Вирок № 93489366, 10.12.2020, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2920/19

Провадження № 1-кп/456/123/2020

ВИРОК

іменем України

10 грудня 2020 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі :

головуючого-судді Янів Н. М.

суддів Бораковський В.М.

Бучківська В.Л.

секретаря Сунак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Стрий кримінальне провадження № 12019140130000656 від 3.06.2019 року про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Коростів, Сколівського району, Львівської області, громадянина України, українця, з середньо-спеціальною освітою, не працючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Козьова Сколівського району, Львівської області, громадянина України, українця, з повною середньою освітою, студента 1-го курсу ВПУ №34 м. Стрий, не працючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;

з участю прокурора Налапша І.М., Ткачишин І.

обвинувачених ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

захисників Кручок В.С.

Чорновус Н.Ф.

Осьмак А.М.

потерпілого ОСОБА_4

законного представника потерпілого ОСОБА_5

представника потерпілого Панилик М.В.

обвинувачених у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.187 КК України,

в с т а н о в и в :

3.06.2019, приблизно о 5:45 год., ОСОБА_1 , знаходячись по вул. С.Бандери неподалік будинків № 22-24, що в м. Стрий Львівської області, під час словесного конфлікту, який виник раптово, наніс один удар кулаком в праву сторону обличчя ОСОБА_4 , після чого в них виникла бійка, в ході якої ОСОБА_1 наносив удари кулаками та ногами по обличчю та тулубі неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 в результаті той впав на землю та ОСОБА_1 продовжив наносити йому удари кулаками та ногами по голові, від чого потерпілий втрачав

свідомість, при цьому своїми протиправними діями ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_4 , згідно висновку судово-медичної експертизи, закриту черепно-мозкову травму з переломом правої скроневої кістки з ознаками субрахноїдального (під м`яку мозкову оболонку) крововиливу і набряку головного мозку, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по небезпеці для життя в момент заподіяння.

Крім того, ОСОБА_2 , 3.06.2019р. близько 5.45 год, перебуваючи на вул. С.Бандери неподалік будинків № 22-24, що в м. Стрий Львівської області, діючи умисно, групою осіб без попередньої змови між собою разом з ОСОБА_3 , скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_4 , лежав на землі та прикривався від нанесення йому ударів ОСОБА_1 , з відома ОСОБА_3 , який сприяв діям ОСОБА_2 , при цьому знаходився поряд, відкрито викрав з кишені штанів потерпілого мобільний телефон марки «Apple» моделі «А1688» серії «Iphone6S» серійний номер НОМЕР_1 , сіро-чорного кольору, вартістю 5040 грн., в якому містився стартовий пакет оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» з номером НОМЕР_2 вартістю 35 грн., на рахунку якого коштів не було, після чого разом з ОСОБА_3 з місця події з викраденим втекли, чим завдали потерпілому майнову шкоду на загальну суму 5075 грн..

Таким чином, ОСОБА_1 заподіяв потерпілому ОСОБА_4 умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КК України.

Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений групою осіб без попередньої змови між собою, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст.186 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , по пред`явленому обвинуваченню винним себе визнав частково. Зокрема показав, що 02.06.2019, разом ОСОБА_2 приїхали в м. Стрий прогулятись. З собою в них була музична колонка, яку мали намір закласти в ломбард, оскільки в них не було грошей. Прогулюючись по місту зустріли ОСОБА_3 , який пішов разом з ними. Однак, зважаючи, що в них не було документу, що засвідчував особу, для того щоб закласти колонку в ломбард, зателефонували до знайомого ОСОБА_6 , який допоміг їм в цьому. Отримавши в ломбарді грошові кошти, вони всі разом пішли на залізничний вокзал м. Стрий, маючи намір повернутись додому в с. Верхнє Синьовидне Сколівського району. Проте вже було пізно і автобуса в їхньому напрямку не було. А тому, на вокзалі вони придбали алкоголь для ОСОБА_6 , а для себе взяли поїсти, алкоголь вживав тільки ОСОБА_6 , вони алкоголь не вживали. Трохи випивши ОСОБА_6 сп`янів і не міг самостійно пересуватись, через що, вони вирішили провести його додому. Проходячи по вул. С. Бандери в м. Стрий, присіли на лавку, щоб відпочити. На вулиці вже почало світати і вони бачили, як по дорозі проходив молодий хлопець в якого ОСОБА_3 попросив закурити, однак той виразився в їхню сторону нецензурною лайкою. Після чого, вони втрьох ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) підійшли до хлопця, щоб вияснити, чому він так до них говорить. Під час словесної перепалки, цей хлопець запропонував йому битись з ним «один на один», та почалась бійка. Вони обоюдно наносили один одному удари кулаками та ногами по тілу та голові, визнає, що дійсно наніс потерпілому декілька ударів кулаками по голові. В ході бійки, потерпілий намагався нанести йому удар ногою, однак не втримав рівновагу і впав на землю. В цей час з вікна будинку, почала кричати якась жінка, він повернувся і пішов в напрямку лавки на якій лежав ОСОБА_6 .. За деякий час туди підійшли ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ОСОБА_2 , допоміг ОСОБА_6 , піднятись і сказав, що проведе того до квартири. А вони з ОСОБА_3 направились на залізничний вокзал, щоб поїхати в с. Верхнє Синьовидне. По дорозі їх затримали працівники поліції та привезли на місце події. Цей хлопець (потерпілий) вже стояв, проте їх не опізнав і сказав, що до них претензій не має. Після чого їх доставили у відділок поліції та відібрали анкетні дані і відпустили. Коли вони з ОСОБА_3 , близько обіду приїхали в с. Верхнє Синьовидне, то там зустріли ОСОБА_2 , який повідомив, що в ночі коли він бився з тим хлопцем, неподалік знайшов телефон і це того хлопця. Як телефон в подальшому виявився в його брата - ОСОБА_17 йому невідомо. Стверджує, що жодної домовленості між ними про заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень чи про викрадення телефону в них не було. Також вказав, що бачив, як в кінці бійки, коли з балкону будинку кричала жінка до потерпілого підійшов ОСОБА_3 і один раз копнув його ногою в бік

по тулубу. Настоює на тому, що алкоголю в ту ніч не вживав, а оговорив себе, після того як їх затримали за декілька днів, оскільки на нього тиснули працівники поліції. Вказав, що під час бійки також отримав тілесні ушкодження, однак з цього приводу в правоохоронні органи не звертався. Висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася, розкаюється в тому, що трапилось, просить вибачення в потерпілого та його батьків, та просить його суворо не карати.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 , по пред`явленому обвинуваченню винним себе визнав частково. Зокрема показав, що 02.06.2019, разом ОСОБА_1 приїхали в м. Стрий прогулятись. З собою в них була музична колонка, яку мали намір закласти в ломбард. Прогулюючись по місту зустріли ОСОБА_3 , який вирішив йти з ними. Зважаючи на те, що в них не було документу, для того щоб закласти колонку в ломбард, зателефонували до свого знайомого ОСОБА_6 , який допоміг їм в цьому. Отримавши в ломбарді грошові кошти, вони всі разом пішли на залізничний вокзал м. Стрий, маючи намір повернутись додому в с. Верхнє Синьовидне, Сколівського району. Проте, вже було пізно і автобуса в їхньому напрямку не було. На вокзалі вони придбали алкоголь для ОСОБА_6 , а для себе взяли поїсти, алкоголь вживав тільки ОСОБА_6 , вони алкоголь не вживали. Трохи випивши ОСОБА_6 оп`янів і не міг самостійно пересуватись, а тому вони вирішили провести його додому. Проходячи по вул. С. Бандери в м. Стрий, присіли на лавку, щоб відпочити. На вулиці почало світати і вони бачили, як по дорозі проходив молодий хлопець в якого ОСОБА_3 попросив закурити, однак той виразився в їхню сторону нецензурною лайкою, а тому вони в трьох ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) підійшли до того, щоб вияснити, чому він так до них говорить. Під час словесної перепалки, цей хлопець запропонував ОСОБА_1 битись з тим «один на один», після чого почалась бійка. Вони обоюдно наносили один одному удари кулаками та ногами по тілу та голові. Він намагався їх розборонити. Після того, як бійка припинилась і він повертався до лавки де знаходився ОСОБА_6 , на дорозі знайшов мобільний телефон, який підібрав і поклав собі в кишеню. На місці про телефон хлопцям нічого не говорив. Після цієї події вони розійшлись, він допоміг ОСОБА_6 дійти додому, а ОСОБА_1 та ОСОБА_3 також поїхали додому. Про те, що знайшов телефон хлопцям повідомив, вже коли вони після обіду того дня зустрілись в с. Верхнє Синьовидне. В подальшому телефон передав в користування брату ОСОБА_1 , ОСОБА_17 , оскільки в нього на той час не було телефону. Безпосередньо він не бачив, щоб ОСОБА_3 наносив будь-які удари потерпілому. Настоює на тому, що алкоголь в той день не вживав, про це оговорив себе на слідчому експерименті, оскільки його заставили працівники поліції. Щиро розкаюється в тому, що трапилось, та просить його суворо не карати.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , по пред`явленому обвинуваченню винним себе не визнав. При цьому показав, що 02.06.2019, прогулюючись по м. Стрий зустрів своїх товаришів, односельців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. З собою в тих була музична колонка, яку мали намір закласти в ломбард. Колонку в ломбард закладав їхній знайомий ОСОБА_6 .. Отримавши в ломбарді грошові кошти, всі разом пішли на залізничний вокзал м. Стрий, звідки мали намір їхати додому в с. Верхнє Синьовидне, Сколівського району. Проте вже було пізно і автобуса не було. А тому на вокзалі вони придбали алкоголь для ОСОБА_6 , а для себе взяли поїсти, алкоголь вживав тільки ОСОБА_6 , вони алкоголь не вживали. Трохи випивши ОСОБА_6 сп`янів і не міг самостійно пересуватись, а тому вони вирішили провести того додому. Проходячи по вул. С. Бандери в м. Стрий, вони присіли на лавку відпочити. В цей час по вулиці проходив молодий хлопець в якого він попросив закурити, однак той виразився в їхню сторону нецензурною лайкою, а тому вони в трьох ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) підійшли до того, щоб вияснити причину його лайки. Під час словесної перепалки, хлопець запропонував ОСОБА_1 битись з ним «один на один», після чого почалась бійка. Вони обоюдно ( ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ) наносили один одному удари кулаками та ногами по тілу та голові. Під час бійки коли потерпілий намагався нанести ОСОБА_1 удар ногою, не втримав рівновагу і впав на землю. Незабаром він почув, як з вікна будинку, кричала якась жінка, а тому вони розвернулись та пішли в напрямку до лавки на якій перебував ОСОБА_6 .. Потерпілий продовжував лежати на землі. Біля лавки, ОСОБА_2 , допоміг ОСОБА_6 , піднятись і відправився з ним додому. А вони

з ОСОБА_1 пішли на залізничний вокзал, щоб також добратись додому. По дорозі їх затримали працівники поліції та привезли на місце події. Цей хлопець (потерпілий) вже був на ногах, біля нього знаходились ще якісь особи, однак хлопець сказав, що це не вони його побили, і що до них претензій не має. Після чого їх доставили в поліцію, записали анкетні дані і відпустили. Коли вони з ОСОБА_1 , того дня приїхали в с. Верхнє Синьовидне, то там зустріли ОСОБА_2 , який повідомив, що в ночі під час бійки ОСОБА_1 з тим хлопцем неподалік знайшов телефон. Куди в подальшому подівся цей телефон йому невідомо. Стверджує, що жодної домовленості між ними про заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень чи про викрадення телефону в них не було. Доповнив, що потерпілого не бив, а навпаки намагався їх розборонити, можливо один раз відштовхнув того ногою саме щоб розборонити бійку. Стверджує, що алкоголю в ту ніч не вживав, а оговорив себе, оскільки його залякали працівники поліції. Просить його виправдати.

Незважаючи на часткове визнання вини обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 , їх винуватість по вказаному епізоду злочинної діяльності доводиться дослідженими судом доказами, які суд оцінив з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходячи з наступного.

показаннями в судовому засіданні неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 , про те, що 03.06.2019 близько 05.40 год. він вийшов з дому в напрямку залізничного вокзалу, маючи намір поїхати в м. Львів на навчання. Проходячи по вул. С.Бандери в м. Стрий, неподалік приміщення Стрийської районної ради, він побачив чотирьох хлопців, які сиділи на лавці. Один з них запитав в нього закурити, він відповів, що не курить, на що хлопці виразились в його сторону нецензурно, він також відповів їм нецензурно та пішов далі. Двоє хлопців ( ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ) побігли за ним та почали виясняти чому він вилаявся в їхню сторону. В цей час до них підійшов ОСОБА_1 , який почав ображати його нецензурно та штовхнув руками в груди, він відштовхнув того у відповідь і почалась бійка. В ході якої ОСОБА_1 вдарив його кулаком правої руки в обличчя він наносив йому удари у відповідь, при цьому ОСОБА_1 копнув його ногою по лівій нозі через що він впав на спину. Коли він лежав на землі ОСОБА_1 продовжував наносити йому удари руками та ногами по тулубу та голові. В цей момент до них підбіг хтось з тих двох хлопців, наскільки пригадує все таки ОСОБА_3 , та вдарив його ногою по тулубу. При тому коли лежав на землі, від нанесених ударів частково втрачав свідомість, та прикривав руками обличчя, однак добре пам`ятає, як хтось з цих трьох хлопців ( ОСОБА_1 , ОСОБА_3 або ОСОБА_2 ) з правої кишені спортивних штанів, які були закриті на застібку, викрали його мобільний телефон «Iphone6S», грошові кошти, які були в іншій кишені не викрали. Коли прийшов до тями та підвівся хлопців вже не було, на узбіччі стояли чоловік та жінка, які кудись телефонували, пригадує це частково оскільки знову втратив свідомість. Також погано пригадує, як і з ким приїхали поліцейські та коли приїхала швидка, почував себе недобре і в нього було запаморочення. Після отриманих в ході бійки травм близько двох тижнів проходив стаціонарне лікування та довго лікувався амбулаторно. На його думку хлопці перебували в стані алкогольного сп`яніння, оскільки чув запах алкоголю. Також зазначив, що з 9-літнього віку займається бойовими мистецтвами ММА, а тому оскільки бійка проходила фактично «один на один» з ОСОБА_1 , тому особливої загрози не відчував і не покликав на допомогу. При падінні на землю, головою не вдарявся, втратив свідомість від ударів ОСОБА_1 по голові. На даний час до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 жодних претензій не має, оскільки вони повністю відшкодували йому завдані збитки. Щодо ОСОБА_1 , то просить його покарати суворо;

показаннями в судовому засіданні законного представника потерпілого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про те, що вона не була очевидцем події, яка мала місце 3.06.2019. Повідомила, що того дня близько 05.30 год. зібрала сина, який повинен був їхати на навчання в м. Львів. Щоб переконатись, що в нього все гаразд телефонувала йому, протягом з 5.45 до 6.10 год., однак телефон був вимкнутий. Близько 6.40 год. приїхали працівники поліції і повідомили, що син в лікарні. В лікарні син почував себе погано, не до кінця усвідомлював, що відбувається і навіть не міг опізнати батьків. Тільки на третій день, розповів їм обставини події. Лікування тривало два тижні стаціонарно, тиждень амбулаторно та пів року вони знаходились на обліку в невропатолога. Після події в ОСОБА_28 часто болить голова. На даний час шкоду їм відшкодували ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а тому будь-яких претензій до них немає. Не заперечує й того, що батьки ОСОБА_1 також

намагались відшкодувати їм заподіяну шкоду, однак вони відмовились. Просить ОСОБА_1 за спричинені її сину тілесні ушкодження покарати суворо;

показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_6 про те, що протягом дня 2.06.2019 вживав алкоголь. Ввечері до нього зайшли ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , та вони пішли прогулятись містом, де зустріли його товариша з яким він також вживав алкоголь, хлопці здається не вживали. Від випитого він оп`янів та хлопці взялись провести його додому. По дорозі вони присіли на лавку поблизу «каплички Афганцям», що на вул. С. Бандери. В цей час по дорозі проходив, молодий хлопець, в якого вони попросили закурити, на що той відповів їм нецензурно. А тому ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підійшли до того та намагались щось вияснити. Він з лавки не вставав, оскільки був сп`янілий. Чув, що між хлопцями відбувається конфлікт, однак що саме він не бачив, так як задрімав. В подальшому з лавочки його забрав ОСОБА_2 та підвів додому. Наскільки пригадує зранку до нього заходили ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та казали, що їх затримувала поліція. Про бійку і викрадений телефон, йому стало відомо тільки 9.06.2019, коли до нього приїхали працівники поліції;

показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_30 - про те, що зранку 03.06.2019 близько 6.00 год. вона прокинулась від шуму (метушні) на вулиці, виглянувши у вікно побачила, що двоє хлопців стоять над лежачим хлопцем, один з них кричав на того, що лежав нецензурно, а інший копнув потерпілого. На її крики «що вони роблять» ті двоє почали тікати. Коли вона вийшла на вулицю потерпілий лежав на землі, був практично без свідомості і в нього з обличчя текла кров. Вона відразу викликала швидку і поліцію. Опізнати тих хлопців, вона не може оскільки на вулиці тільки починало світати, а з вікна була погана видимість. На місці вона запитала потерпілого чи може він подзвонити рідним, він почав шукати телефон, однак телефона не знайшов;

показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_31 - про те, що в ту ніч з 2 на 3.06.2019 перебував на охороні в приміщенні Стрийської стоматологічної поліклініки, що по вул. С.Бандери в м. Стрий. На світанку мав намір вийту на вулицю, однак перед виходом через вікно побачив, що на майданчику перед поліклінікою лежить хлопець, а від нього відходять двоє інших хлопців. Коли ті двоє пішли, він роздивився уважніше і бачив, що в потерпілого, який лежав на землі з обличчя текла кров. А тому він злякався виходити, та зателефонував в поліцію і швидку;

показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_32 (мати ОСОБА_1 ) - про те, що про подію їй стало відомо тільки 13.06.2019, коли до неї зателефонував дільничий інспектор та повідомив, що її сина ОСОБА_33 затримали за підозрою в побитті та викраденні мобільного телефона. При цьому інспектор вказав, що викрадений телефон повинен бути в них вдома, оскільки ОСОБА_2 передав такий її другому сину ОСОБА_17 . Після чого, вона зателефонувала ОСОБА_17 і той підтвердив, що дійсно обмінявся телефоном з ОСОБА_2 і вказав де в будинку лежить цей телефон. Відшукавши такий, передала його в поліцію. Після події, намагались поспілкуватись з потерпілими та відшкодувати завдані збитки, однак ті відмовились. Просить пробачення в потерпілих за те, що трапилось;

показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_17 (рідний брат ОСОБА_1 ) - про те, що в період з 3 по 13.06.2019 при зустрічі з ОСОБА_2 , обмінялись мобільними телефонами, а саме ОСОБА_2 передав йому мобільний телефон «Iphone6S», сіро-чорного кольору, який на той час був заблокований та не працював. На його запитання де він взяв цей телефон, ОСОБА_2 вказав, що знайшов в м. Стрий. Під час обміну телефонами був присутній і його брат ОСОБА_1 . За деякий час, в період коли він перебував на практиці в м. Мукачево, до нього зателефонували мати і запитала чи є в нього саме такий телефон і повідомила, що він крадений. А тому він вказав матері де лежить телефон і вона повернула його потерпілим;

показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_35 інспектора СРПП Стрийського ВП - про те, що в ту ніч з 2 на 3.06.2019 разом з інспектором ОСОБА_36 заступив на патрулювання в складі групи швидкого реагування Стрийського ВП. Близько 06.00 год., до них від чергового надійшло повідомлення, про те що на вул. С.Бандери в м. Стрий лежить хлопець з наявними тілесними ушкодженнями. Коли вони прибули на місце події, там вже була жінка - очевидець, яка повідомила, що двоє хлопців, які били потерпілого побігли в сторону вул. Олесницького, це підтвердив і сам потерпілий, також потерпілий вказав, що в нього ще викрали мобільний телефон. Здійснюючи первинні заходи по розшуку підозрюваних, на зупинці на вул. Шевченка, вони

побачили двох молодих хлопців, які були збентежені і не могли чітко відповісти на поставлені їм запитання, проте заперечили свою причетність до побиття потерпілого. А тому їх було поміщено в патрульний автомобіль та доставлено на місце події. Однак потерпілий не зміг їх опізнати, так як перебував в напівпритомному стані і практично ні на що не реагував. А тому хлопців було доставлено в Стрийський ВП для додаткового опитування та передано черговому оперативному працівнику. При поверхневому огляді мобільного телефона в хлопців не було;

аналогічними показаннями свідка ОСОБА_36 інспектора СРПП Стрийського ВП;

показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_37 оперуповноваженого Стрийського ВП - про те, що в ту ніч з 2 на 3.06.2019 заступив на чергування в складі чергової групи по Стрийському ВП. Близько 06.00 год 3.06.2019, патрульними у відділок поліції були доставлені два молоді хлопці, які представились ОСОБА_1 та ОСОБА_38 .. Під час спілкування, останні заперечували свою причетність до скоєного. Чи були на хлопцях будь-які видимі тілесні ушкодження не пригадує. Також ствердив, що при спілкуванні від хлопців було чути запах алкоголю з порожнини рота;

показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_39 , лікара травматолога Стрийської ЦРЛ, який вказав, що чітко не пригадує пацієнта ОСОБА_4 , який поступив в Стрийську ЦРЛ 3.06.2019, а тому підтримує свої записи в історії хвороби та медичних документах.

Оцінюючи показання свідків суд надає їм віри та вважає їх правдивими, оскільки вони не заперечуються обвинуваченими, доповнюються іншими доказами по справі.

Допитаний в судовому засіданні Лещак В.В. , лікар судово-медичний експерт, показав, що саме ним проводилась судово-медична експертиза потерпілого ОСОБА_4 , на підставі ухвали слідчого судді. Під час огляду була присутня й мати потерпілого, оскільки той неповнолітній та надавала для дослідження медичні документи. В потерпілого було діагностовано ЗЧМТ, яка не була характерна для травми від падіння з висоти власного росту, оскільки таке ушкодження було в ділянці скроневої кістки. Вказане тілесне ушкодження було спричинено тупим твердим предметом, можливо ногою або рукою стиснутою в кулак. Дійсно для підтвердження саме такого ступеня важкості тілесного ушкодження ним надсилався протокол освідування в обласне управління СМЕ. Під час огляду в потерпілого було виявлено тілесні ушкодження тільки на голові, на тілі в потерпілого тілесних ушкоджень не було діагностовано. Тілесне ушкодження на голові утворилось від декількох ударів в голову не менше трьох;

Крім вищенаведеного, винність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень доводиться й матеріалами кримінального провадження, зокрема:

-заявою потерпілого ОСОБА_4 від 12.06.2019, на ім`я начальника Стрийського ВП ГУНП у Львівській області, згідно якої останній просить прийняти міри до невідомих осіб, які 3.06.2019 близько 5.45 год. на вул. С.Бандери в м. Стрий, вчинили з ним конфлікт в ході якого спричинили йому тілесні ушкодження та відкрито викрали його мобільний телефон марки «Iphone6S» чорно-сірого кольору, чим заподіяли йому шкоду на загальну суму 7500 грн. /т.2 а.с. 91/;

-рапортом старшого о/у СКП Стрийського ВП Юрківа Ю.Е. з фото таблицею до нього від 07.06.2019, згідно якого в ході проведення першочергових розшукових заходів з метою встановлення свідків та очевидців нападу на ОСОБА_4 , було отримано відеозапис із камер зовнішнього відео спостереження, що знаходились на шляху відходу підозрюваних осіб з місця скоєння кримінального правопорушення (т 2 а.с. 110-119);

-журналом обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Стрийського ВП ГУНП у Л/о, з якого вбачається, що 3.06.2019 о 06.00 год. в Стрийський ВП, були доставлені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , жителі с. Верхнє Синьовидне, Сколівського району (т. 2 а.с. 128-130);

-заявою ОСОБА_32 (матері ОСОБА_1 ) на ім`я слідчого Стрийського ВП Верес М.Р. від 13.06.2019, згідно якої остання добровільно видала працівникам поліції мобільний телефон «Iphone6S» чорно-сірого кольору, який знаходився в будинку по місцю їхнього проживання, що в с. Верхнє Синьовидне, Сколівського району (т. 2 а.с. 134);

-протоколом пред`явлення речей для впізнання від 18.06.2019, складеного слідчим Стрийського ВП ГУНП у Львівській області Верес М.Р., в присутності понятих ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , за участю потерпілого ОСОБА_4 , законного представника потерпілого ОСОБА_4 , згідно якого потерпілий ОСОБА_4 , чітко опізнав належний йому мобільний телефон марки «Iphone6S» чорно-сірого

кольору, який 3.06.2019 був в нього викрадений, по потертостях корпусу і серед пред`явлених йому для впізнання мобільних телефонів, потерпілий впізнав телефон, другий ліворуч /т. 2 а.с.140-142/;

-висновком судової товарознавчої експертизи №9/484 від 27.06.2019, згідно якого ринкова вартість представленого на дослідження мобільного телефону торгової марки «Apple» моделі «А1688» серії «Iphone6S» об`ємом пам`яті - 64 Гб, станом на 3.06.2019 становила 5040 грн. /т.2 а.с.145-149/;

-висновком судово-медичного експерта № 102 від 25.06.2019р., згідно якого на час проведення судово-медичної експертизи у ОСОБА_4 , 2004 р.н. виявлено садно в тім`яно-скроневій ділянці волосистої частини голови справа, садно в лобно-скроневій ділянці голови справа, рубець на слизовій оболонці нижньої губи справа (може являтись слідом загоєної рани); згідно представлених в експертизу медичних документів у ОСОБА_4 було діагностовано закриту черепно-мозкову травму з переломом правої скроневої кістки, ознаками субархнаїдального (під м`яку мозкову оболонку) крововиливу і набряку головного мозку. Дані тілесні ушкодження могли утворитись 3.06.2019 внаслідок дії тупих твердих предметів (предмету), не характерні для утворення при падінні з висоти власного росту, у тому числі і з прискоренням, і за ступенем тяжкості відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння ( т. 2 а.с. 98-99).

Дослідивши та оцінивши вказаний висновок експертизи разом із наданими у судовому засіданні роз`ясненнями експерта Лещак В.В., суд приходить до переконання, що такий істотних суперечностей не містить, є науково обґрунтованими та достатньо мотивованим.

Щодо посилання сторони захисту про те, що вказаний висновок експерта є недопустимим доказом, оскільки медичні документи на підставі яких було складено висновок, були надані експерту матір`ю потерпілого ОСОБА_43 відхиляються судом, зважаючи на наступне.

Так, на підставі статей 3, 56 КПК потерпілий є стороною кримінального провадження і має право подавати докази не тільки суду, але й слідчому. Крім того, за правилами ч. 2 ст. 84 вказаного Кодексу показання потерпілого є процесуальним джерелом доказу.

Отже, виходячи із законодавчих норм, потерпілий наділений правом безпосередньо надавати слідчому медичні документи на підтвердження фактів, які стосуються завданої злочином шкоди його здоров`ю, а слідчий зобов`язаний прийняти ці документи для виконання завдань кримінального провадження та з`ясування всіх обставин, що згідно зі ст. 91 КПК належать до предмета доказування, у тому числі шляхом призначення судово-медичної експертизи за медичною карткою, отриманою від указаної сторони. У такому випадку разом із відповідною постановою слідчий скеровує до експертної установи медичну документацію, яка є об`єктом експертного дослідження. За інших обставин, тобто якщо потерпілий не згоден надати наявні в його розпорядженні необхідні документи, для отримання дозволу на тимчасовий доступ до них слідчий, застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, звертається до суду за правилами глави 15 розділу II КПК.

Крім того, у силу ч. 2 ст. 242 вказаного Кодексу призначення експертизи для встановлення ступеня тяжкості та характеру тілесних ушкоджень є обов`язковим.

Така позиція міститься у висновку постанови Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 754/14281/17.

Так, як вбачається з матеріалів справи, вказана судово-медична експертиза була призначена ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 5.06.2019р., виконання експертизи доручено експертам Стрийського районного відділення КЗ ЛОР «ЛОБСМЕ»; експертів попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову від виконання покладених обов`язків, а також надано дозвіл на використання матеріалів кримінального провадження та результатів інших експертиз. Безпосередньо згідно самого висновку судово-медичної експертизи № 102 від 25.06.2019, в ході огляду був допитаний та оглянутий сам неповнолітній потерпілий ОСОБА_4 , а також досліджено представлену в експертизу виписку-епікриз № 4171 з медичної картки стаціонарного хворого Стрийської ЦРЛ, протокол КТ-обстеження головного мозку ОСОБА_4 , CD-R носій інформації та томограма. В судовому засіданні судово-медичний експерт Лещак В.В. , дійсно не заперечив того факту, що деякі додаткові медичні документи, були надані йому для огляду, законним представником неповнолітнього

потерпілого його матір`ю ОСОБА_44 , однак такі жодним чином суттєво не вплинули на його висновок та не спотворили його суть, а навпаки виключно підтвердили переконання.

В свою чергу сторона захисту, при ознайомленні в порядку ст. 290 КПК з матеріалами досудового розслідування, в тому числі з даними проведеної експертизи, не порушувала питання про надання їм доступу до медичної документації, за результатами дослідження якої експертом було сформовано висновок. Жодних клопотань про призначення додаткової судово-медичної експертизи до суду не заявляли.

Тому аргументи захисника обвинуваченого адвоката Кручок В.С. про недопустимість як доказу висновку експерта (щодо виявлених тілесних ушкоджень у потерпілого) не заслуговують на увагу.

- протоколом проведення слідчого експерименту від 26.06.2019 з відеозаписом до нього, який був досліджений у порядку ст. 359 КПК України, згідно якого судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_4 при проведенні зазначеної слідчої дії, надав свідчення, які практично повністю відповідали свідченням, які останній давав в судовому засіданні ( т. 2 а.с. 151-158)

- протоколом проведення слідчого експерименту від 4.07.2019 з відеозаписом до нього, який був досліджений у порядку ст. 359 КПК України, під час якого підозрюваний ОСОБА_2 розповів та показав про обставини події, що мала місце 3.06.2019 між ними ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) та потерпілим ОСОБА_4 на вул. С.Бандери в м. Стрий Львівської області, зокрема повідомив, що тілесні ушкодження потерпілий ОСОБА_4 отримав в ході бійки з ОСОБА_1 , підтвердив й те, що коли потерпілий ОСОБА_4 лежав на землі, ОСОБА_1 копнув його один або два рази ногою по голові. Також, вказав, що коли вони відходили від потерпілого він помітив на землі мобільний телефон, який підняв та положив собі в кишеню. (т. 2 а.с. 159-166);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 4.07.2019 з відеозаписом до нього, який був досліджений у порядку ст. 359 КПК України, під час якого підозрюваний ОСОБА_3 розповів та показав про обставини події, що мала місце 3.06.2019 між ними ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) та потерпілим ОСОБА_4 на вул. С.Бандери в м Стрий Львівської області, зокрема повідомив, що тілесні ушкодження потерпілий ОСОБА_4 отримав в ході бійки з ОСОБА_1 , підтвердив й те, що коли потерпілий ОСОБА_4 лежав на землі, він з ОСОБА_2 намагались відтягнути ОСОБА_1 , однак останній вирвався підбіг до потерпілого і копнув його ногою по голові. Він ( ОСОБА_3 ) потерпілого не бив, а тільки коли намагався їх ( ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ) розборонити, то відштовхнув потерпілого. Також, вказав, що бачив, як ОСОБА_2 , викрав з кишені потерпілого мобільний телефон, а він в цей час стояв поряд, після того разом з ОСОБА_2 з місця події пішли. (т. 2 а.с. 167-174);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 4.07.2019 з відеозаписом до нього, який був досліджений у порядку ст. 359 КПК України, під час якого підозрюваний ОСОБА_1 розповів та показав про обставини події , що мала місце 3.06.2019 між ними ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) та потерпілим ОСОБА_4 на вул. С.Бандери в м Стрий Львівської області, зокрема повідомив, що дійсно зранку 03.06.2019 на вул. С. Бандери в м. Стрий в нього відбулась сутичка, яка переросла в бійку з потерпілим ОСОБА_4 , в ході якої вони наносили один одному удари ногами і руками по тілу та голові. Також, вказав, що бачив, як ОСОБА_3 , один раз вдарив потерпілого ногою в стегно. (т. 2 а.с. 175-182);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання від 13.06.2019 з відеозаписом до нього, складеного слідчим Стрийського ВП ГУНП у Львівській області Верес М.Р., в присутності понятих ОСОБА_47 та ОСОБА_48 , за участю потерпілого ОСОБА_4 , законного представника потерпілого ОСОБА_5 , згідно якого на запитання слідчого потерпілий ОСОБА_4 відповів, що особу, яка 3.06.2019 близько 5.45 год. на вул. С.Бандери в м. Стрий вчинила з ним конфлікт та спричинив йому тілесні ушкодження і ймовірно заволодів його мобільним телефоном він зможе опізнати по рисам обличчя та зростом, та серед чотирьох, пред`явлених йому для впізнання осіб вказав на першого зліва, тобто на ОСОБА_1 /т.2 а.с. 185-188/ ;

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

При цьому, органами досудового слідства дії обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 4 ст.187 КК України, як умисний напад, за попередньою змовою групою осіб з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень. А саме, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються в тому, що 3.06.2019 року близько 5.45 год., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та знаходячись в м. Стрий, по вул. С. Бандери, біля будинків №22-24, де безпричинно вчинили словесний конфлікт з неповнолітнім потерпілим ОСОБА_4 , в ході якого в них виник узгоджений умисел на вчинення нападу з метою заволодіння майном потерпілого, поєднаного із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження. Так, ОСОБА_1 наніс один удар кулаком по правій стороні обличчя ОСОБА_4 , внаслідок чого між ними розпочалась бійка. У ході бійки ОСОБА_1 наносив удари кулаками та ногами по обличчю та тулубі неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 .. Тримаючи за одяг останнього ОСОБА_1 наніс удар ногою по лівій нозі потерпілого, від чого той впав на землю. В цей момент ОСОБА_3 підбіг до неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 і вже спільно з ОСОБА_1 продовжували обоє почергово наносити удари ногами по тулубу та голові потерпілого, внаслідок чого останній втрачав свідомість. Після чого, ОСОБА_2 , підійшов до потерпілого ОСОБА_4 , який прикривався від нанесення йому ударів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , з відома останніх відкрито викрав з кишені штанів потерпілого мобільний телефон марки «Apple» моделі «А1688» серії «Iphone6S» серійний номер НОМЕР_1 , сіро-чорного кольору, вартістю 5040 грн., в якому містився стартовий пакет оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» з номером НОМЕР_2 вартістю 35 грн., на рахунку якого коштів не було, після чого спільно з місця події втекли, чим завдали потерпілому майнову шкоду на загальну суму 5075 грн.. Своїми умисними діями, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спричинили потерпілому ОСОБА_4 , згідно висновку судово-медичної експертизи, закриту черепно-мозкову травму з переломом правої скроневої кістки з ознаками субрахноїдального (під м`яку мозкову оболонку) крововиливу і набряку головного мозку, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по небезпеці для життя в момент заподіяння.

Надавши належну оцінку зібраним в даному кримінальному провадженні доказам в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що стороною обвинувачення не надано суду будь-яких доказів наявності у діях ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прямого умислу на вчинення умисного нападу, за попередньою змовою групою осіб з метою заволодіння майном ОСОБА_4 , поєднаного із заподіянням потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.

Так, в п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» роз`яснено, що мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність. Додержуючись вимог КПК України, суд повинен навести у вироку мотиви зміни в суді пред`явленого підсудному обвинувачення. При наявності підстав для застосування закону про менш тяжкий злочин ніж той, за яким було пред`явлено обвинувачення, суду належить обґрунтувати у вироку висновок про перекваліфікацію дій підсудного на закон, що передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, не виправдовуючи підсудного за тим обвинуваченням, яке йому було пред`явлено.

Відповідно до ст. 187 КК України розбоєм є напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну

роль у вчиненні злочину. Розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді. За відсутності зазначених цін на майно його вартість може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи.

З суб`єктивної сторони розбій характеризується прямим умислом та корисливим мотивом. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони цього злочину є мета, з якою здійснюється напад, - заволодіння чужим майном. За відсутності такої мети діяння не може бути кваліфіковане як розбій.

Відповідно до ст. 91 КПК вказані обставини підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Обов`язок доказування покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.

У свою чергу положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оцінка доказів, згідно зі ст. 94 КПК, є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом дотримано у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, що також і закріплено в ч. 4 ст. 17 КПК України.

Сумнівний характер вчинення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 інкримінованого їм злочину, кваліфікованого стороною обвинувачення за ч. 4 ст. 187 КК України, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який згідно із п.65 рішення Європейського суду з прав людини від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України» означає, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», про те, що така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту. Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄСПЛ у справі «Веренцов проти України» - п.86 (Заява № 20372/11) від 11 квітня 2013 року).

Так, показання потерпілого та свідків, покази обвинувачених, досліджені матеріали провадження не підтвердили того, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснили розбій, поєднаний із заподіянням потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, оскільки за загальним визначенням розбій, як злочин проти власності, це напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Отже, в разі вчинення розбою посягання відбувається на два об`єкти - власність та життя і здоров`я потерпілої особи. Тобто, стороною обвинувачення не доведено першочергового умислу в діях ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заволодіти майном ОСОБА_4 шляхом здійснення нападу, а саме розбою, оскільки як встановлено під час судового розгляду, умисел у ОСОБА_2 на заволодіння майном ОСОБА_4 , виник після завершення бійки між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ..

При цьому потерпілий ОСОБА_4 , ні під час допиту на досудовому слідстві, ні при проведенні слідчого експерименту, ні в суді, жодного разу не вказав, про те що обвинувачені, під час бійки та заподіяння йому тілесних ушкоджень, здійснили напад з метою заволодіння його майном чи висували будь-які вимоги передати їм належне йому майно. А навпаки вказав, що після того, як бійка завершилась, а він лежав на землі, то хтось з тих двох хлопців ( ОСОБА_2 або ОСОБА_3 ) підійшли до нього та з кишені штанів витягнули мобільний телефон, при цьому в іншій кишені в нього були грошові кошти, однак такі не викрали. В похідній сумці, яку він мав з собою та коли почалась бійка, зняв таку з плеча та поставив обабіч, також були цінні речі, однак сумку ніхто не зачіпав. Сама бійка почалась на грунті раптово виниклих неприязних відносин та словесної перепалки. Зазначені обставини свідчать про відсутність у обвинувачених корисливого умислу та

мети заволодіти належним потерпілому майном. Характер їхніх дій, також не свідчить про те, що ці дії були спрямовані на негайне вилучення майна потерпілого шляхом застосування до нього фізичного насильства.

Крім того, дані обставини повністю узгоджуються і з отриманими в ході судового розгляду показами самих обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які в свою чергу, узгоджуються з вище приведеними письмовими доказами. Про те, що конфлікт в них з потерпілим виник на побутовому грунті, а саме через те, що потерпілий вилаявся нецензурно в їхню сторону, що їх образило. За наслідками чого між ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_4 розпочалась бійка. Тобто, в даному випадку насильницькі дії по відношенню до потерпілого з боку обвинувачених, не застосовувались з метою заволодіння майном потерпілого, а виникли виключно на грунті раптово виниклих неприязних відносин.

Відповідно до пункту 12 Постанови Пленуму Верховного суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», погроза застосування насильства при розбої полягає в залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілого (погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров`я чи незначною втратою працездатності, або вчинили певні дії, що у конкретній ситуації можуть спричинити такі наслідки), а при грабежі - насильства, яке не є небезпечним для його життя чи здоров`я. Погроза при вимаганні має місце тоді, коли винна особа висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме винній особі або не виконає її вимог, то ця погроза буде реалізована. Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів, які завідомо для неї не можуть бути використані для реалізації погроз (зіпсована зброя, макет зброї тощо), але потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи здоров`я.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що здобутими під час судового слідства та дослідженими в судовому засіданні доказами, не знайшов свого підтвердження той факт, що обвинувачені вчинили напад, з метою заволодіння чужим майном, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного із застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я особи, оскільки в судовому засіданні встановлено, що дії обвинувачених не були спрямовані саме на заволодіння майном потерпілого, а спричинені потерпілому в ході конфлікту тілесні ушкодження не мали на меті подавити опір потерпілого, для «облегшення» безпосереднього заволодіння майном.

Відтак, суд приходить до переконання про помилковість кримінально-правової кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 органами досудового розслідування за ч. 4 ст.187 КК України.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 вступивши в бійку та наносячи удари кулаками та ногами по голові неповнолітнього потерпілого, достеменно усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачав, що внаслідок такої його поведінки буде заподіяно шкоду здоров`ю потерпілого ОСОБА_4 .. Водночас, ОСОБА_1 не конкретизував у своїй свідомості, яку ж саме шкоду здоров`ю (тяжкість тілесних ушкоджень) буде фактично заподіяно ним потерпілому. Тобто в даному випадку ОСОБА_1 діяв із невизначеним (неконкретизованим) умислом, за якого особа хоча і бажає спричинити або свідомо припускає спричинення шкоди здоров`ю потерпілого, але при цьому не конкретизує точними межами у своїй свідомості тяжкість цієї шкоди.

У таких випадках особа має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно, - умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

В даному випадку, врахувавши всі вищенаведені обставини вчиненого діяння у їх сукупності, зокрема характер, хронологію і послідовність дій обвинуваченого ОСОБА_1 , а також спроможність дорослої людини оцінювати життєву ситуацію, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, суд дійшов висновку про направленість умислу обвинуваченого ОСОБА_1 саме на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, а тому зазначені обставини вказують на наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст.121 КК України, що виключають можливість кваліфікації цього діяння за ознаками необережного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, як і відсутні підстави вважати, що в діях обвинуваченого мала місце необхідна оборона.

Щодо посилань захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Кручок В.С., про те що, його підзахисний фактично вишукував наміри побитись, однак не мав на меті ні заподіяти потерпілому тілесні ушкодження, чи заволодіти чужим телефоном, відтак в діях останнього наявний склад злочину передбачений ст. 296 КК України (хуліганство).

З приводу заявленого, суд зазначає, що безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.

Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров`я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.

Кримінально каране хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров`я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об`єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб`єктивної сторони злочину.

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті статті 296 КК визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.

Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.

З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.

За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.

Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.

Відповідно до фактичних обставин даної справи, встановлених на підставі безпосередньо сприйнятих судом доказів, зокрема показань потерпілого ОСОБА_4 , інших учасників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , подія мала місце 03.06.2019р. о 05.45 год. на безлюдній вулиці, бійка між ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_4 виникла на ґрунті особистого конфлікту, проте такі дії не порушили громадський порядок та спокій, а також не супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Обстановка й обставини подій, динаміка їх розвитку й об`єктивні ознаки насильницької поведінки ОСОБА_1 свідчать про те, що вона була зумовлена особистою неприязню до ОСОБА_4 , яка виникла раптово через сварку у відповідь на агресивні дії потерпілого, прагненням помститися йому, а не бажанням протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки.

Зазначене дає підстави для висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 мотиву явної неповаги до суспільства, що є обов`язковою юридичною ознакою злочину, передбаченого статтею 296 КК.

Дії ОСОБА_1 зумовлені наміром завдати шкоди здоров`ю потерпілого і безпосередньо спрямовані на досягнення цього результату, а тому містять об`єктивні та суб`єктивні ознаки злочину проти особи і підлягають кваліфікації за наслідками, що настали, як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, тобто за ч. 1 статті 121 КК.

Саме такий правовий висновок щодо розмежування кваліфікації діяння між хуліганством та завданням умисного тілесного ушкодження закріплений Верховним судом, зокрема в ухвалі Великої палати від 3.07.2019 р. у справі № 288/1158/16-к, провадження № 13-28кс19, який в даному випадку береться судом до уваги при постановленні рішення.

В свою чергу діяння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які стояли поруч та спостерігали за подією (бійкою), що відбувається та в цей момент в ОСОБА_2 , за мовчазної згоди ОСОБА_3 виник умисел на крадіжку мобільного телефона, який, (як вказав ОСОБА_3 під час слідчого експерименту (т. 2 а.с. 167-174)) стирчав з кишені в потерпілого, то такі дії останніх носять окремий склад злочину, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж) групою осіб без попередньої змови.

Так, вчинення злочину групою осіб без попередньої змови - це двоє або більше виконавців, які утворили групу для спільного вчинення злочину без попередньої домовленості між собою про це. Відсутність попередньої змови означає, що виконавці злочину до моменту його вчинення не обговорювали питання про його вчинення, не домовлялися про спільність своїх дій, розподіл ролей тощо. Для цієї групи характерне спонтанне, ситуативне об`єднання зусиль виконавців для досягнення загального злочинного результату безпосередньо перед його вчиненням або в процесі його вчинення.

Згідно пояснень обвинуваченого ОСОБА_3 на слідчому експерименті, той вказав, що коли потерпілий ОСОБА_4 лежав на землі та закривав руками обличчя, вони з ОСОБА_2 стояли поряд, та ОСОБА_2 підійшов до потерпілого і викрав з його кишені мобільний телефон, в свою чергу він ( ОСОБА_3 ) усвідомлюючи, що ОСОБА_2 діє протиправно, не припинив його дій, що свідчить про те, що обвинувачені діяли спільно, хоча попередньо й не домовлялись про вчинення злочину. Вказане підтвердила й свідок ОСОБА_30 , зазначивши, що вона прокинулась від шуму (метушні) на вулиці, виглянувши у вікно побачила, що двоє хлопців стоять над лежачим хлопцем, один з них кричав на того, що лежав нецензурно, а інший копнув потерпілого. Як виявилось в подальшому, викрадений мобільний телефон ОСОБА_2 , утримував при собі і за декілька днів обмінявся таким з братом ОСОБА_1 - ОСОБА_17 , який в свою чергу, дізнавшись, що телефон крадений, через свою матір видав такий телефон працівникам поліції.

В п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах проти власності» вказано, що грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.

Так, ч.ч. 1, 3 ст. 337 КПК України встановлено, що судовий розгляд в суді першої інстанції проводиться в межах висунутого особі обвинувачення відповідно до обвинувального акта. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

Суд за наявності наданих стороною обвинувачення доказів по зазначеному епізоду не може прийти до переконання поза будь-яких сумнівів, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали умисел на вчинення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_4 , тому тлумачить ці сумніви на користь обвинувачених.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що поєднання обставин, обстановки, умов, мети та мотивів, вчиненого діяння, виключає кваліфікацію дій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як розбою, за попередньою змовою групою осіб поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень за ч. 4 ст.187 КК України, та вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід перекваліфікувати на ч. 1 ст. 121 КК України, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, а дії обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ч.1 ст 28, ч. 1 ст. 186 КК України, а саме: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений групою осіб без попередньої змови між собою.

Змінюючи кваліфікацію дій обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд виходить з того, що санкція ч. 1 ст. 121 та ч. 1 ст 28 ч. 1 ст. 186 КК України передбачають більш м`яке покарання, ніж санкція ч. 4 ст. 187 КК України, внаслідок чого при перекваліфікації дій обвинувачених їхнє право на захист не порушується.

Крім того, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні обставини нанесення обвинуваченим ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, як про це зазначено в обвинуваченні, оскільки потерпілий в судовому засіданні не міг ствердно сказати, що ОСОБА_3 наносив йому які-небудь тілесні ушкодження, в свою чергу ОСОБА_3 , вказав, що потерпілого не бив, а лише коли намагався розборонити бійку між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 то штовхнув потерпілого в тулуб. При цьому судом не встановлено викладених в обвинуваченні обставин нанесення обвинуваченими потерпілому тілесних ушкоджень по тулубу, оскільки в матеріалах справи наявний висновок судово-медичної експертизи, в якій зафіксовані лише наявні у потерпілого закрита черепно-мозкова травму з переломом правої скроневої кістки з ознаками субрахноїдального (під м`яку мозкову оболонку) крововиливу і набряку головного мозку, тобто виключно травми голови. Не зазначено про будь-які тілесні ушкодження на тулубі потерпілого і в медичній документації.

Що стосується, кваліфікації дій обвинувачених, а саме вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях. Так, на підтвердження того, що обвинуваченні під час події злочину

перебували в стані алкогольного сп`яніння, сторона обвинувачення посилається виключно на покази потерпілого та поліцейських, які вказали, що нібито чули від обвинувачених запах алкоголю. Проте не дотримавшись встановленого порядку, працівники поліції затримавши ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , маючи підозри, щодо перебування останніх в стані алкогольного сп`яніння, не доставили осіб в медичний заклад для проведення освідування, як цього вимагає встановлена процедура, а обмежившись усним опитуванням, відпустили таких. Самі ж обвинувачені категорично заперечили факт вживання в ту ніч (чи напередодні) алкогольних напоїв. Відтак, зважаючи на відсутність належних доказів, що підтверджують стан сп`яніння обвинувачених, та беручи до уваги, що всі сумніви тлумачаться на користь обвинувачених, суд приходить до переконання, що кваліфікація дій обвинувачених, за ознакою вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння та визнання вказаної обставини як такої, що обтяжує їхнє покарання, не ґрунтується на вимогах закону і підлягає виключенню.

Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Відповідно до ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відтак, визначаючи міру покарання обвинуваченим по даній справі суду слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових правопорушень як ним, так і іншими особами.

Також при призначенні покарання особі, яка вчинила кримінальне правопорушення суд повинен віднайти розумний баланс між обов`язком держави забезпечити правопорядок, інтересом потерпілого, щодо міри покарання та правом обвинуваченого на справедливе покарання.

При цьому, суд бере до уваги роз`яснення, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 №7 (зі змінами), зокрема п.1, згідно якого, суди при призначенні покарання мають суворо дотримуватися вимог ст.65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, та п. 3 в якому наголошується на тому, що, встановлюючи ступінь тяжкості злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його скоєння (зокрема форми вини, мотиву й мети, способу, стадії скоєння, кількості епізодів злочинної діяльності, характеру і ступеня тяжкості наслідків, що настали). Відтак, обираючи певний вид та міру покарання (строк, розмір, суму), суд окремо щодо кожного кримінального правопорушення і кожної конкретної особи повинен ураховувати, чи є воно необхідним і достатнім для виправлення особи, запобігання скоєнню як нею, так і іншими особами злочинів, а також зважати на інші обставини в провадженні, які можуть вплинути на вибір судом певних його видів і міри.

Окрім того, при призначенні покарання обвинуваченим суд враховує обставини правопорушення, його наслідки, ступінь його тяжкості, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обтяжуючих відповідальність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обставин по справі не встановлено.

Пом"якшуючими відповідальність обставинами суд визнає те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , добровільно відшкодували завдані потерпілому збитки.

Пом"якшуючих відповідальність ОСОБА_1 обставин по справі не встановлено.

Враховується, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання, має молодий вік.

Відтак, з огляду на те що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якої підсудний не уникав, ураховуючи другорядну роль кари як мети покарання, поведінку ОСОБА_1

за період кримінального провадження, не мав корисливого мотиву, позитивно характеризується, визнав вину у заподіянні потерпілому тілесних ушкоджень, розкаявся у вчиненому, попросив вибачення у потерпілого та його батьків й те, що обставин, котрі обтяжують покарання, у справі не встановлено, колегія суддів, приходить до переконня, що до ОСОБА_1 слід застосувати покарання у вигляді позбавлення волі, однак на мінімальний термін передбачений санкцією інкримінованої йому статті, яке буде для нього необхідне та достатнє.

Щодо особи ОСОБА_2 судом враховується те, що він вчинив нетяжкий злочин, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання має молодий вік, являється сиротою та виховувався в прийомній сім`ї, повністю відшкодував заподіяні збитки, потерпілий просить його суворо не карати

Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 , суд бере до уваги, що він, вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив нетяжкий злочин, позитивно характеризується по місцю проживання, має молодий вік, являється сиротою та виховувався в прийомній сім`ї, повністю відшкодував заподіяні збитки, потерпілий просить його суворо не карати.

Приймаючи до уваги наведені обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що виправлення обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та попередження вчинення нових злочинів можливе шляхом застосування до них покарання у вигляді позбавлення волі.

При цьому, слід зауважити, що суд має звільнити засудженого від відбування покарання, якщо строк попереднього ув`язнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження, дорівнює або перевищує фактично призначене йому основне покарання.

Судом встановлено, що обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 затримано 3.07.2019 і з цього часу вони перебувають у місцях попереднього ув`язнення у зв`язку з розглядом даного кримінального провадження, отже на день постановлення вироку, 10 грудня 2020, вони відбули 1 рік п`ять місяців сім днів позбавлення волі.

Таким чином, строк попереднього ув`язнення, відбутий ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у межах кримінального провадження, дорівнює фактично призначеному їм основному покаранню, а тому їх належить звільнити з-під варти в залі суду у зв`язку з повним відбуттям призначеного даним вироком покарання.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою скасувати, до набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не обирати.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне покласти на обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судові витрати по залученню експерта для проведення товарознавчої експертизи.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішити згідно положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд-

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з 19.15 год. 3 липня 2019, тобто з часу його фактичного затримання відповідно до ухвали слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 3.07.2019 /т.3 а.с.65-67/.

Обраний ОСОБА_1 запобіжний захід тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст 28, ч. 1 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року п`яти місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з 3 липня 2019 року, з часу фактичного затримання, зарахувавши, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення утримання у слідчому ізоляторі з 3 липня 2019 року по день оголошення

вироку і звільнення з-під варти, тобто по 10 грудня 2020 року включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_2 з-під варти в залі суду у зв`язку з повним відбуттям призначеного даним вироком покарання.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_2 не обирати.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст 28 ч. 1 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року п`яти місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з 3 липня 2019 року, з часу фактичного затримання, зарахувавши, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення утримання у слідчому ізоляторі з 3 липня 2019 року по день оголошення вироку і звільнення з-під варти, тобто по 10 грудня 2020 року включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_3 з-під варти в залі суду у зв`язку з повним відбуттям призначеного даним вироком покарання.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь держави судові витрати по справі з кожного по 314 (триста чотирнадцять) грн. 02 коп. за проведення товарознавчої експертизи № 9/484 від 27.06.2019 року (т. 3 а.с. 153).

Речові докази: телефон марки «Apple» моделі «А1688» серії «Iphone6S» серійний номер НОМЕР_1 , сіро-чорного кольору, який переданий на зберігання ОСОБА_4 - залишити в потерпілого ( а.с. 102-103 т.1); відеозаписи з камер відеоспостереження з приміщення Стрийської районної Адміністрації ( перехрестя вулиць С.Бандери та 1-го листопада м.Стрия), приміщення приватного адвоката Годись Н.В. ( вул. 1-го листопада м.Стрия), приміщення «Ідея Банк» ( вул. Шевченка м.Стрия), приміщення Стрийського міськрайонного суду ( вул. Шевченка м.Стрия), приміщення магазину «Джинс» ( вул. Шевченка м.Стрия), приміщення магазину «ПП Головко С» ( вул. Шевченка м.Стрия), приміщення магазину «Італійського одягу» (вул. А.Корчака м.Стрий), камери відеоспостереження Стрийського ВП ГУНП у Львівській області ( вул. Шевченка та вул. Коссака м.Стрия), які долучені до матеріалів справи - залишити при справі (т. 2 а.с. 122-124).

Вирок може бути оскаржений сторонами до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Стрийський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченим та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.

Головуючий-суддя Янів Н.М.

Судді Бучківська В.Л.

Бораковський В.М.