Рішення № 93493410, 09.12.2020, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/269/2020

Справа № 679/773/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2020 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Базарника Б.І.,

за участю секретаря судового засідання Дмітрієвої О.В.,

представника позивача Волкова С.В.,

представника відповідача Москалюк С.А.,

розглянувши в умовах дистанційного судового провадження у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м.Нетішин цивільну справу № 679/773/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 22 грудня 2011 року між ним та АТ КБ «ПриватБанк» укладено «кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 500,00 грн., шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.

Зазначає, що 12 липня 2017 року Острозький районний суд Рівненської області прийняв заочне рішення у справі № 679/1280/16-ц, за яким стягнув з нього на користь ПАТ «КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 9389 грн. 57 коп., з яких: 499 грн.75 коп. заборгованість за кредитом, 7189 грн. 82 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом, 800 грн. заборгованості за пенею, 500 грн. штрафу (фіксована частина), 400 грн. штрафу (процентна складова) та 1378 грн. витрат на сплату судового збору.

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 25.09.2019 р. у справі №679/1280/16-ц заочне рішення Острозького районного суду Рівненської області від 12.07.2017 року у справі № 679/1280/16-ц – скасоване. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Вказує, що за результатами розгляду справи за позовом ПАТ «КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, Острозьким районним судом Рівненської області прийнято рішення від 23.12.2020 р., яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 24.03.2020 р., позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 499 грн. 75 коп. боргу. В той же час, АТ «КБ «Приватбанк» без згоди та повідомлення позивача здійснив самовільне списання із зарплатного банківського рахунку позивача на погашення «кредиту» від 22.12.2011 р. в період з січня по вересень 2019 р. грошові кошти в розмірі 11954,48 грн. (розрахунок додається). Зважаючи на те, судовими рішеннями які набрали законної сили було встановлено, що заборгованість позивача перед відповідачем за «кредитом» від 22.12.2011 р. становить 499,75 грн., відповідно решта грошових коштів у сумі 11454,73 грн. є безпідставно отриманими відповідачем грошовими коштами, а тому порушує право позивача, як споживача фінансових послуг та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

24.07.2020 року представник відповідача ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому вказано на безпідставність та необгрунтованість позовних вимог.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 12.06.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 17.09.2020 року закрито провадження у справі а призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позові. Додатково зазначив, що позивачем не підписувалися Умови та правила надання банківських послуг, тому не було досягнуто згоди щодо договірного списання коштів з її рахунків.

У судовому засіданні представник відповідача в задоволенні позовних вимог просила відмовити з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши учасників справи, свідків, встановивши фактичні обставини справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 22 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 500,00 грн., шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.

Згідно наданих позивачем виписок з карткового рахунку (а.с.23-26). в період від 12.01.2019 року до 18.09.2019 року включно, з карткового рахунку позивача банком автоматично списано прострочену заборгованість.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 23.12.2019 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 499 гривень 75 копійок та судовий збір. Рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України слід вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач не надав суду підтверджень про конкретні запропоновані Умови та Правила банківських послуг, крім того, відповідач не надав доказів наявності в анкеті-заяві домовленості сторін про автоматичне списання грошових коштів.

Крім того, пунктом 1.6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004 року № 22 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976) встановлено, що банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

Відповідно до пункту 1.7. Інструкції кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Відповідно до статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Пунктом 5.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті встановлено, що примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі (орган державної виконавчої служби) на підставі виконавчих документів, установлених законами України.

Таким чином, доказів того, що з боку позивача мало місце доручення на списання з його банківського рахунку грошових коштів чи на підставі виконавчих документів, відповідачем не надано.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг.

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд вважає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з позивачем, АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 03.07.2019, справа N 342/180/17, провадження N 14-131цс19.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року № 6-88цс13, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, про наявність правових підстав для стягнення із відповідача АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно списаних без його погодження з карткового рахунку грошових коштів.

Питання судових витрат, пов`язаних з розглядом справи суд вирішує у відповідності до ст.141 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України позивач звільнений від сплати судового збору за подачу позову про захист прав споживача, а тому з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати за задоволеними вимогами майнового характеру за ставками судового збору, що діяли на момент звернення позивача з позовом до суду.

Керуючись статтями 8, 124, 129 Конституції України, статтями 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів – задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 11351 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят одну) гривню 86 копійок як безпідставно набуті грошові кошти.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний Банк «ПриватБанк» на користь Державної судової адміністрації України судовий збір на користь держави у розмірі 840 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду або через Нетішинський міський суд Хмельницької області (відповідно до ч.1 п.15 п.п.15.5 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст судового рішення складено 09.12.2020 року.

Сторони у справі № 679/773/20:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570).

Суддя Б.І. Базарник