Ухвала суду № 93484151, 09.12.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/4637/20

Провадження № 2/234/2021/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

у складі головуючого судді Данелюк О.М.

за участі секретаря судового засідання Антоненко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краматорську

цивільну справу № 234/4637/20 за позовом

ОСОБА_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1

до

Старший державний виконавець Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції Демитренко А.П., юридична адреса: м.Краматорськ, вул. Академічна, буд.№20

Державне Підприємство «СЕТАМ», юридична адреса: м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, 22, офіс 405.

ОСОБА_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2

ОСОБА_3 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .

про визнання недійсними результатів електронних торгів з реалізації трикімнатної квартири.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.07.2020 року у провадження судді Данелюк О.М. надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «СЕТАМ», Старшого державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними результатів електронних торгів з реалізації трикімнатної квартири, визнання недійсним акту про проведені електронні торги.

Ухвалою Краматорського міського суду від 24.07.2020 року вказану цивільну справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання на 21.08.2020 року.

Ухвалою Краматорського міського суду від 11.09.2020 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду на 16.10.2020 року.

15.10.2020 року до Краматорського міського суду надійшов лист від начальника ДУ «Бахмутська установа виконання покарань №6, із якого вбачається. Що позивач ОСОБА_1 засуджений за ст.382 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі, перебуває в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань№6» та очікує направлення до місць позбавлення волі. До вказаного листа додано заяву ОСОБА_1 , в якій він просить забезпечити його явку для участі в судовому засіданні як позивача.

16.10.2020 року до ДУ «Бахмутська установа виконання покарань №6 направлено лис з пропозицією прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

03.11.2020 року до Краматорського міського суду надійшла заява від позивача ОСОБА_1 про доставку його в судове засідання для участі у розгляді справи.

16.11.2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Данелюк О.М. Свою заяву мотивує тим, що суддя Данелюк О.М. приймала участь у розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі п. 1, 2, 5 ч. 2 ст. 459 КПК України). На його думку, ухала суду про відмову у задоволенні його заяви є необгрунтованою, такою, що позбавило його права на справедливий суд та захист його порушених прав.

03.12.2020 року, до Краматорського міського суду надійшов лист, з якого вбачається, що здійснити доставку в судове засідання, призначене на 03.12.2020 року не надалось можливим, тому що ОСОБА_1 відбув до Бердянської ВК №77 для відбування покарання.

08.12.2020 року судом винесено ухвалу про проведення судового засідання в режимі відеоконференція з ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4» на 09.12.2020 року.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 був засуджений та направлений для відбування покарання, судом було направлено листа позивачу про можливість розгляду справи в режимі відеоконференція. Останній відмовляється від участі по справі в режимі відеоконференції.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.04.2012 дійшов висновку, що особиста участь засудженого, як сторони у розгляді справи в судах усіх юрисдикцій, спеціалізацій та інстанцій повинна забезпечуватися відповідним процесуальним законом. Рішення про порядок участі засудженого як сторони у розгляді справи зобов`язаний приймати суд у порядку та на умовах, визначених відповідним процесуальним законом.

В аспекті конституційного звернення положення статті 24 Конституції України … треба розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантовані державою рівні права на захист прав і свобод у судовому порядку та на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку у судах усіх юрисдикцій, спеціалізацій та інстанцій, у тому числі й особа, яка засуджена і відбуває кримінальне покарання в установах виконання покарань.

Інструкцією з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою судів, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державної судової адміністрації України, Генеральної прокуратури України 26.05.2015 № 613/785/5/30/29/67/68, не передбачено процесуального порядку конвоювання осіб, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, до зали суду за для реалізації їх права на особисту участь в судовому засіданні безпосередньо у залі суду.

Статтею 212 ЦПК України передбачено право учасників справ брати участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

23.02.2018 ухвалою суду призначене судове засідання на 09.12.2020 року у режимі відеоконференції з ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4» з метою забезпечення права ОСОБА_1 на участь в судовому засіданні і право на справедливий суд загалом.

Однак, 09.12.2020 року засуджений ОСОБА_1 відмовився від участі у судовому засіданні у режимі відеоконференції, про що було повідомлено співробітником ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4».

За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, але у судове засідання не з`явився без поважних причин, що у відповідності до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 заперечував проти відвід судді Данелюк О.М., вважає, що позивач подав заяву необґрунтовано.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заперечувала проти заяви позивача про відвід судді.

Вислухавши учасників справи, вивчивши заяву про відвід, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Ч. 3 ст. 39 ЦПК України передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Так, Ухвалою суду від 27.02.2019 року (головуючий суддя Данелюк О.М.) відмовлено у відкритті провадження за нововиявленими обставинами по заяві ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (на підставі п. 1, 2, 5 ч. 2 ст 459 КПК України), та заяву із усіма доданими до неї матеріалами було повернуто заявнику, тобто ОСОБА_1 ..

В судовому засіданні встановлено, що підставою для відводу судді Данелюк О.М. стало саме прийняття зазначеної Ухвали суду.

На підставі п. 5 ч. 1 статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо в тому числі, є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характер або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини пояснив, що вимоги щодо неупередженості мають два аспекти. По-перше, суд має бути неупередженим у суб`єктивному плані, тобто жоден член суду не повинен мати будь-яких особистих упереджень. Припускається, що особиста неупередженість існує, якщо немає доказів протилежного. По-друге, суд має бути неупередженим з об`єктивної точки зору,тобто він повинен запропонувати достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів щодо цього.32 За цим критерієм слід визначити, чи існують, незалежно від поведінки судді, будь-які факти, які можна перевірити та які можуть викликати сумніви щодо неупередженості судді. У цьому випадку навіть зовнішні ознаки мають значення. Адже на карту поставлено довіру, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти громадськості та обвинувачуваній особі зокрема. Тому кожний суддя, щодо неупередженості якого існують обґрунтовані сумніви, повинен відмовитися від ведення справи.

Згідно з п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

Виходячи з аналізу змісту рішень Європейського суду з прав людини: у справі «Де Куббер проти Бельгії» від 26 жовтня 1984 року - «Правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться»; у справі «Ветштайн проти Швейцарії» заява №33958/96 - «Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві».

Крім того, відповідно до об`єктивного критерію визначається серед інших аспектів, чи забезпечував суд загалом та його склад зокрема відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» від 24 лютого 1993 року).

З метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя та на розгляд її справи поза будь-яким сумнівом для сторін щодо об`єктивності та неупередженості складу суду, враховуючи позиції Європейського суду з прав людини з приводу недовіри до суду, вважаю за доцільне задовольнити заяву ОСОБА_1 про відвід.

Справу передати до канцелярії суду для виконання вимог, передбачених ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.36, 37, 40 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Данелюк О.М. по цивільній справі № 234/4637/20 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «СЕТАМ», Старшого державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними результатів електронних торгів з реалізації трикімнатної квартири, визнання недійсним акту про проведені електронні торги, задовольнити.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «СЕТАМ», Старшого державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними результатів електронних торгів з реалізації трикімнатної квартири, визнання недійсним акту про проведені електронні торги, передати в канцелярію суду для визначення іншого судді в порядку, установленому ч.1 ст.33 ЦПК України.

Головуючий суддя: О.М. Данелюк