Рішення № 93455528, 10.12.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/7553/20

Справа №760/20644/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді - Оксюти Т.Г.

при секретарі - Горупа В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 28.01.2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений договір №б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 30.01.2012 року з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 233138,54 грн.

Ухвалення судом рішення не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання.

Оскільки, з відповідача було стягнуто заборгованість за кредитним договором за період з дати укладання кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка вказана в рішенні суду від 30.01.2012 року, тобто за період з 28.01.2007 року по 13.04.2011 року то за період за період після подання позовної заяви від 19.05.2011 року, з 20.05.2011 року по 09.07.2020 року відповідач має заборгованість у розмірі 185156,81 грн., яка складається з наступного: 157112,60 грн. індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання; 28044,21 грн. - 3% річних від простроченої суми.

На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 30.09.2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 04.11.2020 року у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмолено.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 03.12.2020 року у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 про припинення кредитного договору відмовлено.

У встановлений ухвалою строк відзив від відповідача не надійшов.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження учасники справи в судове засідання не викликались.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28.01.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DN81AR23500170, згідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 172178,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,60 % річних строком сплати до 27.01.2015 року.

Позивач зазначає, що АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Однак ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав.

В зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору, станом на 13.04.2011 року виникла заборгованість в сумі 233138,54 грн., яка складається з: 139161,70 грн. - заборгованість за кредитом; 77504,20 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 6789,74 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 9682,90 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов?язань за договором.

30.05.2011 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 30.01.2012 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № DN81AR23500170 від 28.01.2008 року в сумі 233138,54 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму сплаченого судового збору 1700,00 грн. та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач зазначив, що ухвалення судом рішення не свідчить про припинення договірних правовідносин, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку з викладеним позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за період з 20.05.2011 року по 09.07.2020 року у розмірі 185156,81 грн., яка складається з наступного: 157112,60 грн. індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання; 28044,21 грн. - 3% річних від простроченої суми, на що слід зазначити наступне.

У постанові від 28 березня 2018 року у справі 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від викладеного в якій правового висновку Касаційний цивільний суд бажає відступити, зазначено, що виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору суд дійшов висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Такого ж самого висновку дійшов Верховний Суд України і в постановах № 6-1252цс16 від 21 вересня 2016 року, № 6-1047цс16 від 06 липня 2016 року, № 6-1412цс16 від 07 вересня 2016 року, № 6-2096цс16 від 27 вересня 2016 року.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов`язання в обумовлений сторонами строк позивач використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у справі №310/11534/13-ц вважає, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

У постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».

Підсумовуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що вимога позову щодо стягнення індексу інфляції за прострочення виконання зобов`язання, та про стягнення 3% річних від простроченої суми є правомірною.

При цьому, період за який позивач просить стягнути індекс інфляції та 3% річних від суми заборгованості є невірним, оскільки з рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 30.01.2012 року вбачається, що за захистом свого порушеного права АТ «КБ «ПриватБанк» звернулось 30.05.2011 року, а не 20.05.2011 року як зазначає позивач.

Отже, 3% річних та індекс інфляції підлягає стягнення за період з 30.05.2011 року по 09.07.2020 року.

Згідно розрахунку здійсненого судом, 3% річних за період з 30.05.2011 року по 09.07.2020 року становлять 38048,08 грн. індекс інфляції 204150,21 грн.

Однак, сума позовних вимог становить 185156,81 грн., та суд не може вийти за межі позовних вимог, тому саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач не надав жодних пояснень чи доказів на спростування вимог позивача, а лише звертався з зустрічними позовними вимогами.

Окрім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір.

Керуючись ст.ст. 625, 626, 1050, 1054 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (приватний будинок) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, заборгованість в сумі 185156,81 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (приватний будинок) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, судовий збір в сумі 2777,35 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя