Рішення № 93465661, 09.12.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2020 р. Справа № 911/1460/20

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Київоблгаз збут”

до Білоцерківського дитячого будинку-інтернату

про стягнення 115503,40 гривень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Київоблгаз збут” до Білоцерківського дитячого будинку-інтернату про стягнення 115 503,40 гривень, з яких: 112 779,34 грн заборгованості, 2 657,46 пені, 366,60 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.06.2020 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Київоблгаз збут” до розгляду, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання.

Згідно наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення про відкриття провадження у справі та відповідні процесуальні права і обов`язки, строки для їх реалізації і виконання, сторони були повідомлені належним чином.

До того ж, ухвала про відкриття провадження у даній справі офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі, тоді як за змістом статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Однак, у встановлений судом строк відповідач не скористався правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав, як і не надав жодних доказів у справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

04.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Київоблгаз збут” (далі - постачальник) та Білоцерківським дитячим будинком-інтернатом (далі - споживач) укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АВ417-505-20 (далі – договір поставки).

Відповідно до пп. 1.1., 1.2., 3.2., 3.3., 3.6., 11.1. та 11.2. договору поставки постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2020 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Річний плановий обсяг постачання газу – до 11000 куб. м.

Ціна газу становить 6,790827 грн за 1 куб. м., крім того ПДВ 1,358165 грн., всього з ПДВ – 8,148992 грн (вісім,148992 грн).

Ціна, зазначена в п. 3.2. договору, може змінюватись протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

Загальна сума договору складається з місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним договором. Загальна сума вартості цього договору станом на 04.02.2020 становить 89638,91 грн, в т. ч. ПДВ 14939,22 грн. В разі перевищення зазначеної суми сторонами укладається відповідна додаткова угода.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з дати внесення споживача до реєстру споживачів ТОВ “Київоблгаз збут” на інформаційній платформі оператора ГТС, з 05.02.2020 до 29.02.2020, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення

Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому, сторони мають внести зміни до договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжний строк.

26.02.2020 між сторонами було укладено додаткову угоду № ДУ-1/41АВ417-505-20, відповідно до якої сторони продовжили дію означеного договору до 31.03.2020, яка вступає в силу з дати її підписання уповноваженими представниками сторін та поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з березня 2020.

Копії вказаних вище договору та додаткової угоди наявні в матеріалах справи.

В обґрунтування поданого позову ТОВ “Київоблгаз збут” зазначило, що відповідно до умов договору поставки позивач поставив відповідачу у лютому-березні 2020 року природний газ загальною вартістю 112779,34 грн, а саме:

- 10959,5 куб. м. природного газу вартістю 89308,88 грн згідно акту приймання-передачі природного газу №КО380005927 від 29.02.2020;

- 3370,31 куб. м. природного газу вартістю 23470,46 грн згідно акту приймання-передачі природного газу №КО380007881 від 31.03.2020.

В підтвердження відповідних обставин позивачем надано суду копії вище наведених актів, скріплених підписами та печатками сторін.

Поряд з тим за доводами позивача, відповідач свої грошові зобов`язання за договором не виконав, кошти за отриманий газ не сплатив.

В підтвердження вказаних обставин позивачем надано копії підписаного сторонами акта звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 по 09.04.2020 за договором № 41АВ417-505-20 та довідки-розрахунку заборгованості за січень-квітень 2020 року.

З огляду наведеного, позивач просить стягнути з відповідача 112779,34 грн заборгованості за спожитий природний газ в лютому – березні 2020 року.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами .

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 165 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 173, 181, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативних приписів, вчинення сторонами дій, пов`язаних із передачею однією особою іншій у власність товару, підтвердженням чого є документи, які оформлюють рух товарно-матеріальних цінностей (видаткові накладні та довіреність), свідчить про виникнення між сторонами цивільно-правових відносин купівлі-продажу, незалежно від підстави виникнення у продавця (постачальника) обов`язку по передачі товару: будь-то - виконання умов двосторонньо підписаного договору, чи низка разових поставок, оформлених видатковими накладними та довіреностями на прийняття товару.

Зі змісту укладеного між сторонами договору поставки слідує, що сторонами погоджено загальний об`єм газу - 11 000 куб. м.

Так, з матеріалів справи вабчається, що:

- 10959,5 куб. м. природного газу вартістю 89308,88 грн згідно акту приймання-передачі природного газу № КО380005927 від 29.02.2020 позивач передав відповідачу в межах встановленого договором обсягу;

- 40,5 куб. м. природного газу вартістю 282,04 грн згідно акту приймання-передачі природного газу № КО380007881 від 31.03.2020 позивач передав відповідачу в межах встановленого договором обсягу;

- 3329,81 куб. м. природного газу вартістю 23188,42 грн згідно акту приймання-передачі природного газу № КО380007881 від 31.03.2020 позивач передав відповідачу понад встановлений договором обсяг.

З огляду наведеного суд дійшов висновку, що підписання сторонами, зокрема, акта приймання-передачі № КО380007881 від 31.03.2020 без будь-яких заперечень щодо кількості чи якості переданого газу свідчить про прийняття відповідачем відповідного об`єму газу, а отже і виникнення між сторонами відповідних майново-господарських зобов`язань як за укладеним між сторонами договором, так і на підставі означеного акта приймання-передачі природного газу, як первинного облікового документа, що фіксує найменування, кількість, ціну товару, тобто містить всі істотні умови договору, в частині поставки відповідачу 3329,81 куб. м. природного газу вартістю 23188,42 грн.

Відповідно до приписів ст. ст. 655, 692 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 4.2.3. договору остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 15 числа місяця, наступного за місяцем постачання.

Отже, підписання відповідачем у лютому-березні 2020 року актів приймання-передачі природного газу № КО380005927 та № КО380007881 породжує для відповідача обов`язок оплатити його вартість у повному обсязі, у такому порядку:

- 89308,88 грн вартості газу – до 15.04.2020 згідно умов договору;

- 282,04 грн вартості газу – до 15.04.2020 згідно умов договору;

- 23188,42 грн вартості газу - у порядку ст. 692 ЦК України, з моменту прийняття такого товару, а строк оплати газу є таким, що настав 01.04.2020.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки станом на день прийняття рішення відповідач вартість поставленого в лютому-березні 2020 року газу не оплатив, враховуючи арифметичну відповідність заявленої суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 112779,34 грн заборгованості підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань з оплати вартості поставленого газу позивач, просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 2357,46 грн пені, нарахованої:

з 16.03.2020 по 30.04.2020 на 89308,88 грн заборгованості;

з 16.04.2020 по 30.04.2020 на 23470,46 грн заборгованості.

Приписами ст. ст. 549, 551, 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, з огляду наведених положень законодавства, неустойка (пенею, штраф) може стягуватись виключно у випадку, коли основне зобов`язання прямо забезпечено відповідною неустойкою у чинному договорі (встановлено за згодою сторін) чи законом, а також якщо договором чи законом встановлено розмір відповідної штрафної санкції.

Пунктом 6.2.1. договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Як слідує з наданого позивачем розрахунку сум пені, відповідна штрафна санкція нарахована позивачем на заборгованість за газ, поставлений як в межах договору, так і поза межами відповідного правочину на підставі акта приймання-передачі.

Водночас відповідальність за порушення відповідачем обов`язку по сплаті вартості отриманого у позадоговірному порядку газу у вигляді пені та її розмір не передбачена нормами чинного законодавства.

З огляду наведеного суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача сум пені, нарахованої на заборгованість за газ, поставлений поза межами договору – на суму 23188,42 грн за період з 16.04.2020 по 30.04.2020, є безпідставною, а тому суд здійснював обрахунок заявленої до стягнення пені:

з 16.03.2020 по 30.04.2020 на 89308,88 грн боргу;

з 16.04.2020 по 30.04.2020 на 282,04 грн. боргу.

Оскільки арифметично вірний розмір заявленої до стягнення пені, обрахований судом в межах вказаних позивачем періодів з урахуванням законодавчих приписів та встановлених обставин справи, складає 2178,87 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача 2357,46 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 2178,87 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання, позивач просить суд стягнути з відповідача 366,60 грн 3% річних, нарахованих:

з 16.03.2020 по 30.04.2020 на 89308,88 грн заборгованості;

з 16.04.2020 по 30.04.2020 на 23470,46 грн боргу.

Відповідно до приписів ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду наведеного, оскільки арифметично вірний розмір заявлених до стягнення 3% річних, обрахований судом в межах вказаних позивачем періодів з урахуванням законодавчих приписів, складає 365,60 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача 366,60 грн 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 365,60 грн.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 598, 599, 612, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 181, 193 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Білоцерківського дитячого будинку-інтернату (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Турчанінова, буд. 27-А, ідентифікаційний код 03191578) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Київоблгаз збут” (04108, м. Київ, проспект Свободи, 2Г, літ. А, ідентифікаційний код 39592941) 112779 (сто дванадцять тисяч сімсот сімдесят дев`ять) грн 34 коп. заборгованості, 2178 (дві тисячі сімдесят вісім) грн 87 коп. пені, 365 (триста шістдесят п`ять) грн 60 коп. 3% річних та 2098 (дві тисячі дев`яносто вісім) 73 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 09.12.2020.

Суддя В.А. Ярема