Рішення № 93480507, 09.12.2020, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________

Справа №636/3021/20

Провадження №2/636/1607/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого – судді Оболєнської С.А.,

за участю секретаря – Гамоліної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в місті Чугуєві цивільну справу за позовом Харківського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого матеріального забезпечення по безробіттю у розмірі 15398,54 грн. та судові витрати, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач перебував на обліку в центрі зайнятості в період з 05.04.2018 по 23.08.2018, однак як виявилося при перевірці, під час звернення за наданням йому статусу безробітного, приховав той факт, що 18.03.2005 він зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності.

На адресу відповідача направлявся відповідний акт від 10.03.2020 №18 – для ознайомлення та підпису, лист-претензію №219/22-39 від 10.04.2020, яким відповідачу запропоновано добровільно повернути отримані обманним шляхом грошові кошти в сумі 15398,54 грн. В добровільному порядку відповідач не повернув зазначені кошти, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 17 вересня 2020 року провадження по справі відкрито та справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Від представника позивача в судове засідання надійшла заява, згідно якої вона просить суд розглянути справу в їх відсутність, підтримала позовні вимоги, просила суд їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про дату та час розгляду справи, згідно з ч.8 ст.128 ЦПК України, повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток про виклик до суду, що підтверджується зворотними повідомленнями, які містяться в матеріалах справи (а.с.31,37), відзив із зазначенням заперечень проти позову з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються, не надав, заяв про розгляд справи в його відсутності не надходило.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, ознайомившись із заявою представника позивача, дослідивши надані докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Так, заявою про надання ( поновлення) статусу безробітного від 05.04.2018 підтверджується, що ОСОБА_1 звернувся до Чугуївського міського районного центру зайнятості з проханням надати йому статус безробітного відповідно до Закону України« Про зайнятість населення», та із проханням про призначення йому виплат допомоги по безробіттю (а.с.9,10). У вказаній заяві відповідач підтвердив той факт, що він не є зареєстрованим як суб`єкт підприємницької діяльності.

Наказом від 04.09.2018 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю з 12.07.2018, та припинено його реєстрацію, як безробітного, - з 23.08.2018 (а.с.11).

Актом №18 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 10.03.2020 встановлено порушення чинного законодавства, яке виникло з вини особи, яка не повідомила про те, що зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності на дату надання статусу безробітного, сума неправомірно виплаченої допомоги складає 15398,54 грн (а.с.14,15).

З витягу з ЄДРПОУ вбачається, що ОСОБА_1 з 18.03.2005 по 23.05.2019 був зареєстрованим як суб`єкт підприємницької діяльності (а.с.12,13).

Частиною першою ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Достовірними, відповідно до ст. 79 ЦПК України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, судом встановлено, що відповідно до ст.3 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України «Про зайнятість населення» та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ст.2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», страхування на випадок безробіття здійснюється за принципом, зокрема, обов`язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, за цивільно-правовим договором, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців, а також добровільності такого страхування громадянами України, які працюють за межами України, членами особистого селянського та фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Згідно з ст.23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Згідно з ч.2, 3 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

У той же час, згідно з п.4 ч.2 ст.44 Закону України «Про зайнятість населення», зареєстровані безробітні зобов`язані інформувати центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у ч.1 ст.45 цього Закону.

Відповідно до п. 4 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009 №60/62 та постановою правління Пенсійного фонду України 13.02.2009 №7-1 (далі - Порядок) для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (виконання послуг) за цивільно-правовими договорами.

У відповідності ст. 42 Господарського Кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Таким чином, підприємець не може бути зареєстрований як безробітний, оскільки відноситься законодавством до категорії зайнятого населення.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 36 Закону № 1533-НІ сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що позов позивача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Приходячи до такого висновку судом враховується, що відповідачу, внаслідок ненадання ним відомостей щодо перебування його на обліку як особи, що здійснює підприємницьку діяльність, було безпідставно виплачено допомогу по безробіттю в розмірі 15398,54 грн., в добровільному порядку грошові кошти не повернуто, тим самим з його боку порушені цивільні права, свободи та інтереси позивача, які підлягають захисту.

Відповідно до п. 8 статті 6 ЗУ «Про судовий збір», розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, за таких обставин суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у розмірі 2102 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 12 13, 78, 79, 89, 141, 264, 265, 280-284, 351, 352, 354, 355 ЦПК України суд,-

ухвалив:

Позовну заяву Харківського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського обласного центру зайнятості суму виплаченого матеріального забезпечення по безробіттю у розмірі 15398,54 (п`ятнадцять тисяч триста дев`яносто вісім) грн 54 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Харківський обласний центр зайнятості, ЄДРПОУ 03491277, адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Броненосця Потьомкін, 1-А.

Суддя: С.А. Оболєнська