Вирок № 93487896, 08.12.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 08.12.2020

Справа № 937/4643/20

Провадження № 1-кп/937/882/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Бахаєва І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Фурсової Л.І.,

прокурора – Нагорного В.А.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080140001146 від 17 квітня 2020 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 27 листопада 1996 року Якимівським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 140 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- 22 грудня 1998 року Якимівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 140 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- 11 лютого 1999 року Якимівським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 141, ст. 42 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років;

- 27 липня 2006 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;

- 09 липня 2010 року Якимівським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- 09 березня 2011 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 309, ч. ч. ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців;

- 30 липня 2015 року Троїцьким районним судом Луганської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці;

- 12 листопада 2015 року Якимівським районним судом Запорізької області за ст. 395 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці,

- 23 червня 2020 року Якимівським районним судом Запорізької області за ст.ст. 357 ч. 1, 162 ч. 1, 70 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 2 550 грн.,

- 05 листопада 2020 року Якимівським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 17 квітня 2020 року, приблизно о 12 год. 00 хв., знаходячись біля території домоволодіння

АДРЕСА_2 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, діючи повторно, через відкриті ворота, зайшов на територію вищевказаного домоволодіння, де біля будинку знайшов зв`язку ключів, за допомогою яких відчинив вхідні двері та проник до будинку.

Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 , знаходячись у приміщені будинку, таємно викрав майно належне ОСОБА_2 , а саме:

- чоловічу спортивну куртку, фірми «Colambia», синьо-сірого кольору, 48 розміру, вартістю 300 гривень;

- чоловічу спортивну куртку, фірми «ICEIC», синього кольору, розмір XXXL, вартістю 300 гривень;

- інтернет-модем марки «Novatel Aircard Wireless», в корпусі чорного кольору, імей: НОМЕР_1 , вартістю 1300 гривень;

- Смарт-годинник, марки «Smart Watch 10», в корпусі чорного кольору, вартістю 650 гривень;

- зв`язку ключів від вхідних дверей будинку, які не представляють для потерпілого матеріальної цінності, після чого з місця події зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, у зв`язку з чим своїми діями завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальний збиток на загальну суму 2550 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднане з проникненням у житло, що кваліфікується як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.

Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Допитаний в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 185 КК України визнав повністю, згоден з обсягом і кваліфікацією вчиненого, щиросердно розкаявся у скоєному та пояснив, що скоїв правопорушення при вищезазначених обставинах, а саме 17.04.2020, о півдні, він знаходився біля будинку № 5/2 по вул. Мирній в селищі Нове Мелітопольського району Запорізької області, через відкриті ворота, зайшов на територію домоволодіння і біля будинку знайшов зв`язку ключів, за допомогою яких відчинив вхідні двері та проник до будинку звідки викрав майно належне ОСОБА_2 , а саме: дві чоловічі спортивні куртки, інтернет-модем, Смарт-годинник, після чого з місця події зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд. В подальшому частину викраденого майна видав працівникам поліції. В скоєному розкаюється, просить суд суворо його не карати.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив суд призначити покарання обвинуваченому згідно чинного законодавства, цивільний позов до обвинуваченого не заявляв.

Учасники кримінального провадження не наполягали на виклику для безпосереднього допиту свідків.

Вислухавши думки учасників судового розгляду, приймаючи до уваги, що обвинувачений не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом з`ясовано, що обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи, та у суду відсутні сумніви в добровільності їх позиції, тобто визнання обвинуваченим вини не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, судом також роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

А тому, крім допиту обвинуваченого, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються особи обвинуваченого

та характеризуючих його даних, речових доказів.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_1 обвинуваченням за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднане з проникненням у сховище.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Як вказує законодавець у ст. 50 КК України, – покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує вимоги статей 50, 65-67 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі ч. 3 ст. 185 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, обставини, що обтяжують і пом`якшують вину обвинуваченого, а так само дані про особу обвинуваченого, відповідно до яких обвинувачений ОСОБА_1 – неодружений, непрацюючий, раніше судимий, за місцем проживання характеризується добре, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та правдиві покази обвинуваченого.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України з застосуванням ст. 70 ч.4 КК України, саме таке покарання на глибоке переконання суду буде відповідати загальним засадам призначення покарання, принципам законності, гуманності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Крім того, таке покарання буде достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок його м`якості.

Процесуальні витрати відповідно до ст. 124 КПК України по кримінальному провадженню відсутні.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 не обирався.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-376, 395 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3(три) роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, до призначеного покарання приєднати не відбуте покарання за вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 05 листопада 2020 року та остаточно призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту затримання, а саме з 29 серпня 2020 року.

Запобіжний захід до засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не обирати.

Речові докази по кримінальному провадженню:

- зв`язку ключів, яка складається з двох ключів, які передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 згідно розписки від 10 червня 2020 року – залишити потерпілому ОСОБА_2 ;

- спортивну чоловічу куртку, синього кольору, розмір XXXL, фірми «ICEIC», яка передана на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 згідно розписки від 10 червня 2020 року – залишити потерпілому ОСОБА_2 ;

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати в сумі 1307 (одна тисяча триста сім) гривень 60 копійок, за проведення судової дактилоскопічної експертизи № 17-182 від 14 травня 2020 року, перерахувавши на наступні реквізити: рахунок № UA098999980313010115000008009 Одержувач: УК у Шевч. р-ні м.Зап./Шевч./24060300, Код банку (МФО): 899998, Код ЄДРПОУ: 38025367, Назва банку: Казначейство України (ЕАП).

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