Постанова № 93473270, 07.12.2020, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/2822/20

Провадження № 2-а/209/42/20

РІШЕННЯ

Іменем України

07 грудня 2020 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Замкової Я.В.,

за участі секретаря - Швець О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом з позовом до Харківської митниці ДФС, правонаступником якої є Слобожанська митниця Держмитслужби, в якому просив: скасувати постанову Харківської митниці ДФС Державної фіскальної служби України від 07 травня 2019 року у справі про порушення митних правил № 0630/80700/19; закрити провадження у справі про порушення митних правил № 0630/80700/19 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 481 МК України; стягнути на його користь з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, судові витрати у вигляді сплаченого ним судового збору в сумі 420, 40 гривень. Просив поновити строк на оскарження постанови.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що ним 15.11.2013 року через митний режим «тимчасове ввезення» в зоні діяльності Чернігівської митниці на митну територію України було ввезено транспортний засіб «Skoda Octavia», р.н. НОМЕР_1 № НОМЕР_2 строком на 1 рік. Після вступу в дію Закону України № 2612-VIII від 08.11.2018 року, яким звільнено від відповідальності осіб, які здійснили митне оформлення транспортних засобів протягом 180 днів, починаючи з 25.11.2018 р., ним 21 лютого 2019 року відповідно до Тимчасового порядку виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, на Дніпропетровській митниці ДФС здійснено сплату належних митних платежів в сумі 62023,88 грн., а також 04.03.2019 року додатково сплачені кошти у сумі 20100,00 грн. як добровільний внесок на погашення штрафу за прострочення строків розмитнення, що передбачено п.93 розділу XXI “Прикінцеві та перехідні положення” Митного кодексу України під час здійснення митного оформлення транспортного засобу. 05 березня 2019 року внаслідок проїзду кордону на розмитненому автомобілі «Skoda Octavia», НОМЕР_3 з України до Російської Федерації через м/п "Гоптівка" Харківської митниці ДФС, він надав митникам всі наявні документи і квитанції щодо розмитнення напередодні автомобіля «Skoda Octavia», р.н. НОМЕР_1 № НОМЕР_2 за всіма правилам Українського митного законодавства. Але, ознайомившись 17.09.2020 року з матеріалами виконавчого провадження ВП № 59727731, він зрозумів, що постановою Державної фіскальної служби України Харківської митниці ДФС від 07.05.2019 року його визнано виним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 481 МК України та накладено штраф у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. Вказує, що не погоджується з оскаржуваною постановою оскільки штраф накладено з пропущенням строків, за його відсутності та після вчинення ним розмитнення автомобіля, що позбавило його право на захист і права на доведення своєї невинуватості, через що він вимушений звернутися до суду з позовом про скасування цієї постанови.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30.09.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін суддею одноособово.

22.10.2020 року від представника відповідача - в.о. начальника Слобожанської митниці Держмитслужби Міщенко Є. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , зазначивши, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбулося в порядку передбаченому діючим занонодавством. Додатково зазначив, що автомобіль “SKODA OCTAVIA”, реєстраційний № НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_2 було ввезено у 2013 році у режимі “тимчасове ввезення до 1 року” а завершено цей режим було 05.03.2019 о 15год. 26хв. Даний автомобіль цього ж дня о 19 год. 58 хв. було ввезено на митну територію України вже у режимі “імпорта”. У п.16 “Тимчасового порядку виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України” зазначено, що завершення у встановленому порядку митного оформлення транспортного засобу у митний режим імпорту (випуск для вільного обігу) та добровільна сплата декларантом до державного бюджету коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків тв умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статями 470, 481 та 485 Митного кодексу України, за порушення митних правил стосовно випущеного для вільного обігу транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту. Стосовно посилань ОСОБА_1 на сплату 20100 грн. у якості добровільного внеску на погашення штрафу за прострочення строків, розмитнення у квитанції в графі “призначення платежу” зазначено, що це передплата за митне оформлення без ПДВ. Таким чином ОСОБА_1 перевищив строк тимчасового ввезення автомобіля “SKODA OCTAVIA”, реєстраційний № НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_2 , встановлений ст. 380 МКУ, більше чим на десять діб. Згідно ч. 3 ст. 481 МКУ перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на десять діб, тягне за собою вкладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У відповідності до законодавчо визначеного алгоритму та з дотриманням вимог статей 522—527 МКУ, постановою від 07.05.2019 у справі про порушення митних правил № 0630/80700/18 ОСОБА_1 було визнао винним у вчиненні порушення митних правил за ч.3 ст.481 МК України. Листом Харківської митниці ДФС від 08.05.2019 №3244/ДЗН/20-70-20- 02 вказана постанова було направлена на адресу ОСОБА_1 рекомендованим з повідомленням. Таким чином, накладання Харківською митницею ДФС адміністративного стягнення на ОСОБА_1 відбулося з дотриманням строків, встановлених ст. 467 МКУ. З цих обставин вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

10.11.2020 року до суду надійшли заперечення на відзив ОСОБА_1 , які за поштовою квитанцією отримані відповідачем 13.11.2020 року (штрихкодовий ідентифікатор 5192801445491), за якими позивач наполягав на задоволенні позову, повідомивши про перетин державного кордону України в 2015 році декілька разів та розмитнення автомобіля до накладення адміністративного стягнення в період пільгового періоду, додавши копії закордонного паспорту з відмітками митних органів у 2015 і 2016рр.

Інших заяв чи клопотань по суті справи від сторін не надходило.

З`ясувавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи, керуючись завданнями адміністративного судочинства, оцінюючи належність та допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 486 Митного Кодексу, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням.

Згідно із приписами ст. 488 Митного Кодексу, провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

Відповідно до ст. 489 Митного Кодексу, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 497 Митного Кодексу, у провадженні у справах про порушення митних правил беруть участь: 1) особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил; 2) власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи); 3) представники осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та заінтересованих осіб (законні представники), представники, які діють на підставі довіреності, доручення); 4) захисники; 5) представники органів доходів і зборів; 6) свідки; 7) експерти; 8) перекладачі; 9) поняті.

Згідно із ст. 498 Митного Кодексу, особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил в органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ст. 526 Митного Кодексу, справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Отже, чинним на час виникнення спірних відносин Митним кодексом визначено порядок провадження у справі про порушення митних правил, визначено зокрема право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності знати про час та місце розгляду справи, брати участь у розгляді справи, подавати пояснення та заперечення.

Також, Митним кодексом визначено єдину обов`язкову умову розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме: розгляд справи може відбуватись за відсутності особи, яка притягається до відповідальності лише в разі, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

У справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства).

Також, згідно ч. 4 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 529 Митного Кодексу, скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Згідно зі ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

За ч. 4 ст. 529 Митного кодексу України, скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість поновлення позивачу строку на оскарження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 481 Митного кодексу України, як пропущений ним з поважних причин, адже за матеріалами справи (а.с. 6) про існування оскаржуваної постанови позивач дізнався лише після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 59727731 у Дніпровському відділу державної виконавчої служби міста Кам`янське Піденно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) - 17.09.2020 року, а до суду позов подано в перший після вихідного робочий день - понеділок 28.09.2020 року. Інших відомостей про вручення позивачу оскаржуваної постанови відповідачем суду не надано та такі в матеріалах справи відсутні.

Щодо позовних вимог про скасування оскаржуваної постанови суд прийшов до наступних висновків.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 95 Митного кодексу України для автомобільного транспорту строк транзитних перевезень складає 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу – 5 діб).

Відповідно до ч. 3 ст. 481 Митного кодексу України (в редакції на час прийняття оскаржуваної постанови), перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на десять діб - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, вказаними нормами права встановлено обов`язок особи, у встановлений Законом строк, вивезти транспортний засіб з митної території України та у разі не виконання такого обов`язку, передбачена адміністративна відповідальність.

Сторонами у справі визнається та підтверджується матеріалами справи, що строк транзитного перевезення транспортного засобу «Skoda Octavia», р.н. НОМЕР_1 № НОМЕР_2 строком на 1 рік, ввезеного 15.11.2013 року на митну територію України позивачем, закінчився через рік тобто 15.11.2014 року.

Як вбачається з наданих позивачем копій закордонного паспорта у період 2015-2016рр. він декілька разів перетинав державний кордон України, проте протоколи чи постанови про адміністративні правопорушення з приводу простроченого транзитного перевезення транспортного засобу «Skoda Octavia», р.н. НОМЕР_1 № НОМЕР_2 не складались (а.с. 53-55).

Також як вбачається з наданих позивачем доказів, а саме митних квитанцій (а.с. 12-15), 21 лютого 2019 року, в період законодавчо встановленого пільгового періоду для розмитнення, позивач сплатив всі необхідні платежі для розмитнення транспортного засобу «Skoda Octavia», р.н. НОМЕР_1 № НОМЕР_2 та додатково дорозмитнився 04 березня 2019 року, тобто до дати складення на нього протоколу про адміністративне правопорушення 05.03.2019 року та оскаржуваної постанови 07.05.2019 року, про що не могло бути не відомо відповідачу.

Проте, постановою Харківської митниці ДФС від 07.05.2019 у справі про порушення митних правил № 0630/80700/18 ОСОБА_1 було визнао винним у вчиненні порушення митних правил за ч.3 ст.481 МК України.

Судом береться до уваги позиція, викладена в рішенні Вищого адміністративного суду України № К/800/5091/16 від 29.02.2016 року, в рішеннях Львівського апеляційного адміністративного суду № 876/2344/16 від 07.09.2016 року та № 876/1324/16 від 16.06.2016 року, за якими, відповідач під час виконання покладених на органи доходів і зборів завдань використовує автоматизовані інформаційні системи митного оформлення, які дозволяють контролювати зокрема і терміни тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування. Проте, не зважаючи на можливість зафіксувати порушення митних правил у межах строків накладення стягнення, передбачених ст. 467 МК України, службовими особами митниці протокол про порушення митних правил складено після його фактичного виявлення. Враховуючи вищевикладене суд дійшов до висновку, що оскаржувана постанова винесена поза межами строків, передбачених ст. 467 МК України, що у свою чергу виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення митних правил та накладення на неї адміністративного стягнення.

Разом з цим, 25.11.2018 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України № 2612-VIII від 08.11.2018 року ( далі - Закон № 2612-VIII), який прийнято з метою врегулювання питання ввезення транспортних засобів на митну територію України, забезпечення дієвого контролю за переміщенням, цільовим використанням транспортних засобів, поміщених в митний режим транзиту чи тимчасового ввезення, посилення відповідальності громадян за порушення митних правил.

Так, пунктом 13 розділу І Закону № 2612-VIII внесено зміни до розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" МК України, зокрема, доповнено пунктами 9-2 та 9-3 такого змісту:

"9-2. Тимчасово, протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України», митне оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та ввезені на митну територію України в період з 1 січня 2015 року до дня набрання чинності цим Законом і перебувають у митних режимах тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється з виконанням митних формальностей відповідно до тимчасового порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

9-3. Установити, що протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України" митне оформлення транспортного засобу, що класифікується за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється за умови сплати належних митних платежів та добровільної сплати до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Здійснення митного оформлення транспортного засобу з дотриманням умов, визначених абзацом першим цього пункту, звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 цього Кодексу, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту".

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1077 затверджено Тимчасовий порядок виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України (далі - Тимчасовий порядок).

Згідно з п. 11 Тимчасового порядку сплата належних митних платежів, а також коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, передбачених пунктом 9-3 розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України під час здійснення митного оформлення транспортного засобу, покладається на декларанта або на особу, уповноважену на це декларантом. Зазначені митні платежі та кошти сплачуються згідно з електронною митною декларацією, за якою здійснюється декларування такого транспортного засобу у митний режим імпорту (випуск для вільного обігу).

Відповідно до п. 16 Тимчасового порядку завершення у встановленому порядку митного оформлення транспортного засобу у митний режим імпорту (випуск для вільного обігу) та добровільна сплата декларантом до державного бюджету коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 Митного кодексу України, за порушення митних правил стосовно випущеного для вільного обігу транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту.

Отже Законом № 2612-VIII визначено пільгові умови розмитнення транспортних засобів ввезених на територію України до 25 листопада 2018 року, а також визначено підстави для звільнення особи, яка винна у порушенні строків митного режиму тимчасового ввезення (транзиту), від відповідальності, передбаченої зокрема ст. 481 МК України.

Таким чином, з 25.11.2018 року звільняються від відповідальності за ч. 3 ст. 481 МК України особи, відповідальні за дотримання строків та умов тимчасового ввезення та транзиту, саме у разі здійснення митного оформлення транспортного засобу з дотриманням умов, визначених абз. 1 п. 9-2 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» МК України.

Суд приймає до уваги, що, законодавцем встановлено саме звільнення осіб від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, зокрема, передбачене ч. 3 ст. 481 МК України.

Окремо суд зазначає, що оскільки Законом № 2612-VIII, при дотриманні певних умов, фактично скасовано відповідальність осіб, винних у порушенні митних правил під час здійснення ввезення транспортних засобів на територію України, то положення вказаного Закону, в силу вимог ст.58 Конституції України, мають зворотну силу в часі.

Так, згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України(справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9.02.1999 №1-рп/99 визначено, що «за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.».

Як встановлено судом, відповідач у справі не заперечував тих обставин, що на підставі митних актів та квитанцій митних платежів (а.с. 10-15) позивачем 21.02.2019 року і 04.03.2019 року, тобто у період до закінчення 180 днів з дня набрання чинності Законом № 2612-VIII - 25.11.2018 року, здійснено митне оформлення транспортного засобу «Skoda Octavia», р.н. НОМЕР_1 № НОМЕР_2 зі сплатою всіх необхідних митних платежів.

З урахуванням наведеного, позивач в силу дії положень абз. 2 п. 9-3 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» МК України звільняється від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 481 МК України.

При цьому, суд наголошує, що звільнення особи від відповідальності не вказує на відсутність в діях позивача складу порушення митних правил відповідно до ч. 3 ст. 481 МК України.

Разом з цим, суд зазначає, що приписами ст. 531 МК України передбачені такі підстави для скасування або зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

Як встановлено ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП) провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КУпАП, закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів.

Отже, в спірних відносинах, хоча в діях позивача наявні ознаки порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 481 Митного кодексу України, в зв`язку зі звільненням законом від відповідальності осіб, які здійснили митне оформлення транспортних засобів протягом 180 днів і виконали передбачені умови, починаючи з 25.11.2018 року, позивач має бути звільнений від такої відповідальності, відповідно, постанова відповідача має бути скасована.

Водночас, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності підстав для скасування оскаржуваної постанови, оскільки законодавцем чітко визначено строк (180 днів), протягом якого особа повинна здійснити митне оформлення транспортного засобу, що є підставою для звільнення особи від відповідальності за порушення митних правил.

Окремо, суд звертає увагу відповідача, що за наслідками судового розгляду цієї справи оскаржувана постанова по справі про порушення митних правил незаконною та протиправною не визнається, а скасовується з підстав звільнення позивача від адміністративної відповідальності в силу дії наведеного закону.

Позивачем надано суду докази того, що він виконав усі умови, що передбачені абзацом 1 пункту 9-3 Прикінцевих та перехідних положень Митного Кодексу, і здійснив митні формальності відносно транспортного засобу щодо якого не були дотримані строки митного режиму транзиту - здійснив митне оформлення даного транспортного засобу через електронне декларування 21.02.2019 року року та 04.03.2019 року сплативши всі необхідні митні платежі зазначені митницею у сумах 62023,88грн., та 20100 грн.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 77 КАС України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З наявних у справі доказів суд дійшов висновку, що відповідач в порушення ч. 3 ст. 2 КАС України прийняв рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не обґрунтовано, тобто без повного дослідження об`єктивної та суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 481 МК України, дійшовши передчасного висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне оскаржувану постанову в справі про порушення митних правил скасувати

У той же час щодо закриття провадження у справі суд вважає ці вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Виключний перелік органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення за порушення митних правил регулюється митним кодексом, до яких відносяться як суди, так і органи доходів і зборів. Проте, розмежування підвідомчості спорів між даними органами зазначене у частинах 1,2 статті 522 МК України.

Так за ч.1 ст. 522 МК України, справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468, 469, частинами першою - п`ятою статті 470, статтями 474, 475, 477-480, частинами першою - п`ятою статті 481, статтею 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

За ч. 2 ст. 522 МК України, судам підвідомчі справи про порушення митних правил, передбачені частиною шостою статті 470, статтями 471-473, 476, частиною шостою статті 481, статтями 482-484 цього Кодексу, а також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами, які не досягли 18-річного віку.

Таким чином, виключне право виносити одну із вищевказаних постанов по справі про адміністративне правопорушення за порушення митних правил за ч.3 ст.481 МК України, належить органам доходів і зборів та належить до дискреційних повноважень останніх.

Тому, суд, розглядаючи спір у порядку адміністративного судочинства, у справах, про адміністративні правопорушення за порушення митних правил передбачених ч.3 ст.481 МК України, не вправі перебирати на себе повноваження органів доходів і зборів з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу та виносити постанову про закриття провадження у справі за ч.3 ст.481 МК України замість вказаного суб`єкта владних повноважень, що виключатиме втручання суду у дискреційні повноваження останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Отже, інші зазначені сторонами обставини, окрім встановлених судом під час розгляду справи обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд враховує ухвалення рішення на користь позивача, звільненого від сплати судового збору на підставі ст.288 КУпАП, тому судові витрати підлягають компенсації за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 58 Конституції України, ст. ст. 461, 481, 486, 488, 489, 497, 498, 526, 529, Митного кодексу України, ст.ст. 1-11, 47, 72-77, 79, 90, 245, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до Слобожанської митниці Держмитслужби, ЄДРПОУ 39534151, юридична адреса: 61000, м. Харків, вул. Короленка, 16 "Б", про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Скасувати постанову Слобожанської митниці Держмитслужби (Харківської митниці Державної фіскальної служби України) від 07 травня 2019 року у справі про порушення митних правил № 0630/80700/19, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч.3 ст. 481 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч ) гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_1 зі Слобожанської митниці Держмитслужби, ЄДРПОУ 39534151, юридична адреса: 61000, м. Харків, вул. Короленка, 16 "Б" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

В частині позовних вимог щодо закриття провадження по справі - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду. При цьому, у відповідності до підпункту 15.5. пункту 15 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення буде складено протягом п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Суддя Я.В. Замкова