Рішення № 93469598, 11.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2020 року м. Київ № 640/5626/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянувши в порядку письмового позовного провадження у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна»

до Офісу великих платників податків ДПС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» (далі - позивач, ПП «АМІК Україна») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - відповідач, ОВПП ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 лютого 2020 року № 0000820503.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновку акту перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваного рішення, а тому останнє є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2020 року відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку загального позовного провадження.

В подальшому, суд протокольною ухвалою перейшов до розгляду справи №640/5626/20 в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Відповідач подав до суду відзив, в якому фактично цитує акт перевірки, стверджуючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, про що і просить у прохальній частині відзиву.

У відповіді на відзив позивач стверджує, що відповідачем не спростовано аргументів та доводів, наведених у позовній заяві.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

03 лютого 2020 року за результатами фактичної перевірки АЗС з магазином позивача ГУ ДПС у Київській області складено акт № 0179/1036/05/30603572 (т. 1 а.с. 9) (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», пункту 16.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, пункту 9.3 Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, внаслідок виявлення факту продажу та зберігання нафтопродуктів та скрапленого газу на загальну суму 1 879 393,41 грн., які не обліковані у встановленому порядку за місцем їх реалізації та зберігання, у зв`язку з ненаданням змінних звітів за формою № 17-НП та № 14-ГС, засвідчених підписом матеріально відповідальних осіб на запит перевіряючих.

24 лютого 2020 року на підставі Акту перевірки ОВПП ДПС винесено податкове повідомлення-рішення № 0000820503 (т. 1 а.с. 18), яким у зв`язку з порушенням вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача, на підставі статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 758 786,82 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно з статтею 20 вказаного Закону до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Перевіряючи правильність оцінки відповідачем обставин, за якими він визначив склад правопорушення, передбаченого пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», та наявність підстав для застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 20 цього Закону, судом взято до уваги, що єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком нафтопродуктів (усіх типів, марок і видів (залежно від масової частки сірки) визначено Інструкцією № 281/171/578/155, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496 (далі - Інструкція № 281/171/578/155).

Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Згідно з пунктом 16.1 Інструкції № 281/171/578/155 матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою № 17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Відповідно до пункту 9.3 Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України 03 червня 2002 року № 332 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2003 року за № 331/7652, після закінчення кожної зміни касиром і оператором складається змінний звіт за формою № 14-ГС в двох примірниках, з яких один - з додатком до нього первинних документів на приймання і відпуск СВГ передається в бухгалтерію підприємства, а другий - залишається на АГЗС (АГЗП).

При цьому, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За визначеннями, наведеними у статті 1 названого Закону бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності.

Відповідно до приписів частин 1, 2 та 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно, зокрема: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Відповідно до статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Отже, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні тощо.

В свою чергу, законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб`єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» покладено на уповноважену особу.

Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі № 825/10/17 (адміністративне провадження № К/9901/40869/18).

Згідно з ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, перевірка розпочата 03 лютого 2020 року о 13 год. 09 хв. та закінчена в той же день о 15 год. 30 хв., в ході якої о 13 год. 52 хв. перевіряючими вручено запит про надання документів, яким у позивача витребовувалися, крім іншого, наступні документи за період з 11 лютого 2019 року по 03 лютого 2020 року, тобто за один рік господарської діяльності АЗС: журнали обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП; змінні звіти за формою № 17-НП; накладні про надходження продукту на АЗС. Проте, позивач зазначає, що надати такий об`єм документів в такі короткі строки є неможливим.

В той же час, позивач надав суду копії: журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС (т. 1 а.с. 19-21), ТТН на відпуск нафтопродуктів з відомостями та результати інвентаризації (т. 1 а.с. 22-35, 37-39), змінні звіти за формою № 17-НП та № 14-ГС (т. 1 а.с. 36, 40-105).

В ході перевірки не виявлено фактів неповного відображення господарських операцій з реалізації пального через реєстратор розрахункових операцій, що використовується в господарській діяльності позивача.

Разом з тим, висновок про порушення позивачем порядку ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання зроблений податковим органом, виходячи з ненадання змінних звітів за формою № 17-НП та № 14-ГС, засвідчених підписом матеріально відповідальних осіб на запит перевіряючих, хоча саме по собі ненадання таких звітів не свідчить про порушення порядку обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, оскільки може бути наслідком інших обставин.

Згідно з висновками акту перевірки, ревізори ототожнили ненадання звітів з таким порушенням як реалізація товарів, які не обліковані в установленому порядку.

В цьому контексті також варто зазначити, що згідно з пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідачем, всупереч вимогам частини 2 статті 77 КАС України, не надано суду будь-яких доказів на підтвердження складення акту відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу.

Отже, висновок податкового органу про те, що ненадання звітів свідчить про здійснення позивачем реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є помилковим.

Крім того, при визначенні розміру штрафної санкції податковий орган посилається на статтю 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Проте, застосування такої санкції можливо до підприємства, яке не облікувало товар та реалізувало його, не провівши розрахунки через реєстратор розрахункових операції.

Факту наявності у позивача не облікованого товару та його продажу податковим органом не встановлено.

Отже, зазначена штрафна санкція застосовується виключно за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку та у даному випадку не може бути застосована до позивача. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі № 806/2402/16 (адміністративне провадження № К/9901/42240/18).

Враховуючи викладене у сукупності, а також зважаючи на вказані позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 24 лютого 2020 року № 0000820503 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з положеннями статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довів правомірності свого рішення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки з матеріалів справи вбачається прийняття відповідачем протиправного рішення, яке не відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі - ОВПП ДПС.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» (04071, місто Київ, вулиця Верхній Вал, будинок 68; код ЄДРПОУ 30603572) до Офісу великих платників податків ДПС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г; код ЄДРПОУ 43141471) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 лютого 2020 року № 0000820503.

3. Стягнути на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» понесені ним витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС у розмірі 21 020,00 грн. (двадцять одна тисяча двадцять гривень).

Рішення відповідно до статті 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк