Рішення № 93491046, 03.12.2020, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/9568/15-ц

Провадження № 2/947/1289/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2020 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючий - суддя Васильків Олена Василівна,

секретар судового засідання – Завальнюк Катерина Володимирівна,

за участі: позивача ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_2 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до правонаступника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_6 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_7 (місце проживання: АДРЕСА_3 ), Виконавчого комітету Одеської міської ради (адреса: 65026, м.Одеса, площа Думська, 1), Департаменту міського господарства Одеської міської ради (адреса: 65074, м.Одеса, вул. Косовська, 2Д), Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради (адреса: 65011, м.Одеса, вул. Пушкінська, 39), третя особа на стороні відповідача ОСОБА_5 - Служба у справах дітей Одеської міської ради (адреса: 65074, м.Одеса, вул. Косовська, 2Д), про визнання частково незаконними рішень, визнання частково недійсними свідоцтв про право власності і договору купівлі-продажу домоволодіння, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання права власності на нерухоме майно, визнання права власності на частку домоволодіння, усунення перешкод у володінні та користуванні домоволодінням та вселення,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

08.07.2015 року позивач ОСОБА_8 звернувся до суду із позовом до відповідачів, в якому просив:

- визнати незаконним і скасувати пункт 6 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 276 від 29 травня 2000 року в частині 1/8 частки домоволодіння;

- визнати незаконним і скасувати розпорядження Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради № 1056 від 03 липня 2000 року в частині 1/8 частки домоволодіння;

- визнати частково недійсним свідоцтво за №2-2143 від 03 липня 2000 року про право власності на домоволодіння, видане Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради, в частині 1/8 частки домоволодіння;

- скасувати реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 на домоволодіння АДРЕСА_4 , здійснену 04 серпня 2000 року КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості,» шляхом запису у реєстрі під № 16046 стор. 25 кн. 161;

- визнати незаконним і скасувати розпорядження Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради № 386 від 14 липня 2005 року, в частині 1/8 частки домоволодіння;

- визнати частково недійсним дублікат свідоцтва про право власності на домоволодіння № НОМЕР_1 від 14 липня 2005 року, видане Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради, в частині 1/8 частки домоволодіння;

- скасувати рішення Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» від 18 липня 2005 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на домоволодіння по АДРЕСА_4 , здійснене за номером запису 16046 в книзі 161-25 та в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 11424597;

- визнати незаконним і скасувати пункт 4 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 32 від 08 лютого 2007 року, в частині 1/8 частки домоволодіння;

- визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на домоволодіння серії НОМЕР_2 , видане 30 липня 2007 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, в частині 1/8 частки домоволодіння;

- скасувати рішення Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» від 30 липня 2007 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на домоволодіння по АДРЕСА_4 , здійснене за номером запису 16046 в книзі 161-26 та в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 11424597;

- визнати частково недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння по АДРЕСА_4 , в частині 1/8 частки домоволодіння, укладений між продавцем ОСОБА_3 , від імені якої за довіреністю діяла ОСОБА_9 , і покупцем ОСОБА_5 , посвідчений 12 жовтня 2007 року державним нотаріусом другої Одеської нотаріальної контори Масловою М.В., за реєстровим № 1-2694;

- скасувати рішення Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» від 19 жовтня 2007 року про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_5 у частці 1/1 на домоволодіння по АДРЕСА_4 , здійснене за номером запису 16046 в книзі 161-26 та в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 11424597;

- визнати за ОСОБА_8 право на 1/8 частку у праві приватної власності на домоволодіння по АДРЕСА_4 , яке складається з житлових будинків літ. «А», літ. «Д», загальною площею 136,6 кв.м., житловою площею 88,2 кв.м., та надвірних споруд - навісу літ. «Г», вбиральні літ. «И», душової літ. «З», сараїв літ. «К», літ. «Л», літ. «Н», огорожі № 1-3, мостіння 1-V, розташованих на земельній ділянці площею 616 кв.м;

- провести виділ в натурі належної ОСОБА_8 1/8 частки у праві власності на домоволодіння по АДРЕСА_4 і надати йому в особисту приватну власність приміщення у житловому будинку літ. «А» - кухню 3-1 площею 6,3 кв.м, кімнату 3-2 площею 11,5 кв.м, кімнату 3-3 площею 6,7 кв.м, тамбур літ. «а5» 3-4 площею 2,9 кв.м та визначити порядок користування присадибною земельною ділянкою;

- вселити ОСОБА_8 до приміщень у житловому будинку літ. «А» - кухню 3-1 площею 6,3 кв.м, кімнату 3-2 площею 11,5 кв.м, кімнату 3-3 площею 6,7 кв.м, тамбур літ. «а5» 3-4 площею 2,9 кв.м., які входять до складу домоволодіння по АДРЕСА_4 ;

- усунути ОСОБА_8 перешкоди у володінні і користуванні належною йому частиною домоволодіння по АДРЕСА_4 , та заборонити ОСОБА_5 перебування у вказаній частині домоволодіння та земельній ділянці, на якій вона розташована.

23.05.2016 року відповідач ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом до відповідачів з вимогами визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 , на 1/8 частину домоволодіння, яка складається з приміщень 7,9 кв.м., 8,25 кв.м., 7,95 кв.м., сараю, кухні та туалету, на день відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_4 ; визнати частково недійсним договір купівлі-продажу від 20.10.2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в частині 1/8 частки домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 .

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25.04.2018 року по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, на час проведення якої провадження у справі зупинено.

20.09.2018 року за запитом суду матеріали справи від ТОВ "БУДЕКСПЕРТ-Т" повернуто до суду.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 13.11.2018 року по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, на час проведення якої провадження у справі зупинено.

23.01.2019 року до суду повернуто матеріали справи № 520/9568/15-ц з повідомленням №595 про неможливість проведення експертизи.

Ухвалою суду від 04.02.2019 року провадження по справі поновлено.

18.03.2019 року представник позивача надав до суду заяву про залишення без розгляду частини позовних вимог.

Ухвалою суду від 18.03.2019 року позовні вимоги щодо виділу в натурі належної ОСОБА_8 1/8 частки у праві власності на домоволодіння по АДРЕСА_4 і надати йому в особисту приватну власність приміщення у житловому будинку літ. «А» - кухню 3-1 площею 6,3 кв.м, кімнату 3-2 площею 11,5 кв.м, кімнату 3-3 площею 6,7 кв.м, тамбур літ. «а5» 3-4 площею 2,9 кв.м та визначити порядок користування присадибною земельною ділянкою, залишені без розгляду.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18.03.2019 року по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, на час проведення якої провадження у справі зупинено.

04.06.2019 року з ТОВ ОФ "ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА" повернуто матеріали справи з повідомленням про неможливість проведення експертизи № 595/607 від 27.05.2019 року, в зв`язку з чим ухвалою суду від 18.06.2019 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою від 29.08.2019 року зупинено провадження у справі №520/9568/15-ц за позовною заявою ОСОБА_8 до правонаступника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_5 - Служба у справах дітей Одеської міської ради, про визнання рішень частково незаконними, визнання свідоцтв про право власності та договору купівлі-продажу частково недійсними, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання права власності, усунення перешкод у користуванні домоволодінням та вселення; та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , правонаступника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ОМР, третя особа - ОСОБА_7 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та визнання частково недійсним договору купівлі-продажу до спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті позивача ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

03.01.2020 року провадження у справі поновлено.

14.02.2020 року на адресу суду надійшла заява про залучення до участі у справі у якості позивача правонаступника померлого ОСОБА_8 - ОСОБА_1 .

У судовому засіданні 17.02.2020 року вказана заява задоволена, та в якості позивача залучено правонаступника ОСОБА_8 – ОСОБА_1

13.03.2020 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить:

- визнати незаконним і скасувати в частині 1/8 частки домоволодіння пункт 6 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №276 від 29 травня 2000 року;

- визнати незаконним і скасувати в частині 1/8 частки домоволодіння розпорядження управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради №1056 від 03 липня 2000 року;

- визнати частково недійсним в частині 1/8 частки домоволодіння свідоцтво про право власності на домоволодіння № НОМЕР_3 від 03 липня 2000 року, видане управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради;

- скасувати реєстрацію праві приватної власності на домоволодіння по АДРЕСА_4 за ОСОБА_3 , здійснену 04 серпня 2000 року Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості шляхом запису у реєстрі під №16046 стор.25 кн.161;

- визнати незаконним і скасувати в частині 1/8 частки домоволодіння розпорядження управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради №386 від 14 липня 2005 року;

- визнати частково недійсним в частині 1/8 частки домоволодіння дублікат свідоцтва про право власності на домоволодіння № НОМЕР_1 від 14 липня 2005 року, видане управління житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради;

- скасувати рішення від 18 липня 2005 року комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на домоволодіння по АДРЕСА_4 , здійснене шляхом номеру запису НОМЕР_4 в книзі 161-25 та в електроному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 11424597;

- визнати незаконним і скасувати в частині 1/8 частки домоволодіння пункт 4 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №32 від 08 лютого 2007 року;

- визнати частково недійсним в частині 1/8 частки домоволодіння свідоцтво про право власності на домоволодіння серії НОМЕР_2 , видане 30 липня 2007 року виконавчим комітетом Одеської міської ради;

- скасувати рішення від 30 липня 2007 року комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» про державну реєстрацію право власності ОСОБА_3 на домоволодіння по АДРЕСА_4 , здійснене шляхом номеру запису НОМЕР_4 в книзі 161-26 та в електроному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 11424597;

- визнати недійним повністю договір купівлі-продажу домоволодіння по АДРЕСА_4 укладений між продавцем ОСОБА_3 , від імені якої за довіреністю діяла ОСОБА_6 , і покупцем ОСОБА_5 , посвідчений 12 жовтня 2007 року та зареєстрованим в реєстрі за №1-2694 ОСОБА_11 , державного нотаріуса Другої одеської державної нотаріальної контори;

- скасувати рішення від 19 жовтня 2007 року комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_5 у частці 1/1 на домоволодіння по АДРЕСА_4 , здійснене шляхом номеру запису НОМЕР_4 в книзі 161-26 та в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 11424597;

- визнати за ОСОБА_8 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на частку 7/16 у праві приватної власності на домоволодіння по АДРЕСА_4 , яке складається з житлових будинків літ. «А», літ. «Д», загальною площею 136,6 кв.м., житловою площею 88,2 кв.м., та надвірних споруд – навісу літ. «Г», вбиральні літ. «И», душової літ. «З», сараїв літ. «К», літ «Л», літ. «Н», огорожі №1-3, мостіння I-V. Розташованих на земельній ділянці площею 616 кв.м.;

- вселити ОСОБА_1 до житлового будинку літ. «А» у складі домоволодіння по АДРЕСА_4 ;

- усунути ОСОБА_1 перешкоди у володінні і користуванні домоволодінням по АДРЕСА_4 .

26.06.2020 року відповідач ОСОБА_5 надала відзив по справі.

24.07.2020 року на адресу суду надійшла заява про редакційне уточнення позовної вимоги, а саме за якою позивач ОСОБА_1 просить визнати, що до спадщини ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Одесі, входить його право на частку 7/16 у праві приватної власності на домоволодіння по АДРЕСА_4 , яке складається з житлових будинків літ. «А», літ. «Д», загальною площею 136,6 кв.м., житловою площею 88,2 кв.м., та надвірних споруд – навісу літ. «Г», вбиральні літ. «И», душової літ. «З», сараїв літ. «К», літ. «Л», літ. «Н», огорожі №1-3, мостіння I-V,розташованих на земельній ділянці площею 616 кв.м.

24.07.2020 року від позивача по справі ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив.

04.08.2020 року від відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

21.09.2020 року від позивача надійшли письмові пояснення щодо заперечень на відповідь на відзив.

02.11.2020 року до канцелярії суду від ОСОБА_6 надано заяву про залишення зустрічного позову без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 02.11.2020 року позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_5 , правонаступника ОСОБА_8 - ОСОБА_1 , правонаступника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ОМР, третя особа - ОСОБА_7 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, - залишено без розгляду.

24.11.2020 року від представника відповідача ОСОБА_5 до суду надійшла заява, в якій представник просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

02.12.2020 року стороною позивача ОСОБА_1 до суду подані пояснення щодо заяви про застосування строку позовної давності, в якій позивач зазначає, що строки позовної давності не пропущені, а у випадку неприйняття судом доводів позивача щодо цього просить поновити строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

В ході розгляду справи судом також розглянуті клопотання сторін щодо витребування доказів.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_2 вимоги підтримали у повному обсязі.

Інші учасники по справі до судового засідання не з`явились, повідомлялись належним чином, адвокат Затинацька Є.І. надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

ІІ. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В своїх уточнених позовних вимогах позивач ОСОБА_1 посилається на те, що первісний відповідач ОСОБА_3 без згоди первісного позивача ОСОБА_8 продала належну йому 1/8 частку у праві власності на спірне домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 . При цьому також не була отримана попередня згода органів опіки та піклування на продаж вказаного домоволодіння, яка була необхідною, враховуючи, що там проживала та була зареєстрована неповнолітня донька ОСОБА_1 – ОСОБА_12 , 1992 року народження. Враховуючи недійсність договору купівлі-продажу спірного домоволодіння, вказане домоволодіння залишилось в спільній частковій власності, зокрема, у ОСОБА_3 залишилось лише 5/8 часток. Позивач ОСОБА_1 також зазначає, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на її 5/8 часток, право на спадкування яких за законом в рівних частках отримали діти спадкодавця: первісний позивач ОСОБА_8 та відповідач ОСОБА_6 , а також за правом представлення внучка ОСОБА_7 . Однак спадщину прийняли і набули на неї право у рівних частках по 5/16 кожний у праві власності на спірне домоволодіння тільки первісний позивач ОСОБА_8 та відповідач ОСОБА_6 за фактом постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини і подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини. Таким чином, первісний позивач ОСОБА_8 за життя набув право на частку розміром 7/16. Оскільки реєстрація права власності ОСОБА_5 на спірне домоволодіння в цілому порушує права ОСОБА_1 як спадкоємця ОСОБА_8 , позивач змушена звернутись до суду з уточненою позовною заявою.

Відповідач ОСОБА_5 у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив посилається на те, що ОСОБА_8 після смерті батька ОСОБА_10 успадкував частку розміром 1/8, що підтверджується рішенням суду. В подальшому збільшення розміру домоволодіння здійснювалось особисто ОСОБА_3 за її кошти в зв`язку зі збільшенням сім`ї, тому ці прибудови були її особистою власністю. Оскільки право власності ОСОБА_8 на 1/8 частину домоволодіння на підставі рішення суду було зареєстроване в БТІ і ця реєстрація не скасована, то реєстрація права власності на це домоволодіння за ОСОБА_5 не скасувала реєстрацію за ОСОБА_8 і не позбавила його права власності, отже відповідачем не були порушені права ані первісного позивача ОСОБА_8 , ані його правонаступника ОСОБА_1 . Окрім того, стороною відповідача ОСОБА_5 подано до суду заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідач ОСОБА_6 у відзиві також посилається на те, що право власності ОСОБА_8 на 1/8 частину спірного домоволодіння зареєстроване в ОМБТІ та РОН та не скасоване на теперішній час. Також відповідач ОСОБА_6 зазначає, що на підставі рішення суду ОСОБА_8 мав у власності 1/8 частину саме в домоволодінні літ. «А», оскільки домоволодіння літ. «Д» на інші прибудови не існували на час смерті батька первісного позивача ОСОБА_10 , в зв`язку з чим ОСОБА_8 не міг їх успадкувати. Окрім того, відповідач вказує, що немає підстав для вселення ОСОБА_1 до спірного домоволодіння, а також стороною позивача не доведено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_8 вимушено покинули частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 , що їх інтереси були порушені та вони зверталися за захистом своїх прав.

В поясненнях на заяву сторони ОСОБА_5 про застосування строків позовної давності позивач ОСОБА_1 наголошує на тому, що позовна давність не пропущена, оскільки ОСОБА_8 неодноразово звертався до суду протягом 2007-2015 років та якщо суд не прийме вказані аргументи, то саме цей факт свідчить про поважність причин пропуску строку позовної давності.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Відповідно до договору купівлі-продажу від 08.06.1967 року, посвідченого нотаріусом Сьомої Одеської державної нотаріальної контори Мандро З.І., ОСОБА_13 продала, а ОСОБА_3 купила незакінчений будівництвом будинок, готовністю 53%, що знаходиться в АДРЕСА_4 , та складається це домоволодіння в цілому з одного кам`яного незакінченого будівництвом будинку, готовністю 53%. Вказаний договір було зареєстровано в Міжміському бюро технічної інвентаризації 21.03.1971 року /т.1 а.с.13-14/. Нотаріально посвідчена копія вказаного договору міститься в матеріалах інвентаризаційної справи /т.2 а.с.98/.

22.08.1972 року Районною приймальною комісією Київського району м. Одеси складено Акт, яким комісія постановила пред`явлене до здачі домоволодіння, побудоване громадянкою ОСОБА_3 , яка проживає по АДРЕСА_4 вважати прийнятим до експлуатації /т.2 а.с.97/.

Згідно з Рішенням Виконавчого комітету Київської райради депутатів трудящих м. Одеси №140 від 16.02.1973 року «Про прийняття в експлуатацію індивідуального житлового будинку» щодо домоволодіння по АДРЕСА_4 , що складається з трьох кімнат житловою площею 36,9 кв.м., кухні 11 кв.м., веранди 6,3 кв.м. та інших приміщень 6,9 кв.м., вирішено затвердити Акт комісії від 22.08.1972 року про прийняття в експлуатацію домоволодіння, побудованого ОСОБА_3 на земельній ділянці площею 592 кв.м. по АДРЕСА_4 /т.2 а.с.96/.

20.03.1973 року Бюро технічної інвентаризації надано Висновок про реєстрацію житлового будинку, відповідно до якого підлягає реєстрації на праві особистої власності на будинок АДРЕСА_4 за ОСОБА_3 /т.2 а.с.95/.

Рішенням Виконкому Київської райради депутатів трудящих №540 від 03.06.1977 року вирішено як виключення, узаконити самовільно переобладнану веранду літ. «а2» розміром 2,54 х 6,45 м та прибудовану веранду літ. «А3» площею – 8,0 кв.м. в будинку АДРЕСА_4 , проведених ОСОБА_3 . Житлову споруду літнього типу під літ. «Д», що складається з кімнати площею 15,0 м, кухні 9,8 кв.м. та тамбура площею 3,5 кв. м. залишити в тимчасове користування до отримання квартири родиною ОСОБА_14 /т.2 а.с.112/.

Матеріали інвентаризаційної справи містять відповідь ОМБТІ від 22.11.1983 року на запит Київського районного народного суду м. Одеси, якою повідомляється, що за архівними даними Одеського БТІ житлова споруда АДРЕСА_4 значиться зареєстрованою за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 7-ою Одеською держнотконторою 08.06.1967 року. Іншими даними ОМБТІ не володіє /т.2 а.с.106/.

Рішенням Київського районного народного суду м. Одеси від 18.11.1983 року позов ОСОБА_8 , ОСОБА_8 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про визнання права власності на частину домоволодіння задоволено частково. Визнано за ОСОБА_8 та ОСОБА_8 за кожним з них, право власності на 1/8 частину домоволодіння АДРЕСА_4 /т.2а.с.139-140/. Вказане рішення суду набрало законної сили 29.11.1983 року.

На підставі зазначеного рішення 24.08.1984 року Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації видано Реєстраційне свідоцтво №6288, яким за ОСОБА_8 на праві особистої власності зареєстровано житловий будинок, розташований в АДРЕСА_4 в 1/8 частині. Вписано в реєстрову книгу №161 під реєстром №16046 стр. №25 /т.2 а.с.141/.

18.12.1997 року відповідно до Акту міської міжвідомчої комісії по прийняттю до експлуатації споруд комісія постановила пред`явлену до здачі споруду – житловий будинок літ. «Д» з прибудовами літ. «д1», «д2», «д3», навіс літ. «Г», душ літ. «З», сараї літ. «К», «Л», «Н», переобладнані в житлові кімнати 3-2, 3-3, що знаходиться по АДРЕСА_4 , вважати прийнятим до експлуатації /т.2 а.с.117-118/.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.05.2000 року прийнято в експлуатацію житловий будинок літ. «Д» з прибудовами літ. «д1», «д2», «д3», житловою площею 25,6 кв.м., загальною площею 45,6 кв.м.; тамбур літ. «а4», навіс літ. «Г», душ літ. «З», сараї літ. «К», «Л», «Н». Кімнати 3-2, площею 11,5 кв.м. та 3-3, площею 6,7 кв.м. у житловому будинку літ. «А» - враховувати житловими за адресою: АДРЕСА_4 /т.2 а.с.116/.

Розпорядженням Управління житлово-комунального господарства Одеської міської ради від 03.07.2000 року №1056 запропоновано Міському агентству з приватизації житла оформити та видати свідоцтво про право власності на домоволодіння по АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Одеської міської ради від 29.05.2000 року №276 замість договору купівлі-продажу від 08.06.1967 року №3411 /т.2 а.с.115/.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на домоволодіння № НОМЕР_3 від 03.07.2000 року Управління житлово-комунального господарства Одеської міської ради посвідчує, що об`єкт в цілому, який розташований в АДРЕСА_4 , дійсно належить ОСОБА_3 на праві приватної власності. В цілому складається з двох житлових будинків та надвірних споруд /т.2 а.с.114/. 14.07.2005 року видано дублікат вказаного свідоцтва /т.2 а.с.149/.

Право власності ОСОБА_3 на вказане домоволодіння зареєстроване 18.07.2005 року, про що суду надано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7803594 /т.2 а.с.146/.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради №32 від 08.02.2007 року прийнято в експлуатацію прибудови літ. «д3д4» до жилого будинку літ. «Д», жилою площею 6,9 кв.м., загальною площею 15,1 кв.м., тамбур літ. «а5» до жилого будинку літ. «А», площею 2,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 /т.2 а.с.148/.

30.07.2007 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради видано Свідоцтво про право власності, яким посвідчено, що об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , який в цілому складається з житлових будинків літ. «А», літ. «Д», загальною площею 88,2 кв.м., навісу літ. «Г», вбиральні літ. «Н», душової літ. «З», сараїв літ. «К», літ. «Л», літ. «Н», відображених у технічному паспорті від 18.05.2006 року. Свідоцтво видане на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 08.02.2007 року №32, замість дублікату договору купівлі-продажу від 08.06.1967 року, посвідченого Ковальовою О.І., державним нотаріусом Одеського державного нотаріального архіву від 01.03.2007 року в реєстрі за №20; дублікату свідоцтва про право власності від 03.07.2000 року №2-2143, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради від 14.07.2005 року № НОМЕР_1 , зареєстрованого КП «ОМБТІ та РОН» від 18.07.2005 року, номер запису: 16046 в кн. 161-25 /т.2 а.с.152/.

На підставі вказаного свідоцтва 30.07.2007 року проведено державну реєстрацію права власності, про що суду надано відповідний витяг /т.2 а.с.151/.

Відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.08.2007 року домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності / НОМЕР_2 / від 30.07.2007 року, частка – 1/1. При цьому об`єкт складається з: А – житловий будинок, Д – житловий будинок, Г – навіс, З – душова, И – вбиральня, К – сарай, Л – сарай, Н – сарай, 1-3 огорожа, І-V мостіння /т.2 а.с.129/.

12.10.2007 року ОСОБА_6 , діюча від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності, та ОСОБА_5 уклали Договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори Масловою М.В., відповідно до якого ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_5 купила домоволодіння АДРЕСА_4 , яке в цілому складається з двох жилих будинків, означених в схематичному плані літерою «А,Д», житловою площею 88,2 кв.м., загальною площею 136,6 кв.м., та надвірних споруд, означених: «Г» - навіс, «З» - душова, «И» - вбиральня, «К, Л, Н» - сараї, №1-3 – огорожа, І-V – мостіння, розташованих на земельній ділянці, площею 616 кв.м. /т.2 а.с.154/.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу 19.10.2007 року право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 , було зареєстроване за ОСОБА_5 , про що суду надано відповідний витяг № 16351245 /т.2 а.с.153/.

З матеріалів інвентаризаційної справи вбачається, що 17.12.2007 року ОСОБА_8 звертався до КП «ОМБТІ та РОН» з заявою щодо того, що на час звернення ОСОБА_5 є господаркою всього домоволодіння, що раніше належало ОСОБА_3 . В заяві ОСОБА_8 просив встановити, на якій підставі була оформлена документація без врахування 1/8 частки ОСОБА_8 , та потім продана іншій особі /т.2 а.с.142/.

На вказане звернення ОСОБА_8 25.01.2008 року КП «ОМБТІ та РОН» було надано відповідь, в якій зокрема зазначено, що рішення суду Київського району м. Одеси від 18.11.1983 року, яким визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/8 частини домоволодіння АДРЕСА_4 , було зареєстроване в БТІ 24.08.1984 року та є дійсним по теперішній час. Також у вказаній відповіді зокрема зазначено, що всі документи – договори, розпорядження, рішення – починаючи з 1967 року готувались та видавались на одного власника ОСОБА_3 без посилання на рішення Суду Київського району м. Одеси від 18.11.1983 року. По цьому питанню ОСОБА_8 рекомендовано звертатись до Київського районного суду м. Одеси /т.2 а.с.145/.

Матеріали справи містять відповідь КП «ОМБТІ та РОН» на запит суду, відповідно до якої станом на 23.03.2009 року в КП «ОМБТІ та РОН» домоволодіння по АДРЕСА_4 на праві приватної власності зареєстроване за:

ОСОБА_8 – 1/8 частина згідно Рішення нарсуду Київського району м. Одеси від 18.11.1983 року (Справа № 2-2707/83 р.), яким визнано право власності на 1/8 частину в порядку спадкування після батька.

ОСОБА_5 – в цілому відповідно Договору купівлі-продажу, посвідченому 2-ю Одеською держнотконторою від 12.10.2007 року, р.№1-2694. Продавець: ОСОБА_3 /т.4 а.с.119/.

Матеріали справи містять заяву ОСОБА_3 до Київського районного суду м. Одеси від 21.05.2012 року, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Масаловою В.А., в якій ОСОБА_3 зазначає, що після рішення суду від 18.11.1983 року ОСОБА_8 в спірному житловому будинку не мешкав, оскільки перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, мешкав у своєї дружини за адресою: АДРЕСА_5 . Також у вказаній заяві ОСОБА_3 зазначила, що після її смерті ОСОБА_8 має бути усунений від спадщини в зв`язку з тим, що за життя знущався над нею, бив, намагався помістити її у психіатричну лікарню та погрожував убити. Враховуючи викладене ОСОБА_3 просить відмовити ОСОБА_8 в його позовних вимогах, оскільки вважає, що він має право тільки на 1/8 частину в житловому будинку АДРЕСА_4 , яка набута ним шляхом спадкування після смерті ОСОБА_10 /т.4 а.с.117/.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Голоцван Є.О. №9930934 від 15.01.2014 року відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна спільна часткова на домоволодіння, що розташовано за адресою: АДРЕСА_4 , за суб`єктом ОСОБА_8 /т.1 а.с.39/. В мотивувальній частині вказаного рішення в тому числі зазначено, що у якості право встановлювального документу на нерухоме майно, право власності на яке заявлено, було подано рішення Київського районного народного суду м. Одеси від 18.11.1983 року, з резолютивної частини якого не вбачається характеристики об`єкту нерухомого майна, право власності на яке заявлено, зокрема, загальної та житлової площі. Окрім того, з наданого реєстраційного посвідчення від 24.08.1984 року за №6288 також не вбачається площі об`єкту нерухомого майна, право власності на який заявлено. Також в процесі здійснення реєстраційних дій було виявлено наявність арешту нерухомого майна (домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 , власником якого є ОСОБА_3 ) за №6289081, накладеного на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 20.12.2007 року за №2-7524/2007 р.

З матеріалів справи вбачається, що в 2013, 2015 роках ОСОБА_8 звертався до органів поліції з приводу самоправної поведінки ОСОБА_5 та ОСОБА_15 щодо свідомої порчі його майна /т.2 а.с.182-190/.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 22.11.2016 року складено відповідний актовий запис №118212, що вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Одеської області /т.2 а.с.227/.

На ухвалу суду про витребування доказів 21.06.2017 року отримано відповідь від Третьої одеської державної нотаріальної контори, з якої вбачається, що 24.05.2017 року до нотконтори від ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , надійшла поштою заява за вх. № 2358/02-14 про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 . На підставі зазначеної заяви була заведена спадкова справа №467/2017. На теперішній час свідоцтва про право на спадщину до майна ОСОБА_3 не видавались /т.2 а.с.238/.

З матеріалів спадкової справи №1363/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 , заведеної Київською державною нотаріальною конторою у місті Одеса /т.4 а.с.31-47/, вбачається, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 /актовий запис №5922 від 30.05.2019 року/ та після його смерті свідоцтва про право на спадщину не видавались.

При цьому відповідно до довідки №32/3, виданої ОСОБА_1 , 1973 р.н., її чоловік ОСОБА_8 , 1953 р.н., проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_4 , з 26.07.1976 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 /т.4 а.с.35/.

Згідно з довідкою №32/1, виданою 10.07.2019 року ОСОН КМ «Золотий берег», ОСОБА_1 , 1973 року народження, проживає постійно в АДРЕСА_4 та займає житлову площу 27,6 кв.м., кімнати дві, частина будинку на 1 поверсі 1 поверхового будинку, що належить ОСОБА_8 – померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 . На вказаній житловій площі зареєстровані: ОСОБА_1 – дружина, ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 11.10.2002 року; ОСОБА_16 – донька, ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 05.09.2008 року /т.4 а.с.35 зворот/.

В ході судового розгляду справи судом допитані свідки: ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які повідомили суд, що є сусідами спірного будинку, що за життя ОСОБА_8 здійснював прибудови для свого проживання, куди в подальшому і вселилась його дружина ОСОБА_19 з дочкою. При цьому свідки не змогли підтвердити, що між ОСОБА_3 та її сином була письмова угода на здійснення прибудови, оскільки ці питання не з`ясовували. Свідок ОСОБА_17 засвідчила суду щодо неналежної поведінки чоловіка ОСОБА_5 на території домоволодіння та подвір`я, та бажала суду повідомили лише про її особисті проблеми з вказаною особою.

IV. ПРАВОВІ НОРМИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 266 ЦК України визначено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

V. ОЦІНКА ДОВОДІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

В ході судового розгляду справи достеменно встановлено, що спірне домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 , що існує на теперішній час, створювалось та реконструювалось первісним відповідачем ОСОБА_3 в сторону збільшення поступово, внаслідок чого неодноразово переоформлювались та видавались правовстановлюючі документи і, як наслідок, здійснювалась реєстрація відповідних змін.

З матеріалів справи вбачається, що також не оспорювалось сторонами, що після смерті ОСОБА_10 первісний позивач ОСОБА_8 успадкував 1/8 частину в праві власності на спірне домоволодіння. Рішення суду, яким були встановлені вказані обставини, набуло законної сили, є чинним на теперішній час, та на його підставі в БТІ було здійснено реєстрацію 24.08.1984 року за ОСОБА_8 .

Судом встановлено, що перше свідоцтво про право власності на спірне домоволодіння в цілому ОСОБА_3 отримала ще в 2000 році, в подальшому ОСОБА_3 були видані інші правовстановлюючі документи в зв`язку з прийняттям в експлуатацію будинку літ. «Д» та інших прибудов. В 2007 році видане останнє свідоцтво про право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_3 та проведено відповідну реєстрацію права власності з зазначенням частки – 1/1.

Вказане домоволодіння ОСОБА_3 в 2007 році продала ОСОБА_5 , в зв`язку з чим відповідно до відповіді КП «ОМБТІ та РОН» на запит суду станом на 23.03.2009 року в КП «ОМБТІ та РОН» домоволодіння по АДРЕСА_4 на праві приватної власності зареєстроване, зокрема, за ОСОБА_8 – 1/8 частина згідно Рішення нарсуду Київського району м. Одеси від 18.11.1983 року (Справа № 2-2707/83 р.), яким визнано право власності на 1/8 частину в порядку спадкування після батька.

При цьому цією ж відповіддю КП «ОМБТІ та РОН» повідомляє суд, що станом на 23.03.2009 року в КП «ОМБТІ та РОН» домоволодіння по АДРЕСА_4 на праві приватної власності також зареєстроване за ОСОБА_5 – в цілому відповідно Договору купівлі-продажу, посвідченому 2-ю Одеською держнотконторою від 12.10.2007 року, р.№1-2694. Продавець: ОСОБА_3 /т.4 а.с.119/

Таким чином, в ході судового розгляду справи встановлено, що 1/8 частка в спірному домоволодінні, що належала та була зареєстрована за ОСОБА_8 , при видачі правовстановлюючих документів ОСОБА_3 не була врахована. Тобто суд приходить до висновку, що право первісного позивача ОСОБА_8 було порушене ще в 2000 році при видачі першого свідоцтва про право власності ОСОБА_3 на спірний об`єкт в цілому.

При цьому до 2007 року ОСОБА_8 за захистом своїх прав до суду не звертався, пояснень щодо моменту, коли ОСОБА_8 дізнався про порушення своїх прав сторона позивача не надала та в зв`язку зі смертю первісного позивача ОСОБА_8 на теперішній час встановити вказані обставини неможливо. Однак, враховуючи наявність в матеріалах справи відповіді КП «ОМБТІ та РОН» /т.2 а.с.145/ на звернення ОСОБА_8 від 17.12.2007 року /т.2 а.с.142/, та безпосередньо надані стороною позивача ОСОБА_1 докази звернення ОСОБА_8 до суду 11.12.2007 року з позовом про визнання незаконним і скасування розпорядження та визнання свідоцтва про право власності недійсним з подальшим доповненням позовних вимог вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу недійсним, достеменно встановлено, що про порушення своїх прав як власника 1/8 частки спірного домоволодіння ОСОБА_8 був обізнаний ще в грудні 2007 року. Проте з даним позовом до суду ОСОБА_8 звернувся лише 08.07.2015 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі№ 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) зазначено, що «для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16). Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц)».

Матеріалами справи підтверджується, що право власності первісного позивача ОСОБА_8 на 1/8 частину спірного домоволодіння були порушені в 2000 році в зв`язку з отриманням ОСОБА_3 правовстановлюючих документів на 1/1 частину вказаного домоволодіння.

Стороною позивача ОСОБА_1 в поясненнях щодо заяви про застосування строку позовної давності зазначається, що ОСОБА_8 звертався до суду 11.12.2007 року з позовом до ОСОБА_3 та УЖКГ та ПЕК виконкому ОМР, третя особа – КП «ОМБТІ та РОН», про визнання незаконними та скасування розпорядження вказаного управління від 03.07.2000 року, визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірне домоволодіння від 03.07.2000 року на ім`я ОСОБА_3 . Вказані вимоги були уточнені в лютому 2008 року з зазначенням відповідачами ОСОБА_5 та виконкому ОМР та доповненням наступними вимогами: визнати недійсним дублікат свідоцтва про право власності на спірне домоволодіння від 03.07.2000 року за № 2-2143, видане вказаним управлінням 14.07.2005 року № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 , зареєстрований КП «ОМБТІ та РОН» 18.07.2005 року; визнати незаконним і скасувати рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 08.02.2007 року за №32 та визнати недійсним свідоцтво про право власності на спірне домоволодіння від 30.07.2007 р. серія НОМЕР_2 , зареєстроване КП «ОМБТІ та РОН» 30.07.2007 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу спірного домоволодіння від 12.10.2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , посвідчений державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори Масловою М.В. в реєстрі під №1-2694, зареєстрований КП «ОМБТІ та РОН» 19.10.2007 року.

Таким чином, з матеріалів справи не вбачається та в ході судового розгляду справи не встановлено, з якого саме моменту первісний позивач ОСОБА_8 дійсно дізнався про порушення його права власності. Однак навіть якщо пред`явленням вказаного позову 11.12.2007 року позовна давність була перервана та її перебіг почався заново, суд приходить до висновку про сплив позовної давності щодо вказаних позовних вимог, виходячи з наступного.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 30.11.2011 року у справі №2-3602/11 позовну заяву (подану 11.12.2007 року) було залишено без розгляду на підставі заяви ОСОБА_8 .

З викладеного вбачається, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 265 ЦК України щодо того, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності, строки позовної давності щодо вказаних вимог спливли ще 11.12.2010 року, тобто через три роки після первісного звернення ОСОБА_8 до суду.

Таким чином, подальші звернення позивача ОСОБА_8 до суду 19.01.2012 року, 12.04.2013 року та 09.10.2014 року не переривали перебігу позовної давності по заявленим вимогам.

При цьому суд зазначає, що позовні вимоги по вказаним справам були залишені без розгляду на підставі заяви позивача ОСОБА_8 або в зв`язку з неявкою сторони позивача, що не доводить поважність причин пропуску строку позовної давності, а навпаки свідчить про втрату інтересу сторони позивача до вказаних судових спорів.

Стосовно доводів сторони ОСОБА_1 щодо того, що по справі №520/5208/13-ц (за позовом ОСОБА_8 , поданим 12.04.2013 року до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , треті особи КП «БТІ» ОМР та реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу від 12.10.2007 року спірного домоволодіння, визнання за ОСОБА_8 права власності на 1/8 частину та зобов`язання зареєструвати це право) було ухвалене рішення Київського районного суду м. Одеси від 31.01.2014 року, в подальшому скасоване апеляційним судом Одеської області, суд зазначає наступне.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 15.05.2014 року було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 через те, що не були оспорені свідоцтва про право власності ОСОБА_3 на спірне домоволодіння від 03.07.2000 року і від 30.07.2007 року. При цьому апеляційний суд зазначив, що вказане рішення не позбавляє позивача можливості звернутися до суду з вимогами про визнання частково недійсними цих свідоцтв та договору купівлі-продажу домоволодіння.

Зазначеною можливістю первісний позивач ОСОБА_8 скористався та звернувся до суду 08.07.2015 року, проте, як вже зазначено вище, стосовно цих вимог строки позовної давності спливли ще 11.12.2010 року, тобто через три роки після первісного звернення ОСОБА_8 до суду в 2007 році. При цьому ОСОБА_8 достеменно було відомо про наявність всіх виданих ОСОБА_3 свідоцтв та прийнятих відповідних рішень станом на 25.01.2008 року з відповіді КП «ОМБТІ та РОН» на його особисте звернення від 17.12.2007 року /т.2 а.с.142,145/.

Відповідно до положень статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Тобто, після переривання перебіг позовної давності розпочинається заново, починаючи з наступного дня після пред`явлення позову, або вчинення особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Зазначена правова позиція викладена зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.07.2019 року по справі №639/9642/14-ц, на яку посилається сторона позивача ОСОБА_1 в своїх поясненнях щодо заяви про застосування строку позовної давності.

Таким чином, суд відхиляє доводи позивача ОСОБА_1 про те, що оскільки ОСОБА_8 вперше звернувся з позовом до суду у 2007 році та перерви між залишенням його позову без розгляду і наступним зверненням з таким же позовом не перевищували трьох років – то строк позовної давності останній раз розпочався заново 15.05.2014 року і не був ним пропущений. При цьому суд зазначає, що сторона позивача помилково вказує, що після переривання строк позовної давності розпочинається заново лише після залишення позову без розгляду, оскільки такі пояснення прямо суперечать положенням ч. 2 ст. 264 ЦПК – позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Тобто положення ст. 264 ЦК України чітко визначають, що позовна давність переривається саме пред`явленням позову, а враховуючи положення ч. 1 ст. 265 ЦК України, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності, зрозуміло, що після переривання перебіг позовної давності починається заново з наступного дня після пред`явлення позову, а не з наступного дня після залишення позовної заяви без розгляду.

При цьому суд зазначає, що оспорення свідоцтв про право власності, виданих після свідоцтва від 03.07.2000 року, та пов`язаних з цим дій щодо реєстрації права власності, а також відповідних розпоряджень УЖКГ та рішень виконкому ОМР, є додатковими вимогами до вимоги про визнання недійсним саме першого свідоцтва про право власності ОСОБА_3 на спірний об`єкт в цілому від 03.07.2000 року.

Таким чином, враховуючи положення ст. 266 ЦК України, суд приходить до висновку про сплив позовної давності і до додаткових вимог.

Також в поясненнях щодо заяви про застосування строку позовної давності позивач ОСОБА_1 просить поновити строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права, посилаючись на те, що самі обставини неодноразового звернення ОСОБА_8 з позовами, які перебували на розгляді судів протягом 2007-2015 років, є достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску ним строку позовної давності та його поновлення.

З цього приводу суд зазначає, що строки позовної давності не є процесуальними строками, в зв`язку з чим не підлягають поновленню. Положеннями ч. 5 ст. 267 ЦК України визначено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Однак суд не погоджується з доводами сторони позивача, що неодноразові звернення ОСОБА_8 до суду є достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, оскільки більшість з вказаних звернень закінчилася залишенням без розгляду позовних вимог за ініціативою позивача або через його повторну неявку.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людині основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatismutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO NeftyanayaKompaniyaYukos v. Russia», заява № 14902/04, пункт 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («StubbingsandOthers v. theUnitedKingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51).

На підставі викладеного, враховуючи положення ч. 4 ст. 267 ЦК України, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, суд приходить до висновку, що в задоволенні частини позовних вимог ОСОБА_1 належить відмовити з вказаної підстави, а саме щодо наступних вимог:

- визнати незаконним і скасувати в частині 1/8 частки домоволодіння пункт 6 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №276 від 29 травня 2000 року;

- визнати незаконним і скасувати в частині 1/8 частки домоволодіння розпорядження управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради №1056 від 03 липня 2000 року;

- визнати частково недійсним в частині 1/8 частки домоволодіння свідоцтво про право власності на домоволодіння № НОМЕР_3 від 03 липня 2000 року, видане управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради;

- скасувати реєстрацію праві приватної власності на домоволодіння по АДРЕСА_4 за ОСОБА_3 , здійснену 04 серпня 2000 року Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості шляхом запису у реєстрі під №16046 стор.25 кн.161;

- визнати незаконним і скасувати в частині 1/8 частки домоволодіння розпорядження управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради №386 від 14 липня 2005 року;

- визнати частково недійсним в частині 1/8 частки домоволодіння дублікат свідоцтва про право власності на домоволодіння № НОМЕР_1 від 14 липня 2005 року, видане управління житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради;

