Рішення № 93484845, 08.12.2020, Селидівський міський суд Донецької області

242/4367/20

2/242/1523/20

РІШЕННЯ

Іменем України

08 грудня 2020 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Неживий Антон Володимирович, до Ворошиловської районної в місті Донецьку ради про визнання права власності на спадщину,-

ВСТАНОВИВ:

20.10.2020 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Стислий виклад позиції позивача.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача – ОСОБА_2 , після смерті якої залишилося спадкове майно у вигляді 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 . У видачі свідоцтва на спадщину було відмовлено через відсутність відомостей на квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Просила визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на спадщину на Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 .

Процесуальні дії у справі.

22.10.2020 р. було відкрито провадження та призначено підготовче засідання по справі.

16.11.2020 р. закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті та витребувані докази за клопотанням позивача.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, про день слухання справи повідомлялися належним чином. Надали заяви, в яких просили розглянути справу в їх відсутності.

Відповідач – Ворошиловська районна у місті Донецьку рада – у судове засідання не з`явився, про день слухання справи повідомлявся належним чином шляхом направлення 23.10.2020 р. копії ухвали та пакету документів та 16.11.2020 р. судової повістки на електронну адресу.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 19.10.1993 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві загальної спільної власності.

ОСОБА_2 , яка є матір`ю ОСОБА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою від 24.09.2020 р. у вчиненні нотаріальних дій було відмовлено через відсутністю інформації про реєстрацію права власності на вказану квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Отримати інформацію неможливо, так як місто Донецьк, в якому знаходиться відповідне КП БТІ, яке здійснювало реєстрацію права власності, відноситься до населених пунктів, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрито спадкова справа № 3/2018 за заявою ОСОБА_1 .

Зазначене встановлено з доказів в матеріалах справи.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст..16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно ст..328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до положень ст..1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст..1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право власності на спадок видається за письмовою заявою спадкоємцями, які прийняли спадок в порядку встановленим цивільним законодавством; у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадок особа може звернутись в суд за правилами позовного провадження.

Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача обгрутновані та підлягають задоволенню, оскільки позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права в іншому порядку, аніж в судовому.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 280, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , в інтересах якої діє адвокат Неживий Антон Вологдимирович, до Ворошиловської районної в місті Донецьку ради, ЄДРПОУ 04053186, розташована за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул..Транспортна, 2, про визнання права власності на спадщину – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадщину на Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Донецького апеляційного суду з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України через суд першої інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.Г.Черков