Ухвала суду № 93455535, 01.12.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/8135/20

Справа №760/23660/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2020 р. суддя Солом`янського районного суду м. Києва Оксюта Т.Г. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Майорова Алла Володимирівна про визнання права власності на частку у спільній сумісній власності подружжя та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, -

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 03.11.2020 року позивачу наданий строк для виправлення недоліків заяви терміном п`ять днів з моменту отримання копії ухвали, у зв`язку з тим, що позивачем було невірно обрано спосіб захисту порушеного, на її думку, права на спадщину.

Позивач обґрунтовуючи свої вимоги про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 131,1 кв.м., житловою площею 67,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 зазначала, що її донька відповідач зареєструвала право власності на спірне майно за собою, після смерті свого батька (чоловіка позивача), без відома позивача.

При цьому, будинок був побудований позивачем та її чоловіком у 1987 року та 1/2 частина його належить позивачу на праві спільної сумісної власності.

Тобто, для визнання за позивачем право власності на 1/2 частину житлового будинку необхідно було б вирішити також питання стосовно свідоцтва про право на спадщину за законом виданим приватним нотаріусом КМНО Майорової А.В. 23.06.2020 року, на підставі якого відповідач набула право власності на спірне майно.

Отже, позивачу необхідно було привести свої позовні вимоги у відповідності до вимог чинного законодавства та викласти обставини з урахуванням вимог.

Крім того, після приведення своїх позовних у відповідності до вимог закону позивачу необхідно було сплатити судовий збір відповідно до ставок встановлених Законом України «Про судовий збір» для вимог майнового та немайнового характеру.

Звернуто увагу позивача на те, що вимоги про визнання права власності відповідно до ст. 176 ЦПК України є майнової вимогою (ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна).

26.11.2020 року до суду надійшла заява від позивача про усунення недоліків позовної заяви та надано нову редакцію позовної заяви та квитанцію про сплату судового збору в сумі 840,80 грн.

Вважаю, що позивач не в повному обсязі виконала вимоги ухвали від 03.11.2020 року, з огляду на наступне.

З прохальної частини нової редакції позовної заяви вбачається, що позивач заявляє дві вимоги, а саме: визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину (немайнова вимога) та визнання права власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частку земельної ділянки за вказаною адресою (майнова вимога).

При цьому, позивачем при зверненні до суду (29.10.2020 року) сплачено судовий збір в сумі 420,40 грн. При поданні нової редакції позовної заяви (26.11.2020 року) позивачем сплачено 840,80 грн.

Згідно звіту про оцінку нерухомого майна від 20.11.2020 року, наданого позивачем, оціночна вартість житлового будинку АДРЕСА_1 становить 4003400,00 грн.

Позивач просила визнати на 1/2 частину вказаного будинку право власності, а отже їй необхідно було сплатити судовий збір в сумі 10510,00 грн. (4003400,00 грн. /2 = 2001700,00 грн.; 1% від 2001700,00 грн. = 20017,00 грн., однак максимальний судовий збір за вимоги майнового характеру відповідно до Закону України «Про судовий збір» становить 10510,00 грн.).

Таким чином, позивачем не в повному обсязі було сплачено судовий збір при зверненні до суду.

На порядок та визначення суми сплати судового збору було звернуто увагу позивача в ухвалі від 03.11.2020 року.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов`язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Оскільки, недоліки позовної заяви усунуті були не в повному обсязі, прихожу до висновку, що позивач не виправили недоліків перелічених в ухвалі від 03.11.0202 року, а тому відповідно до ч. 3 ст.185 ЦПК України позовна заява вважається неподаною та повинна бути повернута позивачу.

Керуючись ч. 3 ст. 185 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Майорова Алла Володимирівна про визнання права власності на частку у спільній сумісній власності подружжя та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину - вважати неподаною та повернути позивачу.

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з моменту її отримання шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя