Рішення № 93451014, 01.12.2020, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/4116/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.12.2020 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Трагнюк В.Р., секретар судового засідання Конар В.М., за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ФГ "Колос" Терек Я.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства Колос про визнання Протоколу №5 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 10.03.1998 року, Протоколу №7 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року та Передаточного (розподільчого) балансу КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року недійсними та такими, що не підтверджують відображених в них фактів, треті особи без самостійних вимог: Виноградівська районна державна адміністрація Закарпатської області, Виноградівська міська рада Закарпатської області, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Фермерського господарства «Колос» про визнання Протоколу №5 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 10.03.1998 року, Протоколу №7 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року та Передаточного (розподільчого) балансу КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року- недійсними та такими, що не підтверджують відображених в них фактів, треті особи без самостійних вимог: Виноградівська районна державна адміністрація Закарпатської області, Виноградівська міська рада Закарпатської області, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області.

Позов мотивовано тим, що в провадженні Хустського районного суду Закарпатської області знаходилася цивільна справа за №299/1382/16-ц за позовом ФГ «Колос» до Головного Управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Виноградівської РДА Закарпатської області. Виноградівської районної ради Закарпатської області, ОСОБА_2 . У даній позовній заяві ФГ «Колос» просив суд визнати недійсним та скасувати:

- розпорядження Виноградівської районної державної адміністрації №704 від 21.12.1999 року в частині видачі Державного акта про право приватної власності на землю, згідно земельних часток /паїв/ відповідачу ОСОБА_2 із земель КСГП «8-го Березня»;

- розпорядження Виноградівської районної державної адміністрації №493 від 13.09.2000 року в частині видачі акта про право приватної власності на землю згідно земельних часток /паїв/ відповідачу ОСОБА_2 із земель КСГП «8-го Березня»;

- визнати недійсним Державний акт про право приватної власності на землю серії ЗК №031597 від 29.12.1999 року виданий Виноградівською районною державною адміністрацією відповідачу ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним Державний акт про право приватної власності на землю серії ЗК №04755 від 27.09.2000 року виданий Виноградівською районною державною адміністрацією відповідачу ОСОБА_2 .

На підтвердження своїх позовних вимог та наявності права, за захистом якого звернувся до суду, представник ФГ «Колос», крім правонаступництва за КСГП «8-го Березня», послався, в тому числі і на:

- копію Протоколу №5 Зборів уповноважених від 10.03.1998 року, яким нібито було вирішено питання про зміну організаційно-правової форми КСГП «8-го Березня» у ФГ «Колос»;

- копію Протоколу №7 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року, як стверджує ФГ «Колос» яким нібито було вирішено передати ФГ «Колос» земельні длянки від КСГП «8-го Березня»;

- копію Розподільчого балансу КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року, згідно до якого, як стверджує представник ФГ «Колос», йому було передано, земельні длянки від КСГП «8-го Березня» в тому числі і земельні ділянки, площею 1,39 та площею 2,01 га, власником яких є відповідач ОСОБА_2 .

А тому, за твердженням представника ФГ «Колос», прийняті Розпорядження та видані на їх основі Державні акти на право приватної власності на землю гр. ОСОБА_2 , що є предметом цивільної справи за №299/1382/16-ц, порушують його права щодо володіння, користування та розпорядження даними земельними ділянками, які ФГ «Колос» вважає своєю власністю, поскільки такі на думку останнього отримані ним в порядку правонаступництва за КСГП «8-го Березня».

З метою захисту свого права, позивач ОСОБА_2 у грудні 2019 року звернувся до Виноградівського районного суду із позовом до ФГ «Колос», треті особи без самостійних вимог: Виноградівська районна державна адміністрація Закарпатської області, Виноградівська міська рада Закарпатської області, Головне Управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання Протоколу №5 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 10.03.1998 року, Протоколу №7 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року та Передаточного (розподільчого) балансу КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року- недісними та такими, що не підтверджують відображених в них фактів.

Позивач ОСОБА_2 зазначає, що оскаржуваний Протокол №5 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 10.03.1998 року, яким, нібито вирішено питання про зміну організаційно-правової форми КСГП «8-го Березня» у ФГ «Колос» є незаконним, у зв`язку із неправомочністю даного органу самоуправління, поскільки вказані Збори уповноважених не наділені повноваженнями вирішувати питання пов`язані із зміною організаційно-правової форми КСГП «8-го Березня», крім того, жодним нормативно правовим актом, дійсним у 1998-2000 році, не було передбачено, що КСГП може здійснити зміну організаційно-правової форми у фермерське господарства.

Крім того, зі змісту оскаржуваного Протоколу №5 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 10.03.1998 року, взагалі не вбачається що КСГП «8-го Березня» змінило організаційно-правову форму у ФГ «Колос», керівником якого є ОСОБА_3 .

Представник ФГ «Колос» не може надати належних допустимих доказів того, що саме ФГ «Колос», про яке йдеться в оскаржуваному Протоколі №5 від 10.03.1998 року, є саме тим ФГ «Колос», головою якого є ОСОБА_3 , мешканець АДРЕСА_1 . Протокол №5 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 10.03.1998 року, відсутній в матеріалах реєстраційної справи ФГ «Колос».

Також ОСОБА_2 зазначає, що оскаржуваний Протокол №7 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року, є незаконним у зв`язку із неправомочністю даного органу самоуправління, поскільки вказані Збори уповноважених не наділені, згідно до Статуту КСГП «8-го Березня», повноваженнями вирішувати питання пов`язані із розпорядженням майном та земельними ресурсами КСГП.

Так, згідно з ст. 21 Закону України «Про власність», чинного на час прийняття Протоколу №7 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня», право колективної власності здійснюється колективним власником через створені ним органи управління: (п. 11.2, арк. 15 Статуту КСГП «8-го Березня») -є Загальні Збори, які здійснюють повноваження колективного власника щодо володіння, користування і розпорядження належними йому об`єктами власності у повному обсязі.

Частинами 2 –3 статті 8 ст. 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» та у відповідності до п.11.2 Статуту КСГП «8-го Березня», передбачено, що право колективної власності здійснюють Загальні збори членів підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Належне підприємству майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам виключно за рішенням Загальних зборів членів підприємства.

До компетенції Загальних зборів членів КСП належить, зокрема, прийняття рішень про реорганізацію і ліквідацію підприємства, про його участь в акціонерних товариствах, корпораціях, асоціаціях, концернах та інших об`єднаннях (ст. 23 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»).

Статтею 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», та п.11.2 Статуту КСГП «8-го Березня», передбачалось, що рішення про зміни в Статуті, про припинення діяльності підприємства приймаються Загальними зборами, при підтримці ? (три четвертих) частини голосів членів КСГП «8-го Березня».

Згідно з п.13.1 Статуту КСГП «8-го Березня», ліквідація або реорганізація (злиття, приєднання, виділення) перетворення підприємства проводиться виключно за Рішенням Загальних зборів КСГП «8-го Березня» чи за рішенням суду або арбітражного суду.

За змістом оскаржуваного Протоколу № 7 від 30.12.1998 року, йдеться, що Збори уповноважених КСГП «8-го Березня», на вирішення яких було винесено питання, зокрема: прийняття рішення щодо передачі залишку майна та земель, що не підлягають розпаюванню і не розпайовані, підприємству правонаступника ФГ «Колос»; затвердження розподільчого балансу; зняття з реєстрації КСГП «8-го Березня». Разом з тим, матеріали справи не містять інформації про те, що таке рішення - щодо передачі залишку майна та земель, що не підлягають розпаюванню і не розпайовані, підприємству правонаступника ФГ «Колос» - було прийнято.

Статутом КСГП «8-го Березня» не передбачено, що вищим органом самоуправління підприємства, крім Загальних зборів КСГП «8-го Березня, є також Збори уповноважених.

Як вбачається з копії Протоколу №7 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року, рішення про зняття з реєстрації підприємства та встановлення правонаступником фермерське господарство «Колос» та передачі йому земельних ділянок- було прийняте саме Зборами уповноважених КСГП «8-го Березня».

Вказані обставини встановленні рішенням Виноградівського районного суду по справі №299/3113/16-ц, прийнятого за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства «Колос», Виноградівської районної державної адміністрації, третя особа на стороні позивача ОСОБА_4 , про визнання актів прийому-передачі залишкових матеріальних цінностей недійсними та такими, що не підтверджують відображених в них фактів, визнання недійсним державного акту на право колективної власності на землю серії ІІ-ЗК №000054 від 29.11.1996 року, яке вступило в законну силу 16.05.2019 року, згідно до Постанови Закарпатського апеляційного суду від 16.05.2019 року, має приюдиційне значення для розгляду справи, судом було встановлено, зокрема наступне:

«З оглянутого в судовому засіданні тексту Статуту КСГП «8-го Березня», затвердженого Загальними зборами КСГП «8-го Березня» від 06.11.1993 року, встановлено, що відповідно до абзацу першого пункту 7.2 Статуту КСГП «8-го Березня», затвердженого Загальними зборами КСГП «8-го Березня» від 06.11.1993 року, «Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності, здійснюється за рішенням Загальних зборів» (а.с.74-97 т.3).

Згідно до пункту 11.2 Статуту КСГП «8-го Березня», Вищим органом управління підприємством є Загальні збори. Статутом КСГП «8 березня» не передбачено прийняття рішення про розпорядження земельними ділянками Зборами уповноважених КСГП.

З копії Статуту вбачається рукописний допис до пункту 11.2 Статуту КСГП «8-го Березня», «та збори уповноважених» (а.с.89 т.3). Проте відсутні жодні відмітки, що допис «збори уповноважених», затверджено в редакції Статуту та відсутні підписи секретаря та голови зборів поряд, які б засвідчували правомірність такого допису».

Таким чином, положення Статуту КСГП «8-го Березня» чітко передбачають, що рішення про реорганізацію та правонаступництво а також передачу земельних ділянок та нерухомого майна, мало прийматися не Зборами уповноважених КСГП «8-го Березня», а виключно Загальними зборами КСГП «8-го Березня».

Позивач ОСОБА_2 , зазначає, що ФГ "Колос" (ідентифікаційний код 03747509), було зареєстровано 26.06.2000 року, а Збори уповноважених КСГП «8-го Березня», оформлені Протоколом №5, згідно до яких було вирішено змінити організаційно-правову форму у ФГ «Колос», були проведені 10.03.1998 року, тобто на час їх проведення - ФГ «Колос» не існувало, а Збори уповноважених КСГП «8-го Березня», оформлені Протоколом №7, були проведені 30.12.1998 року, тобто на час їх проведення - ФГ «Колос» також не існувало, в наслідок чого ФГ "Колос" не міг в законний спосіб стати правонаступником КСГП «8-го Березня» та взагалі не міг отримати будь — яке майно від КСГП «8-го Березня», поскільки на час проведення вищезазначених Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня», відповідач ФГ «Колос» не існував, а тому із оскаржуваних позивачем ОСОБА_2 , Протоколу №5 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 10.03.1998 року, Протоколу №7 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року та Передаточного (розподільчого) балансу КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року, вбачається, що КСГП «8-го Березня» 10.03.1998 року та в подальшому 30.12.1998 року, вирішив змінити свою організаційно-правову форму в неіснуюче фермерське господарство «Колос» та вирішив передати неіснуючому господарству своє нерухоме майно та земельні ресурси. Крім того, позивач ОСОБА_2 зазначає, що Протокол № 7 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року відсутній і у матеріалах реєстраційної справи ФГ «Колос».

Позивач ОСОБА_2 стверджує, що Розподільчий (передаточний) баланс КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року - є незаконним.

Так, відповідно до змісту копії примірника Розподільчого (передаточного) балансу від 30.12.1998 року, вбачається, що нерухоме майно та земельні ділянки, були передані комісією зі сторони -КСГП «8-го Березня» у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а прийняв -керівник фермерського господарства «Колос» ОСОБА_3 , згідно до Протоколу №7 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року, яким нібито було вирішено передати нерухоме майно та земельні ділянки ФГ «Колос».

Згідно до пункту 11.2 Статуту КСГП «8-го Березня», Вищим органом управління підприємством є Загальні збори.

Статутом КСГП «8-го Березня» не передбачено прийняття рішення про розпорядження земельними ділянками Зборами уповноважених КСГП.

Оспорюваний Розподільчий (передаточний) баланс КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року-є незаконним, в силу того, що був прийнятий на основі неправомочного органу самоуправління, а саме Зборів уповноважених КСГП «8 березня» від 30.12.1998 року.

Крім вище викладеного, позивач ОСОБА_2 звертає увагу суду на існування Довідки наданої Арбітражному суду Закарпатської області Управлінням сільського господарства і продовольства Виноградівської РДА від 07.06.2001 року за №01-7/134, яка завірена підписом керівника ФГ «Колос» Терек Т.І., з якої вбачається, що у зв`язку із закінченням розпаювання КСГП 8-березня «в 1998 році 30 грудня» при організації фермерського господарства «Колос» в червні 2000 року передаточний баланс не складався.

Відсутність розподільчого балансу, також підтвержуться поясненнями самих представників СФГ «Колос» ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , даним ними в процесі розгляду Господарським судом Закарпатської області, господарської справи (№907/29/19) за позовом Фермерського господарства «Колос» до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області про визнання незаконним та скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності за Головним управлінням Держземагенства у Закарпатській області на земельні ділянки, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім того, Розподільчий (передаточний) баланс КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року, також відсутній і у матеріалах реєстраційної справи ФГ «Колос».

На основі вищевикладених обстави, позивач ОСОБА_2 , просить суд заявлені ним позовні вимоги задоволити.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 , вимоги заявленого позову підтримав повністю та просив суд такі задоволити та зазначив, що ФГ «Колос» не є правонаступником КСГП «8-го Березня», поскільки посилання представника на запис про правонаступництво у п.1.1 Статуту ФГ «Колос», також посилання в тому числі і на оскаржувані позивачем ОСОБА_2 протоколи зборів уповноважених КСГП «8-го Березня», не відповідають дійсності, поскільки згідно ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» установлено спростовну презумпцію відомостей, унесених до ЄДР. Такий висновок зроблено, зокрема, у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15, від 6 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17, від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17, від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18. Прийняття від імені юридичної особи рішення органом, який не передбачений статутом, зокрема Зборами уповноважених КСГП «8-го Березня», оформлених Протоколом №5 від 10.03.1998 року про зміну організаційно-правової форми КСГП у ФГ «Колос», та про передачу майна та земельних ресурсів, згідно до Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня, оформлених Протоколом №7 від 30.12.1998 року та затвердження на його основі Розподільчого (передаточного) балансу КСГП «8-го Березня», не створює правових наслідків, на які таке рішення спрямоване. Представник позивача також зазначив, що згідно до Статуту «8-го Березня», збори уповноважених КСГП «8-го Березня», як орган самоуправління, не наділенні повноваженнями щодо зміни організаційно-правової форми КСГП, а також не наділені повноваженнями вирішувати питання, пов`язаними із розпорядженням належних КСГП «8-го Березня», нерухомим майном та земельними ресурсами та їх передачею третім особам. Додатковим доказом позиції позивача про те, що ФГ «Колос» не є правонаступником КСГП «8-го Березня» є сам статут ФГ «Колос». На першому аркуші Статуту відсутня інформація про дату та номер рішення, яким затверджено даний Статут, а лише зазначається: «Затверджено головою фермерського господарства Терек Т.І.». В п. 3.1. Статуту вказується, що засновником Фермерського господарства «Колос» є фізична особа ОСОБА_3 , а не КСГП «8-го Березня».

Представник позивача ОСОБА_1 , також просив суд застосувати до спірних правовідносин правові висновки Великої Палати Верховного суду викладені в Постанові від 01.09.2020 року по справі за №907/29/19 та висновки викладені в Постанові Верховного суду від 13.10.2020 року по справі за №907/525/18, які в силу ч.4 ст.82 ЦПК України є приюдиційними, поскільки в таких брав безпосередньо участь ФГ «Колос», (в якості позивача), і що вказані Постанови Верховного суду, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України є обов`язковими до застосування судом при розгляді даної справи.

Представник ФГ «Колос» Терек Я.Т. в судовому засіданні вимоги заявленого позову не визнав та заперечив проти задоволення позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що ФГ «Колос» відповідно до даних ЄДР є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 03747509 (за яким раніше було зареєстровано КСГП «8-го Березня»), яке було створене 26 червня 2000 року. Відповідно до пункту 1.1 статуту ФГ «Колос», затвердженого його головою ОСОБА_3 та зареєстрованого розпорядженням голови Виноградівської райдержадміністрації від 26 червня 2000 року № 331, господарство є самостійним господарюючим суб`єктом, який створений у відповідності із Законом України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство» (далі - Закон № 2009-XII) і є правонаступником КСГП «8-го Березня». За змістом Протоколу №5 Зборів уповноважених «8–го Березня» від 10.03.1998 року, було вирішено змінити організаційно-правову форму КСГП «8-го Березня» у ФГ «Колос» з правами правонаступника, а згідно до Протоколу № 7 Зборів уповноважених від 30.12.1998 року, було прийнято рішення щодо передачі залишку майна та земель, що не підлягають розпаюванню і не розпайовані, підприємству правонаступника ФГ «Колос»; затвердження Розподільчого балансу; зняття з реєстрації КСГП «8-го Березня». Представник відповідача зазначив, що Статутом «8-го Березня», передбачено також існування такого вищого органу самоуправління КСГП- як Збори уповноважених КСГП «8-го Березня», які наділені тими ж повноваженнями, що і Загальні збори, про що міститься відповідна відмітка в абзаці першому пункту 7.2 Статуту від 06.11.1993 року КСГП «8-го Березня», у зв`язку із чим оскаржувані позивачем ОСОБА_2 . Протокол №5 Зборів уповноважених від 10.03.1998 року, Протокол №7 Зборів Уповноважених, а також Розподільчий (передаточний) баланс КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року, були прийняті правомочним органом КСГП «8-го Березня», а тому є законними, у зв`язку із чим не можуть бути скасовані судом. Крім того представник відповідача ФГ «Колос» подав до суду письмові пояснення по суті спору, згідно до яких просить суд відхилити правові висновки Великої палати Верховного суду, висловлені в Постанові від 01.09.2020 року по справі за №907/29/19 та застосувати до спірних правовідносин Окрему думку по даній справі від 01.09.2020 року, поскільки така відповідає дійсним обставинам справи. На основі вище викладеного, просить суд в задоволенні позову відмовити.

Представник Виноградівської РДА, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмові пояснення по справі, згідно до яких вимоги позову підтримує.

Представник Виноградівської міської ради, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, одна подав до суду письмові пояснення по справі, згідно до яких вимоги позову підтримує.

Представник ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, одна подав до суду письмові пояснення по справі, згідно до яких вимоги позову підтримує.

Відповідно до положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В судовому засіданні вирішено клопотання сторін, зокрема, про витребування письмових доказів, витребувано матеріали реєстраційної справи ФГ «Колос», досліджено письмові докази на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень. За наслідками суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14.02.1992 року в статуті підприємства вказуються органи самоврядування і порядок їх формування.

З оглянутого в судовому засіданні тексту Статуту КСГП «8-го Березня», затвердженого Загальними зборами КСГП «8-го Березня» від 06.11.1993 року (а.с.85-108 Т.1), встановлено, що згідно до пункту 11.2 Статуту КСГП «8-го Березня», Вищим органом управління підприємством є Загальні збори. З копії Статуту вбачається рукописний допис до пункту 11.2 Статуту КСГП «8-го Березня», «та збори уповноважених». Проте відсутні жодні відмітки, що допис «збори уповноважених», затверджено в редакції Статуту та відсутні підписи секретаря та голови зборів поряд, які б засвідчували правомірність такого допису.

Аналогічну преюдиційну обставину підтверджено Рішенням Виноградівського районного суду від 14.09.2018 року за №299/3113/16-ц, яке вступило в законну силу 16.05.2019 року, згідно до Постанови Закарпатського апеляційного суду від 16.05.2019 року (а.с.62-83 Т.1).

Згідно до Правовій позиції Верховного Суду, висловленій у Постанові від 01 жовтня 2019 року у справі №924/848/18, суд зазначив, що преюдиціальність- це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Так, жодним нормативно правовим актом, дійсним у 1998-2000 році не передбачено, що КСГП може здійснити зміну організаційно-правової форми у фермерське господарства. Спеціальне законодавство, зокрема Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» також не містить норм, що надають можливість створитись такому в результаті реорганізації КСГП у ФГ. Даний закон чітко встановлював процедуру створення фермерського господарства як нового окремого суб`єкта з рядом вимог до процедури створення та передумов створення, які не включають можливості створення ФГ як суб`єкта господарювання в наслідок зміни організаційно-правової форми КСГП.

Згідно до Правової позиції Великої Палати Верховного суду України, щодо створення фермерського господарства (Постанова Великої палати Верховного суду України від 15 травня 2019 року у справі №693/267/18-ц, провадження №14-188цс19, встановлено наступне:

«Згідно зі статтею 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, діє на основі статуту.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, ЗК України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ЗК України (частина перша статті 5, частина перша статті 7 Закону України «Про фермерське господарство»).

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 згаданого Закону).

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.».

Так, Велика Палата Верховного суду України в даній справі, визначила процедуру створення юридичної особи – фермерського господарства, та дійшла до висновку, що таке засновується виключно фізичними особами та виключно після отримання земельної ділянки.

Норми Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» у редакції, чинній на момент ліквідації КСГП «8 березня», відповідають нормам ЗУ «Про фермерське господарство»: «Стаття 2. Поняття селянського (фермерського) господарства 1. Селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

2. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою.

Стаття 4. Право на створення селянського (фермерського) господарства та умови надання земельних ділянок для його ведення

1. Право на створення селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, та пройшов конкурсний відбір…».

Таким чином, жодна норма законодавства не передбачала право створення фермерського господарства іншою юридичною особою, отже здійснення реорганізації (зміни організаційно-правової форми та перетворення) КСГП «8-го Березня» у ФГ «Колос», згідно до оскаржуваного Протоколу №5 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 10.03.1998 року, та відповідно передачі майна та земельних ресурсів, згідно до оскаржуваного Протоколу №7 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року та Розподільчого (передаточного) балансу КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року - правонаступнику ФГ «Колос» було неможливим.

З оглянутих в судовому засіданні матеріалів реєстраційної справи ФГ «Колос», вбачається відсутність факту виділення земельної ділянки для ведення фермерського господарства керівнику ФГ «Колос» ОСОБА_3 , станом як на 10.03.1998 року так і станом на 30.12.1998 року (а.с. 12-75 Т.2).

Зі змісту оскаржуваного Протоколу №5 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 10.03.1998 року, взагалі не вбачається що КСГП «8-го Березня» змінило організаційно-правову форму у ФГ «Колос», керівником якого є ОСОБА_3 .

Представник ФГ «Колос» не надав належних допустимих доказів того, що станом на 10.03.1998 року, саме він-(відповідач ФГ «Колос»), про яке йдеться в оскаржуваному Протоколі №5 від 10.03.1998 року, є саме тим ФГ «Колос», головою якого є ОСОБА_3 , мешканець АДРЕСА_1 , поскільки згідно з даними ЄДРПОУ ФГ «Колос» (за кодом 03747509), було зареєстровано 26.06.2020 року (а.с. 44-47 Т.1).

Зі змісту Протоколу №5 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 10.03.1998 року, також не можливо ідентифікувати дані юридичної особи правонаступника, в яку як вбачається із оскаржуваного Протоколу №5, було вирішено перетворити КСГП «8-го Березня»- у ФГ «Колос», при цьому в Протоколі №5 не зазначено:

– повне найменування, та місце місцезнаходження вказаного ФГ «Колос».

– дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі – Єдиний державний реєстр), про проведення державної реєстрації вказаного ФГ «Колос»;

– відомості про виконавчий орган. Виконавчий орган юридичної особи є одним з її органів управління. Це орган, який безпосередньо діє від імені юридичної особи та виконує рішення вищого органу (як правило, загальних зборів). Виконавчий орган може бути утворений як колегіальний орган, так і як одноосібний. Як правило, одноосібний виконавчий орган – це директор, генеральний директор, президент, ректор, голова тощо. Колегіальним виконавчим органом може бути дирекція, правління, ректорат, президія тощо;

– ідентифікаційні дані осіб, які мають право розпоряджатися рахунками та/або майном.;

– реквізити банку, в якому відкрито рахунок, і номер поточного рахунка вказаного ФГ «Колос».

Встановлено, що оскаржуваний Протокол №5 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 10.03.1998 року, відсутній в оглянутих в судовому засіданні матеріалах реєстраційної справи ФГ «Колос» (а.с. 12-75 Т.2). З матеріалів реєстраційної справи, вбачається, що станом на 10.03.1998 року, ФГ «Колос», не було зареєстроване як юридична особа.

Щодо оскаржуваного Протоколу №7 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року, суд встановив наступне.

Статтею 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.1999 року за №1529/99 встановлено, що організаційні заходи щодо реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно передбачали забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності (приватні формування); сприяння керівникам і спеціалістам колективних сільськогосподарських підприємств, що реформуються, у реорганізації зазначених підприємств і створенні на їх базі приватних формувань; передачі окремих будівель, споруд, техніки, робочої і продуктивної худоби, птиці, знарядь праці тощо членам колективних сільськогосподарських підприємств - власникам земельних часток (паїв), які подали в установленому порядку заяву про відведення земельної ділянки в натурі, у рахунок погашення належних їм майнових паїв.

Згідно з ст. 21 Закону України «Про власність», чинного на час прийняття Протоколу №7 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня», право колективної власності здійснюється колективним власником через створені ним органи управління: (п. 11.2, арк. 15 Статуту КСГП «8-го Березня»-є саме-Загальні Збори (а.с.85-108 Т.1), які здійснюють повноваження колективного власника щодо володіння, користування і розпорядження належними йому об`єктами власності у повному обсязі.

Як вказав Верховний Суд України у Постанові від 07.06.2005 року по справі №40/277, для набуття права власності на майно не достатньо односторонніх дій фактичного володільця –необхідним є волевиявлення власника майна, яке повинно мати відповідну форму, – рішення власника.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (із змінами та доповненнями, чинними станом на 30.12.1998 року), майно у колективному сільськогосподарському підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Частинами 2 –3 статті 8 вказаного Закону та у відповідності до п.11.2 Статуту КСГП «8-го Березня», передбачено, що право колективної власності здійснюють Загальні збори членів підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Належне підприємству майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам виключно за рішенням Загальних зборів членів підприємства.

Встановлено, що виключно до компетенції Загальних зборів членів КСП належить, зокрема, прийняття рішень про реорганізацію і ліквідацію підприємства, про його участь в акціонерних товариствах, корпораціях, асоціаціях, концернах та інших об`єднаннях (ст. 23 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»).

Статтею 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», та п.11.2 Статуту КСГП «8-го Березня», передбачалось, що рішення про зміни в Статуті, про припинення діяльності підприємства приймаються виключно Загальними зборами КСГП «8-го Березня», а не Зборами уповноважених КСГП «8-го Березня»

Згідно з п.13.1 Статуту КСГП «8-го Березня», ліквідація або реорганізація (злиття, приєднання, виділення) перетворення підприємства проводиться за Рішенням Загальних зборів його членів чи за рішенням суду або арбітражного суду.

За змістом наведеного Протоколу № 7 від 30.12.1998 року, йдеться про Збори уповноважених КСГП «8-го Березня», на вирішення яких було винесено питання, зокрема: прийняття рішення щодо передачі залишку майна та земель, що не підлягають розпаюванню і не розпайовані, передати підприємству правонаступника ФГ Колос; затвердження розподільчого балансу; зняття з реєстрації КСГП 8 Березня.

Разом з тим, матеріали справи не містять інформації про те, що таке рішення - щодо передачі залишку майна та земель, що не підлягають розпаюванню і не розпайовані, підприємству правонаступника ФГ Колос - було прийнято, вказана обставина підтверджується також Рішенням Господарського суду Закарпатської області (№907/29/19),яке вступило в законну силу, згідно Постанови Верховного Суду від 01.09. 2020 року по сраві за №907/29/19 (а.с. 171-176 Т.2).

Відповідно до п. 7.2 статуту КСГП «8-го Березня», розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності, здійснюється за рішенням Загальних зборів, які згідно п. 11.1 Статуту є вищим органом управління підприємством.

Так, згідно ч.2 ст.23 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14.02.1992 року і у відповідності до пункту 11.2 Статуту КСГП «8-го Березня», органом, уповноваженим приймати рішення про реорганізацію, є виключно Загальні збори КСГП «8-го Березня».

Як вбачається з копії Протоколу №7 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року, рішення про зняття з реєстрації підприємства та встановлення правонаступником фермерське господарство «Колос» та передачі йому земельних ділянок- було прийняте Зборами уповноважених, а не Загальними зборами КСГП «8-го Березня».

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Рішенням Виноградівського районного суду по справі за №299/3113/16-ц, винесеного за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства «Колос», Виноградівської районної державної адміністрації, третя особа на стороні позивача ОСОБА_4 , про визнання актів прийому-передачі залишкових матеріальних цінностей недійсними та такими, що не підтверджують відображених в них фактів, визнання недійсним державного акту на право колективної власності на землю серії ІІ-ЗК №000054 від 29.11.1996 року, яке вступило в законну силу 16.05.2019 року, згідно до Постанови Закарпатського апеляційного суду від 16.05.2019 року, має приюдиційне значення для розгляду справи №299/4116/19 (а.с.62-83 Т.1) , судом було встановлено в тому числі, наступні приюдиційні обставини:

«…З оглянутого в судовому засіданні тексту Статуту КСГП «8-го Березня», затвердженого Загальними зборами КСГП «8-го Березня» від 06.11.1993 року, встановлено, що відповідно до абзацу першого пункту 7.2 Статуту КСГП «8-го Березня», затвердженого Загальними зборами КСГП «8-го Березня» від 06.11.1993 року, «Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності, здійснюється за рішенням Загальних зборів» (а.с.74-97 т.3).

Згідно до пункту 11.2 Статуту КСГП «8-го Березня», Вищим органом управління підприємством є Загальні збори. Статутом КСГП «8 березня» не передбачено прийняття рішення про розпорядження земельними ділянками зборами уповноважених КСГП.

З копії Статуту вбачається рукописний допис до пункту 11.2 Статуту КСГП «8-го Березня», «та збори уповноважених» (а.с.89 т.3). Проте відсутні жодні відмітки, що допис «збори уповноважених», затверджено в редакції Статуту та відсутні підписи секретаря та голови зборів поряд, які б засвідчували правомірність такого допису..»….

Таким чином, положення Статуту КСГП «8-го Березня» чітко передбачають, що рішення про реорганізацію та правонаступництво і передачу земельних ділянок ФГ «Колос», повинно прийматись не Зборами уповноважених, а виключно Загальними зборами КСГП «8-го Березня»

Протокол №7 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року, не містить вирішення питання про встановлення ФГ «Колос», (керівник Терек Т.І.), правонаступником КСГП «8-го Березня», тільки зазначається «передати майно правонаступнику».

З оглянутих в судовому засіданні матеріалів реєстраційної справи ФГ «Колос» (а.с. 12-75 Т.2), вбачається відсутність факту виділення земельної ділянки для ведення фермерського господарства керівнику ФГ «Колос» ОСОБА_3 станом на 30.12.1998 року.

Встановлено, що оскаржуваний Протокол №7 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року, відсутній в матеріалах реєстраційної справи ФГ «Колос» (а.с. 12-75 Т.2). Згідно даних ЄДРПОУ, станом на 30.12.1998 року, ФГ «Колос» (03747509), не було зареєстроване як юридична особа (а.с.44-47 Т.1).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 26.06.2000 проводилась реєстрація нового підприємства - ФГ "Колос", а не перетворення КСГП "8-го Березня".

Щодо оскаржуваного Розподільчого (передаточного) балансу КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року, судом встановлено наступне.

Відповідно до змісту Розподільчого (передаточного) балансу від 30.12.1998 року, вбачається, що нерухоме майно та земельні ділянки, були передані комісією зі сторони -КСГП «8-го Березня» у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а прийняв -керівник фермерського господарства «Колос» Терек Т.І., згідно до Протоколу №7 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року, згідно якого вирішено передати нерухоме майно та земельні ділянки ФГ «Колос».

Згідно до пункту 11.2 Статуту КСГП «8-го Березня», Вищим органом управління підприємством є Загальні збори.

Статутом КСГП «8-го Березня» не передбачено прийняття рішення про розпорядження земельними ділянками Зборами уповноважених КСГП, що також підтверджено Рішенням Виноградівського районного суду від 14.09.2018 року по справі за №299/3113/16-ц, яке вступило в законну силу 16.05.2019 року, згідно до Постанови Закарпатського апеляційного суду від 16.05.2019 року.

Розподільчий (передаточний) баланс від 30.12.1998 року КСГП «8-го Березня», який було складеного на основі Протоколу №7 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 10.03.1998 року, не посвідчує право власності або користування земельними ділянками, згідно до ст.ст.125, 126 ЗК України, крім того, вказані в переліку вищезазначені земельні ділянки не мають встановлених землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а тому такі не мають ознак об`єкта права власності, які визначені ч. 1 ст. 79 Земельного Кодексу України.

Так, за змістом положень п.п. 5, 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" (Z0396-99 ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року за № 87 ( Z0391-99 ), баланс - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал; метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Отже, сам баланс не є підставою для виникнення певних зобов`язань, а є лише інформативним зведеним документом, що може відображати фінансовий стан підприємства.

Розподільчий (передаточний) баланс, який був складений між КСГП «8-го Березня» та ФГ «Колос» 30.12.1998 року, був складений на основі саме Протоколу №7 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 10.03.1998 року, які в силу пункту 11.2 Статуту КСГП «8-го Березня», були неправомочними, позаяк Статут КСГП «8-го Березня», не наділяє право Зборів уповноважених, вирішувати питання пов`язані про реорганізацію, ліквідацію та питання пов`язані з розпорядженням та передачею майна та земельних ресурсів КСГП «8-го Березня».

Крім цього, в матеріалах справи наявна копія Довідки наданої Арбітражному суду Закарпатської області Управлінням сільського господарства і продовольства Виноградівської РДА від 07.06.2001 року за №01-7/134, яка завірена підписом керівника ФГ «Колос» Терек Т.І., з якої вбачається, що у зв`язку із закінченням розпаювання КСГП 8-березня «в 1998 році 30 грудня» при організації фермерського господарства «Колос» в червні 2000 року передаточний баланс не складався (а.с. 84 Т.1).

