Ухвала суду № 93455927, 25.11.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/32791/20

Провадження № 1-кс/761/20199/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1

за участю представника особи, яка подала клопотання адвоката ОСОБА_2

при секретарі ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Шевченківського районного суду м.Києва клопотання директора ТОВ «Офіс ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» про скасування заходів забезпечення кримінального провадження арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 23.07.2018 року та ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 20.09.2018 року в межах досудового розслідування кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 22014000000000081,-

В С Т А Н О В И В:

У провадження слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання директора ТОВ «Офіс ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» про скасування заходів забезпечення кримінального провадження арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 23.07.2018 року та ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 20.09.2018 року в межах досудового розслідування кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 22014000000000081 від 18 березня 2014 року за ознаками вчинення злочину передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. .

Клопотання мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.07.2018 року в межах вказаного кримінального провадження було накладено арешт на нежитлові будівлі та споруди, реєстраційний номер: 257742651101, за адресою: Одеська обл., м. Одеса, провулок Кренкеля, будинок 11, які на праві власності належать ТОВ «ОФІС ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП».

Надалі на підставі вищевказаної ухвали, 20.09.2018 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва здійснено передачу арештованого нерухомого майна в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

В клопотанні заявник вказує, що арешт накладено необґрунтовано та безпідставно, оскільки ТОВ «Офіс ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» не має жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні та не висунуто жодної підозри працівникам товариства. Об`єкт власником якого є товариство не було предметом іпотеки/застави або іншим чином пов`язаний з взаємодією ПАТ «Імексбанк» та НБУ України . Крім того, на момент придбання у 2015 році об`єкта товариством не було жодних обтяжень або спорів, щодо об`єкту, у зв`язку із чим ТОВ «Офіс ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» є добросовісним набувачем, та об`єкт набуто законним шляхом. Також вважає, що органом досудового розслідування не доведено, що арештоване майно є об`єктом кримінального протиправних дій, набутого протиправним шляхом або отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а тому, враховуючи викладене, заявник просить скасувати арешт на нежитлові будівлі та споруди, реєстраційний номер: 257742651101, за адресою: Одеська обл., м. Одеса, провулок Кренкеля, будинок 11, які на праві власності належать ТОВ «ОФІС ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП», а також скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва (справа №761/35902/18 провадження № 1-кс/761/24398/2018) від 20.09.2018 р. в частині передачі прав на управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Представник власника арештованого майна адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав клопотання з підстав наведених у ньому, просив задовольнити клопотання в повному обсязі.

Слідчий, за клопотанням якого накладено арешт, у судове засідання не зявився про час та дату судового розгляду повідомлений належним чином.

Заслухавши представника власника арештованого майна, вивчивши клопотання про скасування арешту майна та долучені до нього матеріали слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Так , у судовому засіданні встановлено, що ГСУ СБ України здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження № 22014000000000081, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.03.2014 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.07.2018 року в межах вказаного кримінального провадження було накладено арешт на нежитлові будівлі та споруди, реєстраційний номер: 257742651101, за адресою: Одеська обл., м. Одеса, провулок Кренкеля, будинок 11, які на праві власності належать ТОВ «ОФІС ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП».

При цьому, підставою для прийняття рішення про арешт зазначеного у клопотанні майна була наявність розумних підозр вважати, що воно є предметом кримінального правопорушення, э матеріальним об`єктом, який зберіг на собі сліди вчинення злочину, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України та визнано речовим доказом у рамках кримінального провадження № 22014000000000081, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.03.2014 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч 5 ст. 191 КК України.

Враховуючи, що досудове розслідування кримінального провадження, в рамках якого було накладено арешт здійснюється з 18.03.2014 року, питання про арешт майна вирішено ухвалою слідчого судді від 23.07.2018 року, беручи до уваги, що на момент розгляду клопотання про скасування арешту майна, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчому судді не надано відомостей про повідомлення будь-яким особам службовим особам ТОВ «ОФІСДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП». про підозру у кримінальному провадженні, так само, як і доказів незаконності набуття Товариством арештованого нерухомого майна, що безумовно суперечить загальним засадам кримінального провадження, зокрема принципу розумності строків, та істотно порушує право власності ТОВ «ОФІСДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП на таке майно, слідчий суддя приходить до висновку, що у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту нежитлові будівліта споруди,реєстраційний номер:257742651101,за адресою:Одеська обл,м.Одеса,провулок Кренкеля,будинок 11,які направі власностіналежать ТОВ«ОФІС ДЕВЕЛОПМЕНТГРУП», відпала потреба, у зв`язку з чим арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 липня 2018 року (справа №761/25814/18) в частині зазначеного майна, підлягає скасуванню.

Згідно діючим кримінально-процесуальним кодексом України, на противагу вирішенню питання щодо накладення арешту та скасування арешту майна, не передбачено, ні в апеляційному, ні в іншому порядку перегляд рішення про передачу активів в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, що істотно порушує право осіб на ефективний засіб юридичного захисту.

Зазначені обставини свідчать про наявність прогалин в праві стосовно процесуального врегулювання розгляду слідчим суддею питання щодо скасування передачі активів в управління Національного агентства України.

За таких обставин, враховуючи, що питання про передачу активів в управління Національному агентству, відповідно до положень КПК України та Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» є похідним і напряму залежить від арешту майна, який повинен передувати, слідчий суддя вважає за можливим, з метою забезпечення права осіб на ефективний засіб юридичного захисту, розглянути клопотання адвоката ОСОБА_4 про скасування рішення щодо передачі майна, яке належить ТОВ «КМ Рент» в управління Національному агентству та застосувати аналогію закону, за правилами, закріпленими в Главі 17 КПК України.

Як встановлено в ході судового розгляду клопотання, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20.09.2018 у справі № 761/35902/18 задоволено клопотання слідчого о особливо важливих справах 1 відділу 1 Управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_5 та визначено порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні, шляхом передачі Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, в управління для реалізації або передачі в управління об`єкту нерухомого майна нежитлові будівлі та споруди, реєстраційний номер: 257742651101, за адресою: Одеська обл., м. Одеса, провулок Кренкеля, будинок 11, які на праві власності належать ТОВ «ОФІС ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП»

З доданих до клопотання матеріалів встановлено, що прийняття рішення про порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні № 22014000000000081, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.03.2014 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч 5 ст. 191 КК України шляхом передачі нежитлових будівельта споруд,реєстраційний номер:257742651101,за адресою:Одеська обл.,м.Одеса,провулок Кренкеля,будинок 11,які направі власностіналежать ТОВ«ОФІС ДЕВЕЛОПМЕНТГРУП» в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, здійснено на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 23.07.2018 у справі № 761/25814/18, якою було накладено арешт на вказане нежитлове приміщення із забороною вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаним нежитловим приміщенням.

Відповідно до абзацу 7 ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

Згідно вимог ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Аналізуючи вказані норми, слідчий суддя приходить до висновку, що, основною метою застосування судом такого заходу обмеження права власності, як передача активів в управління Національному агенству, було забезпечення їх збереження та збереження їх економічної вартості.

Разом з тим, в даному випадку, а саме після скасування арешту зазначеного вище майна відпала потребау зберіганні його Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Згідно Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24.03.2005 по справі «Фрізен проти Російської Федерації», судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-И). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (наприклад, рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98).

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання директора ТОВ «Офіс ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» та скасування визначеного ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.09.2018 у справі № 761/35902/18 порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні № 22014000000000081, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.03.2014 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч 5 ст. 191 КК України, а саме в частині передачі Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901), , об`єкту нерухомого майна - нежитлових будівель та споруд, реєстраційний номер: 257742651101, за адресою: Одеська обл., м. Одеса, провулок Кренкеля, будинок 11, які на праві власності належать ТОВ «ОФІС ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП».

Разом з тим суд не вбачає підстав для задоволення клопотання в частині виключення нежитлових будівель та споруд, реєстраційний номер: 257742651101, за адресою: Одеська обл., м. Одеса, провулок Кренкеля, будинок 11, які на праві власності належать ТОВ «ОФІС ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП», із переліку речових доказів у кримінальному провадженні № 22014000000000081, оскільки зазначене не входить до компетенції суду на даній стадії досудового розслідування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 98, 170, 173, 174, 309, 376, 532 КПК України, Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання директора ТОВ «Офіс ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП» задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 23 липня 2018 року (справа №761/25814/18), в частині накладення арешту на нежитлові будівлі та споруди, реєстраційний номер: 257742651101, за адресою: Одеська обл., м. Одеса, провулок Кренкеля, будинок 11, які на праві власності належать ТОВ «ОФІС ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП».

Скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва (справа №761/35902/18 провадження № 1-кс/761/24398/2018) від 20.09.2018 р. в частині передачі прав на управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901) майна, що на праві власності належить ТОВ «ОФІС ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП»: нежитлові будівлі та споруди, реєстраційний номер: 257742651101, за адресою: Одеська обл., м. Одеса, провулок Кренкеля, будинок 11.

Припинити управління з боку Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901) наступним майном, що на праві власності належить ТОВ «ОФІС ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП»: нежитлові будівлі та споруди, реєстраційний номер: 257742651101, за адресою: Одеська обл., м. Одеса, провулок Кренкеля будинок 11.

Врешті клопотання - відмовити

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, разом з тим проти неї можуть бути подані заперечення під час підготовчого провадження у суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1