Рішення № 93466086, 08.12.2020, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/959/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до відповідача: Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Льонок"

про стягнення в сумі 478 307,84 грн.

секретар судового засідання: Коваль С.М.;

представники:

від позивача: Квасиловець О.С.;

від відповідача: Даховий В.І.;

ОПИС СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Льонок" про стягнення заборгованості в сумі 478 307,84 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22 серпня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" та Обслуговуючим кооперативом "ЖБК "Льонок" було укладено договір №1339 на постачання теплової енергії.

Проте, договірні зобов`язання відповідач не виконує, внаслідок неправомірних дій відповідача станом на 21 вересня 2020 року за ним обліковується заборгованість за договором №1339 від 22 серпня 2013 року на постачання теплової енергії в сумі 478 307,84 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості відповідача перед позивачем, за ОК "ЖБК "Льонок" станом на 01 вересня 2020 року обліковувалась заборгованість за договором на постачання теплової енергії в розмірі 488 307,84 грн., станом на 21 вересня 2020 року заборгованість становила 478 307,84 грн.

02 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" та Обслуговуючим кооперативом ЖБК "Льонок" з метою погашення заборгованості за спожиту теплову енергію, яка утворилась станом на 01 травня 2020 року за договором на постачання теплової енергії №1339 від 22 серпня 2013 року, укладено договір про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію. Однак, боржник недотримувався порядку та умов проведення розрахунків, як наслідок, з 10 вересня 2020 року дію договору реструктуризації припинено.

Відзиву на позов відповідач суду не надав, а проте 08 грудня 2020 року відповідачем подано клопотання в якому відповідач повідомив що після подання позову було сплачено грошові кошти в сумі 110 000,00 грн..

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 12 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до слухання в засіданні на 03 листопада 2020 року.

Ухвалою суду від 03 листопада 2020 року розгляд справи відкладено на 08 грудня 2020 року.

08 грудня 2020 року позивачем подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог, оскільки після відкриття провадження у справі відповідачем частково сплачено заборгованість, враховуючи вказане позивач просить суд зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 378 307,84 грн.

Відповідно до статті 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Оскільки заява позивача про зменшення розміру позовних вимог була подана після початку першого судового засідання, суд залишає її без розгляду як це передбачено правилами частини другої статті 118 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні відповідач наявність заборгованості не заперечував.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

22 серпня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (позивач) та Обслуговуючим кооперативом "ЖБК "Льонок" (відповідач, споживач) було укладено договір №1339 на постачання теплової енергії (далі - договір).

Згідно з умовами пункту 1.1. договору підприємство зобов`язується надавати споживачеві теплову енергію, а спожива, в свою чергу, зобов`язується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 1.4. договору передбачено, що теплова енергія подається за адресою: м. Рівне, вул. О.Дундича, буд. 7.

Пунктом 3.2.1 договору передбачено, що споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Як видно із загальних відомостей про об`єкти споживача (додаток №2 до договору №1339), що є невід`ємною частиною договору, загальна площа об`єкту відповідача, а саме: житловий будинок за адресою м. Рівне, вул. О.Дундича, 7, становить 10938,80 м2.

Відповідно до пункту 5.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

Послуги з централізованого опалення надаються в строки визначені Рішенням Виконавчого комітету Рівненської міської ради про початок та закінчення опалювального сезону; послуга з постачання гарячої води надається згідно графіка затвердженого органами місцевого самоврядування. Розрахунки за послугу з централізованого опалення здійснюються за розрахунковою одиницею - Гігакалорією (Гкал). Розрахунки за послугу з централізованого постачання гарячої води здійснюються за розрахунковою одиницею-кубічний метр (м.куб.)

Згідно з умовами пункту 5.2. договору, розмір щомісячної плати за теплову енергію для потреб опалення на момент укладання даного договору згідно встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг тарифів становить: 282,05 грн. в місяць за 1Гкал для споживачів 1 групи (населення) .

Додатковою угодою № 1339/1 від 01.07.2014 року внесено зміни щодо вартості опалення та встановили на рівні: 453,56 грн. в місяць за 1 Гкал.

Додатковою угодою № 1339/3 від 01.04.2015 року внесено зміни щодо вартості опалення та встановили на рівні: 750,68 грн. в місяць за 1 Гкал.

Додатковою угодою № 1339/4 від 01.07.2016 року внесено зміни щодо вартості опалення та встановили на рівні: 1443,16 грн. в місяць за 1 Гкал.

Додатковою угодою № 6 від 04.01.2018 року внесено зміни щодо вартості опалення та встановили на рівні: 1474,76 гри. в місяць за 1 Гкал.

Додатковою угодою № 7 від 05.11.2018 року внесено зміни щодо вартості опалення та встановили на рівні: 1480,46 грн. в місяць за 1 Гкал.