Відсутність розподільчого балансу, також підтверджується поясненнями самих представників ФГ «Колос» ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , даним ними в процесі розгляду Господарським судом Закарпатської області, господарської справи (№907/29/19) за позовом Фермерського господарства «Колос» м. Виноградів до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області про визнання незаконним та скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності за Головним управлінням Держземагенства у Закарпатській області на земельні ділянки, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зокрема мотивувальною частиною Рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2019 року по справі за №907/29/19, що вступило в законну силу, згідно до Постанови Великої палати Верховного суду від 01.09.2020 року, встановлено:

«…Позивачем не надано суду розподільчого балансу, представники позивача у ході судового розгляду стверджують, що такий не складався, у матеріалах справи також міститься довідка видана управлінням сільського господарства і продовольства Виноградівської РДА від 7.06.01, за змістом якої йдеться про те, що «у зв`язку із закінченням розпаювання КСГП 8 Березня в 1998 році 30 грудня при організації фермерського господарства Колос в червні 2000 року передаточного балансу на складали» (а.с. 171-176 Т.2).

Встановлено, що розподільчий (передаточний) баланс КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року, також відсутній і у матеріалах реєстраційної справи ФГ «Колос» (а.с. 12-75 Т.2).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правовідносини, що склалися між сторонами спору у справі №299/4116/19, та у справі за №907/29/19, яка переглянута 01.09.2020 року у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду є подібними.

Так, згідно до Правової позиції Великої Палати Верховного суду від 01.09.2020 року по справі за №907/29/19 (а.с.115-129 Т.2), що має приюдиційне значення для розгляду цивільної справи за №299/4116/19, поскільки стороною в даній справі є ФГ «Колос», судом встановлено наступне:

….«7.12. Велика Палата Верховного Суду також відхиляє довід про те, що ФГ «Колос» є правонаступником КСП «8 Березня», оскільки це підтверджується підпунктом 1.1 пункту 1 статуту ФГ «Колос». Статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

7.13. Отже, суди не встановили обставин, які б засвідчували прийняття КСП «8 Березня» рішення про реорганізацію підприємства шляхом перетворення.

7.19. Позивач наголошував, що відповідно до даних ЄДР ФГ «Колос`є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 03747509, за яким раніше було зареєстровано КСП «8 Березня», що, в свою чергу, також указує на обставини правонаступництва.

7.23. Отже, відповідно до наведених норм ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.

7.24. Крім того, суди не встановили обставин, які б засвідчували вихід членів КСП «8 Березня» з його складу.

7.27. Тобто, колективне сільськогосподарське підприємство створювалося як добровільне об`єднання необмеженого кола громадян, з єдиною вимогою, що такі громадяни досягли 16-річного віку.

7.28. У свою чергу, на момент створення ФГ «Колос» відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, були врегульовані Законом № 2009-XII.

7.29. Відповідно до частин першої - третьої та п`ятої статті 2 Закону № 2009-XII у редакції, чинній на момент створення ФГ «Колос», селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. При створенні одним із членів сім`ї селянського (фермерського) господарства інші члени сім`ї та родичі самостійно приймають рішення про участь у його діяльності.

7.30. Аналіз вищевказаних норм свідчить, що, на відміну від колективного сільськогосподарського підприємства, селянське (фермерське) господарство визначалося як підприємництво саме сімейного типу, коли членами селянського (фермерського) господарства могли бути саме подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі.

7.31. Отже, колективне сільськогосподарське підприємство, члени якого не є подружжям, їх батьками, дітьми, які досягли 16-річного віку, іншими родичами, не могло бути перетворене на селянське (фермерське) господарство.

7.32. Таким чином, згідно з відомостями, які містяться у витягу з ЄДР, 26 червня 2000 року проводилась реєстрація нового підприємства - ФГ «Колос», а не перетворення КСП «8 Березня».

7.33. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП «8 Березня» шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП «8 Березня» автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.

7.34. Натомість згідно зі статутом ФГ «Колос», єдиним засновником останнього є ОСОБА_3 . Тобто перетворення з КСП «8 Березня» у ФГ «Колос» не відбулося, оскільки склад засновників (учасників) КСП «8 Березня» та ФГ «Колос» не співпадають.

7.35. Посилання ж позивача на прийняття 30 грудня 1998 року Зборами уповноважених КСП «8 Березня» рішення про зняття з реєстрації цього підприємства у всіх реєстраційних органах з метою ліквідації заборгованості останнього (пункт 5 протоколу № 7) визнається Великою Палатою Верховного Суду необґрунтованим, оскільки таке рішення є рішенням не про реорганізацію, а про припинення юридичної особи способом, який не відповідав чинному на той час законодавству.

7.36. Отже, реорганізація КСП «8 Березня» шляхом перетворення у ФГ «Колос» не відбувалася, оскільки 26 червня 2000 року було проведено реєстрацію нового підприємства - ФГ «Колос».

7.37. За таких обставин ФГ «Колос» не набуло статусу землекористувача чи статусу власника спірних земельних ділянок КСП «8 Березня», що є предметом спору.

7.43. Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку, наведеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 6 листопада 2019 року у справі № 299/3439/16-ц, про можливість перетворення колективного сільськогосподарського підприємства на фермерське господарство за подібних обставин справи»…..

Отже, при дослідженні обставин правонаступництва ФГ «Колос», Велика Палата прийшла до висновку, що КСГП «8-ГО Березня», не могло перетворитися у фермерське господарство «Колос».

Аналогічну правову позицію Верховним Судом висловлено також і у Постанові Верховного Суду від 13.10.2020 року, у справі № 907/525/18 (а.с. 177-198 Т.2).

З огляду на викладене, суд не погоджується з твердженням представника відповідача про те, що ФГ «Колос» є правонаступником КСГП «8 Березня», поскільки такий висновок не ґрунтується на вимогах законодавства та дослідженних усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.

Суд відхиляє пояснення представника ФГ «Колос», пов`язані із необхідністю застосувати до спірних правовідносин Окрему думку суддів ВП ВС від 01.09.2020 року по справі за №907/29/19, поскільки у чинному законодавстві відсутні положення, які б регламентували юридичні наслідки Окремих думок, висловлених суддями в спорах що вже розглянуті, крім того, відхилення правових позицій, висловлених Верховним судом у даній справі є неприпустимим в силу частини 4 статті 263 ЦПК України, згідно до якої, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних і правових підстав позову і заперечень на них, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Так, оскаржуваний Протокол №5 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 10.03.1998 року, Протокол №7 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року та Розподільний (передаточний) баланс від 30.12.1998 року, були складені у 1998 році, тому до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем слід застосовувати діюче на той час законодавство.

Відповідно до ст. 41 Цивільного кодексу УРСР (ред. 1963 року) угода це дія особи, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Таким чином, угоди мають вольовий характер, який виявляється в бажанні осіб встановити права і прийняти обовязки з метою досягнення правового результату. У свою чергу, вчинення особами дій щодо виконання досягнутих домовленостей, тобто виконання прийнятих на себе прав і покладених обовязків за угодою, є виконанням угоди. Таке виконання угоди може оформлюватись окремими документами, складеними сторонами за угодою, у тому числі й актом прийому передачі, які не породжують самостійних прав чи обовязків, а є лише технічною фіксацією виконання умов угоди, тобто документуванням особами своїх дій з реалізації набутих прав і прийнятих обовязків. Отже, акт прийому передачі не породжує жодних прав та обовязків, характерних для угоди. Оскільки акт приймання-передачі є лише технічним документом він не може бути визнаний недійсним.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків є зокрема: договори та інші правочини. За змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Виходячи зі змісту наведених статей Цивільного кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Що стосується оспорюваного позивачем ОСОБА_2 . Протоколу №5 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 10.03.1998 року, Протоколу №7 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року та Розподільного (передаточного) балансу від 30.12.1998 року, необхідно зазначити, що прийняття від імені юридичної особи рішення неправомочним органом, зокрема Зборами уповноважених КСГП «8-го Березня», оформленого Протоколом №5 від 10.03.1998 року про зміну організаційно-правової форми КСГП у ФГ «Колос», та про передачу майна та земельних ресурсів, згідно до Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня, оформленого Протоколом №7 від 30.12.1998 року та затвердження на його основі Розподільчого (передаточного) балансу КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року, не створює правових наслідків, на які таке рішення спрямоване.

Крім того, оскаржувані Протокол №5 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 10.03.1998 року, Протокол №7 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року та Розподільний (передаточний) баланс від 30.12.1998 року за своїм змістом не є правовстановлюючими документами.

Вказаний висновок підтверджується Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 грудня 2018 року по справі №910/21845/16, з якої вбачається, що рішення зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 Цивільного кодексу України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Аналогічний висновок викладено в Постанові Верховного Суд України від 19.08.2003 року по справі №70/10-13/10-98, де зазначено незаконні рішення загальних зборів підприємства не породжують правових наслідків незалежно від визнання їх в судовому порядку недійсними.

Таким чином оскаржувані Протокол №5 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 10.03.1998 року, Протокол №7 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року та Розподільий (передаточний) баланс від 30.12.1998 року КСГП «8-го Березня», не мають ознак правочину в розумінні ст.41 ЦК УРСР, а також ст. 202 Цивільного кодексу України. тому суд не вправі визнати недійсними документи, які не породжують правових наслідків.

Заперечення відповідача не спростовують встановлені судом обставини, а отже докази на підтвердження таких заперечень відповідача суд відхиляє та приймає рішення про відмову у задоволенні позову.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За встановлених обставин, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Оскільки рішення ухвалюється не на користь позивача, понесені позивачем судові витрати на іншу сторону не покладаються, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Частиною 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд з цим щодо покладення на позивача понесених відповідачем судових витрат, суд констатує наступне.

Як вбачається із доданого представником відповідача ФГ «Колос» Терек Я.Т. до матеріалів справи Договору про надання правничої допомоги за №б/н від 21.04.2020 року та Додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 21.04.2020 року, вартість правничої допомоги наданої адвокатом Терек Я.Т. складає 16800 грн. (а.с.210-211 Т.2),

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частини 1-3статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Наведена правова позиція викладена в Додатковій Постанові Верховного суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених судових витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16800 грн. по даній справі, представником відповідача в додаток до Відзиву на позовну заяву (а.с.151-159 Т.2), долучено копію Договору про надання правничої допомоги за №б/н від 21.04.2020 року, Додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 21.04.2020 року, Ордер серії ЗР №52521 від 21.04.2020 року (а.с.210-212 Т.1).

Разом з цим в матеріалах справи відсутні платіжні документи про оплату ФГ «Колос» за послуги правової допомоги в сумі 16800 грн.

Враховуючи, що представник відповідача не надав суду акт про прийняття правничих послуг (виконаних робіт), а також належних доказів на підтвердження їх оплати, а тому суд приймає рішення про відмову у стягненні витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги представником ФГ «Колос».

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 266, 267, 268, 272, 273, 352, 354, 430, 431 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Відмовити повністю ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН ( НОМЕР_1 ) у задоволенні позову до Фермерського господарства «Колос» (код ЄДРПОУ 03747509, адреса: 90300, Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Тюльпанів, 48/1), треті особи без самостійних вимог: Виноградівська районна державна адміністрація Закарпатської області (код ЄДРПОУ 04053677, адреса: 90300, Закарпатська область, м. Виноградів, пл. Миру, 3), Головне Управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88008, м. Ужгород, пл. Народна № 4 Закарпатської області), Виноградівська міська рада Закарпатської області (код ЄДРПОУ 04053677, юридична адреса: 90300, Закарпатська область, м. Виноградів, площа Миру, 5), про визнання Протоколу № 5 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 10.03.1998 року, Протоколу №7 Зборів уповноважених КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року та Передаточного (розподільчого) балансу КСГП «8-го Березня» від 30.12.1998 року недійсними та такими, що не підтверджують відображених в них фактів.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

ГоловуючийВ. Р. Трагнюк

Повний текст рішення суду

складено 10.12.2020 року