Постанова № 93461568, 24.09.2020, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/808/17

Провадження № 2-а/675/4/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2020 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючої - судді Янішевської О. С., секретаря судового засідання Беліци М. О.,

з участю представника позивача адвоката Іванова А. Б.,

представника відповідача Марчука О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяславі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» про визнання протиправними рішень та бездіяльності суб`єкта владних повноважень,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» про визнання протиправними рішень та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, мотивуючи це наступним чином. ОСОБА_1 вказав, що відбуває покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)». Засуджений посилається на те, що він з 24 квітня 2017 року відмовився від прийняття їжі через зловживання, моральні тортури з боку працівників установи виконання покарань. ОСОБА_1 вказує, що 26 та 27 квітня 2017 року з 06 години неможливо було викликати медичного працівника для надання медичної допомоги. Позивач вважає, що рішення про ненадання йому медичної допомоги та бездіяльність, яка полягає у ненаданні йому медичної допомоги були протиправними. Позивач просив визнати вказані рішення і бездіяльність протиправною та прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод та інтересів людини у сфері публічно-правових відносин від порушень та посягань з боку суб`єктів владних повноважень.

Позивач ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Іванов А. Б. у судовому засіданні заявлені вимоги підтримали.

Представник відповідача Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» у судовому засіданні заявлені вимоги не визнав.

Вислухавши сторони, допитавши свідка, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані суду матеріали, суд знаходить, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За вимогами ч. 1 ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАC України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За вимогами п. 13-1 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати, зокрема, питання про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Частиною 9 ст. 539 КПК України визначено, що розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 13-1 частини першої статті 537 цього Кодексу, здійснюється в порядку адміністративного судочинства.

Права і обов`язки засуджених визначені ст. ст. 8, 9 КВК України.

Права і обов`язки засуджених до позбавлення волі визначені ст. 107 КВК України.

Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року № 2186/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433, які діяли станом на 26 та 27 квітня 2017 року, регулюють порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі. Ці Правила обов`язкові для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи.

ОСОБА_1 був обізнаний з вимогами КВК України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, що підтверджуються відповідною розпискою ОСОБА_1 від 11 червня 2016 року, копія якого додана до матеріалів справи.

ОСОБА_1 у судовому засіданні наполягав, що дії інспектора щодо нього були протиправними, не відповідали вимогам Конституції України та Європейської Конвенції прав людини та основоположних свобод. Позивач висловився, що Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань не відповідають вимогам Конституції України, необхідність при слідуванні тримати руки в положенні «за спиною» принижує честь та гідність засудженого, а тому не може застосовуватись, зокрема, до ОСОБА_1 . Відтак позивач вважає, що постанова начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення за відмову при слідуванні тримати руки в положенні «за спиною» є незаконною і підлягає скасуванню.

Аналогічну позицію позивач висловив і у власноручних письмових поясненнях, наданих з приводу події 26 червня 2017 року, копія яких додана до матеріалів справи.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 107 КВК України засуджені зобов`язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами.

Відповідно до вимог п. 3 р. ХХVІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року № 2186/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433, порядок лікувально-профілактичної і санітарно-протиепідемічної роботи в місцях позбавлення волі визначається Основами законодавства України про охорону здоров`я. В установах виконання покарань здійснюються:

клінічне обстеження та нагляд за засудженими з метою оцінки стану здоров`я, при виявленні хвороб - надання медичної допомоги та встановлення працездатності;

амбулаторне, стаціонарне і спеціалізоване лікування в закладах охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України.

Особи, які прибувають до установ виконання покарань, підлягають обов`язковому медичному обстеженню. Результати обстеження, які містять дані психічного та соматичного стану, лабораторних аналізів реєструються в медичних картах засуджених.

Надання медичної допомоги засудженим закладами охорони здоров`я здійснюється відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767. Засуджені мають право звертатися за лікарськими консультаціями та лікуванням до закладів охорони здоров`я, що надають платні медичні послуги. Оплата таких послуг і придбання необхідних лікарських засобів здійснюються засудженими або їхніми родичами за рахунок власних коштів. Консультації і лікування у таких випадках проводяться в медичних частинах за місцем відбування покарання під наглядом персоналу медичних частин установ виконання покарань. За потреби їм надається екстрена медична допомога в закладах охорони здоров`я. Засуджені, які відбувають покарання в дільницях соціальної реабілітації, за рекомендацією лікаря та постановою про направлення засудженого на лікування до медичної частини виправної колонії проходять лікування в медичній частині виправної колонії, а засуджені, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, для проходження стаціонарного лікування за постановою про направлення засудженого на лікування до закладу охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України направляються до закладу охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України.

Відповідно до пп. 4.1, 4.2, 4.13, 4.14 Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767, амбулаторний прийом засуджених здійснюється лікарем у медичній частині щодня у години, визначені наказом начальника УВП. Для кожного відділення, зміни чи декількох відділень визначається час амбулаторного прийому. Засуджені особисто записуються у журналі попереднього запису на амбулаторний прийом, форма якого наведена в додатку 5 до цього Порядку (далі - Журнал попереднього запису), який ведеться у кожному відділенні УВП та зберігається у начальника відділення соціально-психологічної служби. Перед початком амбулаторного прийому Журнал попереднього запису передається до медичної частини. Прийом без попереднього запису в Журналі попереднього запису проводиться за рішенням лікаря. Засуджені у приміщеннях камерного типу, медичний працівник разом з інспектором служби охорони, нагляду і безпеки щодня перевіряє загальний стан здоров`я засуджених під час обходу камер. У разі звернення засудженого зі скаргами на стан здоров`я медичний працівник робить відповідні призначення або записує засуджених на амбулаторний прийом. У режимних корпусах амбулаторний прийом здійснює лікар у спеціально обладнаних та відповідно оснащених приміщеннях за попереднім записом, зробленим медичним працівником, а в разі відсутності медичного працівника - інспектором служби охорони, нагляду і безпеки. Про засуджених, які потребують екстреної медичної допомоги, інспектори служби охорони, нагляду і безпеки негайно повідомляють медичну частину УВП. Засудженим, які перебувають у приміщеннях камерного типу, дисциплінарних ізоляторах, амбулаторна медична допомога надається на місці медичним працівником під час щоденної перевірки загального стану здоров`я засуджених. У випадках, коли є загроза здоров`ю або життю засудженого, який тримається у зазначених приміщеннях, медичний працівник негайно у письмовому вигляді інформує про це начальника УВП, який дає дозвіл на переміщення такого засудженого до медичної частини. Медичним працівникам забороняється перебувати в приміщеннях камерного типу, дисциплінарних ізоляторах без супроводження персоналу служби охорони, нагляду і безпеки.

Питання визнання законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень може бути оскаржене в судовому порядку. Водночас, Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року № 2186/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433, які діяли станом на 26 та 27 квітня 2017 року не визнані в судовому порядку незаконними чи такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.

З огляду на викладене, вказані Правила були чинними та обов`язковими до виконання на всій території України до 14 вересня 2018 року, тобто до набрання чинності Наказом Міністерства юстиції України 28 серпня 2018 року № 2822/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2018 року за № 1011/32463 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства юстиції України від 29 грудня 2014 року № 2186/5».

Допитаний в ході судового розгляду справи в якості свідка начальник медичної частини Замкової виправної колонії № 58 ОСОБА_2 суду показав, що 24, 25, 26, 27 квітня 2017 року медичні працівники відвідували ОК, ДІЗО, ПКТ та карцер, під час відвідування кожного дня проводився огляд засудженого ОСОБА_1 , що підтверджується відповідними записами у журналі відвідувань медичними працівниками ОК, ДІЗО, ПКТ та карцеру № 6577. У разі необхідності надання невідкладної допомоги засудженим, які перебувають в ОК, ДІЗО, ПКТ та карцері, через чергового викликається фельдшер з медичної частини. Саме фельдшер надає невідкладну первісну медичну допомогу, а в подальшому лікар призначає лікування. Про надання медичної допомоги черговим фельдшером, проведення фельдшером маніпуляцій, введення ін`єкцій вносяться записи до відповідних журналів.

Покази свідка не були спростовані доказами, дослідженими в ході судового розгляду.

ОСОБА_1 повідомив, що ним було подано заяву про вчинення службовими особами державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)», зокрема, ОСОБА_2 кримінальних правопорушень щодо ОСОБА_1 .

Згідно відповіді т. в. о. начальника СВ Ізяславського ВП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області № 6002/106/02/2020 від 23 вересня 2020 року відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно ОСОБА_2 за заявою ОСОБА_1 не вносились, підозра ОСОБА_2 не оголошувалась.

Факти прийняття службовими особами державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» рішення про ненадання ОСОБА_1 медичної допомоги та вчинення бездіяльності, яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 медичної допомоги в ході судового розгляду підтвердження не знайшли.

Крім того, ОСОБА_1 просив суд прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод та інтересів людини у сфері публічно-правових відносин від порушень та посягань з боку суб`єктів владних повноважень, однак в ході судового розгляду не вказав, рішень дій чи бездіяльності якої саме службової особи або органу це стосується, дотримання яких саме прав, свобод та інтересів людини у сфері публічно-правових відносин це стосується, від яких саме посягань підлягають захисту права, свободи та інтереси якої саме людини. Позивач не навів жодних доводів на підтримання позову у цій частині та не надав суду жодних доказів на підтвердження своїх доводів.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6-11, 19-20, 31, 122, 241-246, 250, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер невідомий, місце знаходження Державна установа «Замкова виправна колонія (№ 58)» м. Ізяслав Хмельницької області, вул. Гагаріна, 2) до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» (місце знаходження: 30300 м. Ізяслав Хмельницької області, вул. Гагаріна, 2, код ЄДРПОУ 08564771) про визнання протиправними рішень та бездіяльності суб`єкта владних повноважень відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01 жовтня 2020 року.

Суддя: О. С. Янішевська