Додатковою угодою № 8 від 08.11.2018 року внесено зміни щодо вартості опалення та встановили на рівні: 1505,66 грн. в місяць за 1 Гкал.

Додатковою угодою № 9 від 09.01.2019 року внесено зміни щодо вартості опалення та встановили на рівні: 1777,51 грн. в місяць за 1 Гкал.

Додатковою угодою № 10 від 17.01.2020 року внесено зміни щодо вартості опалення та встановили на рівні: 1898,88 грн. в місяць за 1 Гкал.

За умовами пункту 5.4 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно з положеннями пункту 5.10. договору в інформативному порядку товариством можуть направлятись рахунки споживачу. В рахунок включається оплата за теплову енергію, пеня та інші фінансові санкції за порушення умов даного договору.

Позивач вказує, що договірні зобов`язання відповідач не виконує, внаслідок неправомірних дій останнього станом на 21 вересня 2020 року за ним обліковується заборгованість за договором №1339 від 22.08.2013 року на постачання теплової енергії в сумі 478 307,84 грн..

12 травня 2020 року між позивачем та відповідачем укладено договір про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію.

08 вересня 2020 року позивач направив відповідачу лист №03-05/2459/2462 від 08 вересня 2020 року про припинення договору реструктуризації, оскільки споживач недотримувався порядку та умов проведення розрахунків, у зв`язку з чим споживача повідомлено, що з 10 вересня 2020 року дію договору реструктуризації припинено.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача наявну заборгованість.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються постачання теплової енергії. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині своєчасної оплати отриманої відповідачем теплової енергії порушеними.

Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі – ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Суд встановив, що після звернення позивача з позовом до суду та відкриття провадження у справі відповідач оплати заборгованість в сумі 80 000,00 грн. що підтверджується платіжними дорученнями: №678 від 26 жовтня 2020 року на суму 20 000,00 грн., 699 від 17 листопада 2020 року на суму 10 000,00 грн., №701 від 19 листопада 2020 року на суму 10 000,00 грн. №703 від 25 листопада 2020 року на суму 20 000,00 грн., №709 від 30 листопада 2020 року на суму 20 000,00 грн.

Відповідно до статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вимоги статті 231 ГПК України, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 80 000,00 грн. заборгованості з огляду на відсутність предмету спору.

Окрім того, згідно з платіжним дорученням №657 від 30 вересня 2020 року відповідач, іще до пред`явлення позову, оплатив позивачу 20 000,00 грн., а проте вказану оплату позивач не врахував, позивач звернувся з позовом до суду 07 жовтня 2020 року, тобто станом на час звернення з позовом, заборгованість в розмірі 20 000,00 грн. була сплачена, відтак позовні вимоги в частині стягнення 20 000,00 грн. заборгованості є безпідставними, необґрунтованими та такими що не підлягають до задоволення.

Разом з тим, станом на час розгляду справи, матеріали даної справи не містять доказів сплати споживачем 378 307,84 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновки суду

Суд встановив, що провадження в частині позовних вимог про стягнення 80 000,00 грн. заборгованості має бути закрито відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Також суд встановив, що позовні вимоги в частині стягнення 20 000,00 грн. заборгованості є безпідставними, необґрунтованими та такими що не можуть бути задоволені.

Водночас, на думку суду, встановлені обставини щодо прострочення відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставленої теплової енергії та невиконання умов договору, свідчать про порушення відповідачем прав позивача. Суд погоджується з аргументами позивача стосовно обґрунтованості вимог про стягнення 378 307,84 грн. заборгованості.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з нормами статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на закриття провадження в частині вимог про стягнення 80 000,00 грн., судовий збір в розмірі 1 200,00 грн. може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду після набрання рішенням законної сили.

Судові витрати в сумі 5 674,60 грн. судового збору підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Судові витрати в розмірі 300,00 грн. судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення 80 000,00 грн. заборгованості.

2. Позов задоволити частково.

3. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Льонок" (33000, м. Рівне ,вул. Генерала Безручка 7, код ЄДРПОУ 22568793) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, вул. Д.Галицького 27, код ЄДРПОУ 36598008) 378 307 (триста сімдесят вісім тисяч триста сім) грн. 84 коп. заборгованості та 5 674 (п`ять тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 60 коп. судового збору.

4. В задоволенні позовних вимог про стягнення 20 000,00 грн. заборгованості відмовити.

5. Судові витрати в розмірі 300,00 грн. покласти на позивача.

Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, вул. Д.Галицького 27, код ЄДРПОУ 36598008).

Відповідач (Боржник): Обслуговуючий кооператив "ЖБК "Льонок" (33000, м. Рівне, вул. Генерала Безручка 7, код ЄДРПОУ 22568793).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 11 грудня 2020 року.

Суддя Качур А.М.