Вирок № 93472595, 11.12.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/19886/20

Провадження № 1-кп/161/1438/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 11 грудня 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді - Полюшко А.В.,

за участю секретаря - Ярмолюк І.С.,

прокурора - Іщика А.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

представника потерпілого - Лавренчука О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020035010000798, що надійшов з Луцької місцевої прокуратури 03.12.2020 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, гр.України, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні двоє малолітніх дітей, працевлаштованого, не судимого,

- у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 125 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_1 12.10.2020 близько 15.30 год., перебуваючи на прилеглій до Луцького РВП ГУНП у Волинській області території, за адресою: м.Луцьк, вул.Боженка, 34, умисно, під час словесного конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин між ним та рідним братом – потерпілим ОСОБА_2 , умисно наніс останньому один удар кулаком лівої руки в праву ділянку голови. В подальшому, продовжуючи свої дії, повалив потерпілого на землю, де умисно наніс йому не менше п`яти ударів ногами у ділянку лівої частини тулубу. Внаслідок вказаних дій потерпілому ОСОБА_2 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців на лівій боковій поверхні грудної клітки в нижній третині та в поперековій ділянці зліва, які згідно висновку судово-медичного експерта №809 від 13.10.2020 за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_1 скоїв кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.125 КК України, тобто умисно наніс потерпілому легкі тілесні ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в умисному нанесенні легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 не визнав. Суду дав показання, що 12.10.2020 він з дружиною стояли на подвір`ї за місцем свого проживання, де повз них проїхав чорний автомобіль, з якого було здійснено два постріли у їх бік. Він сів на мотоцикл та намагався його наздогнати, викликав працівників поліції, однак той втік. Після чого поїхав до Луцького РВП ГУНП у Волинській області, за адресою м.Луцьк, вул.Боженка, 34, щоб написати заяву, де побачив потерпілого та слідчу. На прохання останньої він підійшов до них, і потерпілий несподівано з-за спини слідчої розпилив балончик з невідомим газом. Тоді він штовхнув потерпілого рукою в груди, той впав. З метою свого захисту та захисту слідчої ногою почав вибивати газовий балончик з рук потерпілого, який останній використовував до моменту закінчення у ньому газу (б`ючи ногою по руках). Не заперечує, що саме від його дій у потерпілого виникли тілесні ушкодження, що вказані у експертизі, однак робив це виключно з метою самозахисту, у стані сильного душевного хвилювання, тому вважає, що він не підлягає кримінальній відповідальності.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 , його винуватість в спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_2 підтверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими за клопотанням учасників судового провадження доказами.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 дав показання, що з обвинуваченим та його сім`єю склались складні відносини. Так, 12.10.2020 вночі зателефонував обвинувачений з погрозами про розправу над його сім`єю. Того ж дня він проїжджав повз будинок обвинуваченого, загальмував, оскільки там була погана дорога, під час цього у його автомобіль полетів камінь, тому він у відповідь здійснив постріл у землю (не з вогнепальної зброї) та поїхав далі. ОСОБА_1 почав його наздоганяти мотоциклом, кидати каміння в автомобіль, внаслідок чого його пошкодив, тому він поїхав до Луцького РВП ГУНП у Волинській області, за адресою м.Луцька, вул.Боженка, 34, щоб написати заяву. Перебуваючи за вказаною адресою, написав заяву про вчинене кримінальне правопорушення, та слідча на вулиці оглядала його автомобіль. В цей момент під`їхав обвинувачений, підійшов до них в шоломі на голові, та відразу ж, нічого не говорячи, перехилившись через слідчу, вдарив його в область голови. Оскільки він розумів, що той є значно сильнішим від нього, тому дістав газовий балончик та почав розпилювати. Обвинувачений схопив його обома руками за одяг, жбурнув на землю, де продовжував бити ногами (взутими у ботинки), нанісши приблизно 5 ударів. Після того, як обвинувачений його кинув на землю, балончик більше не застосовував, оскільки закривався руками від його ударів. Ствердив, що він є по двох аналогічних справах (за участі родичів) потерпілим, і по двох – обвинуваченим. Цивільний позов про відшкодування моральної шкоди та витрат за надання правової допомоги підтримує повністю, просить його задовольнити. Щодо покарання, то просить призначити обвинуваченому максимальне покарання, що визначене санкцією ч.1 ст.125 КК України.

Показання потерпілого ОСОБА_2 судом беруться до уваги, оскільки вони спростовують показання обвинуваченого, які суд вважає частково неправдивими та такими, що дані виключно з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. Такі показання потерпілого об`єктивно підтверджуються іншими здобутими та всебічно, повно дослідженими у справі доказами.

Під час проведення слідчого експерименту від 15.10.2020 потерпілий ОСОБА_2 деталізував власні показання та розповів про обставини спричинення йому тілесних ушкоджень 12.10.2020 обвинуваченим ОСОБА_1 . При цьому, такі показання повністю відповідають показанням, даним ним в ході судового розгляду.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні дала показання, що 12.10.2020 вона заступила на чергування в складі слідчо-оперативної групи. Близько 13.00 год. надійшло кілька повідомлень на «102» як від обвинуваченого, так і потерпілого, з приводу вчинення незаконних дій кожним із них. Вони виїхали за викликом, однак по дорозі їм зателефонував черговий та повідомив, що ОСОБА_2 під`їхав до них у відділок поліції. Вони прийняла заяву від ОСОБА_4 і пішли вниз проводити першочергові сліді дії – огляд автомобіля. В цей час під`їхав чоловік на мотоциклі, як повідомив ОСОБА_5 , це був його брат – ОСОБА_6 , який залишив мотоцикл та відразу ж, не знімаючи з голови шолом, швидкою ходою направився до них. Вона відразу зрозуміла, що він агресивно настроєний, тому вона стала між ними, намагаючись попередити конфлікт. Незважаючи на це обвинувачений відразу ж, перехилився через неї та лівою рукою замахнувся до потерпілого (чи влучив цей удар кудись сказати не може, оскільки навіть не встигла повернутись). В цей момент потерпілий дістав газовий балончик та розпилив його в напрямку обвинуваченого. Після чого ОСОБА_1 схопив потерпілого за верхній одяг, кинув на землю та почав наносити удари ногами по тулубу (ударів були не менше 5). В подальшому прибігли працівники поліції та припинили бійку. Ствердила, що ініціатором конфлікту, у даному випадку, був обвинувачений, оскільки він першим почав неправомірні дії по відношенню до потерпілого.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 27.11.2020, за участю свідка ОСОБА_3 вбачається, що остання деталізувала власні покази та розповіла про обставини нанесення потерпілому тілесних ушкоджень 12.10.2020 обвинуваченим ОСОБА_1 . Такі її показання повністю відповідають показанням, даним нею в ході судового розгляду.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні дала показання, що 12.10.2020 приблизно в обідню пору з вікна другого поверху приміщення Луцького РВП ГУНП у Волинській областівона побачила, як один чоловік стояв на «четвереньках», інший чоловік (який був у шоломі) наносив йому удари ногою. Спочатку подумала, що це слідча ОСОБА_3 проводила слідчий експеримент, однак потім дізналась, що між собою побились обвинувачений та потерпілий.

З висновку судово-медичної експертизи №809 від 13.10.2020 вбачається, що у ОСОБА_2 було виявлено тілесні ушкодження: синці на лівій боковій поверхні грудної клітки в нижній третині та в поперековій ділянці зліва. Дані тілесні ушкодження виникли від травмуючої дії тупих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, цілком можливо при обставинах та в час вказаний підекспертним та в постанові, за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. Виникнення вищевказаних ушкоджень в результаті падіння з висоти власного зросту – малоімовірно.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_1 на те, що він діяв з метою самозахисту, а тому він не підлягає кримінальній відповідальності, не заслуговують на увагу.

