Рішення № 93467967, 11.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10207/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок пенсії державного службовця ОСОБА_1 ; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до статті 37-1 Закону України від 16.12.1993 року №3723-XII "Про державну службу" та здійснити виплату пенсії державного службовця, призначеної в розмірі 80% заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з урахуванням підвищення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 18.01.2017 року №15 "Питання оплати праці працівників державних органів" зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів від 15.01.2020 року №16, з 01.01.2020 року, а також провести індексацію пенсії згідно до законодавства України, діючого на момент виходу на пенсію.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року у розмірі 80% заробітної плати. При цьому позивач зазначає, що відповідач протиправно протягом останніх п`яти років не виплачує їй індексацію пенсії у повному обсязі, а виплата її здійснюється у фіксованому розмірі. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що вона має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 37-1 Закону України від 16.12.1993 року №3723-XII "Про державну службу", а тому Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зобов`язано з 01.01.2020 року здійснити виплату їй пенсії державного службовця, призначеної в розмірі 80% заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з урахуванням підвищення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 18.01.2017 року №15 "Питання оплати праці працівників державних органів" зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів від 15.01.2020 року №16.

Ухвалою суду від 12.10.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії було прийнято судом до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

10.11.2020 року через канцелярію суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов (а.с.23-26), з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що чинним законодавством не передбачено здійснення перерахунку пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про державну службу» у зв`язку зі зміною посадового окладу державних службовців, працюючих на аналогічних посадах.

Відповіді на відзив та, відповідно, заперечень на неї, сторонами до суду надано не було.

Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом під час розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження встановлено наступне.

08.07.2002 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в пенсійному фонді та отримує пенсію згідно з Законом України «Про державну службу» №3723 (а.с.32 зв. бік).

12.11.2019 року Департаментом пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було надслано звернення ОСОБА_1 (а.с. 7).

Листом від 02.12.2019 року №3112/М-3 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило позивача, що станом на 01.12.2019 року розмір пенсії ОСОБА_1 становить 6152,25 грн. До складу пенсійної виплати з 01.01.2012 року входить фіксована індексація в сумі 368,21 грн. (а.с. 8).

Не погоджуючись із вищезазначеною відповіддю відповідача, та вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправними, ОСОБА_1 29.01.2020 року звернулась із заявою до Прокуратури Одеської області (а.с. 9-10).

Листом від 29.01.2020 року №19-125вих-20 Прокуратура Одеської області звернення позивача перенаправила за належністю до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для організації перевірки та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 11).

19.02.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом №1044-951/М-02/8-1500/20 (а.с. 12) повідомило позивача, що по суті порушеного питання детальна та вичерпна відповідь ОСОБА_1 надавалась вже листом від 02.12.2019 року №3112/М-3.

Додатково відповідачем зазначено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова №1013) скасовано пункт 4 постанови КМУ від 31.05.2020 року №865, яким визначався механізм перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу», отже раніше призначені пенсії в порядку та на умовах, визначені цим Законом не перераховуються.

Також Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило позивача, що з 2015 року відповідно до Постанови №1013 та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі - Порядок 1078) індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Оскільки позивач отримує пенсію за нормами Закону України «Про державну службу», то ОСОБА_1 не має права на перерахунок пенсії, передбачений Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області позивачу було зазначено, що Порядком №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема пенсії. На цій підставі з 01.10.2010 року до пенсійної виплати ОСОБА_1 встановлена фіксована індексація в сумі 368,21 грн.

Не погоджуючись із зазначеними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку пенсії, позивач звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом у справі №420/10207/20.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов, відзив ГУ ПФУ в Одеській області, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

До 01.05.2016 року пенсійне забезпечення державних службовців було врегульоване нормами Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 року.

Відповідно до частин 2 та 5 статті 37 Закону №3723-XII, пенсія державному службовцю виплачується незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцяти мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

У разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв`язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється, виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії (стаття 37-1 Закону №3723-XII (в редакції чинній до 01.01.2015 року).

Згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначаться в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. Отже, вказана норма права передбачала проведення перерахунку пенсій, призначених державним службовцям, у зв`язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.

Таким чином, зазначеною нормою права було визначено таку підставу (умову) для перерахунку раніше призначених пенсій, як підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII від 28 грудня 2014 року, який набрав чинності 01 січня 2015 року, статтю 37-1 Закону України «Про державну службу», викладено у новій редакції, відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, починаючи з 01 січня 2015 року змінилося правове регулювання перерахунку пенсій колишніх державних службовців. Така підстава (умова) для перерахунку раніше призначених пенсій, як підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відсутня в новій редакції статті 37-1 Закону України «Про державну службу», а визначення умов перерахунку раніше призначених пенсій делеговано Кабінетом Міністрів України.

Однак, Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» внесено зміни, які застосовуються з 01 грудня 2015 року та якими, зокрема, виключено п. 4 щодо визначення умов перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу".

Також, вказаною Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено, ані можливості, ані механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку зі зміною розміру заробітної плати працюючого державного службовця.

Таким чином, з 15.12.2015 питання щодо умов і порядку перерахунку пенсій державних службовців визначається Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України №1013 регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено умов і механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку зі зміною розміру заробітної плати.

01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» №889-VIII від 10 грудня 2015 року. Згідно Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII втратив чинність Закон України «Про державну службу», крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII.

Статтею 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким, у свою чергу, не передбачено право державних службовців на перерахунок пенсії у зв`язку зі збільшенням грошового забезпечення працюючих осіб.

Отже, зміст зазначених вище норм свідчить, що законодавством, чинним станом до 01.01.2015 року, а саме статтею 37-1 Закону № 3723-ХІІ у відповідній редакції, було передбачено право осіб, які отримують пенсію державного службовця, на перерахунок її розміру у зв`язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою і було визначено умови та порядок здійснення такого перерахунку.

Однак надалі законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, змінилось, і станом на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, законодавство не регламентувало ані права особи на перерахунок її пенсії у зв`язку зі зміною розміру заробітної плати працюючого державного службовця, ані порядок і умови здійснення такого перерахунку.

Суд звертає увагу на те, що пенсія позивачу призначена на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ, а її перерахунок позивач просить здійснити за статтею 37-1 Закону №3723-ХІІ, яка до 01.01.2015 року дійсно передбачала можливість перерахунку пенсії державного службовця у разі підвищення розміру заробітної плати особи, працюючої на аналогічній посаді, і пунктом 4 Постанови № 865 визначались умови такого перерахунку.

Проте, на момент збільшення розміру заробітної плати працюючого державного службовця за посадою, з якої позивач вийшла на пенсію, та на момент її звернення до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії з цих підстав, законодавство змінилося, стаття 37-1 Закону №3723-ХІІ взагалі втратила чинність, а Постанову №865 було викладено в іншій редакції, яка не закріплює права особи на перерахунок пенсії з цих підстав, і жодним іншим нормативно-правовим актом також не визначено, ані таке право особи, ані порядку (механізму) перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку зі зміною розміру заробітної плати та умов його здійснення.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 03 червня 2014 року у справі «Великода проти України» суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

З огляду на це, суд приходить до висновку про те, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, на момент звернення позивача із заявою про перерахунок її пенсії на підставі збільшення розмірів заробітної плати, не було правових підстав для здійснення перерахунку її пенсії, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягають.

Таки висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 27.06.2018 року у справі №697/1847/16-а, в постанові від 31.10.2018 року у справі №555/2508/16-а, яка в силу приписів ст. 242 ч. 5 КАС України повинна бути врахована судом 1-ї інстанції при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин у справі №420/10207/20.

Стосовно позовних вимог позивача в частині зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації пенсії відповідно до Закону України «Про індексацію грошових коштів населення», суд зазначає наступне.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України Про індексацію грошових доходів населення від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII), а також прийнятим на його виконання Порядком проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

Так, відповідно до частин першої, другої статті 42 Закону №1058 (в редакції, чинній до 11.10.2017 року), пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, щороку здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком. Розмір та порядок такого підвищення пенсії визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

Згідно з ч. 2 ст. 42 Закону №1058 (в редакції, чинній після 11.10.2017), для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Таким чином, до 11.10.2017 року індексація пенсії проводилася в порядку, передбаченому «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком №1078, а з 11.10.2017 - в порядку, визначеному частиною другою статті 42 Закону №1058-ІV.

Також суд зазначає, що Законом України №2148-VIII від 03.10.2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» було внесено зміни до п.13 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV, відповідно до яких норма викладена наступним чином: У разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсії, встановлений до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", не переглядається та пенсія не індексується. Різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Зазначена редакція норми застосовується з 1 жовтня 2017 року.

Отже, зважаючи на той факт, що ОСОБА_1 почала отримувати пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" з 08.07.2003 року, тобто до набрання чинності Законом №2148-VIII (11.10.2017 року), її пенсія в силу вимог п.13 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV не підлягає індексації з 1 жовтня 2017 року.

Водночас щодо правомірності дій відповідача, щодо виплати позивачу індексації пенсії у фіксованому розмірі у період з 01.01.2015 року по 01.10.2017 року, суд зазначає наступне.

Так відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону України №1282-ХІІ визначено, що пенсія є об`єктом індексації грошових доходів населення. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст. 3 Закону №1282-XII, індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Згідно ст. 4 Закону №1282-ХІІ (в редакції від 02.12.2012 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, який установлюється у розмірі 101 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24.12.2015 року, який набув чинності 01.01.2016 року, було внесено зміни у частині першій статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та цифри "101" замінено цифрами "103".

Відповідно ч. 2 ст. 6 Закону №1282-ХІІ порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (у редакції від 21.06.2012 року) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії.

Пунктом 5 Порядку №1078 (у редакції від 21.06.2012 року) передбачено, що в разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Постановою Кабінету Міністрів України №77 від 11.02.2016 року було внесено зміни та в абзаці другому пункту 1-1 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року 1078, цифри « 101» замінено цифрами « 103».

При цьому абзац другий пункту 1-1 Порядку №1078 із змінами, внесеними згідно з Постановою №77 від 11.02.2016 року застосовується з 01.01.2016 року.

Згідно п. 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення).

Також відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (в редакції постанови №1013 від 09.12.2015 року, що застосовується з 01.12.2015 року), в разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Аналіз наведених норм вказує на те, що підставою для проведення індексації грошових доходів громадян, у тому числі пенсій, є перевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації, який до 01.01.2016 року становив 101%, а з 01.01.2016 року 103%. При цьому, місяцем підвищення доходу для індексації пенсій є місяць підвищення прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Як встановлено судом, прожитковий мінімум для непрацездатних осіб упродовж січня 2015 року - вересня 2017 року змінювався.

Так, відповідно до Закону України Про державний бюджет України на 2015 рік від 28.12.2014 №80-VІІІ, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 1 січня 2015 року - 949 гривень, з 1 вересня 2015 року - 1074 гривні.

Відповідно до Закону України Про державний бюджет України на 2016 рік від 25.12.2015 №928-VІІІ, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив: з 1 січня 2016 року - 1074 гривні, з 1 травня 2016 року - 1130 гривень, з 1 грудня 2016 року - 1247 гривень.

Відповідно до Закону України Про державний бюджет України на 2017 рік від 21.12.2016 №1801-VIII, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.

Індекс споживчих цін згідно з офіційно оприлюдненими даними в газеті Урядовий кур`єр становив:

- у 2015 році - січень - 103,1, лютий - 105,3, березень - 110,8, квітень - 114,0, травень - 102,2, червень - 100,4, липень - 99,0, серпень - 99,2, вересень - 102,9; жовтень - 98,7; листопад - 102,0; грудень - 100,7;

- у 2016 році - січень - 100,9; лютий - 99,6; березень - 101,0; квітень - 103,5, травень -100,1, червень - 99,8, липень - 99,9, серпень - 99,7, вересень - 101,8, жовтень - 102,8, листопад - 101,8, грудень - 100,9;

- у 2017 році (по 01.10.2017) - січень - 101,1; лютий 101,0; березень - 101,8; квітень - 100,9, травень -101,3, червень 101,6, липень - 100,2, серпень - 99,9, вересень - 102,0.

Отже, підвищення прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб (у період з 01.01.2015 року по 01.10.2017 року) відбувалося у вересні 2015 року, травні та грудні 2016 року, у травні 2017 року, а перевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації у січні-травні, вересні, листопаді 2015 року (понад 101%), у квітні 2016 року (понад 103%).

Враховуючи зазначене підвищення та перевищення відповідних величин, відповідач зобов`язаний був нараховувати та виплачувати індексацію пенсії позивачу, причому суми такої індексації повинні змінюватися відповідно до зміни зазначених показників.

Тобто, з урахуванням чинних на період спірних правовідносин норм законодавства, повинно відбуватися збільшення фактично виплаченої позивачу пенсії за рахунок сум індексації у межах відповідного прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Як було зазначено відповідачем у листах від 02.12.2019 року №3112/М-3 та від 19.02.2020 року №1044-951/М-02/8-1500/20 ОСОБА_1 виплачувалась у складі пенсії фіксована індексація у розмірі 368,21 грн., тобто така сума була незмінною.

Отже, відповідач зупинив перерахування індексації пенсії позивача, як зазначає позивач у позові з січня 2015 року і надалі нараховував індексацію в сталому розмірі, а саме в сумі 368,21 грн. щомісячно, що прямо суперечить положенням статей 2 та 4 Закону №1282-ХІІ та пунктам 1-1 та 2 Порядку №1078, а також пункту 4 цього Порядку (у редакції, що діяла до 15.03.2018 року).

При цьому, пункт 9 розділу Прикінцеві положення Закону «Про Державний бюджет України на 2015 рік» №80-VІІІ, яким встановлено, що Кабінетом Міністрів України затверджується особливий порядок проведення індексації грошовий доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2015 рік, а норми і положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, не може розглядатися, як підстава для припинення з 01.01.2015 року нарахування індексації із застосуванням приросту індексу споживчих цін та зміною прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, оскільки будь-яких застережень щодо припинення з 01.01.2015 року індексації виплат не містить.

Інші підзаконні нормативно-правові акти також не містять жодних обмежень в нарахуванні індексації пенсії жодної категорії пенсіонерів, та не встановлюють особливого порядку нарахування індексації пенсій.

Водночас, положення Закону №1282-ХІІ залишилися чинними й будь-яких застережень щодо припинення з 01.01.2015 року індексації пенсій не містять.

Аналогічну правову позицію було висловлено Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 15 січня 2020 року по справі №460/1603/19.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому обрання способу захисту прав у сфері публічно-правових відносин визначається з урахуванням принципів адміністративного судочинства та змісту ст.ст. 2, 5, 245 КАС України.

Відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Повноваження адміністративного суду у разі задоволення адміністративного позову визначені частиною 2 ст. 245 КАС України, згідно якої суд може прийняти рішення, зокрема про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму №14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

На підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги позивача шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо проведення індексації пенсії ОСОБА_1 у фіксованому розмірі без врахування Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, починаючи з 01.01.2015 року по 01.10.2017 року.

При цьому для відновлення прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати пенсійний орган здійснити позивачу перерахунок та виплату індексації пенсії, починаючи з 01.01.2015 по 01.10.2017 року, відповідно до вимог Закону №1282-XII та Порядку №1078 із обов`язковим відновленням обчислення сум індексації з врахуванням індексу споживчих цін та зміни прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви були додані квитанції від 05.10.2020 року №12086218А2 та №12088418А5 про сплату судового збору за подачу адміністративного позову до Одеського окружного адміністративного суду у загальному розмірі 1682,00 грн. (по 841,00 грн. згідно кожній квитанції) (а.с. 14, 15).

Водночас суд зазначає, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, розмір ставки судового збору повинен складати 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 14.11.2019 року №294-IX, з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум працездатних осіб на місяць у розмірі 2102,00 гривень.

За таких умов сума судового збору, що підлягала сплаті за подання позовної вимоги немайнового характеру, становить 840,80 грн.

На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність підстав для часткового задоволення однієї немайнової позовної вимоги ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму сплаченого нею судового збору з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень пропорційно частині задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 840,80 грн.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України (65107, м.Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати індексації пенсії ОСОБА_1 у фіксованому розмірі без врахування Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, починаючи з 01.01.2015 року по 01.10.2017 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату індексації пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2015 року по 01.10.2017 року, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, із обов`язковим врахуванням індексу споживчих цін та зміни прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 840,80 грн., сплаченого позивачем за подання адміністративного позову.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький

.