- скасувати рішення від 18 липня 2005 року комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на домоволодіння по АДРЕСА_4 , здійснене шляхом номеру запису НОМЕР_4 в книзі 161-25 та в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 11424597;

- визнати незаконним і скасувати в частині 1/8 частки домоволодіння пункт 4 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №32 від 08 лютого 2007 року;

- визнати частково недійсним в частині 1/8 частки домоволодіння свідоцтво про право власності на домоволодіння серії НОМЕР_2 , видане 30 липня 2007 року виконавчим комітетом Одеської міської ради;

- скасувати рішення від 30 липня 2007 року комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» про державну реєстрацію право власності ОСОБА_3 на домоволодіння по АДРЕСА_4 , здійснене шляхом номеру запису НОМЕР_4 в книзі 161-26 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 11424597;

- визнати недійним повністю договір купівлі-продажу домоволодіння по АДРЕСА_4 укладений між продавцем ОСОБА_3 , від імені якої за довіреністю діяла ОСОБА_6 , і покупцем ОСОБА_5 , посвідчений 12 жовтня 2007 року та зареєстрованим в реєстрі за №1-2694 ОСОБА_11 , державного нотаріуса Другої одеської державної нотаріальної контори;

- скасувати рішення від 19 жовтня 2007 року комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_5 у частці 1/1 на домоволодіння по АДРЕСА_4 , здійснене шляхом номеру запису НОМЕР_4 в книзі 161-26 та в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 11424597.

В останній редакції позовної заяви ОСОБА_1 просить також визнати, що до спадщини ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Одесі, входить його право на частку 7/16 у праві приватної власності на домоволодіння по АДРЕСА_4 , яке складається з житлових будинків літ. «А», літ. «Д», загальною площею 136,6 кв. м., житловою площею 88,2 кв. м., та надвірних споруд – навісу літ. «Г», вбиральні літ. «И», душової літ. «З», сараїв літ. «К», літ. «Л», літ. «Н», огорожі №1-3, мостіння I-V, розташованих на земельній ділянці площею 616 кв. м.

Стосовно вказаної позовної вимоги суд зазначає, що діючим законодавством не передбачено такого способу захисту прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд зазначає, що визнання, що до спадщини ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Одесі, входить його право на частку 7/16 у праві приватної власності на домоволодіння по АДРЕСА_4 , яке складається з житлових будинків літ. «А», літ. «Д», загальною площею 136,6 кв. м., житловою площею 88,2 кв. м., та надвірних споруд – навісу літ. «Г», вбиральні літ. «И», душової літ. «З», сараїв літ. «К», літ. «Л», літ. «Н», огорожі №1-3, мостіння I-V, розташованих на земельній ділянці площею 616 кв. м., не є ефективним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 як спадкоємиці ОСОБА_8 , оскільки в даному випадку ефективним способом мало б бути визнання права власності на відповідну частку в порядку спадкування. При цьому суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_8 за життя отримав право на 7/16 часток у праві приватної власності на домоволодіння по АДРЕСА_4 , яке складається з житлових будинків літ. «А», літ. «Д», загальною площею 136,6 кв. м., житловою площею 88,2 кв. м., та надвірних споруд – навісу літ. «Г», вбиральні літ. «И», душової літ. «З», сараїв літ. «К», літ. «Л», літ. «Н», огорожі №1-3, мостіння I-V, оскільки 1/8 з вказаних 7/16 є часткою домоволодіння, що було наявне на момент смерті спадкодавця ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , коли житлового будинку літ. «Д» та інших прибудов ще не існувало.

На підставі викладеного в задоволенні вказаної вимоги ОСОБА_1 належить відмовити.

Щодо позовних вимог про вселення ОСОБА_1 до житлового будинку літ. «А» у складі домоволодіння по АДРЕСА_4 та усунення перешкод у володінні і користуванні домоволодінням по АДРЕСА_4 суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих в сенсі ст. ст. 77, 78 ЦПК України доказів щодо права володіння та користування ОСОБА_1 житловим будинком літ. «А», а ні доказів намагань вселитися у вказані приміщення та створення відповідачем ОСОБА_5 перешкод в цьому, в зв`язку з чим в задоволенні вказаних вимог належить відмовити за недоведеністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, так як не обґрунтовані та не доведені.

VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

VІІ. ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 256, 257, 267, 1216, 1218, 1223, 1261, 1266, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до правонаступника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_6 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_7 (місце проживання: АДРЕСА_3 ), Виконавчого комітету Одеської міської ради (адреса: 65026, м.Одеса, площа Думська, 1), Департаменту міського господарства Одеської міської ради (адреса: 65074, м.Одеса, вул. Косовська, 2Д), Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради (адреса: 65011, м.Одеса, вул. Пушкінська, 39), третя особа на стороні відповідача ОСОБА_5 - Служба у справах дітей Одеської міської ради (адреса: 65074, м.Одеса, вул. Косовська, 2Д), про визнання частково незаконними рішень, визнання частково недійсними свідоцтв про право власності і договору купівлі-продажу домоволодіння, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання права власності на нерухоме майно, визнання права власності на частку домоволодіння, усунення перешкод у володінні та користуванні домоволодінням та вселення, – відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16.11.2015 року, а саме:

-Скасувати арешт на домоволодіння АДРЕСА_4 , яке належить ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ), на підставі договору купівлі-продажу від 12 жовтня 2007 року, посвідченого державним нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори Масловою М.В., зареєстрованого в реєстрі за №1-2694, на підставі якого 19 жовтня 2007 року КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» прийнято рішення про реєстрацію права власності, номер запису: 16046 в книзі: 161-26, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним №11424597.

-Скасувати заборону Управлінню державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області проводити будь-які дії пов`язані з відчуженням та державною реєстрацією права власності щодо домоволодіння АДРЕСА_4 , яке належить ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ).

-Скасувати заборону вчиняти щодо домоволодіння АДРЕСА_4 , яке належить ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ): договори купівлі-продажу, дарування, міни, довічного утримання та будь-які інші правочини щодо передачі права власності на нього іншим особам, а також передавати його у заставу (іпотеку), передачу в найм (оренду) та вчиняти будь-які інші дії з передачі на нього права володіння і користування.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги можуть бути подані через Київський районний суд м. Одеси.

Повний текст рішення суду складено 11.12.2020 року.

Суддя Васильків О. В.