Рішення № 93455917, 08.12.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 296/6304/20

Провадження № 2-а/761/403/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань Вольда М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Офісу великих платників податків Державної податкової служби Бондар Лариси Михайлівни, третя особа: Офіс великих платників податків Державної податкової служби, про скасування постанови, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира в порядку адміністративного судочинства з позовом до заступника начальника Офісу великих платників податків Державної податкової служби Бондар Лариси Михайлівни, третя особа: Офіс великих платників податків Державної податкової служби, про скасування постанови, стягнення коштів.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 03.08.2020 р. справу передано на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.06.2020 р. постановою про адмінправопорушення №17/28-10-42-04 від 17.06.2020 р. позивача, як генерального директора Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод», притягнуто до адмінвідповідальності за ст. 165-1 ч. 4 КУпАП, накладено штраф в розмірі 2040,00 грн. Вказана постанова винесена відповідачем за порушення ст. 26 ч. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: за несвоєчасну сплату Державним підприємством «Житомирський лікеро-горілчаний завод» єдиного соціального внеску за лютий 2020 року. Граничною датою сплати ЄСВ за лютий 2020 р. було 20.03.2020 р., але фактично було сплачено 14.05.2020 р.

Позивач вважає, що п. 9-11 Прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо незастосування на період карантину штрафних санкцій повинен застосовуватись не тільки до платників ЄСВ, але й за аналогією до посадових осіб платників ЄСВ.

З метою уникнення заходів примусового стягнення штрафу, позивач добровільно сплатив 2040,00 грн.

Просить скасувати постанову №17/28-10-42-04 від 17.06.2020 р. про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ст. 165-1 ч. 4 КУпАП, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби 2040,00 грн.

У відзиві на позов представник третьої особи Офісу великих платників податків Державної податкової служби заперечує щодо задоволення позову, вважає, що позов подано до неналежного відповідача заступника начальника Офісу великих платників податків Державної податкової служби Бондар Л.М., оскільки належним відповідачем має бути Офіс великих платників податків Державної податкової служби. Повідомляє, що позивача, як посадову особу - директора Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод», правомірно притягнуто до адімнвідповідальності за ст. 165-1 ч.4 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу. Зміни в КУпАП не вносились щодо неможливості притягнення в період карантину до відповідальності посадових осіб платників єдиного внеску.

Ухвалою суду від 21.10.2020 року, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Так, судом враховано, що постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06.03.2008 року).

Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Судом встановлено, що 06.03.2020 р. ОСОБА_1 призначений на посаду генерального директора Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод», що підтверджується розпорядженням керівника Державного управління справами №16-П від 0603.2020 р. (а.с. 12)

Згідно п. 8.6, 8.7 Статуту Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод» генеральний директор підприємства несе персональну відповідальність за формування та виконання фінансових планів, додержання трудової, фінансової дисципліни та вимог законодавства; генеральний директор несе відповідальність за результати фінансово-господарської діяльності, виконання покладених на підприємство завдань, визначених цим статутом, дорученнями та розпорядженнями органу управління майном, виконання фінансових планів, дотримання законодавства України.

09.06.2020 р. головним державним ревізором-інспектором Офісу великих платників податків ДПС Хотнянською К.С. складено протокол про адмінправопорушення №17/28-10-42-04 відносно керівника ДП «ЖЛГЗ» ОСОБА_1 за порушення п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме - за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за лютий 2020 року у сумі 815857,75 грн. Термін сплати - 20.03.2020 р., фактично сплачено - 14.05.2020 р.

Позивачу було направлено повідомлення про запрошення для підписання протоколу, що підтверджується корінцем повідомлення від 28.05.2020 р., рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, актом про неможливість вручення та підписання протоколу про адмінправопорушення від 09.06.2020 р.

17.06.2020 р. заступник начальника Офісу великих платників податків ДПС Бондар Л.М. винесла постанову №17/28-10-42-04 відносно керівника ДП «ДЛГЗ» ОСОБА_1 за порушення ст. 26 ч. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та ст. 165-1 ч.4 КУпАП.

Згідно ст. 165-1 ч. 4 КУпАП несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від вісімдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст. 9 ч. 5 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. (ст. 9 ч. 5 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»)

Тобто, граничний термін сплати єдиного внеску, нарахованого ДП «ДЛГЗ» за лютий 2020 р. є 20.03.2020 р.

Сторони фактично не заперечують, що сплата єдиного внеску за лютий 2020 року відбулась 14.05.2020 р., тобто з порушенням визначеного терміну.

Відповідно до ст. 9 ч. 11 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зокрема ст. 9-11 ч.1 передбачено, що тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19): несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Водночас, в даному випадку штрафні санкції, передбачені ч.11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», до ОСОБА_1 не застосовувались.

Відповідно до ст. 26 ч. 1 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність за: порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 165-1 ч. 4 КУпАП, як посадову особу платника єдиного внеску - Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод».

Суд приймає до уваги посилання представника третьої особи, що редакція ст. 165-1 ч.4 КУпАП, яка передбачає відповідальність посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є чинною, будь-які зміни на період дії карантину до неї не вносились.

Позивач посилався на необхідність застосування у спірних правовідносинах пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Водночас, ст. 26 ч.1 та ст. 9 ч.11 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не припускають множинного трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів.

Необхідності застосування аналогії права чи закону суд не вбачає.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Згідно із ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідальності з законом.

Згідно статі 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

При цьому, суд не вбачає підстав для скасування постанови відповідача з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Разом із тим, відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, Офісом великих платників податків Державної податкової служби в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України було доведено правомірність своїх рішень, оскільки судом було встановлено, що позивачем було вчинено порушення п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за лютий 2020 року у сумі 815857,75 грн., за що передбачена відповідальність за ч.4 ст. 165-1 КУпАП.

Твердження позивача про незаконність та необґрунтованість постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Крім цього, необхідно також зазначити, що позивач визначив відповідачем у справі заступника начальника Офісу великих платників податків Державної податкової служби Бондар Ларису Михайлівну.

Згідно ст. 234-2 КУпАП податкові органи розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з ухиленням від подання декларації про доходи (стаття 164-1). Від імені податкових органів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники податкових органів та їх заступники, уповноважені ними посадові (службові) особи.

Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених статтею 164-1 КУпАП, посадові особи відповідного органу діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені податкового органу.

Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 234-2 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею164-1.

Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені податкових органів» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Вказані висновки викладені в постановах Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 724/716/16 та від 17.06.2020 у справі № 127/6881/17.

Поряд з цим, Офіс великих платників податків Державної податкової служби до участі у справі в якості належного відповідача залучений не був.

Про необхідність залучення Офісу великих платників податків Державної податкової служби в якості співвідповідача позивачу роз`яснювалось в ухвалі суду від 14.09.2020 р. про залишення позовної заяви без руху (а.с. 39) , але позивачем вказаний орган залучений не був.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

За викладених обставин, враховуючи, що постанова №17/28-10-42-04 від 17.06.2020 р. про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ст. 165-1 ч. 4 КУпАП винесена з дотримання вимог закону, в задоволенні даного позову слід відмовити.

Вимога про стягнення сплаченого штрафу в розмірі 2040,00 грн є похідною від вимоги про скасування постанови, яка задоволенню не підлягає, а тому в цій частині потрібно також залишити позов без задоволення.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 25, 72, 77, 262, 286 КАС України, ст.ст. 7, 38, 234-2 , 245, 251, 252, 254, 256, 258, 276, 283, 284, 288 КУПАП, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до заступника начальника Офісу великих платників податків Державної податкової служби Бондар Лариси Михайлівни, третя особа: Офіс великих платників податків Державної податкової служби, про скасування постанови, стягнення коштів, - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду до або через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов

Повний текст рішення виготовлено 08.12.2020 року