Рішення № 93466557, 11.12.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року ЛуцькСправа № 140/14814/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "АВГ КАРС" до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "АВГ КАРС" (далі - ПП "АВГ КАРС", підприємство, позивач) звернулося з позовом до Поліської митниці Держмитслужби (митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 16 вересня 2020 року №UA204000/2020/000168/2.

В обґрунтування позову позивач вказав, що 14 вересня 2020 року підприємство, здійснюючи митне оформлення в режимі імпорту товару - легкового автомобіля марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , вартістю 78500,00 доларів США (далі - товар), подало митну декларацію №UA204130/2020/009870, в якій визначено митну вартість товару в сумі 2205534,33 грн (79050,56 доларів США). Однак відповідач не погодився із зазначеною митною вартістю та 16 вересня 2020 року видав картку відмови №UA204000/2020/00231 в прийнятті митної декларації №UA204130/2020/009870 та прийняв рішення №UA204000/2020/000168/2 про коригування митної вартості товарів. В результаті коригування митна вартість зазначеного товару збільшилась до 109161,82 доларів США, що відповідно призвело до надмірної сплати митних платежів.

Позивач вважає рішення Поліської митниці Держмитслужби від 16 вересня 2020 року №UA204000/2020/000168/2 неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Як зазначив позивач, на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №UA204130/2020/009870 митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Зокрема, відповідно до умов контракту від 25 травня 2020 року №03/20-CAS/AWG, укладеного між ним як покупцем та компанією "CAS AUTO" LLC як продавцем, сторонами погоджено рахунок-проформу (замовлення) від 14 липня 2020 року №ESTIMATE 1702, згідно з якою узгоджена вартість товару становить 78500,00 доларів США; до митної вартості включено також і транспортні витрати. Крім того, додатково на вимогу відповідача про надання додаткових документів, ПП "АВГ КАРС" надало митному органу додаткові пояснення та документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (звіт про оцінку транспортного засобу, переклад проформи (замовлення).

Позивач вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України (МК України), оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування. На думку ПП "АВГ КАРС", відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив (а.с.80-87). В обґрунтування цієї позиції вказав, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією від 14 вересня 2020 року №UA204130/2020/009870, встановлено, що заявлені складові митної вартості товару не підтверджені документально. Так відповідно до товарно-транспортної накладної (CMR) від 28 серпня 2020 року місце завантаження місто Антверпен (Бельгія), але до митного оформлення не наданого документів про вартість навантаження, транспортування та інші додаткові витрати з доставки транспортного засобу до обумовленого місця призначення; сертифікат про походження товару від 05 серпня 2020 року №А995084 містить відомості про експортера CAS Auto LLC//Viktoria Trans GmbH I.A. u I.V, проте подані документи не містять відомостей про компанію Viktoria Trans GmbH I.A. u I.V. як учасника зовнішньоекономічної операції, що створює сумніви про дійсність заявлених до митного оформлення відомостей. Крім того, для підтвердження відомостей про вартість товару не надано проформу (замовлення) до договору від 25 травня 2020 року №03/20-CAS/AWG, відсутні відомості про комерційні умови поставки товару. Також відповідач вказав, що оплата за транспортний засіб здійснена 23 липня 2020 року, а відправлення товару здійснено 28 серпня 2020 року, що свідчить про ймовірне порушення умов пункту 4.1 договору від 25 травня 2020 року №03/20-CAS/AWG. Поданий до митного оформлення документ "Sales contract" від 14 липня 2020 року №ESTIMATE1702 містить відомості про те, що кошти в розмірі 21% від вартості угоди знаходяться на депозиті та будуть повернуті клієнту після підтвердження вивезення з Європейського Союзу (ЄС), однак відомості про їх сплату імпортером не надано. За таких обставин відповідач вважає, що відсутні повні відомості про загальну вартість зовнішньоекономічної операції.

Відповідач зауважив, що листом від 10 вересня 2020 року продавцем повідомлено, що вказаний транспортний засіб придбано у виробника як надлишковий запас фабрики, без гарантії; будь-яких інших документів, що підтверджували б вказану інформацію, в тому числі і комерційних рахунків щодо придбання транспортного засобу у виробника, не надано. Копія транзитної митної декларації від 07 серпня 2020 року №20ВЕ 10100038807346 не містить відомостей про реквізити комерційних документів та вартісних характеристик товару, а наявність транзитної митної декларації свідчить про ввезення товару на територію Королівства Бельгії з будь-якої іншої країни, при цьому до митного оформлення не надано експортної митної декларації на вивезення транспортного засобу за межі митної території ЄС.

На думку відповідача, ці розбіжності стосовно дійсних умов та фактичного місця придбання транспортного засобу, дають підстави для сумніву стосовно достовірності заявлених декларантом відомостей про вартість транспортного засобу. На письмову вимогу митниці 15 вересня 2020 року щодо надання відповідно до приписів частини третьої статті 53 МК України додаткових документів декларантом надіслано контракт на продаж від 14 липня 2020 року №ESTIMATE 1702 з перекладом, лист ПП "АВГ КАРС" від 15 вересня 2020 року, звіт про оцінку транспортного засобу від 15 вересня 2020 року №1204/20. За результатами опрацювання додатково наданих документів встановлено, що виявлені неточності у поданих документах за митною декларацією №UA204130/2020/009870 не спростовано, а звіт про оцінку від 15 вересня 2020 року №1204/20 не відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 грудня 2003 року №142/5/2092. Тому за результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування інформації для визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Кодексу та на підставі відомостей про вартість аналогічного за технічними характеристиками транспортного засобу (митна декларація від 27 травня 2020 року №UA100330/2020/475978, за якою митна вартість становить 92104,232 євро).

З наведених підстав відповідач вважає, що його рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені митним законодавством, та у задоволенні позову просив відмовити.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

25 травня 2020 року між ПП "АВГ КАРС" (покупець) та Компанією "CAS AUTO" LLC (продавець) укладено договір №03/20-CAS/AWG, за умовами якого продавець зобов`язаний передати у власність покупця, а покупець зобов`язаний прийняти та розрахуватися за транспортні засоби, як це буде визначено у проформі (замовленні), причому відповідно до умов договору товар повинен мати характеристики та конфігурацію, вказану в замовленні на купівлю товару. Пунктом 2.1 вказаного договору встановлено, що ціни на товар будуть зазначені у проформі (замовлення) на купівлю в графі "Сума". Продавець зобов`язаний передати товар протягом 14 календарних днів після отримання платежу відповідно до пункту 3.1 договору. Доставка товару покупцеві повинна проводитись відповідно до зазначених у проформі (замовленні) умов Iнкотермс, що містять положення про терміни та місце доставки відповідно до Iнкотермс 2020 (пункти 4.1, 4.2 договору) (а.с.29-39). Сторонами також погоджено рахунок-проформу (замовлення) від 14 липня 2020 року №ESTIMATE 1702, згідно з яким вартість товару - автомобіля LAND ROVER, модель RANGE ROVER, 2020 року виготовлення, номер кузова НОМЕР_1 , становить 78695,00 доларів США, з них вартість самого автомобіля 78500 доларів США та додатково 195 доларів США - плата, яка стягується автоматично до моменту підтвердження експорту (а.с.19, переклад на а.с.66).

14 вересня 2020 року для митного оформлення в режимі імпорту товару за описом "легковий автомобіль марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5; призначений для використання дорогами загального користування (перевезення пасажирів), тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 4367 см. куб, потужність - 250 kW, тип кузову - універсал, колісна формула - 4x4, новий, рік виготовлення 2020, модельний рік виготовлення 2020" декларант ПП "АВГ КАРС" подав митну декларацію №UA204130/2020/009870 (а.с.17-18), в графі 42 якої зазначено фактурну вартість автомобіля 78695,00 доларів США. Митну вартість визначено за першим методом (графа 43); основа для нарахування становить 2205534,33 грн (або 79050,56 доларів США за курсом Національного банку України станом на дату подання митної декларації). До митної декларації додавалися такі документи: рахунок-проформа від 14 липня 2020 року №ESTIMATE 1702; рахунок-фактура (інвойс) від 23 липня 2020 року №ІNV14142; міжнародна товарно-транспортна накладна від 28 серпня 2020 року; копія транзитної декларації №20ВЕ10100038807346; сертифікат про походження товару від 05 серпня 2020 року А995084; сертифікат про походження товару від 23 квітня 2020 року №LA406261; платіжне доручення від 23 липня 2020 року №66; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (експертна довідка) від 02 вересня 2020 року №23321/20; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 25 травня 2020 року №03/20-CAS/AWG; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 28 травня 2020 року №1; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25 червня 2020 року №2; договір про надання транспортних послуг від 01 серпня 2020 року №01 -07-20/ТР; рахунок на сплату транспортних послуг від 02 вересня 2020 року №2/09/UKR/2020; акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 08 вересня 2020 року; довідка від 02 вересня 2020 року №18147с/2-5; заява про надання дозволу на проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 08 вересня 2020 року №08-09/20; лист експортера від 10 вересня 2020 року з перекладом (а.с.19- 48, переклад на а.с.57-68).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; виписку з бухгалтерської документації продавця стосовно формування вартості імпортованого товару; договір (угоду, контракт ) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (за наявності); документи, що містять відомості про вартість транспортування; проформу (замовлення) відповідно до умов договору від 25 травня 2020 року №03/20-CAS/AWG; переклад контракту на продаж, поданого до митного оформлення у якості рахунку-проформи від 14 липня 2020 року №ESTIMATE1702; копію митної декларації країни відправлення; документи, що підтверджували б інформацію, викладену у листі продавця від 10 вересня 2020 року. При цьому митниця вимогу про надання документів обґрунтовувала виявленням розбіжностей і неточностей у поданих документах (а.с.49-50).

Листом від 15 вересня 2020 року декларант надав відповідачу додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару: звіт про оцінку транспортного засобу від 15 вересня 2020 року №1204/20; переклад проформи (замовлення) від 14 липня 2020 року №ESTIMATE1702 (а.с.51-52). У поясненнях позивач наголосив, що на підтвердження транспортування та доставки товару ним був наданий рахунок №2/09/UKR/2020 та витрати на транспортування товару включено до складу митної вартості товару; до митного оформлення надано також і проформу (замовлення) від 14 липня 2020 року №ESTIMATE1702, в якій і визначено умови поставки та суму; юридична особа Viktoria Trans GmbH І.А. u I.V. не є учасником зовнішньоекономічної операції, а в сертифікаті про походження товару вказані вказано реквізити фірми, яка видавала сертифікат; покупцем здійснено оплату вартості товару 23 липня 2020 року, який відправлено 28 серпня 2020 року, оскільки покупцем здійснювався пошук варіантів доставки товару, витрати на які підтверджені; вартість товару включає суму депозиту, тому на визначення митної вартості товару не впливає, оскільки не призводить до заниження митної вартості. Крім того, інформовано, що жодних документів на підтвердження інформації, зазначеної у листі від 10 вересня 2020 року, декларант не може надати, оскільки не володіє такими, адже ця інформація і документи відноситься до комерційної таємниці постачальника.

Також 16 вересня 2020 року ПП "АВГ КАРС" надіслало на адресу митниці заяву, в якій з метою уникнення витрат, пов`язаних з простоєм транспортного засобу та додатковою платою за перебування у терміналі, просило прийняти рішення щодо митної вартості товару без врахування термінів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (а.с.60).

16 вересня 2020 року Поліська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2020/000168/2 (а.с.13-14). Згідно з графою 33 цього рішення заявлена декларантом митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки ним не надано усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України та відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України. Подані до митного оформлення документи, в тому числі і додатково надані, містять розбіжності і неточності: до митного оформлення не надано документів, що містять відомості про вартість навантаження, транспортування та інших додаткових витрат з доставки транспортного засобу до обумовленого місця призначення з огляду на зазначені комерційні умови поставки та їх офіційне тлумачення (відповідно до товарно-транспортної накладної (CMR) від 28 серпня 2020 року місце завантаження місто Антверпен, Бельгія; заявлені комерційні умови поставки ЕХW Antwerpen); поданий до митного оформлення сертифікат про походження товару від 05 серпня 2020 року №А 995084 містить відомості про експортера CAS Auto LLC//Viktoria Trans GmbH I.A. u I.V, проте подані до митного оформлення документи не містять відомостей про компанію Viktoria Trans GmbH I.A. u I.V. як учасника зовнішньоекономічної операції; відповідно до пункту 2.1 договору від 25 травня 2020 року №03/20-CAS/AWG ціни на товар будуть зазначені у проформі (замовленні) на купівлю в графі "Сума", яку до митного оформлення не надано; згідно з платіжним дорученням №66 оплата за транспортний засіб здійснена 23 липня 2020 року, а відправлення товару здійснено 28 серпня 2020 року, що свідчить про ймовірне порушення умов пункту 4.1 договору від 25 травня 2020 року №03/20-CAS/AWG; документ "Sales contract" від 14 липня 2020 року №ESTIMATE1702 містить відомості про те, що кошти в розмірі 21% від вартості угоди знаходиться на депозиті та будуть повернуті клієнту після підтвердження вивезення з ЄС, але відомості про їх сплату імпортером не надано; документів, що підтверджували б вказану продавцем у листі від 10 вересня 2020 року інформацію про продаж транспортного засобу у виробника як надлишковий запас фабрики, без гарантії (комерційних рахунків виробника), не надано та у цьому листі вказано про неможливість продажу виробником транспортного засобу до країн NAFTA, водночас, продавцем товару є CAS Auto LLC (США); копія транзитної митної декларації від 07 серпня 2020 року №20ВЕ10100038807346 свідчить про ввезення товару на територію Королівства Бельгії з будь-якої іншої країни та вона не містить відомостей про реквізити комерційних документів та вартісних характеристик товару; не надано експортної митної декларації на підтвердження умови повернення депозиту; звіт про оцінку від 15 вересня 2020 року №1204/20 не відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 грудня 2003 №142/5/2092.

Посилаючись у рішенні на проведення процедури консультації з декларантом та на відсутність у декларанта та митниці прийнятної до застосування інформації про вартість операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 МК України), митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно зі статтею 64 МК України. Вартість транспортного засобу визначено на підставі відомостей про вартість аналогічного за технічними характеристиками транспортного засобу (митна декларація від 27 травня 2020 року №UA100330/2020/475978) на рівні 92104,232 євро, що у валюті контракту становить 109161,818 доларів США (3045647,48 грн).

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2020/00231 (а.с.11-12).

17 вересня 2020 року декларантом подано митну декларацію №UA204130/2020/010163 (а.с.15-16), за якою імпортований автомобіль випущено у вільний обіг зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини четвертої статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - легкового автомобіля - за основним методом - за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товару може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація сама аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України - декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи, в тому числі додатково надані, містять розбіжності і неточності.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, що наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) ПП "АВГ КАРС" подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс), рахунок-проформу; банківські платіжні документи, що стосуються придбаного товару (рахунок сплачено)).

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другою статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Так зовнішньоекономічний договір (контракт) від 25 травня 2020 року №03/20-CAS/AWG містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; рахунок-проформа (замовлення) від 14 липня 2020 року №ESTIMATE 1702 визначає вартість товару - 78695,00 доларів США (з них 78500,00 доларів США власне вартість товару та 195,00 доларів США - плата, що стягується продавцем автоматично до моменту підтвердження експорту). Такі ж відомості містить рахунок-фактура від 23 липня 2020 року №ІNV14142. Доказом оплати є платіжне доручення в іноземній валюті від 23 липня 2020 року №66, за яким можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу та суму коштів, що відповідає вартості товару за рахунком-фактурою від 23 липня 2020 року №ІNV14142.

Судом також встановлено, що для розрахунку митної вартості за першим методом її визначення, крім вартості товару в сумі 78695,00 доларів США згідно із рахунком-проформою (замовленням) від 14 липня 2020 року №ESTIMATE 1702 та рахунком-фактурою від 23 липня 2020 року №ІNV14142, було враховано транспортні витрати в сумі 300,00 євро (355,56 доларів США) на доставку (транспортування) автомобіля з міста Антверпен (Бельгія) до митного кордону України (Ягодин), які підтверджуються договором про надання транспортних послуг від 01 липня 2020 року №01-07-20/ТР (а.с.37-38), рахунком-фактурою від 02 вересня 2020 року №2/09/UKR/2020 (а.с.40, переклад на а.с.65), а додатковою угодою від 25 червня 2020 року №2 до контракту від 25 травня 2020 року №03/20-CAS/AWG статтю 1 контракту доповнено пунктом 1.4, яким передбачено, що відправлення товару за цим контрактом здійснюється з митного складу на території порту Антверпен.

