Ухвала суду № 93486010, 11.12.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13087/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.12.2020 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді – Сарай А.І.,

за участю секретаря судового засідання – Зборовської Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 АТ «Дельта Банк» та товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до АТ «Дельта Банк» та товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.12.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Одночасно з пред`явленням позову позивачем подано заяву про забезпечення позову, згідно з якою просить: заборонити приватному виконавцю Табінському О.В. (вул. Старосільська, № 1 У, офіс № 3, м. Київ, 02125) вчиняти будь-які виконавчі дії у межах виконавчого провадження ВП № 63150085 по примусовому виконанню оскарженого в суді виконавчого напису № 4892 від 24.01.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом КМНО Гуревічов О.М., по стягненню із ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_1 , суми заборгованості за кредитним договором із АТ «Дельта Банк» № 006-06502-250214 від 25.02.2014 року в розмірі 48 053,01 грн.; зупинити стягнення на підставі оскаржуваного у судовому порядку виконавчого документа – виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича від 24.01.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4892, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованості за кредитним договором № 006-06502-250214 від 25.02.2014 року, що був укладений між ним та АТ «Дельта Банк», у загальній сумі 48053,01 грн.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що предметом розгляду справи в даному випадку є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Про існування оскаржуваного виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. від 24.01.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4892, про стягнення з нього на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості за кредитним договором № 006-06502-250214 від 25.02.2014 року, що був укладений між ним та АТ «Дельта Банк», у загальній сумі 48053,01 грн., йому стало відомо від приватного виконавця Табінського О.В. (м. Київ), яким було відкрито виконавче провадження ВП № 63150085 на підставі зазначеного напису нотаріуса по стягненню із ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_1 , суми заборгованості за кредитним договором із АТ «Дельта Банк», в межах якого було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника від 09.10.2020 року і пред`явлено таку до виконання за його місцем роботи. Незважаючи на те, що у виконавчому провадження невірно зазначено його місце проживання та його дату народження, тривають виконавчі дії по стягненню саме з нього заборгованості за оскаржуваним виконавчим написом нотаріуса. Тобто, на сьогоднішній день відкрито виконавче провадження за виконавчим документом, що оскаржений в судовому порядку, відбувається його виконання та вчиняються виконавчі дії по примусовому стягненню спірної суми боргу. Оскільки вчинення виконавчих дій по примусовому стягненню заборгованості відбувається на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, позивач вважає, що є необхідність заборонити вчинення таких дій та зупинити стягнення по оскаржуваному виконавчому документу, так як невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав й інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. З огляду на викладене, враховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист порушених прав позивача, а в подальшому може потягнути за собою необхідність застосування повороту виконання рішення, вважає за необхідне застосувати два види забезпечення позову, як це дозволяє законодавець, а саме: заборонити приватному виконавцю вчиняти будь-які виконавчі дії на підставі оскаржуваного виконавчого документа та зупинити стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви – за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору – якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову – до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі – до суду, у провадженні якого перебуває справа.

За правилами ч. ч. 1, 3, 4 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

В силу положень ст. 153 ЦПК України судом розглянуто дану заяву про забезпечення позову, яку подано одночасно з пред`явленням позову, після відкриття провадження у справі без повідомлення учасників справи.

Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як роз`яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до положень ч. ч. 5-7 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову, підстави його обрання та вирішує питання про зустрічне забезпечення.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб – це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема – через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Встановлено, що предметом позову в даній справі є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. від 24.01.2020 року, зареєстрований у реєстрі за № 4892, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості за кредитним договором № 006-06502-250214 від 25.02.2014 року, укладеного між ним та АТ «Дельта Банк», у загальній сумі 48053,01 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського О.В. перебуває виконавче провадження № 63150085 з примусового виконання виконавчого напису № 4892, виданого 24.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» заборгованості в сумі 48053,01 грн., відповідно до кредитного договору № 006-06502-250214 від 25.02.2014 року, укладеного з АТ «Дельта Банк».

Вказані обставини підтверджуються копіями виконавчого напису, вчиненого 24.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 4892, постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського О.В. про відкриття виконавчого провадження від 29.09.2020 року (ВП № 63150085) з виконання даного виконавчого напису, заяви стягувача ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» про відкриття виконавчого провадження від 10.09.2020 року.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником в судовому порядку.

Саме такий вид забезпечення позову просить застосувати заявник, виходячи із характеру спору та змісту пред`явлених позовних вимог.

Враховуючи викладене, а також зважаючи підтверджену доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування забезпечення позову, суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову в частині зупинення стягнення за виконавчим написом підлягає задоволенню, оскільки існує реальна можливість того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити та/або зробити неможливим виконання можливого рішення суду, а між сторонами дійсно існує спір відносно права.

Разом з тим, суд вважає, що заява про забезпечення позову у частині вимоги вчиняти будь-які виконавчі дії у межах виконавчого провадження ВП № 63150085 по примусовому виконанню виконавчого напису до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

У відповідності до вимог ст. ст. 34, 35 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключні обставини, що зумовлюють зупинення вчинення виконавчих дій.

Статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження» встановлений вичерпний перелік обставин, що зумовлюють обов`язкове зупинення виконавчих дій.

Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, серед іншого, у разі: зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа; зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення; надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.

З огляду на вказане та враховуючи, що предметом позову є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, по якому на даний час вчиняються виконавчі дії у виконавчому провадженні, суд убачає підстави для часткового задоволення заяви про забезпечення позову та приходить до висновку про необхідність зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, оскільки невжиття такого заходу забезпечення позову може суттєво утруднити чи навіть зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, а таке забезпечення відповідними положеннями п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Крім того, позивач не обмежений в можливості оскаржувати дії приватного виконавця у спосіб, передбачений нормами чинного законодавства України.

Підстав, які б визначали необхідність обов`язково застосування зустрічного забезпечення позову в порядку ст. 154 ЦПК України, не встановлено.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 157, 259-261, 352-354 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 АТ «Дельта Банк» та товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – задовольнити частково.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 24 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олегом Миколайовичем, зареєстрованого в реєстрі за № 4892, що здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Табінський Олегом Володимировичем в межах виконавчого провадження ВП № 63150085, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованості у сумі 48053,01 грн. відповідно до кредитного договору № 006-06502-250214 від 25.02.2014 року, укладеного з АТ «Дельта Банк».

У іншій частині вимог заяви про забезпечення позову – відмовити.

Копію ухвали невідкладно направити приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Табінському Олегу Володимировичу – для негайного виконання, а заявнику та іншим особам, яких стосуються заходи забезпечення позову – для відома.

Позивач (заявник): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: акціонерне товариство «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020, що знаходиться за адресою: вул. Дружби Народів, 38, м. Київ.

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», код ЄДРПОУ 35017877, що знаходиться за адресою: вул. Стельмаха, 9-а, офіс 203, м. Ірпінь, Київська область.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, що знаходиться за адресою: вул. Мала Житомирська, 6/5, м. Київ.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову – три роки.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області А.І. Сарай