Рішення № 93467894, 10.12.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2020 р. № 400/5465/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вул. Артилерійська, 18, 5-й поверх, м. Миколаїв, 54001 про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Одеса) Музичук В.М., яка полягала у не скасуванні арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», належних ОСОБА_1 при прийнятті постанови від 27.02.2020 у ВП №60466762 протиправною, зобов`язання скасувати арешт коштів боржника, що містяться на рахунках ПАТ КБ «Приват Банк», ПАТ «Універсал Банк», належних ОСОБА_1 , накладений відповідно постанови від 27.02.2020 ВП № 60466762.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що при повернення виконавчого документа стягувачу відповідач протиправно не скасував арешт, накладений на рахунки позивача в банках.

Відповідач відзив суду не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до ст.268 КАС України.

Позивач надав суду заяву про розгляд справи за відсутністю позивача. Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

01.11.2019 державним виконавцем Центрального відділу ДВС у м. Миколаєві Музичук В.М. відкрито виконавче провадження ВП № 60466762 з примусового виконання судового наказу від 26.02.2018, виданого Центральним районним судом м. Миколаєві по справі № 490/1067/18 про стягнення з ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з теплопостачання в розмірі 17174,22грн.

27.02.2020 державний виконавець прийняв постанову про накладення арешту на грошові кошти позивача, які містяться на рахунках в ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ «УНЕВЕРСАЛ БАНК».

27.02.2020 державний виконавець прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України « Про виконавче провадження», оскільки встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, у результаті вжитих заходів неможливо встановити особу боржника.

11.09.2020 позивач звернувся до ДВС зі скаргою про зняття арешту з рахунків в банках.

07.10.2020 старший державний виконавець Музичук В.М. надав відповідь, в якій зазначив, що зняти арешт з банківського рахунку неможливо, оскільки на виконанні в Центральному ДВС вже не перебуває виконавче провадження та боржником не надано документів, що підтверджують спеціальний режим використання рахунку, а надана лише довідка з реквізитами рахунку.

Позивач надав суду довідку Департаменту праці та соціального захисту населення, що ОСОБА_1 отримує державну соціальну допомогу.

Також позивач надав суду довідку ПАТ КБ «ПриватБанк» , що ОСОБА_1 отримує соціальну допомогу на картку(рахунок) у банку.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст.56 Закону України « Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до ст.40 Закону України « Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч.2,5 ст.59 Закону України № 1404).

Державний виконавець 27.02.2020 приймає дві постанови: про повернення виконавчого документа стягувачу та накладання арешту на рахунки боржника в банках. В один день відповідачем прийняти дві взаємовиключні постанови. Якщо відповідач прийняв постанову 27.02.2020 про повернення виконавчого документ стягувачу, то правових підстав у завершеному виконавчому провадженні приймати постанову про арешт коштів боржника у нього не було. Якщо в часових межах одного дня 27.02.2020 відповідач спочатку прийняв постанову про накладання арешту, а потім постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, то він відповідно до ст.40 Закону України « Про виконавче провадження» повинен був зняти арешт з майна (коштів) боржника, про що зазначити у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу.

Існування арешту на майно(рахунках у банку) позивача порушує його конституційне право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю (ст.41 Конституції України) та є порушенням ст.1 Першого протоколу(право власності) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються та метою, якої прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності, тому суд вважає за можливе скасувати арешт на рахунки боржника в банках, накладений державним виконавцем постановою від 27.02.2020 року.

Не зняття відповідачем арешту з рахунків боржника у банках при поверненні виконавчого документа стягувачу є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту, але не шляхом визнання протиправною бездіяльності, а шляхом скасування арешту накладеного на рахунках позивача в банках, оскільки саме арешт коштів у банках й порушує право позивача на розпорядження його власністю, тому відповідно до ст.9,245 КАС України суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений постановою державного виконавця від 27.02.2020 на рахунках у банках ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК, належних ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач відзив суду не надав, не довів суду, що діяв правомірно.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Артилерійська, 18, 5-й поверх, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний номер 35065742) задовольнити частково.

2. Скасувати арешт, накладений на рахунки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в ПАТ КБ «Приват Банк», ПАТ «Універсал Банк», належних ОСОБА_1 , накладений постановою від 27.02.2020 ВП № 60466762.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному ст. 297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко