Ухвала суду № 93459177, 10.12.2020, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/1722/20

Провадж.№ 2-з/481/15/2020

У Х В А Л А

іменем УКРАЇНИ

"10" грудня 2020 р. Новобузький районний суд Миколаївської області у складі судді Уманської О.В., розглянувши матеріали клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Самойленку С.М. вчиняти нотаріальні дії по видачі свідоцтв про право на спадщину,

Встановив :

09.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Вільнозапорізька сільська рада Новобузького району, про встановлення факту родинних відносин та визнання заповіту недійсним.

Разом з позовом позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Самойленку С.М. вчиняти нотаріальні дії по видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітами, що посвідчені Вільнозапорізькою сільською радою за реєстровим №12 від 07.06.2019 року та №22 від 03.06.2020 року.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 . Позивач являється онуком спадкодавцю та являється спадкоємцем першої черги, оскільки їх батько помер ще до смерті спадкодавця ОСОБА_5 . З довідки Вільнозапорізької сільської ради останньому стало відомо про наявність заповітів від ім`я спадкодавця, що посвідчені Вільнозапорізькою сільською радою за реєстровим номером №12 від 07.06.2019 року та №22 від 03.06.2020 року. Зазначена інформація підтверджена також і приватним нотаріусом Самойленко С.М. яким видано інформаційну довідку та повідомлено що заповіти складено не на корить позивача чи третіх осіб за позовною заявою. Позивач вважає зазначені заповіти недійсними, оскільки останні не відповідають за формою вимогам закону та волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. В зв`язку з вищевикладеним позивачем подано до суду позов про визнання недійсними заповітів спадкодавця ОСОБА_5 , що посвідчені Вільнозапорізькою сільською радою за реєстровим номером №12 від 07.06.2019 року та №22 від 03.06.2020 року.

Вказав, що шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті спадкодавця спливає 10 грудня 2020 року, тому у нотаріуса є можливість видати відповідачу свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 .

Зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у випадку задоволення позову, оскільки ще до вирішення цієї справи відповідач отримає свідоцтво про право на спадщину та зможе розпорядитися спадковим майном на власний розсуд. Будь-які інші заходи окрім вищезазначеного не зможуть запобігти відчуженню відповідачем спадковим майном.

Просив заборонити приватному нотаріусу Самойленку С.М. вчиняти нотаріальні дії по видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітами що посвідчені Вільнозапорізькою сільською радою за реєстровим номером №12 від 07.06.2019 року та №22 від 03.06.2020 року.

Заяву розглянуто згідно з ч.1 ст. 153 ЦПК України, без повідомлення учасників процесу.

Розглянувши матеріали поданої заяви, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 13Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Пунктом 2 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 останній звернувся з позовом до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Вільнозапорізька сільська рада Новобузького району, про встановлення факту родинних відносин та визнання заповіту недійсним.

Таким чином спір між сторонами виник у зв`язку з оформленням спадкових прав на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 .

Відповідач вчасно звернувся до приватного нотаріуса Новобузького районного нотаріального округу Миколаївської області з заявою про прийняття спадщини за заповітом та приватним нотаріусом було відкрито спадкову справу.

Отже, предметом даного позову є спадкові справа сторін по справі.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована позивачем тим, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки відповідач має намір отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно та розпорядитися ним на власний розсуд.

Разом з тим саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створять перешкоди до виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того матеріали справи не містять відомостей про звернення самого позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 в строк визначений законом, тому суд позбавлений можливості встановити, чи дійсно в разі задоволення позовних вимог позивач зможе реалізувати своє право.

Частиною 4 статті 42 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Згідно з пунктом 3 глави 2 розділу І та пунктом 4.13 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Тобто, питання про зупинення нотаріальної дії може бути вирішено нотаріусом самостійно за наявності даних про пред`явлення позову до суду.

Отже, відсутні правові підстави для забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом заборони приватному нотаріусу Самойленку С.М. вчиняти нотаріальні дії по видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітами, що посвідчені Вільнозапорізькою сільською радою за реєстровим №12 від 07.06.2019 року та №22 від 03.06.2020 року. Оскільки позивач не позбавлений права звернутись до нотаріальної контори із відповідною заявою про зупинення вчинення нотаріальної дії.

Позивач ОСОБА_1 не позбавлений права у подальшому, в разі визнання судом вищезазначеного заповіту у цій справі недійсним, окремо від цієї справи заявляти позовні вимоги до особи, на користь якої складений заповіт, вже про визнання за ним права власності в порядку спадкування після смерті баби на спірне спадкове майно.

Вказане позбавляє суд можливості дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а невжиття заходів забезпечення позову у заявлений позивачем спосіб може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст.150,153, 260 ЦПК України, суд

Постановив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Дата складення ухвали 10.12.2020 року.

Суддя