Рішення № 93466729, 11.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року Справа № 160/11867/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Малкової Марії Вікторівни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт-Капітал" про визнання протиправною та скасування постанови ВП №62911671 від 02.09.2020р., -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2020р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Малкової Марії Вікторівни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт-Капітал" та, з урахуванням уточненої позовної заяви , яка надійшла на адресу суду засобами поштового зв`язку 27.10.2020р., просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця виконавчого округу м. Києва - ВП №62911671 від 02.09.2020р. на підставі виконавчого напису №17723 приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. від 14.08.2020р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорювана постанова прийнята з порушенням закону та підлягає скасуванню, оскільки останні десять років позивач зареєстрована, проживає та працює в м.Кам`янське (раніше Дніпродзержинську), тоді як виконавчі дії мають проводитися приватним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна згідно до вимог ч.1, ч.2 ст.24 Закону України "Про виконавче провадження". Також і позивач вказує на те, що жодних боргових зобов`язань з ТОВ «Вердикт Капітал» вона ніколи не укладала та не має.

Ухвалою суду від 01.12.2020р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, поновлено позивачеві строк звернення до суду з даним позовом та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 11.12.2020р. згідно до ч.2, ст.12, ч.4 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача до 08.12.2020р. включно надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.33-34).

08.12.2020р. засобами електронного зв`язку, на виконання вимог вищенаведеної ухвали суду, від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач просив у задоволенні позовної заяви позивача відмовити посилаючись на те, що у виконавчому документі встановлено, що місце проживання боржника - позивача знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва, а також і стягувачем було надано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням фактичного місця проживання боржника за адресою: АДРЕСА_1 ; при прийнятті виконавчого документа до виконання приватним виконавцем було перевірено виконавчий напис на відповідність вимогам ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» та не виявлено жодного порушення, при цьому, на час вирішення даного судового спору виконавчий напис №17723 від 14.08.2020р. є чинним та таким, що позивачем не оскаржується; оскільки адреса місця проживання позивача, яка зазначена у виконавчому документі знаходиться у виконавчому окрузі відповідача - у м. Києві - у приватного виконавця не було необхідності для проведення перевірки інформації щодо адреси проживання боржника, при цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов`язку приватного виконавця проводити виконавчі дії, спрямовані на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження, що відповідає правовій позиції, викладеній в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.01.2019р. у справі №511/1342/17; місце реєстрації не є підтвердженням того, що особа проживає за адресою, зазначеною у паспорті та не є підтвердженням того, що позивач проживала на день відкриття виконавчого провадження саме в м.Кам`янське. За викладеного, відповідач вважає, що його дії щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження відповідають нормам чинного законодавства, твердження боржника є безпідставними та дають підстави суду відмовити у задоволенні позовних вимог позивача (а.с.43-45).

Третя особа ухвалу суду від 01.12.2020р. разом із копіями позовної заяви, уточненого позову та доданими до них документами, отримала 01.12.2020р. засобами електронного зв`язку у відповідності до вимог ч.2 ст.269 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується електронним повідомленням, наявним у справі (а.с.39).

Частинами 1, 2 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Факт оприлюднення 01.12.2020р. такого повідомлення на веб-порталі судової влади України, підтверджується наявною у справі роздруківкою такого повідомлення (а.с.38).

Отже, учасники справи є повідомленими про дату та місце розгляду справи у встановленому порядку згідно ч.2 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.4 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 11.12.2020р., тобто у межах строку визначеного ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Постановою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малковою Марією Вікторівною від 31.08.2020р. було відкрито виконавче провадження ВП №62911671 за виконавчим написом №17723 від 14.08.2020р., виданим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., про стягнення з боржника, яким є: ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 37213,04 грн., що підтверджується змістом копії вказаної постанови (а.с.48(зворот)-49).

Правомірність прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №62911671 є предметом розгляду у даній справі, при цьому, оскільки судом встановлено, що датою прийняття оспорюваної постанови є саме 31.08.2020р. (як вбачається зі змісту її копії, наданої відповідачем на виконання вимог ухвали суду), а не 02.09.2020р. як зазначає позивач у позові, то суд вважає за необхідне вірно зазначити дату прийняття оспорюваної постанови, а саме: 31.08.2020р.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно до п.3 ч.1 ст.3 Закону №1404 примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Частинами 1, 2 ст.5 Закону №1404 передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1404 приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 2 червня 2016 року №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403).

Статтею 1 Закону №1403 встановлено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 Закону №1403 у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Частинами першою, другою статті 25 Закону №1403 визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя; приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Пунктом 1 розділом ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802; далі - Інструкція № 512/5) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

Аналіз зазначених норм у сукупності дає підстави дійти висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або виходячи з місцезнаходження майна боржника.

Наведена правова позиція узгоджується також із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 30.04.2020р. у справі №580/3311/19, яка підлягає обов`язковому застосуванню адміністративним судом за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, як встановлено судом із наявних в матеріалах справи документів, ОСОБА_1 з 23.07.2020р. зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта позивача, наявною у справі (а.с.6).

У оспорюваній постанові про відкриття виконавчого провадження №62911671 від 31.08.2020р., зазначено наступні адреси позивача (боржника): АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 (а.с.48(зворот)-49).

Разом з тим, доказів знаходження / перебування боржника (позивача) за адресою: АДРЕСА_4 , або за іншою адресою, розташованою у м. Києві на момент прийняття відповідачем оспорюваної постанови або доказів на підтвердження наявності у позивача (боржника) будь-якого майна (наявність коштів на рахунках) у м. Києві (в межах виконавчого округу відповідача) судом не встановлено, а відповідачем суду не надано.

Також, матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано і доказів наявності у позивача (боржника) рахунків, відкритих в банківських (фінансових) установах міста Києва, станом на момент розгляду даної справи (11.12.2020р.).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що прийнявши до виконання виконавчий напис приватного нотаріуса Горай О.С. №17723 від 14.08.2020р., за яким боржником є фізична особа, місце проживання якої ( АДРЕСА_2 ) не належить до виконавчого округу відповідача (м. Київ), та відкривши за таким виконавчим документом виконавче провадження №62911671 згідно оспорюваної постанови, відповідач допустив порушення вимог ст.24 Закону №1404 та ст.25 Закону №1403 щодо місця виконання виконавчого напису та правил територіальних меж діяльності приватного виконавця, а тому оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця виконавчого округу м. Києва - ВП №62911671 від 31.08.2020р. на підставі виконавчого напису №17723 приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. від 14.08.2020р. є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідна правова позиція також узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 30.04.2020р. у справі №580/3311/19.

За приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, судом не може бути застосована правова позиція, викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.01.2019р. у справі №511/1342/17, на яку посилається відповідач у відзиві, у зв`язку з тим, що по-перше, вона прийнята не у подібних відносинах (не в адміністративних, а в цивільних); по-друге, підлягають обов`язковому застосуванню лише правові позиції Верховного Суду, викладені у його постановах згідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних, достатніх і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття оспорюваної постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №62911671 від 31.08.2020р. з урахуванням вищенаведених встановлених судом обставин, аналізу вищенаведених норм Закону №1404 та вищенаведеної позиції Верховного Суду.

Є безпідставними та відхиляються судом посилання відповідача на те, що у виконавчому документі встановлено, що місце проживання боржника - позивача знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва, а також і стягувачем було надано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням фактичного місця проживання боржника за адресою: АДРЕСА_1 ; при прийнятті виконавчого документа до виконання приватним виконавцем було перевірено виконавчий напис на відповідність вимогам ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» та не виявлено жодного порушення, при цьому, на час вирішення даного судового спору виконавчий напис №17723 від 14.08.2020р. є чинним та таким, що позивачем не оскаржується; оскільки адреса позивача, яка зазначена у виконавчому документі знаходиться у виконавчому окрузі відповідача - у м. Києві - у приватного виконавця не було необхідності для проведення перевірки інформації щодо адреси проживання боржника, при цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов`язку приватного виконавця проводити виконавчі дії спрямовані на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження, оскільки, по-перше, як встановлено судом із матеріалів справи до заяви про примусове виконання рішення ТОВ «Вердикт Капітал» не було надано доказів того, що адресою проживання/перебування боржника є саме: АДРЕСА_1 ; по-друге, зі змісту довідки Комунального закладу «Середня загальноосвітня школа №10» Кам`янської міської ради №29 від 22.09.2020р. вбачається, що позивач працює у наведеному закладі вчителем біології та вказаний заклад знаходиться за адресою: м. Кам`янське, просп. Аношкіна, 121 (а.с.11); по-третє, не вжиття приватним виконавцем заходів, направлених на перевірку місця реєстрації, проживання/перебування боржника та наявності майна боржника в межах його виконавчого округу, нівелює вимоги ст.24 Закону №1404 та ст.25 Закону №1403 щодо місця виконання виконавчого напису та правил територіальних меж діяльності приватного виконавця.

Також, судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення та відхиляються аргументи відповідача щодо того, що адреса місця проживання боржника - АДРЕСА_1 була зазначена у виконавчому документі (виконавчому написі) для підстав для її перевірки у приватного виконавця не було, з огляду на те, що при відкритті виконавчого провадження виконавець не звернув уваги на те, що надана стягувачем копія кредитного договору №490931658 від 22.01.2015р. (на підставі якого було виписано виконавчий напис) не містить жодного посилання на місце проживання боржника за вищенаведеною адресою, що не відповідало інформації у виконавчому написі, а відповідно, таке місце проживання підлягало перевірці приватним виконавцем при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження №62911671, що не було здійснено відповідачем в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваної постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №62911671 від 31.08.2020р., суд приходить до висновку, що приймаючи оспорювану постанову, відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За таких обставин, слід дійти висновку, що, прийнявши вищенаведену оспорювану постанову, відповідач допустив порушення прав та інтересів позивача, а тому такі порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправною та скасування оспорюваної постанови.

При прийнятті даного рішення, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, та приймаючи до уваги наявність обґрунтованих підстав для задоволення даного адміністративного позову повністю, слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції про сплату №26467 від 21.09.2020р. у розмірі 840 грн. 80 коп. (а.с.7,17).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 268-287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Малкової Марії Вікторівни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт-Капітал" про визнання протиправною та скасування постанови ВП №62911671 від 31.08.2020р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця виконавчого округу м. Києва - ВП №62911671 від 31.08.2020р. на підставі виконавчого напису №17723 приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. від 14.08.2020р..

Стягнути з Приватного виконавця Малкової Марії Вікторівни (02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, 6, офіс 14; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення відповідно до вимог статті 295, 287 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва