Ухвала суду № 93480683, 10.12.2020, Кам'янський районний суд Черкаської області

10.12.2020 Справа № 2307/341/12

6/696/22/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Білопольської Н.А.,

за участі секретаря Галіневської Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» про заміну сторони у виконавчому листі по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду із заявою, у якій просить замінити сторону стягувача у виконавчому листі № 2307/341/12 від 17 грудня 2012 року з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» за правом грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7-571 від 07 жовтня 2008 року.

Відповідно до умов договору про відступлення прав вимоги № 6795 від 27 березня 2018 року відбулося переуступлення прав вимог за рядом кредитних договорів, ТзОВФінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7-571 від 07 жовтня 2008 року.

Вимоги заявника мотивовані тим, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України – кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав, а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

На підставі ч.ч. 1, 5 ст. 442 ЦПК України представник заявника просить задовольнити подану заяву.

Представник заявника, стягувач та боржник у судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового розгляду. Представник заявника у поданій заяві просив розгляд заяви здійснювати у його відсутності.

Розглянувши матеріали заяви про заміну сторони у виконавчому листі, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 27 червня 2012 року позовну заяву ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» задоволено: вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 11993,42 грн., а також 214,60 грн. витрати зі сплати судового збору.

Дане рішення суду набрало законної сили 15 грудня 2012 року та в подальшому 17 грудня 2012 року видано виконавчий лист № 2307/341/12 про примусове виконання вказаного рішення суду, у якому боржником вказано ОСОБА_1 , а стягувачем зазначено ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк».

27 березня 2018 року між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 6795, відповідно до якого ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» передало (відступило), а ТзОВФінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право боргової вимоги за рядом кредитних договорів, в тому числі за Договором кредиту № 7-571 від 07 жовтня 2008 року.

Відповідно до Додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги № 6795 від 27 березня 2018 року «Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються» серед таких значиться ОСОБА_1 .

При вирішенні питання заміни сторони виконавчого провадження судом підлягають застосуванню такі норми законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

У відповідності до ст. 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Частинами 1, 2 ст. 442 ЦПК України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень ст. 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія) правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18).

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 ст. 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18) та від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечення належного виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.

Відтак, враховуючи, що відповідно до договору відступлення права вимоги № 6795 від 27 березня 2018 року ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» передало (відступило) ТзОВФінансова Компанія «Кредит-Капітал», а ТзОВФінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту № 7-571 від 07 жовтня 2008 року, та беручи до уваги те, що станом на день розгляду справи рішення суду від 27 червня 2012 року у справі № 2307/341/12 не виконано, суд вважає, що заява ТзОВФінансова Компанія «Кредит-Капітал» про заміну сторони у виконавчому листі є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 259, 260, 353, 442 ЦПК України, суд, -

постановив:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» про заміну сторони у виконавчому листі задовольнити.

Замінити сторону стягувача у виконавчому листі № 2307/341/12 від 17 грудня 2012 року, виданому Кам`янським районним судом Черкаської області, про стягнення із ОСОБА_1 користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованості за кредитним договором на суму 11993,42 грн. та витрат зі сплати судового збору в сумі 214,60 грн., з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ЄДРПОУ 19017842) його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_1 , банк отримувача - АТ «Райффайзен Банк Аваль», 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28).

Ухвала може бути оскаржена через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду або безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення), а якщо ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.А. Білопольська