Постанова № 93472501, 10.12.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/15713/20

Провадження № 3/161/4598/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2020 року м. Луцьк

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Пушкарчук В.П., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , фізичної особи-підприємця,-

- за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

З Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №529071 від 26 вересня 2020 року вбачається, що 26.09.2020 року приблизно о 14 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини, колишнього тестя, сина, а саме ображав нецензурними словами.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому адміністративному правопррушенні не визнав. Пояснив, що конфлікт, який мав місце 26.09.2020 року о 14.00 між ним та його колишньою дружиною виник саме з вини колишньої дружини ОСОБА_2 , яка часто влаштовує сварки без причини. Разом з тим, в ході даної суперечки він не вживав нецензурну лайку.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачається адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення

Аналізуючи вищевказану норму законодавства, слід зробити висновок, що відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП наступає за вчинення домашнього насильства будь-якого характеру (фізичного, психологічного чи економічного) як в його сукупності, так і за вчинення будь-якого окремо.

Статтею 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» закріплено зазначення термінів, які вживаються у даному Законі.

Домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 року, заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01.11.1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.

При цьому, за вимогами ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, повністю підтверджуються дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 №529071 від 26 вересня 2020 року; рапортом помічника чергового Луцького ВП ГУНП у Волинській області Плечій Ф.І. від 26.09.2020, з якого слідує, що 26.09.2020 року о 14:39 год. на службу «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_2 щодо вчинення її колишнім чоловіком відносно неї домашнього насильства психологічного характеру, а саме: ображає її та її 84-річного батька; заявою ОСОБА_3 від 26.09.2020 року, в якій останній присить прийняти міри до його колишнього зятя ОСОБА_1 , який вчиняє відносно нього насильство, ображає дітей нецензурними словами; заявою ОСОБА_2 від 25.09.2020 року, у якій остання просисить притягнути до відповідальності її колишнього чоловіка, який вчиняє відносно неї домашнє насильство психологічного характеру; письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 26.09.2020 року, у яких він вказує, що 26.09.2020 року ОСОБА_1 ображав його та дітей нецензурними словами; рапортом ДОП ВП Луцького ВП ГУНП у Волинській області, старшого лейтенанта поліції О.С. Лижник від 29.09.2020 року.

Невизнання своєї вини ОСОБА_1 суд розцінює як обраний ним спосіб захисту, який має ціллю уникнути відповідальності за вчинене.

Таким чином, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Обираючи стягнення за адміністративне правопорушення, суд враховує особу правопорушника, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, інші обставини справи, і вважає за доцільне застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст.ст. 283,284, КУпАП, на підставі ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень.

(Реквізити сплати: рахунок отримувача: UA428999980313010106000003550; назва отримувача коштів: УК у м. Луцьку/м. Луцьк/21081100; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38009628; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банка отримувача (МФО) 899998).

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп.

(Реквізити сплати: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувач (код за ЄДРПОУ):37993783;Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банкуотримувача: 899998; рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Постанова суду може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.П. Пушкарчук