відшкодування.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення витрат пов`язаних з розглядом справи слід зазначити, що останнім не надано належних доказів, які б підтверджували сплату позивачем суми витрат у розмірі 2000 грн 00 коп. на підставі чого слід відмовити у відшкодуванні таких витрат.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 2102 грн 00 коп.

Окрім цього представник відповідача подаючи відзив на позовну заяву до суду просив відшкодувати понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2400 грн 00 коп.

За змістом ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з п. 47 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» право на правову допомогу гарантовано статтями8,59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення під 16.11.2000 № 13-рп/2000; Рішення від 30.09.2009 № 23-рп/2009; Рішення від 11.07.2013 № 6-рп/2013).

У постанові від 01.10.2002 по справі № 30/63 Верховний Суд України звернув увагу, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

На підтвердження сплати витрат пов`язаних із сплатою коштів на правничу допомогу представником відповідача було надано договір №18/20 про надання правової допомоги від 07.09.2020 та квитанції до прибуткового касового ордеру №2 від 07.09.2020.

Проте представником відповідача не надано до суду детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом для надання правничої допомоги у справі

Водночас слід зазначити, що порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами визначений Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320).

Пунктом 3.3. глави 3 Положення передбачено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Касові ордери або видаткові відомості одразу ж після одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться відбиток штампа або напис Оплачено із зазначенням дати (число, місяць, рік) (пункт 3.12. глави 3 Положення).

Внаслідок чого надана квитанція до прибуткового касового ордеру №2 від 07.09.2020на суму 2400 грн 00 коп. не є належним доказом, який би підтверджував понесені витрати, а тому слід відмовити представнику відповідача у відшкодуванні зазначених витрат.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 11, 22, 509, 511, 599, 636, 999, 1187, 1194, 1214 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 274 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес» про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» суму страхового відшкодування у розмірі 7357 (сім тисяч триста п`ятдесят сім) грн 57 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» судовий збір по справі у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 11.12.2020.