Рішення № 93466668, 11.11.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року Справа № 160/10614/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Харківського національного університету внутрішніх справ (пр.Льва Ландау, 27, м.Харків, 61080, код ЄДРПОУ 0850172) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ відшкодування витрат на утримання звільненого з ЗВО МВС України (територіального органу поліції) юридична адреса: 61080, пр. Льва Ландау, 27, м.Харків), витрати, пов`язані з утриманням, а саме, грошові кошти в розмірі 30 569,68 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що після здобуття освіти у Харківського національного університету внутрішніх справ відповідач звільнився з Національної поліції України, чим порушив ст.74 Закону України “Про Національну поліцію”, відповідно до якої поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2.4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі. Оскільки відповідачем не були виконані взяті зобов`язання, то останній повинен відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у Харківського національного університету внутрішніх справ у розмірі 30 569,68 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження по даній справі 21.09.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте до теперішнього часу відзиву на позовну заяву на адресу суду не надіслав.

22.09.2020 року відповідач ознайомившись з матеріалами адміністративної справи долучив до заяви витяг з наказу від 06.07.2020 року №179 о/с про прийняття його на службу до поліції.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України з 13 серпня 2012 року по 21 травня 2018 року.

Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 10 серпня 2012 року №319 о/с відповідача прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом ХНУВС з 13 серпня 2012 року та присвоєно звання, «рядовий міліції».

25 серпня 2012 року на виконання вимог Закону України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ «Про міліцію» та наказу МВС від 14 травня 2007 року № 150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України» між відповідачем, ХНУВС та ГУМВС України в Дніпропетровській області було укладено тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.

Пунктом 2.3.6., договору передбачено, що в разі звільнення з ОВС по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі з підстав, зазначених у п.3 договору, відповідач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у ЗВО згідно із затвердженим розрахунком.

Відповідно до п.3.3 договору підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку звільнення особи начальницького складу ОВС із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.

Наказом ХНУВС від 20 червня 2015 року №86 о/с відповідача відрахували зі складу курсантів та відкомандирували до ГУМВС України в Дніпропетровській області для подальшого проходження служби.

Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 21 травня 2018 року №134 о/с відповідача відрахували зі складу курсантів та звільнено відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням).

Листом ГУНП в Дніпропетровській області від 31 травня 2018 року № 18/6-2621, який отримано позивачем 06 червня 2018 року, повідомлено ХНУВС про звільнення відповідача зі служби.

Як видно з матеріалів справи, відповідно до наказу від 06.07.2020 року №179 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу до поліції та призначено переможцем конкурсу з 07.07.2020 року слідчим відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Новомосковського відділу поліції, установивши йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 посадовий оклад у розмірі 2400 гривень, відповідно до статті 78 розділу VII Закону України «Про Національну поліцію» стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, станом на 07 липня 2020 року - 05 років 09 місяців 10 днів, присвоївши відповідно до частини 8 статті 81 Закону України «Про Національну поліцію» спеціальне звання «рядовий поліції», закріпивши спеціальний жетон (0151484). На підставі заяви ОСОБА_1 від 12 березня 2020 року, протоколу поліцейської комісії ГУНП від 12 березня 2020 року № 20/14-1195 та висновку про обчислення стажу служби від 6 липня 2020 року.

Отже, спір між сторонами виник з підстав несплати відповідачем витрат, пов`язаних з його утриманням в університеті під час навчання у Харківського національного університету внутрішніх справ у розмірі 30 569,68 грн.

Спірні правовідносини врегульовані положеннями Закону України “Про Національну поліцію”, Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 року №261 (далі – Порядок №261).

За змістом частин 2, 4, 5 статті 74 Закону України “Про Національну поліцію” підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Згідно з пунктом 1 Порядку №261 цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі, зокрема звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

За змістом п.п.4, 5 Порядку №261 витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період його фактичного навчання.

Після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.

Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.

У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.

Згідно з п.9 Порядку №261 стягнення суми витрат припиняється в разі: поновлення на навчанні особи, що була відрахована з вищого навчального закладу; повторного прийняття особи на службу в поліцію.

Якщо таке поновлення здійснено після відкриття виконавчого провадження щодо відшкодування витрат, стягнення їх суми припиняється на підставі вимоги стягувача.

Відповідно до пунктів 6.13, 6.27, 6.28 Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.02.2008 року №62 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), ВНЗ, в особі ректора (начальника), з одного боку, головним управлінням, управлінням МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізничному транспорті, в особі начальника, з другого боку, та громадянином України, який зарахований на навчання до ВНЗ за державним замовленням, з третього боку, протягом місяця з дня зарахування на навчання укладається договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.

Порядок та підстави для відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у ВНЗ осіб, які навчалися за державним замовленням, визначаються відповідно до чинного законодавства.

У разі відмови осіб, які навчалися за державним замовленням, від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Відтак, оскільки відповідача прийнято слідчим відділення розслідувань злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Новомосковського відділу поліції, на підставі п.9 Порядку №261 стягнення суми витрат припиняється.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви шляхом стягнення витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання ОСОБА_1 у Харківському національному університеті внутрішніх справу розмірі 30 569,68 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Харківського національного університету внутрішніх справ (пр.Льва Ландау, 27, м.Харків, 61080, код ЄДРПОУ 0850172) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання – відмовити повністю.

Судовий збір по даній справі не стягується.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма