Ухвала суду № 93465747, 08.12.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"08" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 917/1607/19

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши скаргу Концерну «Військторгсервіс» б/н від 26.11.2020 (вх. №215/20 від 26.11.2020) на бездіяльність Васильківського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (місто Київ) щодо примусового виконання наказу у справі №917/1607/19

за позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України, в інтересах держави в особі

1) Міністерства оборони України, м. Київ

2) Концерну “Військторгсервіс”, м. Київ

3) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, м. Полтава

до Фізичної особи - підприємця Паскевича Артема Едуардовича, Київська область, м. Васильків

про стягнення заборгованості

секретар судового засідання О.О.Стаднік

за участю представників:

від позивача 1 – В.О.Василевський

від позивача 2 – В.О.Гуща

від позивача 3 – не з`явився

від відповідача – не з`явився

від прокуратури – не з`явився

від ДВС – не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.10.2020 року позов задоволено частково: стягнуто з Фізичної особи - підприємця Паскевича Артема Едуардовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Концерну «Військторгсервіс» (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 28-А, код 33689922) 17630 (сімнадцять тисяч шістсот тридцять) грн. 73 коп. заборгованості з орендної плати, 125196 (сто двадцять п`ять тисяч сто дев`яносто шість) грн. 40 коп. заборгованості з відшкодування земельного податку, 62019 (шістдесят дві тисячі дев`ятнадцять) грн. 17 коп. заборгованості з відшкодування ПДВ, 2080 (дві тисячі вісімдесят) грн. 32 коп. пені, 203 (двісті три) грн. 88 коп. 3% річних, 101 (сто одну) грн. 94 коп. інфляційних втрат; стягнуто з Фізичної особи - підприємця Паскевича Артема Едуардовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Військової прокуратури Центрального регіону України (01014, м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8, код 38347014) 3108 (три тисячі сто вісім) грн. 49 коп. витрат по сплаті судового збору.

На виконання зазначеного рішення судом 23.09.2020 було видано відповідні накази.

До Господарського суду Київської області звернувся стягувач - Концерн «Військторгсервіс» зі скаргою б/н від 25.11.2020 (вх. №215/20 від 26.11.2020) на бездіяльність Васильківського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (місто Київ) щодо примусового виконання наказу у справі №917/1607/19, відповідно до якої, скаржник просить суд визнати неправомірними дії (бездіяльність) державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Новальської Ю.А., які полягають у винесенні повідомлення від 06.10.2020 року про повернення виконавчого документа (наказ Господарського суду Київської області від 23.09.2017 №917/1607/19) стягувачу без прийняття до виконання; визнати неправомірними дії (бездіяльність) начальника Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сіпченко Ю., які полягають у прийнятті рішення від 12.11.2020 року; скасувати як незаконне, винесене державним виконавцем Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Новальською Ю.А. Повідомлення від 06.10.2020 року про повернення виконавчого документу стягувачу (наказ Господарського суду Київської області від 23.09.2017 №917/1607/19) без прийняття до виконання; скасувати як незаконне, винесене начальником Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сіпченко Ю. рішення від 12.11.2020 про необхідність приведення виконавчого документа (наказ Господарського суду Київської області від 23.09.2017 №917/1607/19) у відповідність до вимог п. 1 ч. 4 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” та зобов`язати державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Новальську Ю.А. прийняти до виконання наказ Господарського суду Київської області від 23.09.2017 №917/1607/19 та вчинити всі необхідні дії по належному виконанню рішення суду.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно ст. 340 Господарського процесуального кодексу України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції; про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Ухвалою суду від 30.11.2020 року розгляд скарги Концерну «Військторгсервіс» б/н від 26.11.2020 (вх. №215/20 від 26.11.2020) на бездіяльність Васильківського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (місто Київ) щодо примусового виконання наказу у справі №917/1607/19 призначено на 08.12.2020 року. Зобов`язано Васильківський міськрайоний відділ Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (місто Київ) надати суду письмові пояснення по суті скарги. Відповідач (боржник) та позивач 3, належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги, у судове засідання 08.12.2020 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Васильківський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (місто Київ), належним чином повідомлений про час і місце розгляду скарги, у судове засідання 08.12.2020 року не з`явився, про причини неявки не повідомив, вимоги ухвали не виконав, пояснення по суті скарги.

Представники позивача 1, 2 у судовому засіданні 08.12.2020 року вимоги скарги підтримали та просили її задовольнити в повному обсязі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши у судовому засіданні 08.12.2020 року скаргу Концерну «Військторгсервіс» б/н від 25.11.2020 (вх. №215/20 від 26.11.2020) на дії Васильківського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (місто Київ) щодо примусового виконання наказу у справі №917/1607/19, суд дійшов висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.

В обґрунтування поданої скарги стягувач посилається на неправомірність дій Васильківського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (місто Київ), що полягають у винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання з підстав, визначених п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, не зазначення в наказі дати народження боржника та повної адреси місцезнаходження боржника.

Згідно ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Положеннями ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Таким чином, враховуючи приписи п. 5 ч. 1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» резолютивна частина наказу (виконавчого документу) має відтворювати резолютивну частину рішення, на виконання якого цей наказ було видано та містити ідентифікуючі дані учасників процесу, що сприяє швидкому та безпосередньому виконанню наказу саме по відношенню до боржника та стягувача.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 24 Цивільного кодексу України передбачено, що людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Положеннями ст.ст. 50, 51 Цивільного кодексу України встановлено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою. До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання, зокрема є: громадяни України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом (ч. 1 ст. 58 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст.58 цього Кодексу.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, що державна реєстрація фізичних осіб-підприємців це, зокрема, офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою.

Як вбачається з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 04.07.2014 проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця боржника (відповідача) – ОСОБА_1 , а тому, саме з цього моменту Паскевич Артем Едуардович набув статусу суб`єкта господарювання.

Суд зазначає, що статус фізичної особи-підприємця це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) за умови їх державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.2 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802, виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

При перевірці відповідності виконавчого документа вимогам пунктів 3, 4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець враховує, зокрема: повне найменування для юридичних осіб повинно містити інформацію про організаційно-правову форму такої особи відповідно до вимог чинного законодавства; ім`я фізичної особи (яка є громадянином України) складається з її прізвища, власного імені та по батькові (ч. 1 ст. 28 Цивільного кодексу України).

Отже, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» зазначення дати народження стосується виключно боржника - фізичної особи.

Боржником за наказом Господарського суду Київської області від 23.09.2020 року №917/1607/19 є суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець Паскевич Артем Едуардович, ідентифікуючою ознакою якого є індивідуальний податковий номер (у даному випадку ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), який і було зазначено у судовому в наказі.

Таким чином, посилання державного виконавця на неможливість ідентифікації особи боржника не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Щодо посилань державного виконавця у повідомленні від 06.10.2020 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у зв`язку із неповною адресою місця проживання боржника суд зазначає наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань №312951710456 місцезнаходженням боржника фізичної особи-підприємця Паскевича Артема Едуардовича є: 08606, Київська область, місто Васильків, В/М 11. Аналогічні відомості про місцезнаходження боржника - фізичної особи-підприємця Паскевича Артема Едуардовича містяться й у наказі Господарського суду Київської області від 23.09.2020 року №917/1907/19.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи — підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Таким чином, посилання державного виконавця у повідомленні від 06.10.2020 року про повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання про те, що виконавчий документ - наказ Господарського суду Київської області від 23.09.2020 року №917/1907/19 містить неповну адресу місця проживання боржника є необґрунтованими. При цьому, державним виконавцем взагалі не зазначено відповідно до яких документів він дійшов такого висновку.

Як встановлено судом, наказ Господарського суду Київської області від 23.09.2020 року №917/1907/19 містить усі необхідні відомості визначенні ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №471/283/17-ц від 22.08.2018 року, частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Тому, відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові №469/1357/16-ц від 27.12.2018 року.

Враховуючи те, що станом на день пред`явлення стягувачем наказу Господарського суду Київської області від 23.09.2020 у справі №917/1607/19 до виконання, наказ містив усі необхідні реквізити, передбачені ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку, що дії державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (місто Київ) щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 06.10.2020 року є неправомірними.

Тому, вимога скаржника про скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу від 06.10.2020 року та визнання його незаконним є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги скаржника про зобов`язання державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (місто Київ) Новальської Ю.А. прийняти до виконання наказ Господарського суду Київської області від 23.09.2020 року №917/1607/19, то суд відмовляє у задоволенні скарги в цій частині з огляду на наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (в тому числі, зобов`язувати орган виконавчої служи прийняти виконавчий документ до виконання та вчиняти визначені Законом України «Про виконавче провадження» заходи, що спрямовані на примусове виконання рішень), а за результатами розгляду скарги суд може лише зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Порядок звернення до органу виконавчої служби із виконавчим документом визначений положеннями Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких обов`язок державного виконавця із прийняття до виконання такого виконавчого документу виникає лише у випадку звернення стягувача із відповідною заявою до органу виконавчої служби, відповідності виконавчого документу, заяви про відкриття виконавчого провадження та доданих до неї документів, вимогам законодавства, зокрема ст. 26 цього Закону.

Судом встановлено, що згідно повідомлення та супровідного листа Васильківського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (місто Київ) від 06.10.2020 року оригінал наказу Господарського суду Київської області №917/1607/19 від 23.09.2020 року повернуто стягувачу.

Тобто, станом на дату розгляду даної скарги спірний виконавчий документ не перебуває на виконанні в органі виконавчої служби.

Вимога скаржника про зобов`язання державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (місто Київ) прийняти до виконання наказ Господарського суду Київської області №917/1607/19 від 23.09.2020 носить умовний характер, адже пов`язана з подачею стягувачем оригіналу виконавчого документу та заяви про його примусове виконання.

За таких обставин вимоги скаржника про зобов`язання органу виконавчої служби відкрити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Київської області №917/1607/19 від 23.09.2020 року, є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимог скарги про визнання неправомірними дій начальника Васильківського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (місто Київ), які полягають у прийнятті рішення від 12.11.2020 року та визнання незаконним та скасування такого рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Між тим, як випливає з наведених положень законодавства, реалізація учасниками виконавчого провадження своїх прав на оскарження дій (бездіяльності) саме державного виконавця здійснюються відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» або до суду, або до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (тобто в адміністративному порядку). При цьому, за приписами ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Так, вказані положення Закону наділяють учасника виконавчого провадження правом на оскарження рішення начальника Відділу саме до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня, а не до суду.

В даному випадку скаржник наділений правом на оскарження до суду саме дій (бездіяльності) державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (місто Київ), що полягали у відмові в прийнятті до виконання та повернення стягувачу виконавчого документу (наказу суду у даній справі) без його прийняття до виконання.

Враховуючи викладене, у даному випадку скаржником було дотримано встановлений законодавством порядок оскарження дій державного виконавця до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець дії якого оскаржуються. В той же час, слід зазначити, що оскарження рішення начальника відділу Васильківського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (місто Київ) від 12.11.2020 року, не сприяє захисту прав скаржника як стягувача, оскільки, не матиме наслідком саме прийняття безпосередньо державним виконавцем до виконання виконавчого документа, виданого судом у даній справі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Керуючись ст.ст. 234, 342, 343, 345 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Скаргу Концерну «Військторгсервіс» б/н від 26.11.2020 (вх. №215/20 від 26.11.2020) на дії (бездіяльність) державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (місто Київ) щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 23.09.2020 року №917/1607/19 задовольнити частково.

2.Визнати неправомірними дії (бездіяльність) державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Новальської Ю.А., які полягають у винесенні повідомлення від 06.10.2020 року про повернення виконавчого документа - наказу Господарського суду Київської області від 23.09.2020 року №917/1607/19 стягувачу без прийняття до виконання.

3.Визнати неправомірним та скасувати винесене державним виконавцем Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Новальською Ю.А. повідомлення від 06.10.2020 року про повернення виконавчого документу - наказу Господарського суду Київської області від 23.09.2020 року №917/1607/19 стягувачу без прийняття до виконання.

4.В решті вимог скарги відмовити.

5.Копію ухвали надіслати учасникам процесу та Васильківському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня підписання відповідно до ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 11.12.2020 року.

Суддя Д.Г. Заєць