Рішення № 93458891, 09.12.2020, Приморський районний суд м. Одеси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року м. Одеса Справа № 522/13937/20

Провадження № 2/522/5855/20

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Кузнецової В.В.

за участю секретаря судового засідання – Довгань Ж.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (м.Дніпро, вул. Автотранспортна, 2, оф. 205) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитом,-

ВСТАНОВИВ:

21.08.2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, відповідно до якого просить суд стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» (ЄДРПОУ% 40696815, адреса: м.Дніпро, вул. Автотранспортна, 2, оф. 205) заборгованість за кредитним договором №487/1-10 від 17.12.2010 року у розмірі 78 689,82 грн., яка складається з: суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з січня 2016 року по червень 2020 року в сумі 59 557,86 грн. та трьох процентів річних від простроченої суми за період з 01.01.2016 року по 30.06.2020 року у розмірі 19 131,96 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн.

В подальшому, позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» (ЄДРПОУ% 40696815, адреса: м.Дніпро, вул. Автотранспортна, 2, оф. 205) заборгованість за кредитним договором №487/1-10 від 17.12.2010 року у розмірі 41 824,56 грн. (сорок одну тисячу вісімсот двадцять чотири грн. 56 коп.), яка складається з: суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з вересня 2017 року по червень 2020 року в сумі 29 778,93 грн. та трьох процентів річних від простроченої суми за період з 01.09.2017 року по 30.06.2020 року у розмірі 12 045,63 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2015 року по справі№ 522/6561/15-ц задоволено позов АБ «ПОРТО-ФРАНКО» до ОСОБА_1 , та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Порто-Франко» заборгованість за Кредитним договором №487/1-10 від 17.12.2010 у розмірі 141 804 гривні 42 копійки. 17 травня 2016 року на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2015 року, судом було видано виконавчий лист.

15 січня 2016 року до Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було подано заяву від 11.01.2016 року про примусове виконання виконавчого листа відносно ОСОБА_1 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2019 року по справі № 522/6561/15-ц замінено сторону (стягувана) виконавчого провадження по виконанню рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.07.2015 року по справі №522/6561/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку «Порто-Франко» заборгованість за Кредитним договором №487/1-10 від 17.12.2010 року у розмірі 141 804,42 грн., ТОВ «ІН- ФАКТОР» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП».

У зв`язку з подальшим невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитом, кредитором були нараховані фінансові санкції передбачені статтею 625 ЦК України за прострочення сплати заборгованості. За викладених обставин звернулись до суду з дійсним позовом.

02.09.2020 року надійшла відповідь щодо місця реєстрації відповідача.

Ухвалою суду від 07.09.2020 року було відкрите провадження по даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 13.10.2020 року.

13.10.2020 року, у зв`язку із знаходженням судді Кузнецової В.В. на лікарняному судове засідання відкладене на 24.11.2012 року.

24.11.2020 року судове засідання відкладено на 09.12.2020 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав та просив застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.12.2010 року між АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 487/1/10, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу грошові кошти у сумі 85000 грн. у тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, строковості, платності в строк до 14.12.2012 року із сплатою 25% річних за користування кредитом.

14.12.2012 року між Банком та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, відповідно до умов якої було змінено строк повернення кредитних коштів на «16.12.2014 року» та п. 4.2.4, 4.2.7, 5.1.3, 5.1.9, 5.1.10, 5.1.11 Кредитного договору.

01.07.2013 року між Банком та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 2 до Кредитного договору, згідно положень якої змінено розмір відсоткової ставки на 12% річних.

У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, АБ «ПОРТО-ФРАНКО» звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою про стягнення з Позичальника заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2015 року по справі № 522/6561/15-ц задоволено позов АБ «ПОРТО-ФРАНКО» та стягнуто з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Порто-Франко» заборгованість за Кредитним договором №487/1-10 від 17.12.2010 у розмірі 141 804 гривні 42 копійки.

16 березня 2016 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерним Банком «ПОРТО-ФРАНКО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ФІНАНС» був укладений договір про відступлення права вимоги, у тому числі за Кредитним договором № 487/1-10 від 17.12.2010 року, укладеним з ОСОБА_1 .

22 серпня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІН-ФАКТОР» був укладений Договір про відступлення права вимоги, шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за Кредитним договором № 487/1-10 від 17.12.2010 року, укладеним з ОСОБА_1 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.11.2016 року замінено стягувана у виконавчому провадженні ПАТ АБ «Порто-Франко» на стягувача ТОВ «ІН-ФАКТОР».

26.12.2017 року між ТОВ «ІН-ФАКТОР» та ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» було укладено договір про відступлення прав вимоги, в тому числі за Кредитним договором № 487/1-10 від 17.12.2010 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2019 року по справі № 522/6561/15-ц замінено сторону (стягувана) виконавчого провадження по виконанню рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.07.2015 року по справі №522/6561/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку «Порто-Франко» заборгованість за Кредитним договором №487/1-10 від 17.12.2010 року у розмірі 141 804,42 грн., ТОВ «ІН-ФАКТОР» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП».

Згідно частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1ст.509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 1ст.598ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Частиною 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Враховуючи, що рішення суду є обов`язковим, зокрема, й для відповідача, та з огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання з виплати суми заборгованості, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Таким чином стягнення коштів, втрачених внаслідок інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитом, кредитором були нараховані фінансові санкції передбачені статтею 625 ЦК України

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2015 році зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання.

Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу.

Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

Таким чином, помилковим є твердження відповідача про те, що перебіг позовної давності щодо вимог про стягнення коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, у позивача почався з 01.04.2015 року, оскільки невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Отже, вбачається, що відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з вересня 2017 року по червень 2020 року в сумі 29 778,93 грн. та трьох процентів річних від простроченої суми за період з 01.09.2017 року по 30.06.2020 року у розмірі 12 045,63 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн.

Доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості відповідачем за вищевказаним договором суду не надано, як і не надано доказів виконання належним чином та у встановлені строки зобов`язань за вказаним договором.

Стаття 76 ЦПК України визначає що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 81 ЦПК України визначає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить висновку, що відповідачем порушені вимоги кредитного договору, що спричинило виникнення заборгованості перед позивачем, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі ч. 1 ст. 141 та п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України з відповідача також підлягає стягненню на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2102,00 гривень у зв`язку з їх документальним підтвердженням.

Керуючись ст. ст. 76, 77, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (м.Дніпро, вул. Автотранспортна, 2, оф. 205) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитом - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» (ЄДРПОУ% 40696815, адреса: м.Дніпро, вул. Автотранспортна, 2, оф. 205) заборгованість за кредитним договором №487/1-10 від 17.12.2010 року у розмірі 41 824,56 грн. (сорок одну тисячу вісімсот двадцять чотири грн. 56 коп.), яка складається з: суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з вересня 2017 року по червень 2020 року в сумі 29 778,93 грн. та трьох процентів річних від простроченої суми за період з 01.09.2017 року по 30.06.2020 року у розмірі 12 045,63 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн. (дві тисячі сто дві грн.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 10.12.2020 року.

Суддя В.В. Кузнецова