Вирок № 93458270, 10.12.2020, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2987/20

Номер провадження1-кп/473/321/2020

ЄРДР № 12020155190000090

Категорія: ч.1 ст.125 КК України

ВИРОК

іменем України

"10" грудня 2020 р. місто Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Дробинського О.Е.,

за участю секретаря судового засідання Данилевич Т.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Вознесенськ Миколаївської області, громадянина України, освіта середня технічна, не працює, сімейний стан – неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:

1. 16.10.2020 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області за ч.1 ст.125 КК України до 60 годин громадських робіт,

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

Учасники процесу:

прокурор Фікс В.О.,

потерпілий /цивільний позивач/ ОСОБА_2 ,

цивільний позивач Комунальне підприємство «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» Вознесенської міської ради, код ЄДРПОУ 01998443,

представник цивільного позивача Комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» Вознесенської міської ради, код ЄДРПОУ 01998443, ОСОБА_3 ,

захисник – адвокат Шоломон О.В.,

обвинувачений /цивільний відповідач/ ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

01 серпня 2020 року близько 16 години 30 хвилин в місті Вознесенську Миколаївської області обвинувачений ОСОБА_4 прийшов до місця мешкання своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , а саме до гуртожитку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Перебуваючи за вищевказаною адресою, в коридорі загального користування №1, обвинувачений ОСОБА_4 відчинив двері, що ведуть до коридору загального користування №2, де розташовані житлові кімнати № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , №19 та №20. Під час перебування в коридорі загального користування №2, між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_2 , який співмешкає з колишньою дружиною обвинуваченого ОСОБА_4 – ОСОБА_5 , на підґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин виник конфлікт, в ході якого у обвинуваченого ОСОБА_4 виник умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 .

Реалізуючи свій умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 та усвідомлюючи суспільно – небезпечний характер своїх дій, обвинувачений ОСОБА_4 наніс кілька ударів кулаком своєї правої руки в область лівого плеча потерпілого ОСОБА_2 , чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді садна в ділянці лівої верхньої кінцівки, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_4 .

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 вину не визнав. Цивільні позови потерпілого ОСОБА_2 та Комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» Вознесенської міської ради не визнав. В судовому засіданні пояснив, що дійсно 01 серпня 2020 року між 16 та 17 годинами прийшов до місця помешкання своєї колишньої дружини ОСОБА_6 , з метою поспілкуватися щодо її співмешканця потерпілого ОСОБА_2 , але при цьому він не бив потерпілого ОСОБА_2 і ніяких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 він не спричиняв.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що 01 серпня 2020 року між 16 та 17 годинами, до його житлової кімнати в гуртожитку, де він мешкає з колишньою дружиною обвинуваченого ОСОБА_4 – ОСОБА_5 , увірвався обвинувачений ОСОБА_4 . При цьому ОСОБА_4 став кулаками наносити удари в голову своєї колишньої дружини ОСОБА_5 та при цьому нецензурно висловлювався на її адресу. Він /тобто потерпілий ОСОБА_2 / та ОСОБА_5 виштовхали обвинуваченого ОСОБА_4 в коридор загального користування в гуртожитку, де обвинувачений ОСОБА_4 наніс йому /тобто потерпілому ОСОБА_2 / кілька ударів кулаком правої руки в область лівого плеча, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді садна в ділянці лівої верхньої кінцівки. Коли він /тобто потерпілий ОСОБА_2 / та ОСОБА_5 закрилися в кімнаті гуртожитка, обвинувачений ОСОБА_4 , який залишився в коридорі гуртожитку, стукав ногами в двері кімнати, в зв`язку з чим ОСОБА_5 викликала працівників поліції. В зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_4 його побив, він більше двох тижнів знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» Вознесенської міської ради.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що 01 серпня 2020 року між 16 та 17 годинами, до житлової кімнати в гуртожитку, де вона мешкає із співмешканцем потерпілим ОСОБА_2 , увірвався її колишній чоловік, обвинувачений ОСОБА_4 . При цьому її колишній чоловік ОСОБА_4 став наносити їй удари в голову кулаками рук і при цьому нецензурно висловлювався на її адресу. Вона та потерпілий ОСОБА_2 виштовхали обвинуваченого ОСОБА_4 в коридор загального користування в гуртожитку. Знаходячись в коридорі загального користування, перед дверми до житлової кімнати, де вона мешкає з потерпілим ОСОБА_2 , обвинувачений ОСОБА_4 наніс потерпілому ОСОБА_2 кілька ударів кулаком правої руки в область лівого плеча та в голову. Коли вона та потерпілий ОСОБА_2 закрилися в кімнаті гуртожитка, обвинувачений ОСОБА_4 , який залишився в коридорі гуртожитку, почав стукати ногами в двері кімнати, в зв`язку з чим вона викликала працівників поліції.

Підстав для сумнівів в показаннях потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_5 у суда немає, так як дані показання суд знаходить достовірними та логічними, які підтверджені за допомогою інших доказів, які суд знаходить належними, необхідними та достатніми, які були досліджені судом в судовому засіданні.

Висновком судової медичної експертизи №345 від 28 серпня 2020 року, відповідно до якого, на основі даних судово – медичного дослідження медичної карти стаціонарного хворого на ім`я потерпілого ОСОБА_2 1975 року народження, виявлено садна в ділянці лівої верхньої кінцівки. Садна виникли до госпіталізації в лікарню, куди потерпілий ОСОБА_2 поступив 01 серпня 2020 року о 18 годин 42 хвилин. Згідно наказу №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, пункту 2.3.5 садна відносяться до легких тілесних ушкоджень. На тілесних ушкодженнях не відобразилась поверхня травмуючого предмету /предметів/, не виключається вірогідність утворення саден від удару /ударів/ руками, ногами чи іншими предметами. Не виключається вірогідність утворення саден внаслідок падіння з положення стоячи та ударі об тверду поверхню. /а.к.п. 47 – 49/.

Суд знаходить вірним висновок судової медичної експертизи №345 від 28 серпня 2020 року, відповідно до якого не виключається вірогідність утворення саден у потерпілого ОСОБА_2 від ударів руками, що повністю підтверджено показаннями потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_5 , при допиті їх в судовому засіданні у даному кримінальному провадженні. Даний доказ за кримінальним провадженням, суд знаходить належним, так як висновок судової медичної експертизи №345 від 28 серпня 2020 року, прямо підтверджує існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному процесі, має значення для кримінального провадження, є достовірним та допустимим, так як він отриманий в порядку, встановленому КПК України.

Мотиви неврахування судом окремих доказів.

Суд визнає недопустимим доказом за кримінальним провадженням протокол проведення слідчого експерименту від 28 серпня 2020 року з фототаблицею до нього, в місті Вознесенську Миколаївської області, який був проведений дізнавачем Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області з участю потерпілого ОСОБА_2 , під час якого потерпілим ОСОБА_2 , були відтворені обставини вчинення кримінального проступку, який мав місце 01 серпня 2020 року близько 16 години 30 хвилин в місті Вознесенську Миколаївської області, коли обвинувачений ОСОБА_4 в приміщенні гуртожитку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , умисно спричинив йому легкі тілесні ушкодження. /а.к.п. 50 – 56/.

Відповідно до ч.1 ст.240 КПК України, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, тільки слідчий, або прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Відповідно до ч.6 ст.240 КПК України, про проведення слідчого експерименту тільки слідчий, або прокурор складає протокол згідно з вимогами КПК України.

Суд також визнає недопустимим доказом за кримінальним провадженням протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 31 серпня 2020 року /а.к.п. 57/ з участю свідка ОСОБА_7 , так як дізнання за даним протоколом з участю свідка ОСОБА_7 проведено з порушенням вимог ч.1 ст. 228 КПК України, відповідно до якої перед тим, як пред`явити особу для впізнання, тільки слідчий, або прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи. Дані вимоги ч.1 ст.228 КПК України органом дізнання при пред`явленні особи для впізнання за фотознімками не були виконані із свідком ОСОБА_7 .

Але, аналіз та оцінка приведених в сукупності допустимих доказів, приводить суд до переконання доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_4 в межах обвинувачення за обвинувальним актом, затвердженим 02 вересня 2020 року прокурором Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області Фікс В.О. за даним кримінальним провадженням. /а.к.п. 1 – 3/.

Спростування позиції обвинуваченого ОСОБА_4 в частині невизнання вини у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 не визнав свою вину в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 , факт яких мав місце 01 серпня 2020 року близько 16 години 30 хвилин в місті Вознесенську Миколаївської області, коли обвинувачений ОСОБА_4 в приміщенні гуртожитку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , умисно спричинив потерпілому ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження.

Суд критично оцінює позицію обвинуваченого ОСОБА_4 , щодо відсутності його вини у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_4 в цій частині не може бути прийнята судом для обгрунтування вироку за кримінальним провадженням. Не визнання в судовому засіданні своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд вважає спробою обвинуваченого ОСОБА_4 уникнути кримінальної відповідальності за вчинений ним кримінальний проступок, в зв`язку з відсутністю у обвинуваченого ОСОБА_4 критичного аналізу своїх умисних дій, небажанням визнати неправомірність своїх умисних дій, при вчиненні кримінального проступку, пов`язаного з умисним спричиненням легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 .

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приходить до переконання, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального проступку є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».

Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» /рішення від 18 червня 2015 року, заява №10705/12/ ЄСПЛ визначив, що суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Отже, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, пов`язаного з умисним спричиненням легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 , за обставин встановлених судом, повністю доведена і підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які відповідають вимогам, передбаченим ст. ст. 85 – 87 КПК України, перевірених та оцінених у їх сукупності безпосередньо судом.

Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_4 .

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_4 за фактом спричинення легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 , суд кваліфікує за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 .

Обставин, які б відповідно до ст. 66 КК України пом`якшували покарання обвинуваченому, а також обставин, які б відповідно до ст. 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд.

При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд виходить з наступних обставин.

При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком проти здоров`я особи. Суд також враховує умови життя обвинуваченого ОСОБА_4 , його соціальне та матеріальне становище, стан здоров`я, рівень культури та освіти, його соціально – психологічні риси, при дослідженні яких з`ясовано, що він повністю усвідомлював значення своїх умисних дій і в повній мірі міг керувати ними.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що за місцем проживання він характеризується задовільно, має військову середню технічну освіту, проходив військову службу в лавах Збройних Сил СРСР на офіцерських посадах, він не є пенсіонером, не має інвалідності, не працює, є не одруженим і не має на утриманні неповнолітніх дітей, не отримував амбулаторну допомогу лікарів психіатра та нарколога Комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» Вознесенської міської ради, і на теперішній час він не перебуває на диспансерному обліку даних лікарів Комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» Вознесенської міської ради, на момент інкримінованого йому кримінального правопорушення він був не судимим. /а.к.п. 58 – 64/.

З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, його наслідки для потерпілого ОСОБА_2 та інші обставини кримінального провадження, за відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає можливим призначити вид основного покарання в виді громадських робіт в межах визначених санкцією ч.1 ст.125 КК України для даного виду покарання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , який буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідно до ст.65 КК України.

До даного висновку при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить із змісту ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи основне покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд застосовує відносно нього приписи та вимоги ч.4 ст.70 КК України, так як після постановлення вироку Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2020 року /єдиний унікальний номер справи № 473/2766/20, провадження № 1-кп/473/308/2020/, за яким ОСОБА_4 було визнано винним в скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та йому було призначено основне покарання в виді громадських робіт на строк 60 /шістдесят/ годин, в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 винен ще в іншому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.125 КК України, яке ним вчинено 01 серпня 2020 року, тобто до постановлення вироку Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2020 року /єдиний унікальний номер справи № 473/2766/20, провадження № 1-кп/473/308/2020/.

Підстави для задоволення цивільного позову /відмови у ньому, або залишення його без розгляду/.

Вирішуючи питання, що стосується цивільного позову, пред`явленого в порядку ст.ст. 127 – 128 КПК України до обвинуваченого ОСОБА_4 потерпілим ОСОБА_2 та підтриманого ним в судовому засіданні, про стягнення на користь потерпілого ОСОБА_2 з обвинуваченого ОСОБА_4 спричиненої матеріальної шкоди, яка складається із прямих збитків, при витратах під час лікування, пов`язаних з необхідністю придбання медичних препаратів та ліків в загальному розмірі 1564 гривні 26 копійок, а також заподіяної моральної шкоди, яку потерпілим ОСОБА_2 оцінено в сумі 60000 /шістдесят тисяч/ гривень /а.к.п. 32 – 36/, суд виходить з наступних обставин.

Цивільний позов в частині стягнення заподіяної матеріальної шкоди, розмір якої потерпілим ОСОБА_2 доведений в судовому засіданні, підлягає повному задоволенню.

Цивільний позов в частині відшкодування заподіяної моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, з врахуванням вимог розумності, справедливості та майнового стану як обвинуваченого ОСОБА_4 , так і потерпілого ОСОБА_2 .

Задовольняючи частково позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2 при визначенні розміру відшкодування заподіяної моральної шкоди потерпілому, суд враховує характер моральних страждань потерпілого, а також підстави якими потерпілим обґрунтовувався розмір моральної шкоди, оцінений ним та повністю підтриманий в судовому засіданні в сумі 60000 /шістдесят тисяч/ гривень, суд враховує вимоги ст. ст. 23 та 1167 ЦК України.

У відповідності до ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визнається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого, або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеню вини особи, яка завдала моральну шкоду, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. При цьому суд також враховує характер вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 відносно потерпілого ОСОБА_2 діяння, яке є кримінальним проступком проти здоров`я особи, а також характер страждань потерпілого ОСОБА_2 , їх тривалість, настання негативних змін у житті потерпілого, викликаних знаходженням на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» Вознесенської міської ради, неможливістю щоденних виходів на роботу в період лікування, що є безумовним. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в результаті умисних кримінально карних дій обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілий ОСОБА_2 зазнав моральних страждань, що потягло вимушені зміни у життєвих зв`язках потерпілого ОСОБА_2 та у звичайному способі його життя, настання негативних змін в житті потерпілого, викликаних спричиненням йому легких тілесних ушкоджень при вчиненні кримінального проступку відносно нього обвинуваченим ОСОБА_4 . Тому суд вважає, розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому, яка визначена ним в судовому засіданні в розмірі 60000 /шістдесят тисяч/ гривень не обґрунтованим, що дає правові підстави суду для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди потерпілому та для часткового задоволення розміру позовних вимог потерпілого ОСОБА_2 в частині відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Вирішуючи питання, що стосується цивільного позову, пред`явленого в порядку ст. ст. 127 – 128 КПК України до обвинуваченого ОСОБА_4 Комунальним підприємством «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» Вознесенської міської ради, код ЄДРПОУ 01998443, про стягнення на користь даного підприємства спричиненої шкоди, при стаціонарному лікуванні потерпілого ОСОБА_2 , в сумі 21286 /двадцять одна тисяча двісті вісімдесят шість/ гривень 57 копійок /а.к.п. 26 – 28/, суд виходить з наступних обставин.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, суд ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч.3 ст.129 КПК України, у випадках, передбачених частиною першою статті 326 КПК України, суд залишає позов без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.326 КПК України, якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його представник чи законний представник, суд залишає цивільний позов без розгляду, крім випадків, встановлених цією статтею.

Цивільний позов може бути розглянутий за відсутності цивільного позивача, його представника чи законного представника, якщо від нього надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності або якщо обвинувачений чи цивільний відповідач повністю визнав пред`явлений позов.

Від представника цивільного позивача Комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» Вознесенської міської ради, код ЄДРПОУ 01998443, ОСОБА_3 , до суду не надходили клопотання про розгляд цивільного позову на користь даного підприємства без її участі, вона в судові засідання не з`являлася.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369 - 380 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним в скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання в виді громадських робіт на строк 80 /вісімдесят/ годин.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, яке було призначено обвинуваченому ОСОБА_4 за вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2020 року /єдиний унікальний номер судової справи №473/2766/20, провадження №1-кп/473/308/2020/ більш суворим, остаточно до відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 призначити 80 /вісімдесят/ годин громадських робіт.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути на користь потерпілого ОСОБА_2 з обвинуваченого ОСОБА_4 – 1564 /одну тисячу п`ятсот шістдесят чотири/ гривні 26 копійок в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та – 10000 /десять тисяч/ гривень, в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, пов`язаної із вчиненням кримінального проступку обвинуваченим ОСОБА_4 , а всього – 11564 /одинадцять тисяч п`ятсот шістдесят чотири/ гривні 26 копійок. /а.к.п. 32 – 36/.

Цивільний позов Комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» Вознесенської міської ради, код ЄДРПОУ 01998443, про стягнення на користь даного підприємства з обвинуваченого ОСОБА_4 спричиненої матеріальної шкоди в розмірі 21286 /двадцять одну тисячу двісті вісімдесят шість/ гривень 57 копійок /а.к.п. 26 – 28/ - залишити без розгляду.

Роз`яснити цивільному позивачу Комунальному підприємству «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» Вознесенської міської ради, код ЄДРПОУ 01998443, а також його представнику – ОСОБА_3 право пред`явити цивільний позов в порядку цивільного судочинства.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: О. Е. Дробинський