Рішення № 93465633, 10.12.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.12.2020Справа № 910/10793/20За позовом Служби автомобільних доріг у Київській області

до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 754 485,82 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін: без виклику.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 754 485,82 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладених між позивачем та відповідачем договорів зберігання №№ 151-12 від 02.07.2012, 02 від 29.03.2013, 175-13 від 31.12.2013, б/н від 15.09.2014, останній не повернув позивачу переданих на зберігання матеріальних цінностей, у зв`язку з чим утворилася нестача у розмірі 754 485,82 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2020 позовну заяву залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10793/20 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 11-А, про що свідчить рекомендоване повідомлення від 12.08.2020 про вручення поштового відправлення (0105471498404), тому Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву та заперечень у разі їх наявності.

Правом на подання відзиву відповідач у визначений судом, п`ятнадцятиденний з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання суду відзиву на позов з доданням доказів, строк не скористався та заперечення на позов не подав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

між позивачем (поклажодавець) та відповідачем (зберігач) були укладені договору зберігання №№ 151-12 від 02.07.2012, 02 від 29.03.2013, 175-13 від 31.12.2013, б/н від 15.09.2014.

За умовами яких позивач передає, а відповідач приймає на відповідальне зберігання матеріали, вироби і конструкції від демонтажу при капітальних ремонтах автомобільних доріг.

Згідно умов п. 2.1.3 договорів зберігач забезпечує повне збереження майна, а після закінчення зберігання повертає поклажодавцю теж саме майно. Майно повинне бути повернене в тому самому стані, у якому воно було прийняте на зберігання, з урахуванням змін його природних властивостей.

На виконання умов вищевказаних договорів зберігання позивач передав відповідачу матеріальні цінності, що підтверджується підписаними двома сторонами актами передачі-приймання на зберігання товару від 02.07.2012, 29.03.2013, 31.12.2013, 15.09.2014.

На підставі наказу від 17.10.2019 позивачем проведена інвентаризація залишків товарно-матеріальних цінностей, за наслідками якої було виявлено нестачу матеріальних цінностей на суму 754 485,82 грн. Про зазначені факти було складено інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей від 01.11.2019, який підписано у т.ч. представниками відповідача.

Проте, станом на даний час повний розрахунок відповідачем не проведено, чим порушено умови спірного Договору.

За своєю правовою природою спірні договори, є договорами зберігання.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно вимог ст. 942 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Відповідно до ст. 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов`язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі. Тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченням свідків.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що один суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин зобов`язані вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Таким чином, відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Згідно вимог ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Враховуючи, що відповідач не забезпечив схоронності переданих йому на зберігання матеріальних цінностей вартістю 754 485,82 грн., то він зобов`язаний відшкодувати їх позивачу на вказану вартість.

Всупереч ст. 74 ГПК України доказів відшкодування відповідачем позивачу збитків у розмірі 754 485,82 грн. суду не подано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання з перерахування на користь позивача 754 485,82 грн. збитків, суд визнає обґрунтованими позовну вимогу про стягнення 754 485,82 грн. збитків.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Служби автомобільних доріг у Київській області задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (юридична адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-А; фактична адреса: 02121, м. Київ, вул. Світла, 3; ідентифікаційний код 33096517) на користь Служби автомобільних доріг у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-А; ідентифікаційний код 26345736) 754 485 (сімсот п`ятдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят п`ять) грн. 82 коп. збитків, 11317 (одинадцять тисяч триста сімнадцять) грн. 29 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.12.2020

Суддя І.І. Борисенко