Рішення № 93471453, 08.12.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2020м. ДніпроСправа № 904/3766/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Михайлової К.В.,

та представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

За позовом Виконавчого комітету Світлодарської міської ради (м. Світлодарськ, Бахмутського району, Донецької області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська будівельна компанія "Бест" (м.Нікополь, Дніпропетровської області)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Артемівська місцева прокуратура Донецької області (м. Бахмут, Донецької області)

про стягнення суми попередньої оплати за договором про закупівлю робіт (договору підряду) № 7 від 29.08.2019 у розмірі 5 790 368 грн. 10 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виконавчий комітет Світлодарської міської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська будівельна компанія "Бест" (далі - відповідач) суму попередньої оплати за невиконані роботи на підставі договору про закупівлю робіт (підряду) № 7 від 29.08.2019 у розмірі 5 790 368 грн. 10 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю робіт (підряду) № 7 від 29.08.2019 в частині повного та своєчасного виконання робіт, внаслідок чого позивач просить повернути суму невикористаного авансу, яка була перерахована відповідачу в якості попередньої оплати в сумі 5 790 368 грн. 10 коп.

Ухвалою Господарського суд Дніпропетровської області від 16.07.2020 позовну заяву було залишено без руху.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою господарського суду від 03.08.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 02.09.2020 та залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Артемівську місцеву прокуратуру Донецької області.

Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 40179/20 від 02.09.2020), в якому він просив суд розгляд справи відкласти на іншу дату, посилаючись на значну відстань до м.Дніпро, а також те, що м. Світлодарськ знаходиться на лінії зіткнення, що ускладнює вчасне прибуття до суду та повернення.

У підготовче засідання 02.09.2020 представники позивача та відповідача не з`явилися, при цьому судом враховано наявність клопотання позивача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 02.09.2020 підготовче засідання було відкладено на 29.09.2020.

У підготовче засідання 29.09.2020 з`явився представник позивача; представники відповідача та третьої особи у вказане засідання не з`явилися, причин неявки суду не повідомили.

Судом було зауважено, що на адресу суду повернулося поштове відправлення з ухвалою суду від 02.09.2020 для відповідача з довідкою Укрпошти форми 20 "за закінченням встановленого терміну зберігання". Крім того, судом здійснювалось спроба повідомити відповідача та третю особу засобами телефонного зв`язку на офіційні номери телефонів, що містяться у витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які не були прийняті відповідачем та третьою особою; також, судом здійснювалось публікація оголошення на офіційному сайті суду з інформацією про дату та час наступного судового засідання (а.с.88-91).

Враховуючи, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчувався 02.10.2020, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України (зокрема, надання відповідачу можливості прийняти участь у судовому засіданні, подання до суду додаткових доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень), та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд вважав за необхідне продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Так, ухвалою суду від 29.09.2020 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, а саме: по 01.11.2020 включно та відкладено підготовче засідання на 21.10.2020.

Від третьої особи засобами електронного зв`язку надійшли пояснення (вх. суду №49586/20 від 20.10.2020, які в подальшому надійшли в оригіналі (вх. суду № 50548/20 від 26.10.2020), в яких вона просить суд проводити судове засідання за відсутності прокурорів Артемівської місцевої прокуратури та вирішити справу за наявними в матеріалах справи доказами, а також просить врахувати таке:

- на час подання позову повідомлення від відповідача про наявність факторів, що перешкоджають виконанню зобов`язань за договором, в тому числі підтверджень про виникнення обставин непереборної сили, наданих Торгово-промисловою палатою України, не надходило, відомості про виконання робіт не надавалися, зазначене свідчить про наявність умисної вини відповідача при виконанні зобов`язань за договором;

- відповідно до статті 320 Господарського кодексу України у разі якщо підрядник виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків;

- таким чином, вивченням документів, наданих виконавчим комітетом Світлодарської міської ради, встановлено, що ТОВ "Нікопольська будівельна компанія "Бест" порушила зобов`язання за договором № 7 від 29.08.2019 у розмірі 5 790 368 грн. 00 коп. та мала повернути у встановлений законодавством строк невикористану попередню оплату.

Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 49715/20 від 21.10.2020), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи повідомлення про припинення договору та акти обстеження, а також просив суд розглядати справу без участі повноважного представника позивача, посилаючись на те, що на всій території України встановлено карантин.

У підготовче засідання 21.10.2020 з`явився представник позивача; представники відповідача та третьої особи у вказане засідання не з`явилися, при цьому, судом враховано наявність клопотання третьої особи про розгляд справи без участі її представника, яке було задоволено судом; причин неявки відповідач суду не повідомив.

Судом було зауважено, що на адресу суду повернулося поштове відправлення з ухвалою суду від 29.09.2020 для відповідача з довідкою Укрпошти форми 20 "за закінченням встановленого терміну зберігання". Крім того, судом здійснювалась спроба повідомити відповідача та третю особу засобами телефонного зв`язку на офіційні номери телефонів, що містяться у витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка була передана третій особі, але не була прийнята відповідачем; також, судом здійснювалось публікація оголошення на офіційному сайті суду з інформацією про дату та час наступного судового засідання (а.с.108-110).

Враховуючи те, що судом здійснено всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про день, час та місце судового засідання, за всіма відомими суду засобами зв`язку з відповідачем, а також те, що неотримання ухвал суду відповідачем носить систематичний характер, враховуючи неодноразове їх направлення, суд прийшов до висновку, що поведінка відповідача щодо неотримання, зокрема, поштової кореспонденції за місцем свого офіційного місцезнаходження, фактично, є відмовою від отримання ухвал суду. Таким чином, суд прийшов до висновку щодо належного повідомлення відповідача про день, час та місце судового засідання.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 21.10.2020 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився. Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважав, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, участь у судовому засіданні його представника та вважав можливим провести підготовче засідання за відсутності представника відповідача, оскільки підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні 21.10.2020, визначені статтями 183 та 202 Господарського процесуального кодексу України, були відсутні.

У підготовчому засіданні 21.10.2020 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У зв`язку з виконанням завдань підготовчого провадження, ухвалою суду від 21.10.2020 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 03.11.2020.

Від третьої особи надійшли пояснення (вх. суду № 50548/20 від 26.10.2020), в яких вона просить суд проводити судове засідання за відсутності прокурорів Артемівської місцевої прокуратури та вирішити справу за наявними в матеріалах справи доказами, а також наводить пояснення, аналогічні поданим раніше поясненням.

Судове засідання, призначене на 03.11.2020 не відбулось, у зв`язку з направленням судді для прийняття участі у підготовці суддів місцевих господарських судів з 02 листопада по 06 листопада 2020 року включно, про що було повідомлено учасників справи телефонограмами від 30.10.2020 та листами від 03.11.2020.

За таких обставин, ухвалою суду від 10.11.2020 підготовче засідання було призначено на 08.12.2020.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.07.2020, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вулиця Шульгіна, будинок 8, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.52-54).

Поштове відправлення на офіційну адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 10.11.2020, не було повернуто за зворотною адресою, не повернулось також і поштове повідомлення про його отримання відповідачем. При цьому, як вбачається з матеріалів справи вказані обставини носять систематичний характер.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

В той же час, приймаючи до уваги, що:

- всі попередні ухвали суду по даній справі, надіслані на адресу відповідача, з великим запізненням були повернуті за зворотною адресою з довідками Укрпошти форми 20 "За закінченням встановленого терміну зберігання" (а.с.72-77, 78-82, 95-98, 111-115, 153-157);- з метою належного повідомлення відповідача про наявність даного судового провадження, ухвала суду надсилалась додатково на адресу засновника відповідача - ОСОБА_1 (а.с.153-157), але також не була вручена з незалежних від суду причин;

- в період відсутності належного фінансування суду на відправлення поштової кореспонденції, а саме: 04.09.2020 та 02.10.2020 судом здійснено публікацію оголошення на сайті Судової влади України щодо перебування в провадженні суду даної справи (а.с.91, 110);

- судом здійснювалися спроби передати відповідачу телефонограми за наявними у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.07.2020 номерами телефонів (розділ "Інформація про здійснення зв`язку з юридичною особою), але жодна з телефонограм від 04.09.2020, 30.09.2020, 30.10.2020 (а.с.89, 108, 148) не була отримана відповідачем (абонент не відповідає);

- таким чином, судом протягом всього періоду розгляду справи здійснювалися спроби повідомлення відповідача за всіма відомими суду засобами зв`язку з відповідачем; матеріали справи не містять відомостей про будь-які інші засоби зв`язку з відповідачем;

- ухвалою суду від 10.11.2020 явку в судове засідання 08.12.2020 було визнано необов`язковою;

- враховуючи небажання відповідача протягом більше 4-х місяців висловити свою правову позицію у даному спорі, незабезпечення відповідачем явки у всі попередні засідання по даній справі;

- у всіх ухвалах суду по справі судом було роз`яснено про те, що інформація у цій справі доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz\;

- згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Для цих цілей існує Єдиний державний реєстр судових рішень;

- відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин;

- згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу господарського суду від 10.11.2020 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92733614) надіслано судом 10.11.2020, зареєстровано в реєстрі 10.11.2020 та оприлюднено 11.11.2020;

- отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, та реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень);

- враховуючи, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України", рішенні від 26.04.2007 по справі "Олександр Шевченко проти України", рішенні від 14.10.2003 по справі "Трух проти України".

За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення позивача та відповідача про відкриття провадження у справі, а також про всі призначені по справі судові засідання, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість взяти участь у судових засіданнях і викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість відповідач не вживав заходів щодо реалізації наданого йому права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом участі в судових засіданнях, подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.

При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:

- рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил);

- рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).

Таким чином, повернення відділенням Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" поштових відправлень суду, які є "Судовими повістками" в розумінні чинного законодавства України із непередбачених для "Судових повісток" причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.

Також, суд наголошує, що згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Для цих цілей існує Єдиний державний реєстр судових рішень.

Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвал суду з викликом відповідача у судове засідання відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням інформації по справі на всі відомі суду засоби зв`язку з відповідачем та публікацією оголошення.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, приймаючи до уваги клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, яке було задоволено судом, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами.

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на те, що розгляд даної справи відкладався у зв`язку з нез`явленням представника відповідача у судове засідання та неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників позивача та відповідача у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору підряду, строку його дії, порядок та строки виконання робіт, факт виконання та передачі робіт замовнику або наявність прострочення виконання робіт; наявність підстав для повернення попередньої оплати (авансу).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 29.08.2019 між Виконавчим комітетом Світлодарської міської ради (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопольська будівельна компанія "Бест" (далі - відповідач, підрядник) було укладено договір про закупівлю робіт (договір підряду) № 7 (далі - договір, а.с.24-28), відповідно до умов пункту 1.1. якого предметом договору є виконання відповідно до проектно-кошторисної документації умов договору робіт з реконструкції "Реконструкція будівлі дитячого садка № 1 по вул. Без назви, 20а м. Світлодарськ Бахмутського району Донецької області під центр надання адміністративних послуг" (ДК 021:2015:45450000-6 - Інші завершальні будівельні роботи (далі - роботи). Об`єкт розташований за адресою: 84792 Донецька область, Бахмутський район, м. Світлодарськ, вул. Без назви, 20а.

Відповідно до пункту 1.2. договору склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені на підставі проектно-кошторисної документації. Склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі реконструкції у разі внесення змін до проектної документації у випадках передбачених Законом України "Про публічні закупівлі".

До договору сторонами були підписані:

- додаток № 1 - Договірна ціна (а.с.29);

- додаток № 2 - Календарний графік виконання робіт (а.с.30);

- додаток № 3 - Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва (а.с.31-32);

- додаток № 4 - План фінансування (а.с.33).

У пунктах 17.1. та 17.2. договору сторони визначили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, але у будь-якому разі до повного виконання за всіма фінансовими зобов`язаннями. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, яке мало місце під час дії договору.

Доказів визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як було вказано вище, у пункті 1.2. договору сторони визначили роботи, які підлягають виконання за договором.

Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Так, у розділі 2 договору сторони погодили договірну ціну, зокрема:

- договірна ціна робіт тверда є невід`ємною частиною договору (додаток № 1), складає 19 301 227 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ 3 216 871 грн. 17 коп.

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до умов пункту 1.3. договору підрядник розпочинає виконання робіт у строк, що не перевищує 2 днів з дня укладання договору і завершить виконання робіт до 31.12.2019. При цьому, додаток № 2 до договору - Календарний план містить поетапне проведення робіт, а також перелік найменування робіт та строки виконання кожного етапу (а.с.30).

Додатковою угодою № 1 від 29.08.2019 до договору сторони дійшли згоди змінити умови пункту 1.3. договору та викласти його в такій редакції:

- "пункт 1.3. Строк початку виконання підрядником робіт складатиме не більше 2 днів з дня початку фінансування з державного бюджету та отримання авансу, передбаченого пунктом 11.6. договору, і завершить виконання робіт до 31.12.2019." (а.с.34).

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку виконавця за договором виконати роботи відповідає обов`язок замовника оплатити вартість цих робіт.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Так, у пункті 11.6. договору сторони визначили, що замовник при наявності бюджетних коштів перераховує підряднику аванс на придбання матеріалів, конструкцій, виробів, обладнання (устаткування), роботи у розмірі 30% вартості річного обсягу робіт згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 за № 1764 (зі змінами) у сумі 5 790 368 грн. 10 коп., в т.ч. ПДВ 965 061 грн. 35 коп. Підрядник зобов`язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій до кінця бюджетного року.

Як вбачається з матеріалів справи, Виконавчий комітет Світлодарської міської ради перерахував попередню оплату на придбання і постачання необхідних матеріалів, обладнання, конструкцій, виробів у розмірі 30% від вартості предмету договору на 2019 рік, що склала 5 790 368 грн. 10 коп., що підтверджується платіжними дорученнми:

- № 1 від 17.10.2019 на суму 1 737 110 грн. 43 коп. (а.с.39);

- № 1 від 17.10.2019 на суму 4 053 257 грн. 67 коп. (а.с.40).

Як зазначає позивач, попередня оплата здійснена відповідно до вимог постанов Кабінету Міністрів України від 23.04.2017 за № 117, від 27.12.2001 за № 1764 та пункту 11.6. договору, де зазначено, що авансовий платіж надається у строк до кінця бюджетного року (до 31.12.2019) та по закінченню вказаного терміну невикористані суми авансу повертаються на розрахунковий рахунок замовника.

Відповідно до умов пункті 11.7. договору по закінченні терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.

За умовами пункту 11.8. договору замовник має право контролювати використання наданих підряднику сум авансу.

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Враховуючи умов договору, ТОВ "Нікопольська будівельна компанія "Бест" мало до 31.12.2019 надати відповідні акти виконаних робіт або повернути кошти попередньої оплати на загальну суму 5 790 368 грн. 10 коп.

При цьому, як зазначає позивач, станом на 12.07.2020 ТОВ "Нікопольська будівельна компанія "Бест" документи, що підтверджують виконання робіт за договором не надало, суму попередньої оплати не повернуло.

Виконавчим комітетом Світлодарської міської ради неодноразово спрямовувались листи на адресу ТОВ "Нікопольська будівельна компанія "Бест" (№ 02/23/6-0969 від 06.11.2019, № 02/23/6-0974 від 11.11.2019) з вимогами про надання скоригованого календарного графіку на виконання робіт, графіку постачання матеріалів, а також щодо надання інформації про закупівлю матеріалів та конструкцій за об`єктом, але відповіді від підрядника отримано не було.

На підставі статті 222 Господарського кодексу України та у зв`язку із суттєвими порушеннями підрядником умов договору, 28.12.2018 замовником спрямовано претензію на адресу підрядника з вимогою щодо надання пояснень про причини невиконання робіт по об`єкту і щодо повернення невикористаного авансу у розмірі 5 790 368 грн. 10 коп. Відповіді від ТОВ "Нікопольська будівельна компанія "Бест" отримано не було.

Як зазначає позивач, починаючи з 01.11.2019 директор ТОВ "Нікопольська будівельна компанія "Бест" не виходить на зв`язок, а відносно посадових осіб ТОВ "Нікопольська будівельна компанія "Бест" 14.11.2019 відкрито кримінальне провадження №12019050150002224.

Отже, позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов`язань за укладеним між сторонами договором підряду від 29.08.2019, а саме: на невиконання відповідачем передбачених за цим договором робіт у зазначені в договорі строки (фактично, відповідач не приступив до виконання робіт) та виникнення, у зв`язку з цим у позивача, в силу закону та договору, права на відмову від вказаного договору та стягнення з відповідача коштів авансового платежу за договором.

На підтвердження невиконання взятих на себе зобов`язань відповідачем з виконання робіт позивач долучив до матеріалів справи Акт обстеження від 22.01.2020 (а.с.127) та Акт обстеження від 05.10.2020 (а.с.128).

При цьому, про припинення правовідносин за договором позивач повідомив відповідача листом № 02/23/б-1319 від 01.10.2020 (а.с.126).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 320 Господарського кодексу України якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Поряд з цим, відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до статті 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (зобов`язання).

Відповідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо відповідальності за порушення зобов`язань слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, та при цьому, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язань виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються серед іншого: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, що визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам господарювання, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання іншою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на якій сторона, яка зазнала збитків мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Оцінка судом встановлених обставин, з урахуванням положень правових норм, що підлягають застосуванню при вирішенні спору

Наявність укладеного між сторонами справи договору про закупівлю робіт (договору підряду) № 7 від 29.08.2019 свідчить на користь виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, в силу яких, як-то встановлено приписами статей 173-175 Господарського кодексу України, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Позивач, на виконання своїх зобов`язань за даним договором, сплатив авансовий платіж, який передбачений умовами договору, в сумі 5 790 368 грн. 10 коп.

Проте, всупереч положень закону та умов вказаного договору відповідач не виконав свої зобов`язання перед позивачем щодо виконання будівельних робіт у встановлені договором строки. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Таким чином, відповідач порушив власне господарське зобов`язання за вказаним договором перед позивачем.

У зв`язку з тим, що відповідач не приступив своєчасно до виконання робіт, внаслідок чого закінчення робіт у термін, встановлений договором стало неможливим, у позивача в силу закону (частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України) та договору (пункту 15.3. договору) виникло право на відмову від договору та відшкодування збитків.

Так, за умовами пункту 15.3. укладеного між сторонами договору передбачено право позивача на відмову від договору в односторонньому порядку, що узгоджується з приписами частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України про можливість припинення зобов`язань за договором, внаслідок його розірвання, за відсутності згоди сторін, якщо відповідне право передбачене договором або законом, та частиною 2 статті 320 Господарського кодексу України, що передбачає право замовника на розірвання договору.

Про свою відмову від укладеного між сторонами договору про закупівлю робіт (договору підряду) № 7 від 29.08.2019, у зв`язку з тим, що відповідач не приступив до виконання робіт за цим договором, позивач повідомляв відповідача, зокрема, листом №02/23/б-0969 від 06.11.2019 (а.с.37) та листом № 02/23/б-1319 від 01.10.2020 (а.с.126).

Поряд з цим, відповідач не повернув позивачу 5 790 368 грн. 10 коп. грошових коштів в розмірі здійсненого позивачем на користь відповідача авансового платежу за договором.

При цьому, як було вказано вище, у зв`язку з відмовою позивача від укладеного між сторонами договору про закупівлю робіт (договору підряду) № 7 від 29.08.2019, в порядку частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, у позивача в силу закону (статей 218, 224, 225 Господарського кодексу України) та договору (пунктів 11.6., 11.7., 15.3.) виникло право на відмову від договору та на відшкодування збитків.

Порушення господарського зобов`язання має своїм наслідком відшкодування збитків, що завдані порушенням.

Підставою для настання господарсько-правової відповідальності, що передбачена статтею 224 Господарського кодексу України, є правопорушення, з наступними обов`язковими його складовими (елементами): збитки; протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв`язок; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

У даному випадку мають місце (є доведеними) усі чотири елементи складу господарського правопорушення, які необхідні для притягнення відповідача до такої відповідальності як відшкодування збитків.

