Постанова № 93459945, 10.12.2020, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/7746/20 Провадження № 3/591/2660/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2020 року м. Суми

Суддя Зарічного районного суду м. Суми Клімашевська І.В., за участю секретаря- Гонтаренко О.Б., особи, що притягається до адміністративної відповідальності- ОСОБА_1 , прокурора- Чухно А.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління стратегічних розслідувань в Сумській області НП України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , місце роботи- ДП «Сумський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»,-

за ч.1,2 ст. 172-7 КУпАП -

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколів про адміністративне правопорушення від 30 листопада 2020 року №369/2020, №367/2020, №371/2020, ОСОБА_1 , будучи виконуючим обов`язки генерального директора ДП «Сумський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» та відповідно до п.п. «а» п.2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, в порушення вимог п. 2 ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» не повідомив у встановленому законом порядку Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про наявний у нього реальний конфлікт інтересів під час видання: Наказу від 30.09.2020 №49 «Про преміювання працівників», Наказу від 31.08.2020 №40 «Про преміювання працівників», Наказу від 31.07.2020 №35 «Про преміювання працівників», якими преміював самого себе, чим вчинив адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, відповідальність за які передбачена ч.1 ст. 172-7 КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколів про адміністративне правопорушення від 30 листопада 2020 року №368/2020, №372/2020, №370/2020, ОСОБА_1 , будучи виконуючим обов`язки генерального директора ДП «Сумський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» та відповідно до п.п. «а» п.2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, в порушення вимог п. 3 ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» вчинив дії: особисто підписавши та затвердивши довідки-подання щодо преміювання за липень 2020 року, серпень 2020 року та вересень 2020 року, а також - особисто прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме: під час видання Наказу від 30.09.2020 №49 «Про преміювання працівників» преміював самого себе на суму 14097,60 грн., видаючи Наказ від 31.08.2020 №40 «Про преміювання працівників» преміював самого себе на суму 7048,80 грн., під час видання Наказу від 31.07.2020 №35 «Про преміювання працівників», преміював самого себе на себе 7048,80 грн., чим вчинив адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, відповідальність за які передбачена ч.2 ст. 172-7 КУпАП.

Постановою Зарічного районного суду від 03 грудня 2020 року вказані протоколи було об`єднано.

ОСОБА_1 в усних та письмових поясненнях свою вину у вчиненні вказаних правопорушень не визнав у повному обсязі, оскільки, на його переконання, він не вчиняв дій та не приймав ніяких рішень в умовах реального конфлікту інтересів, а тому не повинен був повідомляти Міністерство. Також наполягав на тому, що підписання наказу про преміювання усіх працівників підприємства, згідно Статуту підприємства та Положення про преміювання, є його обов`язком, а не дискреційним повноваженням.

Прокурор в судовому засіданні зазначив про те, що додані до складених протоколів матеріали підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП, тому просив притягнути його до адміністративної відповідальності та накласти на нього стягнення з урахуванням положень ст.36 КУпАП у виді штрафу розміром 3400 грн.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Ч.1 ст.172-7 КУпАП передбачена відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів; ч.2 ст.172-7 КУпАП - за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Згідно з примітками до вказаної статті, суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції"; під реальним конфліктом інтересів у цій статті слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон) правопорушення, пов`язане з корупцією, є діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

При цьому, відповідно до ст.1 цього Закону в частині визначення понять, реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовиим чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Згідно зі статтею 28 Закону, особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Підпунктом "а" п. 2 ч. 1 ст.3 Закону до кола цих осіб віднесено посадових осіб державних підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Наказу №53 від 09.11.2005 року ОСОБА_1 призначено на посаду заступника Генерального директора з метрології та наукової діяльності ДП «Сумистандартметрології», а Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №109-п від 16.06.2020 року на останнього покладено виконання обов`язків генерального директора зазначеного державного підприємства.

Таким чином, відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону ОСОБА_1 є особою, на яку поширюються вимоги та обмеження, встановлені цим законом.

А, згідно з ч.1 ст. 28 Закону ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюються зобов`язання щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , як виконуючий обов`язки генерального директора ДП «Сумистандартметрології», у липні, серпні та вересні 2020 року особисто підписував та затверджував довідки-подання щодо преміювання самого себе у вказані місяці. І на підставі цих довідок-подань приймав рішення, якими преміював самого себе у розмірі 30% посадового окладу, а саме: Наказ від 30.09.2020 №49 «Про преміювання працівників», Наказ від 31.08.2020 №40 «Про преміювання працівників», Наказ від 31.07.2020 №35 «Про преміювання працівників».

Оскільки преміювання працівників зазначеного державного підприємства, у тому числі і ОСОБА_1 , не є обов`язковою складовою оплати праці та відповідно до Положення про преміювання працівників ДП «Сумистандартметрології» є методом: забезпечення виконання планових показників, стимулювання до високих кінцевих результатів обсягів виробництва; підвищення зацікавленості виконавців в рості ефективності та продуктивності праці; матеріального заохочення працівників за відповідальність, ініціативу, творчість, багаторічну плідну працю та високі досягнення в роботі, активну участь у громадському житті підприємства; економії усіх видів матеріальних, трудових і фінансових ресурсів та залежить від особистого вкладу кожного працівника в загальні результати діяльності підприємства,- то під час прийняття рішень про преміювання себе у ОСОБА_1 виник реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом (можливістю отримати матеріальне заохочення) та повноваженнями, які дають можливість впливати на вчинення дій (підготовка довідок-подань з їх підписанням і затвердженням) під час виконання повноважень (суб`єкт наділений повноваженнями готувати ці довідки-подання щодо встановлення собі премії), що впливає на неупередженість та об`єктивність прийняття рішення.

Тобто, видача наказів про надання премії не входить у систему оплати праці та носить індивідуальний характер, який спрямований на задоволення матеріальної вигоди ОСОБА_1 ; преміювання самого себе і є приватним інтересом ОСОБА_1 , який об`єктивно суперечив його службовим повноваженням, про що відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» він був зобов`язаний повідомити у встановленому законом порядку Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Однак, відповідно до листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 55-18/65095-03 від 28.10.2020 року ОСОБА_1 про наявність у нього конфлікту інтересів Міністерство не повідомляв.

Водночас, видача наказів ОСОБА_1 про преміювання самого себе є вчиненням дій в умовах реального конфлікту інтересів.

Таким чином, вищезазначені обставини, встановлені в судовому засіданні, вказують на те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП.

Не визнання ОСОБА_1 своєї вини та його посилання в усних та письмових поясненнях на те, що преміювання усіх працюючих працівників підприємства здійснювалось відповідно до Положення про преміювання, а також, що у виданих ним Наказах про преміювання йдеться про усіх працівників і конкретно не зазначається про те, що ОСОБА_1 видає премію самому собі, є непереконливим та не спростовує встановлених судом фактів наявності у нього конфлікту інтересів і не повідомлення про такий конфлікт відповідного Міністерства, а також – прийняття рішення в умовах такого конфлікту.

Крім того, не відповідають дійсності, а також положенням Закону, Статуту і Положенню про преміювання твердження ОСОБА_1 про те, що прийняття рішень про преміювання це не дискреційні його повноваження, а обов`язок як виконуючого обов`язки генерального директора, оскільки, як зазначалось вище, преміювання працівників зазначеного державного підприємства, у тому числі і ОСОБА_1 , не є обов`язковою складовою оплати праці, а є стимулюючими виплатами, які носять індивідуальний характер.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

В даному випадку, враховуючи характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, вважаю за необхідне застосувати до правопорушника стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з правопорушника необхідно стягнути судовий збір у сумі 420,40 грн.

Керуючись ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», ст. 36, ст. 40-1, ч.1,2 ст. 172-7, ст. 283, ст. 284 КУпАП суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-7 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 1700 грн.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-7 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 3400 грн.

На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП, накласти на ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 3400 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 420,40 гривень (р/р UA908999980313111256000026001; отримувач – ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ- 37993783; банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), найменування коду класифікації доходів бюджету – Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України).

У відповідності із ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня отримання копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається в порядку примусового виконання та з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом 10-денного строку до Сумського Апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми.

Суддя І.В. Клімашевська