Рішення № 93455889, 09.12.2020, Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/1091/20

Провадження № 2/493/442/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі

ГОЛОВУЮЧОГО-СУДДІ ІЛЬНІЦЬКОЇ О.М.

ЗА УЧАСТЮ СЕКРЕТАРЯ АНТОСЮК Н.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженняв залі суду в м. Балті цивільну справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

05.08.2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору.

Свою вимогу позивач мотивує тим, що 12.03.2008 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву, за умовами якої банк надав позичальнику кредит в сумі 800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з базовою ставкою по кредиту 3% в місяць на залишок заборгованості.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими банком умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку складають між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.

Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, та відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 4000,00 грн.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 3.2, 3.3 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 19.05.2020 року у розмірі 17991,31 грн., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту – 4543,11 грн., заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України– 1632,20 грн., нарахованої пені – 11816,00 грн.

В добровільному порядку відповідач не погашає борг. Тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом та понесені судові витрати у розмірі 2102 грн.

Представник АТ КБ «ПриватБанк» подав до суду заяву в якій просить справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 30.09.2020 року постановлено відкрити провадження у вказаній справі та розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом до суду учасників справи.

Проте 05.11.2020 року на адресу суду повернувся конверт з копією ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів, які були направленні відповідачу на її зареєстровану адресу АДРЕСА_1 , з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідач в судові засідання двічі не з`явилася, про причини неявки не повідомила, хоча була повідомлена належним чином шляхом розміщення оголошення про її виклики в судові засідання, призначені на 26.11.2020 року та 09.12.2020 року на офіційному сайті Балтського районного суду Одеської області, у в зв`язку з чим відповідно до ст. 280 ЦПК України судом застосовано заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 12.03.2008 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву, за умовами якої банк надав позичальнику кредит в сумі 800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з базовою ставкою по кредиту 3% в місяць на залишок заборгованості.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими банком умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку складають між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.

Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, та відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 4000,00 грн.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 3.2, 3.3 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення боржником зобов`язання він повинен сплатити кредиторові пеню (ст. 549 ЦК України).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 12.03.2008 року процентна ставка по кредиту становить 3% в місяць на залишок заборгованості.

В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив крім заборгованості за тілом кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 – 1632,20 грн., нарахованої пені – 11816,00 грн.

При цьому, позивач не надав доказів того, що саме даний Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг КБ АТ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Отже, в таких випадках неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (12.03.2008 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (05.08.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 14-131цс19).

Крім того, з постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 14-131цс19 вбачається, що Витяг з «Тарифів банку» та Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12.03.2008 року шляхом підписання заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 .. АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» та повідомив споживачу про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Отже, що стосується заборгованості за нарахованою пенею – 11816,00 грн., суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» зазначеної суми, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у заяві від 12.03.2008 року, оскільки Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Крім того, сума боргу за нарахованими відсотками, як зазначає позивач становить 0 грн., а заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України – 1632,20 грн.

Дана обставина вказує на те, що у кредитному договорі № б/н від 12.03.2008 року, встановлена процентна ставка по кредиту 3% в місяць на залишок заборгованості, який боржник повинен сплатити на вимогу кредитора у разі прострочення грошового зобов`язання.

Таким чином, належить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту 4543,11 грн. та заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит - 1632,20 грн., сума яких нарахована з урахуванням ч. 2 ст. 625 ЦК України, а всього: 6175, 31 грн.

Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 2102 грн., який він просить стягнути з відповідача на свою користь.

Беручи до уваги наведені норми закону і те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з ОСОБА_1 слід присудити стягнення понесених позивачем судових витрат з оплати судового збору в пропорційному відношенні до задоволених вимог у розмірі 721,48 грн. (6175,31 грн. ? 2102 грн. ? 17991,31 грн.).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 551, 625, 634, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 89, 141, 259, 263, 265, 279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь АТ КБ «ПриватБанк», 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО № 305299, заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 12.03.2008 року в розмірі 6175, 31 грн., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту 4543,11 грн., заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України – 1632,20 грн., а також судовий збір у розмірі 721,48 грн., а всього: 6896,79 грн.

В іншій частині позову відмовити.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення судуподається через Балтський районний суд Одеської області до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повне судове рішення складене 09.12.2020 року.

СУДДЯ