Збитками є втрачене позивачем при виконанні своїх зобов`язань за договором про закупівлю робіт (договору підряду) № 7 від 29.08.2019 майно, а саме грошові кошти в розмірі вчиненого позивачем авансового платежу за вказаним договором, а саме: 5 790 368 грн. 10 коп., які, з урахуванням положень статей 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", є комунальною власністю територіальній громаді міста Світлодарськ, Донецької області.

Протиправна поведінка відповідача полягає в односторонній відмові від виконання власних договірних зобов`язань за договором про закупівлю робіт (договору підряду) № 7 від 29.08.2019, яка суперечить положенням вказаного договору та приписам частин 1, 2 та 7 статті 193 та статті 318 Господарського кодексу України).

Причинний зв`язок між вказаною протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача полягає у тому, що у випадку належного виконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем за укладеним між ними договором про закупівлю робіт (договору підряду) № 7 від 29.08.2019, позивач замість сплачених в якості авансового платежу грошових коштів отримав би від відповідача виконані за договором будівельні роботи відповідної (аналогічної) вартості. Фактично ж, внаслідок добросовісного виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором втрачено право комунальної власності на грошові кошти в розмірі вчиненого позивачем авансового платежу за договором (вони вибули з комунальної власності відповідної територіальної громади), але, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором, позивач не отримав від відповідача виконані за договором роботи відповідної (аналогічної) вартості.

У справі відсутні докази наявності вини інших осіб, крім відповідача, у невиконанні господарського зобов`язання перед позивачем за укладеним між позивачем та відповідачем договором про закупівлю робіт (договору підряду) № 7 від 29.08.2019. Так само, у справі відсутні докази того, що відповідач, керуючись приписами закону (частини 2 статті 193 та частини 2 статті 218 Господарського кодексу України) та договору, вжив усіх залежних від нього заходів для належного виконання свого договірного зобов`язання перед позивачем та недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, в силу закону (частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, статей 218, 224, 225 Господарського кодексу України) та договору (пунктів 11.6., 11.7., 15.3.) у позивача виникло право на стягнення з відповідача 5 790 368 грн. 10 коп. на відшкодування збитків за вчинене відповідачем господарське правопорушення, у вигляді невиконання ним свого господарського зобов`язання за договором про закупівлю робіт (договору підряду) № 7 від 29.08.2019.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Належних доказів на підтвердження своєчасної та повної поставки товару на загальну суму 10 585 676 грн. 16 коп. в узгоджені в договорі строки відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності недопоставки товару на суму 5 691 545 грн. 28 коп. (10 585 676, 16 - 4 894 130,88), шляхом надання належних доказів, не спростував.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, у зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується і саме на неї покладається обов`язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання.

Вказана правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 908/1399/17.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у зв`язку з відмовою позивача від укладеного між ним та відповідачем договору про закупівлю робіт (договору підряду) № 7 від 29.08.2019, через те, що відповідач не приступив до виконання передбачених договором робіт та, відповідно, не завершив ці роботи у встановлені вказаним договором строки, позивач має право на відшкодування власних збитків за цим договором, якими, зокрема, є грошові кошти в сумі 5 790 368 грн. 10 коп., які позивач сплатив відповідачеві в якості авансу за цим договором.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 86 855 грн. 52 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Виконавчого комітету Світлодарської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська будівельна компанія "Бест" про стягнення суми попередньої оплати за договором про закупівлю робіт (підряду) № 7 від 29.08.2019 у розмірі 5 790 368 грн. 10 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська будівельна компанія "Бест" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вулиця Шульгіна, будинок 8; ідентифікаційний код 35004356) на користь Виконавчого комітету Світлодарської міської ради (84792, Донецька область Бахмутський район, м. Світлодарськ, проспект Миру, будинок 5; ідентифікаційний код 04342832) 5 790 368 грн. 10 коп. збитків за договором про закупівлю робіт (договору підряду) № 7 від 29.08.2019 та 86 855 грн. 52 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 11.12.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко