Ухвала суду № 93478142, 11.12.2020, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 535/1108/20

Провадження № 1-кп/553/308/2020

У Х В А Л А

Іменем України

11.12.2020 року м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Парахіної Є.В.,

при секретарі - Сіомашко В.Р.,

з участю прокурора - Миргородського Є.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника адвоката - Книша С.І.,

представника потерпілого - Ковжоги О.І.,

розглянувши під час підготовчого провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві матеріали, які надійшли до суду з Полтавської місцевої прокуратури, - обвинувальний акт, складений старшим слідчим СВ Відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області каптаном поліції Дорошенко Д.А. в рамках кримінального провадження № 12020170210000244 відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 345 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

До Ленінського районного суду м. Полтави надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, на підставі ухвали Полтавського апеляційного суду від 08.12.2020 року про зміну територіальної підсудності, для розгляду по суті..

Обвинувальний акт складений у відповідності до вимог ст. 291 КПК України.

Підстав для закриття кримінального провадження та зупинення провадження у справі не встановлено.

В судовому засіданні учасники справи пояснили, що не заперечують проти призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Представник потерпілої адвокат Ковжога О.І. просив розгляд справи проводити у закритому судовому засіданні. В обґрунтування клопотання послався на те, що під час судового розгляду справи можуть з`ясовуватись питання, пов`язані з особистим життям та інтимними відносинами потерпілої ОСОБА_3 .

Як встановлено в ч. 2 ст. 27 КПК України, кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито. Слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у разі: 1) якщо обвинуваченим є неповнолітній; 2) розгляду справи про кримінальне правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; 3) необхідності запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи; 4) якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом; 5) необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Враховуючи зміст пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення у даному кримінальному провадженні та дані про особу обвинуваченого, суд приходить до висновку про недоведеність існування обставин, які відповідно до ч. 2 ст. 27 КПК України є підставою для здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні прокурор звернувся з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , обраного під час досудового розслідування, посилаючись на те, що ризики, які стали підставою для його обрання, не зникли, обвинувачений офіційно не працює, тобто не має стабільного доходу, є наркозалежною особою, інкриміноване кримінальне правопорушення вчинив в період іспитового строку за вироком Котелевського районного суду Полтавської області від 06.11.2019 року, підозрюється у вчиненні злочину щодо працівника прокуратури, яка підтримує державне обвинувачення у іншому кримінальному провадженні щодо нього, та за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років, що у своїй сукупності дає підстави стверджувати, що обвинувачений усвідомлюючи невідворотність покарання, може здійснити спробу переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. При цьому, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, специфіки інкримінованого кримінального правопорушення та конкретних обставин його вчинення (мотив, мета, обстановка), застосування до нього інших більш м`яких запобіжних заходів неможливе, оскільки не здатне забезпечити належну процесуальну поведінку.

Представник потерпілої адвокат Ковжога О.І. клопотання прокурора підтримав, просив задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Книш С.І. проти задоволення клопотання заперечували. Обвинувачений вказував на недоведеність обґрунтованості пред`явленого йому обвинувачення у даному провадженні, а захисник вказував також на недоведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які вказує прокурор як підставі для продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив застосувати інший більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

При вирішенні клопотання прокурора суд враховує наступне.

Під час досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Котелевського районного суду Полтавської області від 15.10.2020 року до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя послався на обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який не має постійного місця роботи та офіційного джерела доходу, підозрюється у вчиненні злочину щодо працівника прокуратури, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років, доведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що він може продовжити кримінальне правопорушення, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

В ч. 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Згідно положень п. "С" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Як встановлено в ч. 1, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, встановлені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не має постійного місця роботи та стабільного джерела доходу, обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину відносно працівника правоохоронного органу, який підтримує обвинувачення у суді щодо вчинення ОСОБА_1 тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, бере до уваги специфіку інкримінованого кримінального правопорушення та конкретні обставини його вчинення (мотив, мета, обстановка), той факт, що інкриміноване кримінальне правопорушення вчинив в період іспитового строку за вироком Котелевського районного суду Полтавської області від 06.11.2019 року, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення винуватості, його вік, стан здоров`я, репутацію, майновий стан, та оцінюючи встановлені обставини у сукупності, вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що він може ухилитись від суду, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

З огляду на вищенаведене, суд вважає обґрунтованими і такими, що заслуговують на увагу, доводи прокурора про наявність підстав для продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заслухавши пояснення учасників процесу, враховуючи доведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобігання яким було підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , а також те, що, на переконання суду, застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, в тому числі домашнього арешту чи особистого зобов`язання, є неможливим, позаяк з огляду на дані про особу обвинуваченого, зміст пред`явленого обвинувачення та інші конкретні обставини не здатне забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, застосування застави не може бути визнане ефективним, позаяк підставою пред`явленого у даному кримінальному провадженні є діяння, вчинені обвинуваченим на наступний день після звільнення під заставу у іншому кримінальному провадженні, з заявами про застосування поруки жодна особа не звернулась, а тому суд приходить до висновку про доведеність підстав для продовження застосування раніше обраного запобіжного заходу, та оскільки судовий розгляд справи не завершений, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також повного, всебічного та об`єктивного судового розгляду даної справи в розумні строки, вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою відносно нього на 60 днів.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 314-316 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, призначити до судового розгляду на 11 год. 00 хв. 21 грудня 2020 року.

Справу розглядати у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого та його захисника, потерпілу, представника потерпілого, свідків.

Клопотання прокурора – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів з 15 год. 15 хв. 11 грудня 2020 року по 15 год. 15 хв. 08 лютого 2021 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвала може бути оскаржена в частині вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня оголошення, а обвинуваченим – в той же строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиЄ. В. Парахіна