Рішення № 93466571, 10.12.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року ЛуцькСправа № 140/15949/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства Луцький спиртогорілчаний комбінат до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Луцький спиртогорілчаний комбінат (далі – ДП Луцький СГК) звернулося з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника від 19.10.2020 ЗВП №55432299.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем оскаржуваною постановою накладено арешт на все майно ДП Луцький СГК, в той час як останнє включено до переліку державних підприємств і об`єднань спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства, а тому, відповідно до приписів Законів України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» та «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», виконавчі дії щодо примусової реалізації майна даного підприємства не можуть вчинятись, і постанова про накладення арешту на майно є частиною процесу такої примусової реалізації майна.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням сторін суддею одноособово, з урахуванням § 2 глави 11 розділу ІІ КАС України.

Представник відповідача у відзиві на позов від 04.12.2020 заперечив щодо його задоволення, мотивуючи наступним:

- арешт майна боржника застосовано з метою усунення можливості відчуження майна та забезпечення реального виконання рішення до набрання чинності Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»,

- Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» введено мораторій не на все майно державних підприємств та господарських товариств, у статутний капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, а лише на об`єкти нерухомого майна, основні засоби виробництва, які мають забезпечувати ведення виробничої діяльності підприємства, якому належить це майно, в той час як Державне підприємство Луцький спиртогорілчаний комбінат не здійснює виробничої діяльності, а тому дія мораторію на реалізацію його майна не поширюється,

- підстави для зняття арешту, передбачені частиною четвертою статті 59 Закону України про виконавче провадження відсутні.

Представником позивача засобами електронного зв`язку подано до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в зв`язку із запровадженням карантину.

Враховуючи подане клопотання та приписи ч.3 ст.268 КАС України, розгляд справи судом проведено в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, подані сторонами заяви по суті справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що в провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) перебуває зведене виконавче провадження з виконання:

- виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду №2а/0370/2910/11 від 23.12.2011 про стягнення з ДП Луцький спиртогорілчаний комбінат 1 700 грн. фінансових санкцій, на користь Територіального Управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області;

- наказу господарського суду Волинської області №903/563/14-2 від 07.08.2014 про стягнення з ДП Луцький спиртогорілчаний комбінат 73 080 грн. судового збору на користь Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області.

Постановою Першого відділу державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції У Волинській області № 03.10.2017 ВП №54800778 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду №2а/0370/29Ю/11 від 23.12.2011 про стягнення з ДП Луцький спиртогорілчаний комбінат 1 700 грн. фінансових санкцій, на користь Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області.

Постановою Першого відділу державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 18.09.2017 ВП №54723007 відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Волинської області № 903/563/14-2 від 07.08.2014 про стягнення з ДП Луцький спиртогорілчаний комбінат 73 080грн. судового збору на користь Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області.

Постановою Першого відділу державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 13.12.2017 ВП №54800778 виконавчі провадження № 54723007, № 54800778 об`єднані в зведене виконавче провадження № 55376316.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 19.10.2020 ЗВП №55432299 про арешт майна боржника накладено арешт на все майно боржника в межах 82 749грн.70коп.

До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20.10.2020 внесений запис №38731176 про арешт всього нерухомого майна ДП Луцький спиртогорілчаний комбінат в межах 82 749грн.70коп.

Не погоджуючись з постановою від 19.10.2020 ЗВП №55432299 позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Як визначено статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту Рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі №1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2019 від 15.05.2019 у справі №3-368/2018(5259/18) Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Також у зазначеному рішенні Конституційний Суд України наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ДП Луцький СГК включено до об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, який визначений Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

20 жовтня 2019 року набрав чинності Закон України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (далі - Закон №145-ІХ ).

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №145-ІХ заборонено вчиняти виконавчі дії щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Системний аналіз змісту даної норми разом з іншими заборонами та мораторіями на звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств, встановленими на момент прийняття Закону №145-ІХ, свідчить про їх спрямування на необхідність збереження об`єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», у зв`язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур.

Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Тобто вказаною нормою Закону №145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, грошові кошти, що узгоджується з положеннями чинного законодавства України, а також відповідає меті та суті Закону №145-ІХ.

Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, висловленій в постанові від 20.11.2020 у справі №910/12809/19.

Разом в тим, в даному адміністративному спорі відповідачем вчинено такий захід примусового виконання рішень судів як накладення арешту на майно, що є складовою частиною заходу примусового виконання рішень у вигляді звернення стягнення на майно боржника, що, з огляду на наведені вище положення чинного законодавства є неприпустимим.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено неправомірність оскаржуваної постанови, а відтак, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 102грн., сплаченого за подання позову немайнового характеру платіжним дорученням від 23.11.2020 №28539.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про арешт майна боржника від 19.10.2020 ЗВП №55432299.

Стягнути з Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (43001, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Володимирська, 1, код ЄДРПОУ 43317547) на користь Державного підприємства Луцький спиртогорілчаний комбінат (43001, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ковельська, 67, код ЄДРПОУ 05515312) судовий збір в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Дмитрук