Ухвала суду № 93477831, 11.12.2020, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/2681/15-к

Провадження 1-о/524/6/20

УХВАЛА

11.12.2020 року. Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого-судді – Пальчик О.О.,

при секретарі – Крижановській Я.О.,

з участю прокурора – Ворони І.А.,

заявника – ОСОБА_1 ,

захисника Лагуновського В.В. адвоката – Чупілка С.П.,

захисника ОСОБА_2 адвоката – Шамшуріна Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Кременчуці заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 травня 2015 року, яким засуджено ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 396 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У заяві про перегляд вироку Автозаводського районного суду м Кременчука Полтавської області від 06 травня 2015 року за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 посилається на те, що прокурор Накай М.В. в порушення вимог ст. 217 КПК України безпідставно виділив в окреме провадження матеріали досудового розслідування щодо нього. Посилається на нововиявлені обставини передбачені п.1,2 ч.2 ст. 459 КПК України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заяву підтримав та пояснив, що зловживання прокурора полягає у незаконному виділенні матеріалів досудового розслідування, а також у тому, що прокурор приєднав вирок Автозаводського районного суду м Кременчука Полтавської області від 06 травня 2015 року стосовно ОСОБА_2 до матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, як доказ вини останнього.

Захисник адвокат – Чупілко С.П. просив задовольнити заяву ОСОБА_1 повністю, оскільки вважав, що у своїх показаннях засуджений ОСОБА_2 оговорив його підзахисного ОСОБА_1 у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Захисник ОСОБА_2 адвокат Шамшурін Ю.В. заперечував проти задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд вироку Автозаводського районного суду м Кременчука Полтавської області від 06 травня 2015 року за нововиявленими обставинами, вважав, що вирок стосовно ОСОБА_2 є законним і таким, ухвалений без порушення прав останнього.

Прокурор вважав заяву ОСОБА_1 необгрунтованою, такою, що не містить посилань на нововиявлені обставини, які передбачені п. 1, 2 ч. 2 ст. 459 КПК України.

Суд, вислухавши думки учасників судового розгляду та дослідивши матеріали кримінального провадження приходить до таких висновків.

Вироком Автозаводського районного суду м Кременчука Полтавської області від 06 травня 2015 року затверджено угоду про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_2 та прокурором прокуратури м. Кременчука Накай М.В.,укладену 26 березня 2015 року.

ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України, та призначено узгоджене сторонами покарання у виді 3 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням та встановленням іспитового строку на 2 роки.

Згідно листа головного лікаря Кременчуцького обласного протитуберкульозного диспансеру, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ( т. 1 а.с. 242).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 ст. 459 КПК України (в редакції станом на 09.03.2016 року), нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження.

Судом встановлено відсутність нововиявленої обставини, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 459 КПК України(в редакції станом на 09.03.2016 року), оскільки з часу постановлення вироку стосовно ОСОБА_2 і по даний час жодним судовим рішенням, яке набрало б законної сили не встановлено будь-яких зловживань з боку слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду, що приймали рішення у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_2 .

Не встановлено обставин, які б свідчили про те, що вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 травня 2015 року, яким засуджено ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 396 КК України ґрунтується на штучно створених або підроблених доказах, неправильному перекладі висновку чи поясненнях експерта, завідомо неправдивих показаннях свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого.

Так, вирок яким засуджено ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 396 КК України постановлений на підставі добровільно укладеної між прокурором та обвинуваченим угоди про визнання винуватості, тобто без дослідження будь-яких доказів, перекладів, висновків експертів, без заслуховування показань свідків, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого, в оскаржуваному вироку немає посилання на докази, які б можна було вважати штучно створеними або підробленими.

Засуджений ОСОБА_2 не оскаржував вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 травня 2015 року, яким він був засуджений, будь-яких доказів того, що ОСОБА_2 давав неправдиві показання суду не надано.

За таких обставин, вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 травня 2015 року, яким засуджено ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 396 КК України не може бути скасовано за нововиявленими обставинами, передбаченими п. 2 ч. 2 ст. 459 КПК України (в редакції станом на 09.03.2016 року).

Також, ОСОБА_1 у своїх поясненнях вказав, що вважає вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 травня 2015 року стосовно ОСОБА_2 штучно створеним доказом, який може бути використаний стороною обвинувачення у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Встановлено, що на даний час кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 судом не розглянуто, кінцеве рішення у цій справі не прийнято.

Відповідно до ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Отже, під час розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, суд , який розглядає кримінальне провадження стосовно останнього, може не приймати вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області щодо ОСОБА_2 як належний та допустимий доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, який йому інкримінується.

Поряд з цим, у разі, якщо заявник ОСОБА_1 вважає, що постановлений за результатами затвердження угоди про визнання винуватості вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 травня 2015 року стосується його прав, свобод та інтересів, він, реалізуючи своє конституційне право та керуючись загальними засадами кримінального судочинства, в тому числі пунктами 1, 2, 10, 17 статті 7, частини шостої статті 9, частин першої та другої статті 24 КПК України, вправі звернутися до суду вищої інстанції з оскарженням цього вироку. (Правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 03 березня 2016 року у справі 5-347кс15).

Таким чином, суд не знаходить підстав для перегляду за нововиявленими обставинами вироку Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 травня 2015 року, яким засуджено ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 396 КК України

На підставі викладеного, керуючись статтями 459,460,466,467КПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 травня 2015 року по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України - залишити без задоволення.

На ухвалу може бути подана апеляція до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд міста Кременчука, протягом 7 діб з дня її проголошення.

Судя: О.О. Пальчик