Ухвала суду № 93491237, 11.12.2020, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/4178/20

Провадження № 2-з/504/18/20

У Х В А Л А

"11" грудня 2020 р. смт. Доброслав

Суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Барвенко В.К., розглянувши заяву адвоката Герасимової Тетяни Ігорівни в інтересах Державного підприємства «Виробнича фірма «Агроцентренерго» Корпорації «Украгропромбуд» код за ЄДРПОУ 21609886, про забезпечення майбутнього позову до ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 до подання позову до Комінтернівського районного суду Одеської області про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Герасимова Т.В. діючи в інтересах Державного підприємства «Виробнича фірма «Агроцентренерго» Корпорації «Украгропромбуд» звернулась до Комінтернівського районного суду Одеської області із клопотанням, яким просить суд вжити заходів забезпечення майбутнього позову про витребування з чужого незаконного володіння бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 2092,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що зареєстрований за ОСОБА_1 , відповідачем у якому буде ОСОБА_1 , до подання позову до Комінтернівського районного суду Одеської області.

Адвокат Герасимова Т.В. послалась на те, що предметом позовних вимог майбутнього позову буде, серед іншого, база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 2092,6 кв.м., яка в розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та в теперішній час 19.10.2020 року, як стверджує заявниця неправомірно, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 .

Суддя дослідивши клопотання, додані до нього матеріали, дійшов до наступного висновку:

Клопотання підсудно Комінтернівському районному суду Одеської області за правилами ч.1 ст. 30 ЦПК України.

Заява подана із дотриманням п.1 ч.1 ст. 152, ст. 151 ЦПК України, судовий збір сплачений.

За правилом ст. 153 ЦПК України заява розглядається без виклику сторін (учасників справи).

Заявник просить накласти арешт на базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 2092,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що зареєстрована за ОСОБА_1 .

В обгрунтування своєї заяви заявниця посилається на те, що з використанням підроблених документів в теперішній час ОСОБА_1 незаконно перереєстрував у свою власність нерухоме майно, яке належить на праві власності державі в особі Державного підприємства «Виробнича фірма «Агроцентренерго» Корпорації «Украгропромбуд».

До клопотання додані правовстановлюючі документи Державного підприємства «Виробнича фірма «Агроцентренерго» Корпорації «Украгропромбуд» на базу відпочинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, надано роздруківку інформаційної довідки 5002274476098-3890520557 від 30.11.2020 року з відкритої бази даних інтернет -ресурсу Opendatabot, про актуальну інформацію власника бази відпочинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконанняможливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, саме пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

Разом із тим, згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має правомирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року).

Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1.

Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Отже, дана норма Конвенції дозволяє втручатися у здійснення особою права власності і обмежувати його згідно закону, в тому числі для захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке втручання було пропорційним.

В кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним в постанові від 13 січня 2020 року по справі №922/2163/17.

Перевіряючи обгрунтованість клопотання, зокрема в частині доведення права майбутнього відповідача на спірний об`єкт нерухомого майна, суддя вважає доцільним оцінити надану адвокатом інформаційну довідку 5002274476098-3890520557 від 30.11.2020 року з відкритої бази даних інтернет -ресурсу Opendatabot, про актуальну інформацію власника бази відпочинку на предмет її допустимості.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вказано у положенні ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майна та їх обтяжень» (далі- Закон) дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав. Державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва, обтяжень такого права проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об`єкта.

У пунктах 1,2 ч. 1 ст. 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до ст. 12 цього Закону державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про зареєстровані права власності на об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав. Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, використовуються як актуальні виключно в разі, якщо відомості про право власності на відповідне нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва не внесені до Державного реєстру прав, а відомості про інші речові права, відмінні від права власності, та/або обтяження речових прав не внесені та не припинені в Державному реєстрі прав. Дія абзацу третього цієї частини не поширюється на випадки використання таких відомостей у судових спорах, пов`язаних з визнанням чи поновленням речових прав.

Відповідно до ст. 32 Закону інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом. Для фізичних та юридичних осіб інформація за об`єктом нерухомого майна та суб`єктом речового права надається в електронній формі через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України, за умови ідентифікації такої особи (фізичної або юридичної) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи, або в паперовій формі. Інформація про зареєстровані права та їх обтяження, отримана в електронній чи паперовій формі за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру прав, має однакову юридичну силу та використовується відповідно до законодавства. Інформація з Державного реєстру прав не надається фізичним та юридичним особам у разі невнесення плати за надання інформації або внесення її не в повному обсязі. Порядок надання інформації з Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, єдиною достовірною інформацію про речові права на нерухоме майно є інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Суддя вважає, що інформаційна довідка 5002274476098-3890520557 від 30.11.2020 року з відкритої бази даних інтернет -ресурсу Opendatabot, про актуальну інформацію власника бази відпочинку не є належним та достатнім доказом в розумінні положень наведених вище норм процесуального та матеріального закону, який би підтверджував наявність фактичних обставин для застосування запропонованого адвокатом виду забезпечення позову.

Виходячи з системного аналізу наведених норм процесуального закону, суддя вважає, що заявник не довела суду тих фактичних обставин (власності майбутнього відповідача), які мають бути встановлені та враховані судом при ухваленні рішення про вжиття заходів забезпечення позову.

Між тим, заявниця не позбавлена можливості повторного звернення до суду із такою самою заявою, якщо доведе належними та допустимим доказами ті обставини, на які вона посилається у своєму клопотанні, зокрема, права власності майбутнього відповідача в теперішній час на спірний об`єкт нерухомості.

Таким чином клопотання задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст. 13, 48, 150, 152, ч.1 ст. 153, 353, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву адвоката Герасимової Тетяни Ігорівни в інтересах Державного підприємства «Виробнича фірма «Агроцентренерго» Корпорації «Украгропромбуд» код за ЄДРПОУ 21609886, про забезпечення майбутнього позову до ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 до подання позову до Комінтернівського районного суду Одеської області про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 15 діб з моменту її проголошення через суд першої інстанції.

Суддя В.К. Барвенко