Рішення № 93468105, 11.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7673/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку письмового провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішення про застосування штрафних санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 16.01.2020 № 0002433305, яким до ОСОБА_1 за порушення п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України застосовано адміністративний штраф у розмірі 510 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 16.01.2020 № 0002453305, яким до ОСОБА_1 за порушення пп. 49.18.1 п.49.18 ст.49, п. 203.1 ст.203 Податкового кодексу України застосовано адміністративний штраф у розмірі 1870 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 16.01.2020 № 0002393305, яким до ОСОБА_1 за порушення п.49.18 ст.49, п. 177.5 ст.177 Податкового кодексу України застосовано адміністративний штраф у розмірі 340 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 16.01.2020 №0002403305, яким ОСОБА_1 за порушення ст. 164, ст. 163, ст. 168, ст. 176, пп. 177.2, ст. 177, пп. 1.1. п.п. 1.3, п.п. 1.4 ст. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України нараховано суму грошового зобов`язання до сплати за платежем "Військовий збір" в сумі 298887, 01 коп., з якої податкове зобов`язання становить 85589,61 грн., штрафні санкції - 21397,4 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 16.01.2020 №0002443305, яким ОСОБА_1 за порушення п.181.1 ст.181, п. 183.1, п.183.2 ст.183, п. 187.1 ст.187, п.п.188.3 ст.188, п.п. 194.1 1, пп. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України нараховано суму грошового зобов`язання до сплати за платежем "Податок на додану вартість" в сумі 1092796, 12 грн., з якої податкове зобов`язання становить 874236, 90 грн., штрафні санкції - 218559, 22 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській від 16.01.2020 №0002383305, яким ОСОБА_1 за порушення ст. 42 Господарського кодексу України, п. 163.1 ст. 163, п. 164. 1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України нараховано суму грошового зобов`язання до сплати за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" в сумі 1283843,75 грн., з якої податкове зобов`язання становить 1027075,00 грн., штрафні санкції - 256768,75 грн.;

визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.01.2020 № Ф-0002423305, якою ОСОБА_1 за порушення п.2 ст.7, п. 8 ст.9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» і нараховано до сплати суму недоїмки у розмірі 323961,00 грн.;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 16.01.2020 № 0002373305, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 50427,30 грн.

визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 27 травня 2020 року за №233786-51, якою ОСОБА_1 станом на 26 травня 2020 року нараховано суму податкового боргу у розмірі 3529305,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням Державної податкової служби в Одеській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань достовірності, повноти і нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

Контролюючим органом за результатом проведення перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 складено акт №440/15-32-33-05/ НОМЕР_1 від 28.11.2019 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 року».

Як зазначає позивач, на підставі цього акту №440/15-32-33-05/ НОМЕР_1 від 28.11.2019, складеного за результатом документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань достовірності, повноти і нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, контролюючим органом були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0002433305 від 16.01.2020 застосовано адміністративний штраф у розмірі 510 грн., за нібито порушення п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України;

№ 0002453305 від 16.01.2020 застосовано адміністративний штраф у розмірі 1870 грн., за нібито порушення пп. 49.18.1 п.49.18 ст.49, п. 203.1 ст.203 Податкового кодексу України;

№ 0002393305 від 16.01.2020 застосовано адміністративний штраф у розмірі 340 грн., за нібито порушення п.49.18 ст.49, п. 177.5 ст.177 Податкового кодексу України;

№0002403305 від 16.01.2020 на підставі ст. 164, ст. 163, ст, 168, ст. 176, пп. 177.2, ст. 177, пп.1.1. п.п. 1.3, п.п. 1.4 ст. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Військовий збір" на суму 298887,01 коп., з яких збільшене податкове зобов`язання становить 85589,61 грн., штрафні санкції - 21397,4 грн.;

№0002443305 від 16.01.2020 на підставі п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2 ст.183, п. 187.1 ст.187, п.п. 188.1 ст.188, п.п. 194.1 1,пп. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на додану вартість" на суму 1092796,12 грн., з яких збільшене податкове зобов`язання становить 874236,90 грн., штрафні санкції - 218559, 22 грн,;

- №0002383305 від 16.01.2020 на підставі ст. 42 Господарського кодексу України, п. 163.1 ст. 163, п. 164, 1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на суму 1283843,75 грн., з яких збільшене податкове зобов`язання становить 1027075,00 грн., штрафні санкції - 256768, 75 грн.

Також, на підставі висновків акту Головним управлінням Державної податкової служби в Одеській області було прийнято рішення №0002373305 від 16.01.2020 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого) єдиного внеску у розмірі 50427,30 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 323961,00 грн. від 16.01.2020 № Ф-0002423305.

Позивач наголошує, що не отримувала вищевказане рішення про застосування штрафних санкції та вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Також позивач зазначила, що контролюючим органом повторно сформовано вимогу від 22 квітня 2020 року за №Ф-28959-51 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 377142, 48 грн., з яких сума недоїмки становить 326715,18 грн., штрафні санкції - 50427, 30 грн.

Позивач вважає, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку із порушенням вимог чинного податкового законодавства. Порушення полягає у тому, що контролюючим органом не було дотримано визначену податковим законодавством процедура вручення наказу про проведення перевірки платнику податків.

Також позивач зазначає, що у перевіряємий контролюючим органом період з 01.01.2015 по 31.12.2017 ОСОБА_1 не здійснювала підприємницьку діяльність і не була зареєстрована як фізична особа-підприємець та у період 2015-2017 рр. не отримувала прибуток (дохід).

Також позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті податковим органом лише 16.01.2020, якими визначено суми грошового зобов`язання в сумі 2729184, 18 грн., однак контролюючий орган не мав право у січні 2020 року визначати грошове зобов`язання ОСОБА_1 , зокрема, нараховувати штрафні санкції, за період із і 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, оскільки, даний період не підпадає в термін 1095 днів, визначений п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України.

Враховуючи, що грошові зобов`язання були визначені ОСОБА_1 поза межами строку давності, визначеного п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, отже, ОСОБА_1 вважається вільною від такого грошового зобов`язання (в тому числі від застосованих та нарахованих штрафних санкції). Таким чином, податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 17.08.2020 року відкрито загальне провадження по справі та призначено по справі підготовче засідання.

Від представника відповідача 04.09.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ГУ ДПС в Одеській області позов не визнає позовні вимоги в повному обсязі та вважає їх необґрунтованими виходячи з наступних підстав.

Відповідачем зазначено що на теперішній час фізична особа платник податків ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС в Одеській області, як фізична особа підприємець відповідно до запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Державної Реєстраційної Служби України, дата та номер запису в єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 18.12.2018 № 25560000000148803, код основного виду економічної діяльності - роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет.

Як зазначено відповідачем ОСОБА_1 документи до перевірки не надала.

Відповідно до наявної податкової інформації ФОПП ОСОБА_1 протягом перевіряємого періоду отримувала доходи, які згідно з Кодексом підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).

Як вбачається з вищенаведеного ФОПП ОСОБА_1 систематично протягом перевіряємого періоду (більше 3-х раз в рік) здійснює продаж непродовольчих товарів (джинси, одяг, інш.), що є безумовним свідченням того, що вищезазначене передбачає отримання прибутку від подальшого продажу придбаного товару, що є неодмінною характерною ознакою підприємницької діяльності. Підсумовуючи викладене - комплекс послідовних цілеспрямованих дій, метою яких є купівля та подальший продаж низки однотипних об`єктів/товарів для отримання прибутку, є свідченням того, що відповідна діяльність для цілей оподаткування має кваліфікуватися як підприємницька, тож указані операції підлягають оподаткуванню за нормами ст. 177 Додаткового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями, а не відповідно до норм ст. 177 ПК. Окремо, слід зазначити, наявність сайту з продажу одягу (сайт - « Джинс Оптом ») розміщення реклами та зазначення ОСОБА_1 як адміністратора сайту та особи, що здійснює розрахункові операції так є свідчення ведення система фактичної господарської діяльності з продажу одягу. Отже, з огляду на вищенаведені фактичні обставини та положення закону ГУ ДПС в Одеській області повністю правомірно були винесені податкові повідомлення рішення, а доводи позивача суперечать фактичним обставинам справи.

18.09.2020 року надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач вважає, що відповідач вводить суд в оману, надаючи недостовірну інформацію.

Позивачем зазначено що 23 березня 2020 року ОСОБА_1 було припинено підприємницьку діяльність як фізичної особи-підприємця, про що зроблено відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дата запису: 23.03.2020, номер запису: 25560060002148803. На підтвердження цих обставин позивач надавав витяг із ЄДР до поданої позовної заяви.

Крім того позивач вважає, що проведена Відповідачем документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи платника податків ОСОБА_1 у період з 15.11.2019 року по 21.11.2019 року була проведена безпідставно, оскільки їй не передував обов`язковий письмовий запит ОСОБА_1 .

На думку позивача, відповідач незаконно провів документальну позапланову невиїзну перевірку в ОСОБА_1 у період з 15.11.2019 року по 21.11.2019 року, оскільки підстави для такої перевірки, передбачені підпунктом 78.1.1 пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, були відсутні. Відповідачем у своєму відзиві не було доведено зворотного.

Позивачем було зазначено, що у перевіряємий контролюючим органом період з 01.01.2015 по 31.12.2017, ОСОБА_1 не здійснювала підприємницьку діяльність ні як фізична особа, ні як фізична особа-підприємець.

У цей період вона працювала найманим працівником у ОСОБА_2 , який був на той час зареєстрований як фізична особа-підприємець. ОСОБА_1 займала посаду консультанта. Однією із умов працевлаштування ОСОБА_1 на роботу до ОСОБА_2 було отримання нею банківської картки та передача доступу до неї ОСОБА_2 . Оскільки, ОСОБА_2 був дядьком ОСОБА_1 , то у неї не було сумнівів щодо його порядності.

У період з 01.01.2015 по 31.12.2017 ОСОБА_1 не отримувала жодного прибутку (доходу) за весь цей час, отримання якого у розмірі 5 705 973. 92 грн. контролюючий орган приписує ОСОБА_1 .

Факт руху коштів по картковому рахунку не є достатньою та належною підставою для встановлення тієї обставини, яку приписує податковий орган, а саме: отримання ОСОБА_1 чистого доходу у розмірі 5 705 973, 92 ірн. і

Позивач вказує на те, що у період з 01.01.2015 по 31.12.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців не внесено запис про державну реєстрацію підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 . Отже, дохід, отримання якого приписує відповідач ОСОБА_1 , не може оподатковуватись за нормами статті 177 Податкового кодексу України, оскільки, положення цієї статті регулює оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності.

Від позивача надійшли письмові пояснення відповідно до яких звертає увагу суду на те, що в ОСОБА_1 був відсутній обов`язок відповідати на запит від 27.06.2018 №5447/У/15-32-13-05-09 (абз.6 п.73.3. ст.73 Податкового кодексу України), оскільки, даний запит був надісланий відповідачем із порушенням вимогвизначених абзацами першим - п`ятим цього пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, а саме: відсутня печатка контролюючого органу (ГУ ДФС в Одеській області); відсутні підстави для надіслання відповідного запиту; відсутній перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати. Взагалі відповідний запит складається, на думку позивача, просто із хаотичного цитування норм Податкового кодексу України.

Позивач вважає, що документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_1 проводилась із грубим порушення норм податкового законодавства, отже, прийняті за результатом цієї перевірки рішення, які є предметом розгляду цієї справи, є протиправним і підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 05.10.2020 року, занесеною до протоколу судового засідання було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судове засідання призначене на 11.11.2020 року учасники справи до суду не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином та своєчасно.

Від представника позивача 11.11.2020 року надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, задля захисту життя та здоров`я учасників справи.

Відповідно до наказу Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року "Про встановлення обмежень, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в Одеському окружному адміністративному суді на період запровадження в Україні карантинних заходів", з 21 жовтня 2020 року припинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях, за участю учасників судового процесу та рекомендовано розглядати справи у порядку письмового провадження. Зміст цього наказу оголошений на сайті Судова влада.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

11.11.2020 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження по справі, з огляду на той факт, що з боку позивача наявна заява про розгляд справи за його відсутності, а участь представників сторін у судовому засіданні не визнана судом обов`язковою.

Враховуючи викладене, та у зв`язку з відсутністю потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, керуючись приписами ч. 9 ст. 205 КАС України, ухвалою суду, що занесена до протоколу судового засідання від 11.11.2020 року, продовжено розгляд справи у письмовому провадженні.

При цьому, фіксування судового засідання 11.11.2020 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та докази, якими він обґрунтовується, встановлено наступне.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 надіслано запит про надання первинних документів від 27.06.2018 №5447/У/15-32-13-05-09, який отримано безпосередньо платником податків ОСОБА_1 09.07.2018р. про що свідчить підпис ОСОБА_1

ГУ ДФС в Одеській області звернулось до Малиновського районного суду м. Одеси для отримання рішення про надання банківськими установами інформації про обсяг та обіг коштів з зазначенням контрагентів по вищевказаним розрахунковим рахункам платника податків.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси по справі №521/17625/18 заяву ГУ ДФС в Одеській області 06.02.2019 задоволено.

У зв`язку з вищевикладеним на виконання рішення суду ПАТ КБ «ПриватБанк» до ГУ ДФС в Одеській області надано лист від 13.08.2019 №20.1.0.0.0/7-190813-993 (вх. від 21.08.2019 №39772/10/15-32 з додатком (виписки банку по р/р).

У період з 15.11.2019 року по 21.11.2019 року Головним управлінням ДПС в Одеській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи платника податків ОСОБА_1 .

За результатом проведення перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 складено акт №440/15-32-33-05/ НОМЕР_1 від 28.11.2019 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення фізичною особою платником податків ОСОБА_1 :

п. 177.5 ст.177 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями, внаслідок чого встановлено неподання податкових декларацій про майновий стан та доходи як фізичної особи підприємця за 2016-2017 роки;

ст. 42 Господарського кодексу України, п. 163.1 ст. 163, п. 164. 1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями, внаслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 1027075 грн.;

ст. 164, ст. 163, ст.. 168, ст. 176, пп. 177.2, ст. 177, пп.1.1. п.п. 1.3, п.п. 1.4 ст. 16 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02,12.2010 № 275 5-VІ із змінами та доповненнями, внаслідок чого донараховано військового збору фізичної особи підприємця у сумі 85589,61 грн.;

п.2 ст.7, п. 8 ст,9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, внаслідок чого донараховано єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 323961 грн.;

п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2 ст.183, п, 187.1 ст.187, пл. 188.1 ст.188, п.п. 194.1 1, пп. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), внаслідок чого донараховано податку на додану вартість у сумі 874236, 9 грн.;

пп. 49.18.1 п.49.18 ст.49, п. 203.1 ст.203 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. №2756-VI із змінами та доповненнями, внаслідок чого встановлено неподання податкові декларації з податку на додану вартість за лютий 2017 - грудень 2017 року;

п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2756-VI із змінами та доповненнями, в наслідок чого встановлено не зберігання первинних документів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства.

На підставі акту №440/15-32-33-05/ НОМЕР_1 від 28.11.2019, складеного за результатом документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, контролюючим органом були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0002433305 від 16.01.2020 застосовано адміністративний штраф у розмірі 510 грн., за порушення п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України;

№ 0002453305 від 16.01.2020 застосовано адміністративний штраф у розмірі 1870 грн., за порушення пп. 49.18.1 п.49.18 ст.49, п. 203.1 ст.203 Податкового кодексу України;

№ 0002393305 від 16.01.2020 застосовано адміністративний штраф у розмірі 340 грн., за порушення п.49.18 ст.49, п. 177.5 ст.177 Податкового кодексу України;

№0002443305 від 16.01.2020 на підставі п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2 ст.183, п. 187.1 ст.187, п.п. 188.1 ст.188, п.п. 194.1 1,пп. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на додану вартість" на суму 1092796, 12 грн., з яких збільшене податкове зобов`язання становить 874236, 90 грн., штрафні санкції - 218559, 22 грн.;

№0002383305 від 16.01.2020 на підставі ст. 42 Господарського кодексу України, п. 163.1 ст. 163, п. 164, 1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на суму 1283843,75 грн., з яких збільшене податкове зобов`язання становить 1027075,00 грн., штрафні санкції - 256768, 75 грн.

№0002403305 від 16.01.2020 на підставі ст. 164, ст. 163, ст. 168, ст. 176, пп. 177.2, ст. 177, пп.1.1. п.п. 1.3, п.п. 1.4 ст. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Військовий збір" на суму 298887,01 коп., з яких збільшене податкове зобов`язання становить 85589,61 грн., штрафні санкції - 21397,4 грн.;

Також, на підставі висновків акту №440/15-32-33-05/ НОМЕР_1 від 28.11.2019 року Головним управлінням Державної податкової служби в Одеській області було прийнято:

рішення №0002373305 від 16.01.2020 про застосування штрафних санкцій за'| донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого) єдиного внеску у розмірі 50427,30 грн.;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 323961,00 грн. від 16.01.2020 № Ф-0002423305.

22 квітня 2020 контролюючим органом повторно сформовано вимогу за №Ф-28959-51 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 377142, 48 грн., з яких сума недоїмки становить 326715,18 грн., штрафні санкції - 50 427, 30 грн.

Дана податкова вимога від 22 квітня 2020 року за№Ф-28959-51 була оскаржена ОСОБА_1 , в адміністративному порядку

Рішенням Державної податкової служби від 29.07.2020 №24005/6/99-00-06-03-01-06 скаргу було задоволено частково, скасовано вимогу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 22 квітня 2020 року за №Ф-28959-51 та вважати її відхиленою із дати прийняття даного рішення, тобто, з 29.07.2020.

Також, Державна податкова служба зобов`язала Головне управління Державної податкової служби в Одеській області сформувати та направити ОСОБА_1 нову вимогу.

27.05.2020 року контролюючим органом було сформовано податкову вимогу №233786-51, зі змісту якої вбачається, що, станом на 26 травня 2020 року, ОСОБА_1 нараховано суму податкового боргу у розмірі 3529305, 26 грн., а саме: податок на доходи фізичних осіб - 1711210,00 грн., з якої:1027075,00 грн. - основний платіж, 257 108,75 грн. - штрафні санкції, 427026, 25 грн. - пеня; військовий збір -342 575,70 грн., з якої: 85589,61 грн. основний платіж, 213297,40 грн. - штрафні санкції, 43688,69 грн. - пеня; податок на додану вартість -1472807,4 8грн., з якої: 874236,90 грн. - основний платіж, 220 429,22 грн. - штрафні санкції, 378141,36 грн. - пеня; єдиний податок з фізичних осіб - 2202,08 грн., з якої: 2197,42 грн. - основний платіж, 4,00 грн. - пеня; адміністративний штраф - 510 грн.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 у перевіряємому періоді не була зареєстрована як фізична особа-підприємець, реєстрація підприємцем відбулась лише 18.12.2018, про що сторони не заперечували.

Надаючи оцінку висновкам акту перевірки та оскаржуваним рішенням ГУ ДПС в Одеській області, на підставі яких вони були прийняті, суд виходить із наступного.

З позиції податкового органу безпосередня суть виявлених порушень, яка ґрунтується на висновках акта перевірки, полягає у тому, що згідно з інформації наявної в ГУ ДПС в Одеській області платником податків здійснювалась систематична реалізація непродовольчих товарів (джинси, одяг, інш.), що є безумовним свідченням того, що вищезазначене передбачає отримання прибутку від подальшого продажу придбаного товару, що є неодмінною характерною ознакою підприємницькою діяльності, внаслідок чого в останньої виникали обов`язки щодо подачі податкової звітності, сплати податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, єдиного соціального внеску та військового збору саме як у фізичної особи-підприємця, а не фізичної особи - громадянина.

Однак, з таким висновком відповідача суд в повній мірі погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 42 Конституції України, кожний громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це право закріплено також у статті 50 Цивільного кодексу України. При цьому, визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації у порядку, встановлену законом.

Юридичний статус "фізична особа-підприємець" сам по собі ніяким чином не обмежує будь-яких прав фізичної особи, які випливають з її цивільної право - та дієздатності.

Стаття 24 Цивільного кодексу України встановлює, що фізичною особою як учасником цивільних відносин визнається людина, яка набуває цивільної правоздатності у момент її народження.

Цивільний кодекс України (стаття 50) передбачає право фізичної особи на здійснення нею підприємницької діяльності, не забороненої законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою.

Стаття 51 Цивільного кодексу України передбачає, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Отже, при здійсненні фізичною особою підприємницької діяльності необхідно чітко розмежувати, в яких відносинах фізична особа виступає як підприємець, а в яких - як фізична особа.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з частиною другою статті 3 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

За своєю правовою природою підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 ГК України).

Відтак, підприємницькою діяльністю можна вважати сукупність постійно або систематично здійснюваних дій щодо виробництва матеріальних і нематеріальних благ, реалізації товарів, виконання робіт або надання послуг з метою отримання прибутку.

Аналізуючи ознаки притаманні підприємницькій діяльності, можна зробити висновок про те, що остання передбачає систематичне прийняття особою самостійних рішень щодо здійснення операцій, спрямованих на отримання прибутку, що супроводжується прийняттям взятих на себе ризиків, що пов`язані з такою діяльністю.

У той же час суд зазначає, що громадянин, який бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, є таким після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур.

Згідно з частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 55 ГК України, громадяни України визнаються учасниками господарських відносин (тобто є суб`єктами господарювання) за умови їх державної реєстрації як підприємців.

При цьому, суд зазначає, що така реєстрація має відбуватися в добровільному, а не примусовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація проводиться за заявницьким принципом.

Тобто, реєстрація фізичної особи підприємцем проводиться лише за наявності відповідного наміру (волевиявлення), який реалізується шляхом подання відповідної заяви.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

З позиції Європейського Суду принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" заява N 55555/08 від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" заява N 36900/03 від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії"). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії").

Виходячи із цього суд наголошує на тому, що законодавством України не передбачено надання фізичній особі статусу фізичної особи-підприємця в обхід встановленій процедурі, в тому числі й за рішенням будь якого суб`єкта владних повноважень (в даному випадку органу ДПС). Вчинення таких дій суб`єктом владних повноважень безумовно свідчить про порушення принципу належного урядування та безпідставне втручання до майнових прав фізичної особи.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 не є та не була зареєстрованою як фізична особа-підприємець (суб`єкт господарювання) у перевіряємий період, тому оподаткування її доходів має здійснюватися із застосуванням встановлених Податковим кодексом України правил загальної системи оподаткування для платників податків - фізичних осіб, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Згідно з п. п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

Отже, відповідальність за порушення норм Кодексу в разі здійснення особою функцій податкового агента покладається саме на цю особу.

Нормами п. 18.1 ст. 18 ПК України встановлено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Положеннями статті 171 ПК України визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, зокрема, податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 177.2 ст. 177 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Із аналізу наведених вище норм податкового законодавства випливає, що розмір ставки податку та порядок сплати визначається в залежності від статусу такого платника, що є відмінними для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому, положення статті 177 Податкового кодексу України застосовуються виключно щодо фізичних осіб-підприємців.

Як уже наголошувалося судом вище ОСОБА_1 є фізичною особою та не зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця. у зв`язку з чим висновок податкового органу про порушення позивачем п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб є помилковим, оскільки за відсутності факту реєстрації ОСОБА_1 в якості фізичної особи-підприємця, норми цієї статті до неї застосованими бути не можуть.

Посилання ГУ ДПС в Одеській області на те, що діяльність позивача щодо продажу непродовольчих товарів (джинси, одяг, інш.) має ознаки підприємницької, не спростовує той факт, що ОСОБА_1 не зареєстрована як фізична особа-підприємець. Отже, порушення вимог ст. 177 ПК України в діях позивача відсутнє.

Теж саме стосується і щодо відображеного відповідачем в акті перевірки порушення п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України, яким передбачено обов`язок подання податкових декларацій для платників податку на доходи фізичних осіб-підприємців. Вказана норма застосовується також виключно щодо фізичних осіб-підприємців, якою ОСОБА_1 не являється.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що підставою для висновку податкового органу щодо здійснення позивачем підприємницької діяльності слугувало те, що ОСОБА_1 здійснює розрахункові операції в інтренет магазині « Джинс Оптом ». На підтвердження зазначеного відповідачем було надано скріншот з сайту інтренет магазині « Джинс Оптом » та виписку ПАТ КБ «ПриватБанк».

Однак суд вважає необхідним зазначити, що зазначений скріншот не є належним та допустимим доказом здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності, оскільки неможливо встановити коли він був зроблений.

Також відповідно до рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 06.02.2019 року по справі №521/17625/18 задоволено заяву ГУ ДФС в Одеській області про розкриття інформації, що містить банківську таємницю та надано ГУ ДФС в Одеській області інформацію, яка перебуває у володінні Філії «Южне Головне Регіональне Управління» ПАТ КБ «ПриватБанк» про обсяг та обіг коштів з зазначенням контрагентів на розрахунковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритого фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 за період з 18.05.2015 року по 31.12.2017 року.

Судом встановлено що ПАТ КБ «ПриватБанк» були надані виписки по іншому рахунку, ніж було визначено у рішенні Малиновського районного суду м.Одеси від 06.02.2019 року по справі №521/17625/18 а саме: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .

Крім того, зазначені виписки не можуть підтверджувати здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності, а відображають лише рух коштів. При цьому відповідачем не проводився відповідний аналіз операцій у зазначених виписках.

Також виписка здійснена за період з 18.05.2015 року по 31.12.2017 року, перевіряє мий період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року.

Також, суд зазначає, що відповідно до рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 06.02.2019 року по справі №521/17625/18 було прийнято в рамках позапланової виїзної документальної перевірки ФО ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.05.2015 року по 31.12.2017 року, Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за період з 18.05.2015 по 31.12.2017 року, з 19 вересня 2018 року тривалістю 5 робочих днів.

Таким чином, суд вважає, що надані податковим органом докази (скріншот, виписка з банку) жодним чином не підтверджує здійснення позивачем господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б слугували підставою для оподаткування доходу за правилами статті 177 ПК України.

Відносно висновків податкового органу щодо порушення ОСОБА_1 п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями, внаслідок чого встановлено неподання податкових декларацій про майновий стан та доходи як фізичної особи підприємця за 2016-2017 роки та застосовано до ОСОБА_1 штрафні санкції у сумі 340 грн.

Відповідно до п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України, фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи. З огляду на викладене, обов`язок подати до контролюючого органу податкову декларацію покладається на фізичну особу-підприемця.

Згідно матеріалів справи, у 2016-2017 роки ОСОБА_1 не здійснювала підприємницьку діяльність та не була зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Таким чином, в ОСОБА_1 був відсутній обов`язок подавати податкову декларацію, що свідчить про відсутність у контролюючого органу підстав для застосування до ОСОБА_1 штрафних санкції у сумі 340 грн.

Відносно порушення ОСОБА_1 ст. 164, ст. 163, ст, 168, ст. 176, пп.177.2, ст. 177, пп. 1.1. п.п. 1.3, п.п. 1.4 ст. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями, внаслідок чого їй донараховано військовий збір фізичної особи підприємця у сумі 85589,61 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 21397,4 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, а саме:

фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

При цьому. об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПК України: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходу, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність згідно зі статтею 178 цього Кодексу.

Згідно п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний і дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій і формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю, такої фізичної особи-підприємця,

Отже, військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Однак як встановлено судом, ОСОБА_1 за період з 2015 - 2017 рр. не була зареєстрована як фізична особа-підприємець.

У зв`язку з чим суд вважає неправомірним донарахувания податковим органом ОСОБА_1 військового збору у сумі 85589,61 грн. та застосування штрафних санкції - 21397,40 грн.

Відносно встановленого податковим органом порушення ОСОБА_1 п. 181.1 ст. 181, п.183.1, п. 183.2 ст. 183,1 п. 187.1 ст.187, п.п.188,1 ст.188, п.п. 194.1 1, пп. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України від1 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами і доповненнями), внаслідок чого їй донараховано податок на додану вартість у сумі 874236,9 грн. і застосовано штрафні санкції у сумі 218559,22 грн. суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є, зокрема,: (1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; (2) будь-яка особа, що зареєстрована або і підлягає реєстрації як платник податку тощо.

Згідно із п. 182.1 ст. 182 Податкового кодексу України, якщо особа, яка відповідно до пункту 1.181. і статті 181 цього Кодексу не є платником податку у зв`язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за заявою.

Із акту перевірки вбачається, що в порушення вимог п. 183.4. ст. 183 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 не надано до ГУ ДФС в Одеської області заяву про реєстрацію платником ПДВ до 10.01.2017, у зв`язку з чим, та відповідно до вимог п. 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України підприємець несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 у період, який перевірявся, не була зареєстрована як фізична особа-підприємець, вона не підлягала обов`язковій реєстрації як платник податку на додану вартість.

Враховуючи відсутність належних та допустимих доказів, що у період 2015-2017 рр. ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність та отримувала доходи, отримання яких їй приписує податковий орган, та не подавала заяву про реєстрацію їй платником податку на додану вартість, донарахування ОСОБА_1 контролюючим органом податку на додану вартість у сумі 874236,9 грн. і застосування до неї штрафних санкції у сумі 218559,22 грн. є безпідставним.

Враховуючи викладене і той факт, що у перевіряємому періоді ОСОБА_1 не була платником податку на додану вартість, то обов`язку подавати податкові декларації з податку на додану вартість за лютий 2017 - грудень 2017 року у неї був відсутній.

Викладене свідчить про безпідставність висновків контролюючого органу про порушення ОСОБА_1 пп. 49.18.1 п.49.18 ст.49, п. 203.1 ст.203 Податкового кодексу України, а саме: неподання податкових декларації з податку на додану вартість за лютий 2017 - грудень 2017 року. Таким чином, відсутні підстава для застосування до ОСОБА_1 штрафних санкції у і розмірі 1870 грн.

Щодо порушення ОСОБА_1 п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2756-VІ із змінами та доповненнями, внаслідок чого встановлено не зберігання первинних документів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов 'язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2, п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі дата касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Оскільки у перевіряємий період 2015 - 2017 рр. ОСОБА_1 не проводила господарську (підприємницьку) діяльність, не здійснювала господарські операції та не була зареєстрована як фізична особа-підприемець, обов`язку зберігати первинну документацію ОСОБА_1 не мала.

Таким чином відсутні підстави для застосування контролюючим органом до ОСОБА_1 штрафних санкції у розмірі 510 грн.

Відносно порушення ОСОБА_1 п.2 ст.7, п. 8 ст.9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VІ «Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, внаслідок чого їй донараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 323 961 грн. та застосовано і штрафні санкції у сумі 50427,30 грн.

Як вбачається з акту №440/15-32-33-05/ НОМЕР_1 від 28.11.2019, відповідно розділу 2 Акту перевірки сума чистого доходу ФОПП ОСОБА_1 за 2016 рік складає 1169413,53 грн., за 2017 рік складає 4536560,39 грн., що перевищує максимальну величину бази нарахування єдиного внеску. Таким чином, сумою чистого оподатковуваного доходу за даними перевірки визначено максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, яка за 2016 рік і складає 431550,00 грн., за 2017 рік складає 468750,00 грн.

В порушення вимог п,2 ст.7, п. 8 ст.9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями та в результаті наведених порушень, описаних у розділі 2 Акта перевірки, ФОП ОСОБА_1 не нарахувала та не сплатила єдиний внесок за перевіряемий період у загальній сумі 323961 грн., в тому числі за 2016 рік на 94 941 грн., за 2017 рік у сумі 109725 грн.

Проте, суд вважає що такий висновок контролюючого органу є помилковим з огляду на те, що у перевіряемий період з 01.01.2015 по 31.12.2017 ОСОБА_1 не здійснювала підприємницьку діяльність і не була зареєстрована як фізична особа-підприємець, а також, не отримувала доходу, якій їй приписує податковий орган.

Таким чином, контролюючим органом безпідставно нараховано ОСОБА_1 єдиний внесок у сумі 323961,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 50427,30 грн.

Вищевикладене дає змогу суду дійти висновку, що відповідачем безпідставно нараховано податкові зобов`язання позивачу і, як наслідок, прийнято податкову вимогу, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, суд вважає, що у даному випадку нарахування контролюючим органом податкових зобов`язань в будь-якому випадку не може вважатись обґрунтованим та правомірним, адже існують вимоги щодо визначення бази оподаткування, яку фактично визначити не можливо, у зв`язку із відсутністю відомостей про склад та розмір витрат позивача, пов`язаних із здійсненою діяльністю. При цьому, визначення податкового зобов`язання виключно виходячи з розміру доходу безперечно є необґрунтованим втручанням в майнові права позивача.

Суд вважає за необхідне звернути особливу увагу на те, що згідно пункту 111.1 статті 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: 111.1.1 фінансова; 111.1.2 адміністративна; 111.1.3 кримінальна.

Відповідно до пункту 111.2 статті 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Так, зокрема, провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка передбачає санкцію за таке порушення у вигляді накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.

Отже, у разі встановлення факту провадження фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації як фізичної особи-підприємця настає відповідальність, передбачена законодавством.

Водночас, суд наголошує, що положення діючого законодавства в тому числі й податкового, не містять норм, які б уповноважували контролюючі органи чи взагалі припускали можливість нарахування податкових зобов`язань фізичній особі у разі виявлення факту провадження такою особою підприємницької діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не виконано, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другої статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваних рішень відповідача.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області суму сплаченого судового збору у розмірі 10510,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішення про застосування штрафних санкцій - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 16.01.2020 № 0002433305, яким до ОСОБА_1 за порушення п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України застосовано адміністративний штраф у розмірі 510 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 16.01.2020 № 0002453305, яким до ОСОБА_1 за порушення пп. 49.18.1 п.49.18 ст.49, п. 203.1 ст.203 Податкового кодексу України застосовано адміністративний штраф у розмірі 1870 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 16.01.2020 № 0002393305, яким до ОСОБА_1 за порушення п.49.18 ст.49, п. 177.5 ст.177 Податкового кодексу України застосовано адміністративний штраф у розмірі 340 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 16.01.2020 №0002403305, яким ОСОБА_1 за порушення ст. 164, ст. 163, ст. 168, ст. 176, пп. 177.2, ст. 177, пп. 1.1. п.п. 1.3, п.п. 1.4 ст. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України нараховано суму грошового зобов`язання до сплати за платежем "Військовий збір" в сумі 298887,01 коп., з якої податкове зобов`язання становить 85589,61 грн., штрафні санкції - 21397,40 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 16.01.2020 №0002443305, яким ОСОБА_1 за порушення п.181.1 ст.181, п. 183.1, п.183.2 ст.183, п. 187.1 ст.187, п.п.188.3 ст.188, п.п. 194.1 1, пп. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України нараховано суму грошового зобов`язання до сплати за платежем "Податок на додану вартість" в сумі 1092796,12 грн., з якої податкове зобов`язання становить 874236,90 грн., штрафні санкції - 218559,22 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській від 16.01.2020 №0002383305, яким ОСОБА_1 за порушення ст. 42 Господарського кодексу України, п. 163.1 ст. 163, п. 164. 1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України нараховано суму грошового зобов`язання до сплати за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" в сумі 1283843,75 грн., з якої податкове зобов`язання становить 1027075,00 грн., штрафні санкції - 256768,75 грн.

Визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.01.2020 № Ф-0002423305, якою ОСОБА_1 за порушення п.2 ст.7, п. 8 ст.9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» і нараховано до сплати суму недоїмки у розмірі 323961,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 16.01.2020 № 0002373305, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 50427,30 грн.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 27 травня 2020 року за №233786-51, якою ОСОБА_1 станом на 26 травня 2020 року нараховано суму податкового боргу у розмірі 3529305,26 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 10510 (десять тисяч п`ятсот десять) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук

.