Вирок № 93472324, 11.12.2020, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/2494/20

Провадження № 1-кп/0158/289/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2020 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого судді - Сіліч Ю.Л.,

за участю секретаря - Оніщук Н.Є.,

прокурора – Кошелюк Я.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці кримінальне провадження № 12019030100000747 від 02.12.2019 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Жовті Води Дніпропетровської області, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого неофіційно, із середньою освітою, вдівця, згідно ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В

02.12.2019 року о 09 год. 30 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи в магазині «Сім-23» № 1115 ТОВ «Клевер Сторс», що розташований за адресою: вул. Чкалова, 24а, м. Ківерці, Волинської області, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, керуючись метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, намагався таємно викрасти каву марки «Нескафе голд», вагою 60 грам, вартістю 56 грн. 64 коп., «Нескафе класік», вагою 120 грам, вартістю 64 грн. 62 коп., ковбасу марки «Салямі Фінська», вагою 300 грам, вартістю 47 грн. 95 коп., масло марки «Галичина» солодковершкове 72,6 % вагою 200 грам, вартістю 37 грн. 74 коп., однак був зупинений працівниками магазину при виході з магазину, тому виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому кримінальному проступку визнав повністю. Суду вказав, що дійсно з магазину «Сім-23» намагався викрасти каву, ковбасу та масло, однак був затриманий працівниками магазину.

Представник потерпілого ТОВ «Клевер Сторс» - Бляшук В.В., згідно поданої заяви зазначив, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не мають; щодо міри покарання покладаються на розсуд суду.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 в повному обсязі, беззаперечно визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку за обставинами, наведеними у обвинувальному акті, беручи до уваги те, що інші учасники судового розгляду не оспорюють вказані обставини, і судом встановлено, що останні правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували щодо розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що своїми умисними протиправними діями, які виразилися у закінченому замасі на таємне викрадення чужого майна (крадіжці) ОСОБА_1 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання в межах санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ застосовується як джерело. Зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

В силу ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , відноситься до кримінальних проступків.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення та особу винного, який посередньо характеризується за місцем проживання, на диспансерному обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, на даний час офіційно не працевлаштований, однак замається тимчасовими підробітками, не має постійного місця проживання, не є адаптованим у суспільстві, згідно ст. 89 КК України такий, що не має судимості, однак раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.

До обставин, що пом`якшують покарання, суд відносить щире каяття, оскільки, обвинувачений дійсно, відверто зробив висновок щодо скоєного протиправного ним діяння, та активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Заслухавши думку прокурора, який висловив позицію щодо призначення обвинуваченому покарання у виді громадських робіт; обвинуваченого, який як в судових дебатах так і в останньому слові щодо міри покарання поклався на розсуд суду, просив врахувати те, що виконання громадських робіт для нього є надмірним тягарем для виконання, оскільки він не має постійного джерела доходу, місця роботи та проживання, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, приймаючи до уваги те, що покарання повинно призначатись згідно принципу індивідуалізації, та має на меті не лише кару, але й виправлення обвинуваченого, суд вважає, що до обвинуваченого слід застосувати покарання у виді арешту, передбаченого санкцією статті за якою він притягується до кримінальної відповідальності.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Суд вважає неможливим призначення покарання у виді штрафу, оскільки обвинувачений не має постійного джерела доходу (займається сезонним підробітком і зі слів останнього в зимовий період часу це обмежено), є особою без постійного місця проживання, тому такий вид покарання є неспівмірним для його виконання.

Застосування покарання у виді виправних робіт не є можливим, оскільки обвинувачений офіційно не працевлаштований.

Речовий доказ: каву марки «Нескафе голд» вагою 60 грам, каву марки «Нескафе класік» вагою 120 грам, ковбасу марки «Салямі Фінська» вагою 300 грам, масло «Галичина» солодковершкове 72,6%, які передані на зберігання керуючій магазину ОСОБА_3 - залишити ТОВ «Клевер Сторс»;

- відеозапис із камер відеонагляду, який скопійовано на оптичний диск DVD-R із написом «Крадіжка з магазину «7/23» 02.12.2020 року АДРЕСА_2 », який поміщений до паперового конверту та приєднано до матеріалів кримінального провадження – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Судові витрати у справі відсутні. Цивільний позов по справі не заявлено.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не застосовувався

Керуючись ст. ст. 373, 374, 380 КПК України, суд -

У Х В А Л И В

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст.185 КК України та призначити покарання у виді арешту на строк 1 (один) місяць.

Строк відбуття покарання рахувати з дня приведення вироку до виконання.

Речовий доказ: каву марки «Нескафе голд» вагою 60 грам, каву марки «Нескафе класік» вагою 120 грам, ковбасу марки «Салямі Фінська» вагою 300 грам, масло «Галичина» солодковершкове 72,6%, які передані на зберігання керуючій магазину ОСОБА_3 - залишити ТОВ «Клевер Сторс»;

- відеозапис із камер відеонагляду, який скопійовано на оптичний диск DVD-R із написом «Крадіжка з магазину «7/23» 02.12.2020 року АДРЕСА_2 », який поміщений до паперового конверту та приєднано до матеріалів кримінального провадження – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Ківерцівський районний суд Волинської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ківерцівського районного суду Ю.Л. Сіліч