Рішення № 93452063, 02.12.2020, Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 710/1672/18

Провадження № 2/710/5/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.12.2020 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Побережної Н.П.,

за участі секретаря судового засідання - Харченко Л.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

26.12.2018 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшов даний позов, в якому позивач просить визнати недійсним договір оренди землі, серія та номер: б/н, укладений 19.09.2007 між сторонами: орендодавцем - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 та орендарем - ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на підставі якого виникло інше речове право - право оренди земельної ділянки з кадастровим номер 7125787200:02:001:0143, площею 3,2352 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Черкаська область, Шполянський район, Соболівська сільська рада.

Свій позов позивач мотивує тим, що він є власником земельної ділянки площею 3,2352 га, з кадастровим номером 7125787200:02:001:0143, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Соболівської сільської ради Шполянського району Черкаської області. У 2007 році позивач отримав від відповідача 1000,00 грн та за усною домовленістю між ними, в рахунок отриманих коштів передав на невизначений строк в користування ОСОБА_3 належну йому земельну ділянку без укладення договору оренди землі. На початку 2017 року позивач звернувся до відповідача з повідомленням про те, що він має наміри восени 2017 року, після збору врожаю останнім, повернути у своє володіння належну йому земельну ділянку, оскільки на його думку 10 років використання відповідачем цього нерухомого майна з надлишком компенсували йому одну тисячу гривень отриманих позивачем від відповідача у 2007 році. Відповідач повідомив, що не поверне земельну ділянку, оскільки вона перебуває в його користуванні на підставі договору оренди землі, укладеного між сторонами 19.09.2017 зі строком оренди у 49 років 11 місяців. Однак договір оренди землі, на підставі якого відповідач набув право оренди щодо належної позивачу земельної ділянки, не був підписаний позивачем, його умови жодним чином не були погоджені із позивачем та не можуть відповідають вільному волевиявленню і внутрішній волі позивача, оскільки останній не мав намірів передавати в оренду земельну ділянку ОСОБА_3 на термін визначений у договорі оренди землі та взагалі укладати з ним з приводу оренди належної позивачу земельної ділянки будь-які правочини,

Відповідач у справі надав відзив, в якому зазначив, що 19.09.2007 між ним та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі, відповідно якого ОСОБА_1 передав відповідачу в користування земельну ділянку в розмірі 3,24 га, яка належить йому на праві власності. Пунктом 5.1 Договору була визначена орендна плата в розмір 1000,00 грн. в рік. ОСОБА_1 запропонував укласти договір оренди землі на 49 років 11 місяців та виплатити йому орендну плату наперед за весь час користування землею в розмірі 50 000,00 грн. Отже, сторони дійшли згоди і уклали додаткову угоду до вищевказаного договору оренди землі від 19.09.2007, відповідно якої ОСОБА_1 ствердив факт отримання орендної плати за весь час оренди в розмірі 50000,00 грн, що була на той час еквівалентна 10000,00 доларів США. Окрім цього, ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання укласти з відповідачем договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки у випадку зняття мораторію на продажу землі за гроші в сумі, еквівалентній 10000,00 доларів США та надав відповідачу розписку. Як договір оренди землі від 19.09.2007, так і додаткову угоду до вищевказаного договору оренди землі від 19.09.2007 та розписку ОСОБА_1 підписував власноручно в присутності відповідача і в присутності ОСОБА_5 . Один примірник вказаних документів був ним отриманий відразу після підписання, тому його заява про витребування оригіналів документів повністю безпідставна. З 2007 року відповідач користувався земельною ділянкою відповідно до вказаного договору і будь-яких претензій зі сторони ОСОБА_1 не було. Окрім цього відповідач звертає увагу суду на те, що позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду і перед судом питання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності не ставив. В зв`язку з чим вважає, що пропущення строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, є підставою для відмови у позові. Тому просив в задоволенні позову відмовити повністю.

19.02.2019 до суду надійшла заява позивача про зміну підстави позову, в якій позивач просив визнати недійсним оспорюваний договір, оскільки в момент його вчинення позивач не усвідомлював своїх дій та не міг керувати ними, так як в той час страждав від алкогольної залежності.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву зі зміненим предметом позову, в якому вказав, що 19.09.2007 між ним та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі, відповідно якого ОСОБА_1 передав відповідачу в користування земельну ділянку в розмірі 3,24 га, яка належить йому на праві власності. В зв`язку з тим, що ОСОБА_1 на той час потребував коштів він запропонував укласти договір оренди землі на 49 років 11 місяців та виплатити йому орендну плату наперед за весь час користування землею в розмірі 50 000,00 грн. Отже, сторони дійшли згоди і уклали додаткову угоду до вищевказаного договору оренди землі від 19.09.2007, відповідно якої ОСОБА_1 ствердив факт отримання орендної плати за весь час оренди в розмірі 50000,00 грн, що була на той час еквівалентна 10000,00 доларів США. Окрім цього, ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання укласти з відповідачем договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки у випадку зняття мораторію на продажу землі за гроші в сумі, еквівалентній 10000,00 доларів США та надав відповідачу розписку. Як договір оренди землі від 19.09.2007, так і додаткову угоду до вищевказаного договору оренди землі від 19.09.2007 та розписку ОСОБА_1 підписував власноручно в присутності відповідача і в присутності ОСОБА_5 . Один примірник вказаних документів був ним отриманий відразу після підписання, тому його заява про витребування оригіналів документів повністю безпідставна. З 2007 року відповідач користувався земельною ділянкою відповідно до вказаного договору і будь-яких претензій зі сторони ОСОБА_1 не було. Окрім цього відповідач звертає увагу суду на те, що позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду і перед судом питання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності не ставив. В зв`язку з чим вважає, що пропущення строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, є підставою для відмови у позові. Тому просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 11.01.2019 було відкрито провадження по справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Суддя Шполянського районного суду Черкаської області ухвалою від 11.01.2019 задовольнив клопотання про витребування доказів та витребував з Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області (вул. Лозуватська, 60, м. Шпола, Черкаська область, індекс 20603) реєстраційну справу №1635126471257 з документами в тому числі і договором оренди землі, серія та номер б/н, виданого 19.09.2007, на підставі якого була проведена реєстрація іншого речового права - права оренди згідно із записом про інше речове право № 20288109 (спеціальний розділ); у ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) оригінал договору оренди землі, що укладений 19.09.2007 між орендодавцем: ОСОБА_1 та орендарем: ОСОБА_3 ; у Відділі у Шполянському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (вул. Лозуватська, 60, м. Шпола, Черкаська область, індекс 20603) оригінал договору оренди землі, що укладений 19.09.2007 між орендодавцем: ОСОБА_1 та орендарем: ОСОБА_3 .

Шполянський районний суд Черкаської області ухвалою від 19.02.2019 застосував відносно відповідача ОСОБА_3 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 14.03.2019 було призначено проведення почеркознавчої експертизи, та зупинено провадження у справі до отримання висновку експерта.

Суддя Шполянського районного суду Черкаської області ухвалою від 10.05.2019 поновив провадження у справі у зв`язку з тим, що 11.04.2019 на адресу Шполянського районного суду Черкаської області від заступника директора науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України надійшов лист №19/124-4040 від 11.04.2019 про надання додаткових матеріалів.

Шполянський районний суд Черкаської області ухвалою від 16.05.2019 вніс виправлення до ухвали від 19.02.2019.

Шполянський районний суд Черкаської області ухвалою від 19.06.2019 задовольнив клопотання позивача про витребування доказів та витребував від: відділу у Шполянському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, який знаходиться за адресою: вул. Лозуватська, 60 м. Шпола, Черкаська область - книгу записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, яка містить запис за №87 від 20 січня 2004 року про видачу ОСОБА_1 державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧР №048972; Соболівської сільській раді Шполянського району Черкаської області, яка знаходиться за адресою: с. Соболівка, Шполянського району, Черкаська область, індекс 20644 - заяву про прийняття на роботу ОСОБА_1 сезонним кочегаром, подану у жовтні 2008 року та бланки відомостей на отримання готівки (заробітної плати) ОСОБА_1 під час роботи на посаді кочегара в Соболівській сільській раді за період 2008 року.

Шполянський районний суд Черкаської області ухвалою від 06.08.2019 задовольнив клопотання позивача про витребування доказів та витребував від СТОВ «Агроспілка», ідентифікаційний код: 31126916, яке знаходиться за адресою: с. Соболівка, Шполянський район, Черкаська область такі документи: оригінал заяви про прийняття на роботу ОСОБА_1 фуражиром у СТОВ «Агроспілка», подану у червні 2006 року; оригінал заяви про звільнення за власним бажанням, подану у жовтня 2008 року; оригінали відомостей на отримання готівки (заробітної плати) ОСОБА_1 під час роботи в СТОВ «Агроспілка» за період 2007 року.

Шполянський районний суд Черкаської області ухвалою від 23.08.2019 повторно витребував від СТОВ «Агроспілка», ідентифікаційний код: 31126916, яке знаходиться за адресою: с. Соболівка, Шполянський район, Черкаська область письмові докази, а саме: оригінал заяви про прийняття на роботу ОСОБА_1 фуражиром у СТОВ «Агроспілка», подану у червні 2006 року; оригінал заяви про звільнення за власним бажанням, подану у жовтня 2008 року; оригінали відомостей на отримання готівки (заробітної плати) ОСОБА_1 під час роботи в СТОВ «Агроспілка» за період 2007 року.

Шполянський районний суд Черкаської області ухвалою від 01.11.2019 вирішив розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди землі відкласти та визнати явку позивача ОСОБА_1 обов`язковою.

Ухвалою від 21.01.2020 було призначено судову психологічну експертизу та зупинено провадження у справі.

Суддя Шполянського районного суду Черкаської області ухвалою від 20.02.2020 поновив провадження у справі у зв`язку з тим, що 19.02.2020 на адресу Шполянського районного суду Черкаської області від директора Черкаського науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України надійшов лист №19/124/11/1555-2020 від 13.02.2020 про надання додаткових матеріалів у справі.

Шполянський районний суд Черкаської області ухвалою від 21.05.2020 задовольнив частково клопотання експерта та зупинив провадження в справі до отримання висновку експертизи.

Суддя Шполянського районного суду Черкаської області ухвалою від 15.07.2020 поновив провадження у справі у зв`язку з тим, що на адресу суду Черкаської області від заступника директора Черкаського науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України надійшов лист №19/124/11/-7126-2020, яким були повернуті матеріали цивільної справи № 710/1672/18. Повернення відбулося у зв`язку з тим, що 30.03.2020 було складено повідомлення про неможливість проведення експертизи.

Шполянський районний суд Черкаської області своєю ухвалою від 28.10.2020 закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

У суд позивач та представник позивача з`явилися, вказали, що позов підтримують повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у зміненій позовній заяві.

Представник відповідача та відповідач в судове засідання з`явилися, проти задоволення позову заперечували з підстав вказаних у відзивах.

ІІ. Мотивувальна частина.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.08.2018 року № НВ- 7107447962018, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,2352 га, кадастровий номер 7125787200:02:001:0143, місце розташування: Черкаська область, Шполянський район, Соболівська сільська рада, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстрована на праві приватної власності у Державному земельному кадастрі 06.04.2017 (Т.1 а.с.10-14).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.09.2018 № 136383471, земельна ділянка площею 3,2352 га, кадастровий номер 7125787200:02:001:0143, місце розташування: Черкаська область, Шполянський район, Соболівська сільська рада, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстрована 29.08.2018 на праві приватної за ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 27745307, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1635126471257 (Т.1 а.с.15).

За змістом Інформацієї з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, від 28.08.2018 № 135641753, на земельну ділянку площею 3,24 га, кадастровий номер 7125787200:02:001:0143, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстровано договір оренди земельної ділянки, строк дії - 49 років 11 місяців, розмір орендної плати - 1000 грн., в рік, орендодавець угодою підтверджує факт отримання ним коштів за оренду земельної ділянки в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн.; підстава виникнення - договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 19.09.2007, видавник: сторони договору; додаткова угода до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 19.09.2007, видавник сторони угоди, дата державної реєстрації 07.05.2017, номер запису про інше речове право: 20288109 (спеціальний розділ), відомості про суб`єкта іншого речового права : ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Державний реєстратор - приватний нотаріус Білоус Василь Пантелеймонович, Шполянський районний нотаріальний округ, Черкаської області (Т.1 а.с.16-17).

Згідно запису №44 Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Шполянського відділу ЧРФ ДП «Центр ДЗК» розділу 4 Записи державної реєстрації договорів оренди землі було зареєстровано 25.09.2007 договір оренди земельної ділянки між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ПП ОСОБА_3 строком на 49 років за №040779900044 (Т.1 а.с. 35-37).

Відповідно до п.1 договору оренди землі б/н від 19.09.2007, укладеного між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПП ОСОБА_3 , (орендар), орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку в розмірі 3,24 гектарів, право на яку засвідчено Державним актом серія ЧР № 048972 (зареєстрований в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за № 87 в Соболівській сільській Раді народних депутатів), яка виділена в натурі на місцевості (кадастровий план та копія державного акту додаються) загальною вартістю 41,239,00 гривень. Договір зареєстрований в книзі Договорів на оренду земельних ділянок у Шполянському відділі ЧРФ ДП «Центр ДЗК» від 25.09.2007 року за № 040779900044. Пунктом 2.1. даного договору передбачено, що термін оренди складає 49 років 11 місяців з моменту підписання даного Договору. Згідно п. 3.1. цього договору земельна ділянка передається в оренду для сільськогосподарського використання. Пунктами 5.1.-5.4 договору, передбачено, що орендна плата вноситься Орендарем від загальної грошової оцінки орендованої земельної ділянки. Загальна сума орендної плати складає 1000,00 гривень в рік. Орендна плата вноситься згідно строків, встановлених законодавством. У розмір орендної плати входить податок на землю. Щорічно, не пізніше 25.12. Сторони проводять звірку взаєморозрахунків. В п. 16.1 Договору, зазначено, що Договір укладено в трьох примірниках, по одному для кожної із сторін, а третій залишається у справах Ради, що реєструє Договір (Т.1 а.с. 41-44).

Згідно Додаткової угоди б/н від 19.09.2007 до договору оренди землі від 19.09.2007, яка укладена між ОСОБА_1 (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар), за цією угодою Орендодавець підтверджує факт отримання ним коштів за оренду земельної ділянки в сумі 50000,00 (п`ятдесят) тисяч гривень 00 копійок, за весь період дії Договору оренди. Згідно п.2 даної угоди, було доповнено п.І Договору пунктом 1.2., згідно з яким орендодавець надає право орендарю на строк дії договору управляти та розпоряджатися, заставляти та здавати в суборенду, обмінюватись, міняти цільове призначення, належну орендодавцю на підставі державного акту серії ЧР № 048972 виданого 20 січня 2004р., Соболівською сільською радою та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності за № 87 земельної ділянки площею 3,24 га, що знаходиться на території села Соболівка Соболівської сільської ради Шполянського району, Черкаської області. Пунктом 3 угоди передбачено, що в разі законодавчого врегулювання порядку продажу земельної ділянки орендар має переважне право викупу. При цьому отримана орендна плата за цією угодою є ціною договору купівлі - продажу та зараховується у вартість такого договору. Згідно п.5 угоди, дана угода є невід`ємною частиною договору оренди землі від 19 вересня 2007 року. Згідно п.6 угоди, дана угода складена у трьох примірниках, по одному для кожної сторони, а третій залишається у справах земельно - кадастрового відділу (Т.1 а.с. 45).

За змістом розписки ОСОБА_1 від 19.09.2007 отримав від ОСОБА_3 суму, що еквівалентна 10000,00 доларів США як повну суму за продаж належної йому земельної ділянки площею 3,24 га, яка розташована на території Соболівської сільської ради Шполянського району Черкаської області за державним актом серії ЧР №048972. Зобов`язався укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, вартість якої визначена в сумі еквівалентній 10000,00 доларів США за курсом НБУ на день підписання цієї розписки, а у разі невиконання цього зобов`язання - повернути суму в подвійному розмірі (Т.1 а.с. 46).

ОСОБА_1 перебуває на обліку у лікаря нарколога з 02.01.2007, що підтверджується довідкою від 19.02.2019 №25 (Т.1 а.с. 53).

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки в межах Соболівської сільської ради розміром 3,24 га на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №048972 кадастровий номер 7125787201:02:002:0062 (Т.1 а.с.84).

Згідно з актом про перенесення в натурі меж земельних ділянок та зберігання межових знаків від 21.02.2004 на підставі рішення Соболівської сільської ради від 02.10.2003 № 4 "Про передачу громадянам у приватну власність земельних часток (паїв)", інженером - землевпорядником ОСОБА_6 в присутності представника Шполянського районного відділу земельних ресурсів, представника Соболівської сільської ради, проведено встановлення та закріплення на місцевості меж земельної ділянки № НОМЕР_3 площею 3,24 га в полі № НОМЕР_4 , НОМЕР_5 сівозміна, переданої у приватну власність ОСОБА_1 . Претензій при встановленні зовнішніх меж не заявлено. Межі погоджено і не викликають спірних питань. Поворотні точки зовнішньої межі закріплені межовими знаками встановленого зразку в кількості 7 шт. Межові знаки пред`явлені землевласнику і передаються йому на зберігання (Т.1 а.с. 85-87).

Відповідно до листа Шполянського районного військового комісаріату від 30.01.2020 ОСОБА_1 проходив військову службу по мобілізації в 2015-2016 роках. Рішенням військово-лікарської комісії Шполянського районного військового комісаріату від 15.07.2015 протокол №50 визнаний придатним до військової служби за ІІ р.х. наказу МО України № 402-08 (Т. 2 а.с. 33).

В судовому засіданні допитані свідки.

Згідно з поясненнями ОСОБА_7 , який проживає в с. Соболівка, Шполянського району, Черкаської області, він є сусідом ОСОБА_1 . ОСОБА_1 з 1997 року зловживає алкогольними напоями. Особливо сильно ОСОБА_1 вживав алкогольні напої в 2006-2008 роках. В цей період свідок взагалі не бачив ОСОБА_1 тверезим. На думку свідка, ОСОБА_1 міг би підписати договір тільки в стані алкогольного сп`яніння. Великих грошей свідок у ОСОБА_1 ніколи не бачив.

Відповідно до пояснень ОСОБА_8 , яка є рідною сестрою ОСОБА_1 , її брат, в 1997 році, повернувшись з строкової служби почав вести неблагополучний спосіб життя, а саме зловживав алкогольними напоями. У 2007 році брат свідка проживав окремо від батьків, в його будинку збиралися неблагополучні компанії. У 2006-2007 році ОСОБА_1 працював різноробочим у ОСОБА_3 . Зі слів ОСОБА_1 ОСОБА_3 оплачував працю ОСОБА_1 алкоголем. У 2007 році ОСОБА_1 лікувався в неврологічному відділенні, в нього були проблеми з пам`яттю. Свідок вважає, що ОСОБА_1 перебував в такому стані, що міг би підписати будь-що за горілку. Якби брати продав землю свідок би знала. Їй відомо від ОСОБА_1 , що ОСОБА_3 в 2007 році дав йому 200 доларів США і сказав, що це кошти за землю.

Згідно з поясненнями ОСОБА_9 , матір`ю ОСОБА_1 , в 2006-2007 її син вживає алкогольні напої та лікувався від алкогольної залежності. Працював підсобним робітником у односельчан. ОСОБА_1 працював і в ОСОБА_3 , після праці в якого, неодноразово приходив в стані алкогольного сп`яніння. Оскаржуваний договір оренди ОСОБА_1 не міг підписати, оскільки завжди перебував в стані алкогольного сп`яніння, а якщо й підписав би, то не розуміючи своїх дій. Свідок стверджує, що знав би, якщо б його син отримав значну суму коштів.

Відповідно до пояснень ОСОБА_10 , сусіда ОСОБА_1 , останній вживав алкоголь, внаслідок чого був постійно збуджений, перебував в неадекватному стані, його постійно трясло, незрозуміло висловлювався.

За змістом показань ОСОБА_11 , в 2004 році вона була обрана сільським головою с. Соболівка. Протягом 2007 року ОСОБА_1 зловживав алкогольними напоями разом зі своєю співмешканкою. Свідок знає, що між сторонами у справі виник конфлікт стосовно землі. Чи міг ОСОБА_1 підписати документи свідок стверджувати не може.

Згідно з поясненнями свідка ОСОБА_5 йому достеменно відомо про те, що ОСОБА_1 брав гроші за пай і підписував договір при чому свідок був присутнім. Також свідок зазначає, що при підписанні договору була присутня і мати ОСОБА_1 , він не перебував в стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 працював у сестри ОСОБА_3 . В який спосіб вона з ним розраховувалася свідок невідомо. Свідок не пам`ятає дату підписання договору, пам`ятає лише, що це був вечір влітку 2007 чи 2008 року, свідок бачив як ОСОБА_3 давав гроші, але не бачив скільки. Батько ОСОБА_3 є хрещеним батьком свідка.

За змістом висновку спеціаліста юридичного психолога Вищої категорії Дем`яненка Віктора Васильовича за результатами проведення психологічного дослідження № 09/20 від 28.09.2020 ОСОБА_1 з урахуванням його емоційного стану, індивідуально-психологічних особливостей, рівня розумового розвитку, станом здоров`я та умов мікросоціального середовища ( з 02.01.2007 знаходиться під «Д» наглядом в наркологічному кабінеті по сьогоднішній день з діагнозом розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю) він не міг правильно розуміти дану ситуацію, що склалася і свідомо регулювати свою поведінку. Тому ОСОБА_1 був неспроможним усвідомлювати реальний зміст власних дій та повною мірою свідомо керувати ними і передбачати наслідки (Т. 2 а.с. 144-150).

Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частина 1 статті 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 07.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

ЦК України у статтях 3, 6, 202, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частин першої-третьої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 627 цього ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення спірних договорів оренди) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Тлумачення статті 225 ЦК України свідчить, що правила цієї статті поширюються на випадки, коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначена презумпція психічного здоров`я, суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Тобто, для визначення тимчасового стану особи, при якому вона внаслідок функціональних розладів психіки, порушення фізіологічних процесів в організмі або інших хворобливих станів не може розуміти значення своїх дій та керувати ними у момент укладення нею правочину, необхідно обов`язкове призначення судово-психіатричної експертизи. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11.11.2019 у справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) виклав висновок про застосування норми права, відповідно до якого підставою для визнання правочину недійсним згідно частини першої статті 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними.

В своїй позовній заяві позивач просить визнати недійсним договір оренди землі, серія та номер: б/н, укладений 19.09.2007 між сторонами: орендодавцем - ОСОБА_1 , та орендарем - ОСОБА_3 з підстав, що договір був підписаний особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій, оскільки в той час ОСОБА_1 страждав від алкогольної залежності.

Так, суд встановив, що для визнання договору оренди землі недійсним потрібно довести факт, що особа саме на момент укладення правочину не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Для визначення наявності такого стану на момент складання заповіту суд зобов`язаний призначити в даному випадку судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.

Показаннями свідків та медичною довідкою підтверджується факт вживання алкоголю, однак у ході судового розгляду суд не мав змоги достеменно встановити, що ОСОБА_1 на момент підписання договору оренди землі не міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Ці факти встановлюються за допомогою спеціальних знань в області психіатрії та медицини.

Позивачем не наданий суду висновок судово-психіатричної експертизи.

Висновок спеціаліста юридичного психолога Вищої категорії Дем`яненка Віктора Васильовича за результатами проведення психологічного дослідження № 09/20 від 28.09.2020 ОСОБА_1 відповідно до якого з урахуванням емоційного стану ОСОБА_1 , індивідуально-психологічних особливостей, рівня розумового розвитку, станом здоров`я та умов мікросоціального середовища ( з 02.01.2007 знаходиться під «Д» наглядом в наркологічному кабінеті по сьогоднішній день з діагнозом розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю) він не міг правильно розуміти дану ситуацію, що склалася і свідомо регулювати свою поведінку. Тому ОСОБА_1 був неспроможним усвідомлювати реальний зміст власних дій та повною мірою свідомо керувати ними і передбачати наслідки - суд не може прийняти як беззаперечну підставу для визнання договору оренди землі від 19.09.2007, оскільки цей висновок не є результатом проведення судово-психіатричної експертизи.

Згідно з п. 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), висновок експерта складається з обов`язковим зазначенням його реквізитів (найменування документа, дати та номера складання висновку, категорії експертизи (додаткова, повторна, комісійна, комплексна), виду експертизи (за галуззю знань) та трьох частин: вступної (Вступ), дослідницької (Дослідження) та заключної (Висновки).

У вступній частині висновку експерта, з-поміж іншого, зазначається попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України.

До того ж частиною 6 ст. 106 ЦПК зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 522/1029/18, провадження № 14-270цс19 (ЄДРСРУ № 87144996) 18.12.2019 в своїй постанові зробила висновок про те, що відсутність попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, як і відсутність вказівки, що він підготовлений для суду, тягне за собою неналежність експертного висновку.

Таким чином, психологічне дослідження № 09/20 від 28.09.2020, яке провів юридичний психолог Вищої категорії Дем`яненко Віктор Васильович , не містить необхідних реквізитів та відомостей. Так, зі змісту висновку спеціаліста юридичного психолога Вищої категорії Дем`яненка Віктора Васильовича за результатами проведення психологічного дослідження № 09/20 від 28.09.2020 суд встановив, що у висновку відсутні відомості про те, що спеціаліст був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Крім того, у вказаному висновку відсутня вказівка про те, що він підготовлений для суду.

Також згідно з інформацією з Реєстру атестованих судових експертів свідоцтво № 220-11, видане Міністерством юстиції України, про те, що Дем`яненку Віктору Васильовичу рішенням Експертно-кваліфікаційно комісії Київського наукового-дослідного інституту судових експертиз від 16.07.2020 було присвоєно кваліфікацію судового експерта з правом проведення психологічних експертиз, 07.08.2018 було визнане недійсним у зв`язку із звільненням згідно з наказом № 183-к віл 03.08.2018.

За таких обставин суд вважає висново к спеціаліста юридичного психолога Вищої категорії Дем`яненка Віктора Васильовича за результатами проведення психологічного дослідження № 09/20 від 28.09.2020 неналежним та недопустимим доказом у справі.

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у справі № 438/591/17 від 17.09.2020 правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.

Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.

Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину необхідно робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку у сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи могла в конкретний момент вчинення правочину особа розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Отже, для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій . Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, підстави припустити, що ОСОБА_1 не розумів значення своїх дій і (або) не міг керувати ними на момент підписання договору оренди землі, судом не встановлені, за таких обставин суд відмовляє в задоволенні позову щодо визнання недійсним договору оренди землі, серія та номер: б/н, укладеного 19.09.2007 між сторонами: орендодавцем - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 та орендарем - ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

З приводу твердження відповідача про те, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з позовом, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Однак відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у справі № 509/3589/16-ц від 21.10.2020 сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. У разі, коли суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги, є необґрунтованими, суд повинен відмовити у задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

Тому, оскільки суд відмовляє в задоволенні позову за його необґрунтованістю, клопотання про застосуванню позовної давності до даних правовідносин не підлягає застосуванню.

Заходи забезпечення позову судом не вживалися.

Підстав для звернення рішення суду до негайного виконання немає.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову судові витрати позивача у справі залишаються на його рахунку.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 106, 133, 137, 141, 211, 263-265, 353, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Шполянський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складене 11.12.2020.

Суддя Н.П. Побережна