Також суд зазначає, що з інших документів, поданих при митному оформленні, зрозуміло, що продавцем товару є компанія "CAS AUTO" LLC (Маямі Лейкс, штат Флорида), а покупцем - ПП "АВГ КАРС", тому сумніви відповідача щодо учасників зовнішньоекономічної операції не знаходять підтвердження матеріалами справи. З наданої до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 07 серпня 2020 року №20ВЕ10100038807346 вбачається, що відправником товару є компанія "CAS AUTO" LLC, країною відправлення - США, а країною призначення - Україна. Стосовно твердження відповідача про можливе порушення умов пункту 4.1 договору від 25 червня 2020 року №03/20-CAS/AWG в частині строків передачі товару (протягом 14 календарних днів після отримання платежу), то варто зауважити, що строки поставки чи відправлення товару не впливають на митну вартість товару. Продавець компанія "CAS AUTO" LLC у своєму листі від 10 вересня 2020 року підтвердила факт придбання позивачем легкового автомобіля, щодо якого подано митну декларацію, за ціною 78500,00 доларів США, що є оптовою ціною, яка запропонована у зв`язку із придбанням транспортних засобів напряму у виробника як надлишковий запас, без гарантії. За таких обставин є очевидним, що така ціна може значно різнитися від інших цін, які пропонуються посередниками на ринку. Як видно зі змісту договору купівлі-продажу (замовлення SO1565 від 14 липня 2020 року), яким уточнено умови контракту, продавець компанія "CAS AUTO" LLC є дилером (переклад на а.с.58-59).

Суд звертає увагу, що твердження відповідача у спірному рішенні про ненадання рахунку-проформи до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25 червня 2020 року не відповідає дійсності, оскільки інформація про надання вказаного документа відображена і в митній декларації від 14 вересня 2020 року №UA204130/2020/009870, і в картці відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2020/00231 (а.с.11-12, 17-18): переклад проформи (замовлення) надано додатково листом від 15 вересня 2020 року.

У своїх поясненнях на повідомлення митниці від 14 вересня 2020 року декларант повідомив, що страхування товару не проводилось, а з документів, поданих до митного оформлення, не вбачається, що обов`язок у позивача був наявний. Також суд погоджується, що виконання вимоги митниці про надання підтверджуючих документів щодо формування продавцем відпускної ціни імпортованого товару не залежить від позивача, який є лише покупцем, та він не може вплинути на небажання продавця розкривати комерційну таємницю.

Не знаходить пояснення відхилення відповідачем звіту про оцінку транспортного засобу від 15 вересня 2020 року №1204/20, який був поданий саме на вимогу митниці, адже у спірному рішенні відсутнє будь-яке обґрунтування, чому цей звіт, на думку відповідача, не відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 грудня 2003 року №142/5/2092.

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас, на думку суду, у своєму рішенні про коригування митної вартості відповідач аргументовано не довів, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. При цьому ненадання декларантом запитуваних митницею документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування іншого методу визначення митної вартості.

Суд звертає увагу, що надані до митного оформлення товару документи не містять числових розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару.

Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару, передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

При прийнятті спірного рішення відповідач використав інформацію ЄАІС Держмитслужби та навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу (а.с.90-92). Однак суд зазначає, що сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому суд враховує, що вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу, пробіг, умови поставки (оптова/роздрібна ціна) тощо.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача від 16 вересня 2020 року №UA204000/2020/000168/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне та з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України рішення у спорі належить прийняти на користь позивача, а не владного суб`єкта, і позов задовольнити повністю.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору у сумі 4064,14 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у сумі 32094,25 грн та витрат, пов`язаних із залученням перекладача - 1060,00 грн.

У заяві від 29 жовтня 2020 року №7.3-10/09/602 (а.с.88-89) відповідач заперечив щодо такого розміру судових витрат, вказавши на їх необґрунтованість та недоведеність; просив відмовити в задоволенні вимоги про стягнення судових витрат.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката надано такі документи: копії договору про надання правової допомоги від 02 січня 2019 року, укладеного між ПП "АВГ КАРС" (замовником) та адвокатським об`єднанням "БОНА ФІДЕ" (виконавцем) (а.с.69-70), акта надання послуг від 07 жовтня 2020 року №47 (а.с.72), платіжного доручення від 07 жовтня 2020 року №430 на суму 5000,00 грн (а.с.73), квитанції до прибуткового касового ордера від 06 жовтня 2020 року №06/10/20 на суму 1060,00 грн (а.с.71).

За умовами пункту 3.1 договору про надання правової допомоги від 02 січня 2019 року №01/01-19 розмір оплати за надані послуги визначається об`єднанням, погоджується із замовником у актах виконаних робіт, що є невід`ємною частиною даного договору. 3а надання послуг замовник зобов`язується оплатити їх вартість згідно з пунктом 3.1 договору протягом 5 днів після виставлення рахунку шляхом перерахування на розрахунковий рахунок об`єднання у гривневому еквіваленті.

Як вбачається з акта надання послуг від 07 жовтня 2020 року №47 (договір від 03 січня 2020 року №13-06/20), виконавцем було виконано такі роботи (надано послуги) вартістю 5000,00 грн: консультація клієнта, роз`яснення положень законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини та визначення правової позиції; вивчення наданих документів та їхній аналіз; підготовка позовної заяви; вартість витратних матеріалів; оскарження митної вартості товару LAND ROVER (RANGE ROVER) НОМЕР_1 .

Крім того, до розрахунку суми судових витрат включено винагороду у розмірі 10% від ціни позову, що становить 27094,25 грн, яка сплачується позивачем у разі отримання остаточного рішення на його користь.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". Європейський суд з прав людини указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, та приймаючи до уваги клопотання відповідача стосовно судових витрат, суд вважає, що загальна сума, заявлена до відшкодування (32094,25 грн), є необґрунтованою, неспівмірною та надмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг. При цьому суд звертає увагу, що винагорода у разі отримання остаточного рішення на користь позивача (10% від ціни позову) у сумі 27094,25 грн договором про надання правової допомоги від 02 січня 2019 року №01/01-19 сторонами не обумовлена, а вартість витратних матеріалів не є послугою та подані документи не містять розрахунку (калькуляції) таких витрат, які підлягають відшкодуванню.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 2000,00 грн.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат, пов`язаних із перекладом на українську мову документів, поданих до митного оформлення іноземною мовою (а.с.46-47, 57-59, 61-68), суд керується приписами частини п`ятої статті 137 КАС України, за змістом якої розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Отже, такі витрати також підлягають доказуванню.

Судом враховано, що переклад частини документів був наданий позивачем для митного оформлення (лист продавця, рахунок-проформа), тобто, переклад документів здійснений не у зв`язку із розглядом справи судом. Копія квитанції до прибуткового касового ордера від 06 жовтня 2020 року (платник ОСОБА_1 ) не дозволяє встановити, чи оплачено ПП "АВГ КАРС" послуги з перекладу документів, пов`язаних із розглядом цієї справи, адже суду не надано інших доказів (договорів, рахунків, актів здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) тощо) на підтвердження складу та змісту таких витрат. Отже, суд вважає, що такі витрати не доведені, а тому не підлягають стягненню з відповідача.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач сплатив судовий збір у сумі 4064,20 грн згідно з квитанцією від 06 жовтня 2020 року №ПН5958 (а.с.10), зазначена сума судового збору зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.75).

З урахуванням наведеного, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 6064,20 грн, з них: судовий збір 4064,20 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 2000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "АВГ КАРС" (45603, Волинська область, Луцький район, село Струмівка, вулиця Рівненська, 74, ідентифікаційний код юридичної особи 41400897) до Поліської митниці Держмитслужби (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, 104, ідентифікаційний код юридичної особи 43350097) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби від 16 вересня 2020 року №UA204000/2020/000168/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь Приватного підприємства "АВГ КАРС" за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби судові витрати у сумі 6064,20 грн (шість тисяч шістдесят чотири грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк