Рішення № 93472842, 19.10.2020, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Р І Ш Е Н Н Я Справа № 932/10129/20

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Провадження № 2а/200/842/20

19 жовтня 2020 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, у складі судді Кудрявцевої Т.О., розглянувши у судовому засіданні у приміщенні суду у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 6 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у Києві Мешури Андрія Олександровича, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

02 вересня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому прохає визнати протиправними дії поліцейського роти № 6 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у Києві Мешури Андрія Олександровича щодо складення та винесення відносно нього постанови серії ДП18 № 272831 від 19 серпня 2020 року та визнати протиправною і скасувати постанову серії ДП18 № 272831 від 19 серпня 2020 року про накладення на нього адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП (а.с.1-7, 17-23).

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 19 серпня 2020 року поліцейський роти № 6 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у Києві Мешура А.О. виніс постанову серії ДП18 № 272831, якою притягнув його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП. При накладенні на нього штрафу інспектор вказав, що того ж дня, 19 серпня 2020 року, близько 15 години 50 хвилини, позивач керував транспортним засобом марки «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Т. Шевченка, 16 у м. Києві, та не виконав вимоги дорожнього знаку 35.11 «Смуга для МТЗ», тобто здійснив рух у смузі для маршрутних транспортних засобів, чим порушив вимоги п.п.17.1, 17.2 ПДР України. Він дійсно у той день керував вказаним авто за вказаною адресою, однак рухався у середній смузі та мав намір повернути праворуч, для чого спочатку перевірив дорожню розмітку. Впевнившись у тому, що пунктирна лінія, яка дозволяє перестроювання у крайній правий ряд для виконання маневру повороту праворуч відсутня, він продовжив рух у середній полосі руху прямо. Однак, поліцейські, які увесь час їхали на службовому автомобілі позаду нього, випередили його, наказали прийняти вправо та здійснити зупинку, що потім інкримінували йому як умисне, з власної волі, порушення вимог дорожнього знаку 35.11 «Смуга для МТЗ», а також п.п.17.1, 17.2 ПДР України. Оскільки зупинка його транспортного засобу була вимушеною, наслідком підкорення вимогам поліцейських, він ніякого правопорушення не вчиняв. Також, вважає, що відповідачем порушено його право на захист при розгляді справи на місці зупинки ТЗ без його адвоката, а також перевищено межі службових повноважень, оскільки поліцейський Мешура А.О. не має спеціального звання для прийняття подібних постанов від імені Департаменту патрульної поліції, як суб`єкту владних повноважень. Через те, що правопорушення він не вчиняв, докази його вини відсутні, а процедура притягнення до адміністративної відповідальності не дотримана, звернувся до суду із цим позовом.

Внаслідок того, що позовну заяву передано поштовому оператору до пересилання 28 серпня 2020 року, позивачем строк, встановлений законом на подання позову про скасування рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності, не пропущено (а.с.11).

Ухвалою суду від 04 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху (а.с. 13).

14 вересня 2020 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, які визначені в ухвалі суду від 04 вересня 2020 року ( а.с. 15-23).

16 вересня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 27). Відповідачам встановлено строк на подання відзиву та доказів, а саме: по 05 жовтня 2020 року включно.

Відповідачами копію ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви отримано 29 та 28 вересня 2020 року відповідно (а.с. 43-44). Відповідачі правом на подання відзиву чи клопотання про продовження процесуального строку, встановленого на подання відзиву, не скористались. Будь-яких письмових заяв чи клопотань до суду не надали. Згідно із вимогами ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

28 вересня 2020 року позивач подав до суду із використанням системи «Електронний суд» клопотання про витребування доказів від відповідача, яке задоволенню не підлягає, оскільки подано із порушенням порядку, встановленого ч. 2 ст. 79, ч. 1 ст. 80 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до вимог ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно з вимогами ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд, як адміністративний, має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, постановою від 19 серпня 2020 року серії ДП18 № 272831 у справі про адміністративне правопорушення, інспектором роти № 6 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульною поліції Мешурою А.О. накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за скоєння ним правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КпАП України, що виразилось у керуванні ним о 15 годині 50 хвилині 19 серпня 2020 року на бул. Т. Шевченка, 16 у м. Києві транспортним засобом марки «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1 , із порушенням вимог дорожнього знаку 5.11 «Смуга для МТЗ», тобто у здійсненні руху по смузі, що призначена для руху маршрутних транспортних засобів, що становить порушення п. 17.1, п. 17.2 ПДР України (а.с. 9). У постанові інспектора Мешури А.О. зазначено, що додатком до неї є письмові пояснення правопорушника на окремому аркуші та відеозапис з камери НН 00510. Відомості про те, яким технічним пристроєм здійснено відеозапис правопорушення оскаржена постанова не містить.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху України, що затверджені Постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, із змінами і доповненнями, Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно із вимогами ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, становить адміністративне правопорушення.

Згідно із п. 17.1 ПДР України, на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі) на цій смузі. Відповідно до п. 17.2 ПДР України, водій, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, може виконувати поворот з цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до п. 4 розділу І Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ст. 122 КУпАП. Відповідно до п. 2 розділу ІІІ цієї Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Отже, розгляд справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст.122 КУпАП, відповідно до положень ст. 222 КУпАП, віднесено до компетенції Національної поліції України, тобто оскаржену постанову винесено уповноваженою особою у визначеному законом порядку.

Згідно із вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із вимогами ст. 293 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно положень ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні.

Згідно із вимогами ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно із вимогами ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду, що здійснений у постанові від 24 січня 2019 року по справі № 428/2769/17, постанова по справі про адміністративне правопорушення має містити відомості про те, чи здійснювались фото або відеозапис правопорушення, а також відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення. Якщо постанова таких відомостей не містить, то надані відповідачем, як докази, відеофайли правопорушення, не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративних правопорушень.

Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/855/17 також роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП, мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим та не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить із того, що відповідачі, будучі обізнані про відкриття провадження у даній справі та про свій обов`язок із подання доказів на спростування позовних вимог позивача, відповідних доказів правомірності оскарженого рішення не надали, факт протиправності дій та рішень інспектора Мешури А.О. не заперечили, оскільки правом на подання відзиву не скористались, що судом тлумачиться як фактичне визнання позову. Задля доведення події правопорушення та вини позивача у формі умислу на його вчинення, суб`єкт владних повноважень, з урахуванням змісту оскарженого рішення, мав би надати до суду відеодоказ правопорушення, фототаблицю, яка підтверджує встановлення дорожнього знаку 5.11 на бул. Тараса Шевченка у м. Києві, а також фототаблицю, що підтверджує існування відповідної розмітки дорожнього полотна, що візуально виокремлює смугу для руху маршрутних транспортних засобів від інших смуг, і не дозволяє в даному місці здійснення будь-яких маневрів і зупинок. Через те, що відповідні докази події правопорушення суду не представлені, а також тому, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, і одного лише опису події правопорушення недостатньо для доведення факту його вчинення, суд приходить до висновку, з огляду на досліджені ним письмові докази, про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП. Спростування в діях позивача ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, є підставою для скасування постанови від 19 серпня 2020 року серії ДП18 № 272831, із одночасним закриттям провадження у справі.

Решта вимог позивача задоволенню не підлягають, оскільки не кореспондуються із способами захисту права, які встановлені ст. 293 КУпАП, ст. 286 КАС України.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України, понесений позивачем судовий збір підлягає відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 6-11, 77, 121-123, 143, 243-246, 250-251, 286, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти № 6 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у Києві Мешури Андрія Олександровича, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення ДП18 № 272831 від 19 серпня 2020 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП - закрити.

Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 420 гривень 40 копійок на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду згідно з вимогами ч. 4 ст. 286 КАС України протягом десяти днів із дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні - протягом десяти днів зо дня отримання ними його копії.

Рішення набирає законної сили протягом десяти днів із дня його проголошення, або десяти днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя Т.О. Кудрявцева