Так, стаття 36 КК України визначає, що необхідною обороною є дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було перевищено меж необхідної оборони.

В судовому засіданні встановлено, що у момент перебування на території Луцького РВП ГУНП у Волинській області першим наносити удари, тобто діяти неправомірно почав саме обвинувачений ОСОБА_1 , а саме – був тим, хто посягає, натомість потерпілий ОСОБА_2 не наносив йому (ні до побиття, ні в процесі побиття, ні після цього) жодного удару, а розпилив балончик у відповідь. Навіть у момент розпилення газу з балончика потерпілим обвинувачений не перебував у стані необхідної оборони, оскільки усі ствердили, що він перебував у шоломі, а тому жодної небезпеки, у випадку розпилення газу, для нього не було.

Судом критично оцінюються показання обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що потерпілому він наніс удари лише з метою самозахисту, оскільки вони є суперечливими (суперечать дослідженим доказам у справі), не відповідають обставинам, встановленим під час судового провадження.

Досліджені в судовому засіданні докази суд, відповідно до ст.85,86 КПК України суд вважає належними, допустимими та, відповідно до ст.94 КПК України, достатніми для прийняття відповідного процесуального рішення щодо ОСОБА_1 .

Враховуючи, що показання потерпілого ОСОБА_2 , дані ним безпосередньо в судовому засіданні, є послідовними, відповідають іншим обставинам справи та підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та іншими дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає, тому суд бере їх за основу при постановленні даного вироку та приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у спричиненні потерпілому ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, кваліфікуючи його дії за ч.1 ст. 125 КК України.

При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і дані про особу винного.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, суд не вбачає.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, суд відносить вчинення кримінального проступку щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального проступку, визнаного судом доведеним не визнав, а тому і не розкаявся у вчиненому, вчинене ним кримінальне правопорушення, згідно ст.12 КК України відноситься до категорії кримінального проступку, та є умисним, однак він не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, одружений, на його утриманні та вихованні перебуває двоє малолітніх дітей, він працевлаштований (за кордоном), враховуючи також і позицію потерпілого, який наполягав на суворій мірі покарання, а також враховуючи незаконну поведінку потерпілого до початку даного конфлікту, тому суд призначає покарання в межах санкції ст.125 ч.1 КК України, у виді штрафу.

На думку суду, обрана міра покарання, є необхідною та достатньою для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.

На підставі ст.ст.128, 129 КПК України, ст.1167 ЦК України цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування завданої моральної шкоди задовольнити частково, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь потерпілого ОСОБА_2 1000 (одну тисячу) гривень спричиненої моральної шкоди та 5 000 (п`ять тисяч) грн. витрат на правову допомогу.

Витрати на правову допомогу підлягають стягненню, оскільки вони підтверджені прибутковим касовим ордером №127 та квитанцією до нього від 08.12.2020.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд виходив з засад розумності, виваженості, справедливості та вважає, що визначена сума моральної шкоди, з врахуванням ступеню спричиненої шкоди, а також наявності постійного конфлікту та неприязних відносин потерпілого як з обвинуваченим, так і з іншими членами родини (що підтверджено наявністю у суді 4 проваджень, по двох з яких ОСОБА_2 є потерпілим, а по 2 – обвинуваченим), враховуючи, що саме його протиправна поведінки по відношенню до обвинуваченого і стало причиною даної події, тому дана сума відповідатиме обсягу та характеру спричинених страждань потерпілого та характеру вимушених змін у його життєвих стосунках.

В решті позовних вимог потерпілого – відмовити.

Речові докази, згідно ст.100 КПК України, залишити у матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинувачені за ст.125 ч.1 КК України, призначивши покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Речові докази:

-копію медичної довідки №9349 від 12.10.2020 - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування завданої моральної шкоди задовольнити частково, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь потерпілого ОСОБА_2 1 000 (одну тисячу) гривень спричиненої моральної шкоди та та 5 000 (п`ять тисяч) грн. витрат на правову допомогу.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Полюшко