Рішення № 93450577, 01.12.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд.унік. № 243/5705/20

Провадження № 2/243/1952/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Старовецького В.І.

за участю секретаря судового засідання Каліух К.М., Хорхордіної О.О., Жигаліна Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «УТСК», за участю третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла уточнена в ході судового розгляду позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «УТСК», за участю третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, страхового відшкодування, яка обґрунтована тим, що 01.11.2019 року приблизно о 17 годині 10 хвилин водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Chevrolet Cruze» реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі вул. Криворізькій м. Слов`янська в темну пору доби в районі зупинки громадського транспорту «Червоний Молочар» скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який перетинав проїжджу частину дороги справа наліво відносно автомобіля по нерегульованому пішохідному переходу. В результаті ДТП пішохід ОСОБА_6 отримав смертельні тілесні ушкодження від яких помер на місці.

02.11.2019 року відомості щодо злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019050000000606, розслідування проводить відділ розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Донецькій області. До сьогодні в рамках досудового розслідування вказаного провадження проведені необхідні слідчі дії, однак кінцевого рішення, зокрема закриття провадження, направлення його до суду не відбулося.

Згідно листа, отриманого від керівника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Донецькій області, яка додається до позову, позивач ОСОБА_1 , визнана та допитана в якості потерпілої в рамках вказаного кримінального провадження, розслідування триває. Відсутність законного, справедливого та кінцевого рішення по кримінальному провадженню № 12019050000000606 від 02.11.2019 року, або направлення з обвинувальним актом до суду, або закриття, унеможливлює відновленню порушених прав позивача як потерпілої, як людини, яка зазнала смерть чоловіка.

В результаті ДТП за участю відповідача ОСОБА_2 позивачу була спричинена моральна шкода, яку вона зазнала в зв`язку зі смертю чоловіка. Після звістки про смерть чоловіка позивач втратила душевний спокій, нормальний сон, апетит, стала роздратованою. Тривала душевна

депресія та туга за чоловіком не дає можливості позивачу адекватно сприймати навколишнє середовище та близьких осіб, а почуття цілковитої спустошеності не дозволяє адаптуватись до нормального життя. Позивач мала певні проблеми та труднощі, пов`язані з проведенням похорону, придбанням продуктів, організацією та проведенням поминальних обідів. Це збільшувало її моральні хвилювання та страждання.

Позивач неодноразово через свого адвоката зверталася до відповідача ОСОБА_2 з проханням відшкодувати спричинену їй шкоду. ОСОБА_2 багато разів обіцяв фінансову допомогу, пропонував конкретні суми грошей, однак до теперішнього часу грошових коштів за завдану шкоду не сплатив.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду від 10.01.2020 року встановлено факт проживання однією сім`єю між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 без шлюбу з 10.01.2009 року до 01.11.2019 року.

Враховуючи характер та обсяг заподіяних позивачу фізичних та моральних страждань з урахуванням істотності змін у її житті, зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, керуючись принципами розумності та справедливості заподіяну їй моральну шкоду вона оцінює у 150 000 гривень.

Крім моральних страждань позивач понесла також і матеріальні витрати, а саме витрати на поховання, а саме на придбання костюма, труни, хреста, білизни, покривала, рушників, хусток, вінків, тощо у загальному розмірі 6 555 гривень та витрати на поминальний обід після похорон у розмірі 5 000 гривень. Отже, загальна сума матеріальної шкоди складає 11 555 гривень.

Позивач вважає, оскільки ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Chevrolet Cruze» реєстраційний номер НОМЕР_1 законно, в даному випадку цивільну відповідальність за шкоду завдану їй діями водія джерела підвищеної небезпеки зобов`язаний нести саме він.

Крім того вважає, оскільки власник автомобіля «Chevrolet Cruze» реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахував свою цивільно-правову відповідальність та уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО 2362285, відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальник Приватного акціонерного товариства «УТСК» зобов`язаний нести цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну ОСОБА_2 . Посилаючись на ч. 4 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач вважає, що максимальний розмір страхового відшкодування на поховання становить 50 076,00 гривень (12 мінімальних заробітних плат х 4173,00 гривень (розмір мінімальної заробітної плати).

Згідно п. 3 ст. 27 вищевказаного Закону позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_2 повинен сплатити їй, як дружині загиблого ОСОБА_6 у якості страхового відшкодування моральну шкоду у розмірі 50 076,00 гривень.

Крім того позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_2 з урахуванням сплати страхового відшкодування відповідачем ПрАТ «УТСК» повинен сплатити їй різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, а саме моральну шкоду у розмірі 99 924,00 гривень (150 000 гривень - 50 076 гривень).

27.02.2020 року позивач звернулася із заявою про страхове відшкодування до ПрАТ «УТСК», однак відповідач страхове відшкодування не виплатив, чим, вважає, порушив її права.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду, яка складається з витрат на проведення поминального обіду у розмірі 5 000 гривень, моральну шкоду у розмірі 99 924 гривень, відшкодування витрат на отримання правової допомоги в розмірі 15 000 гривень, відшкодування витрат за сплачений судовий збір в рамках цивільної справи за заявою до суду про встановлення факту проживання однією сім`єю - 768,40 гривень, а також стягнути з ПрАТ «УТСК» страхове відшкодування, яке складається з витрат на поховання в розмірі 6 555 гривень та моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи в розмірі 50 076 гривень.

Позивач ОСОБА_1 та її представник Кочуков Д.Г. до судового засідання не з`явилися, представник надав заяву, в якій наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі та просив справу розглянути без його участі (а.с.152). У судовому засіданні, в якому позивач та її представник приймали участь, підтримали позовні вимоги в повному обсязі, наполягали на їх задоволенні та надали пояснення аналогічні тим, що викладені у позові.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явився, надав заяву, в якій вказав, що не зважаючи на те, що він був учасником дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 01.11.2019 року, він підтримує позицію свого представника, викладену у відзиві на позовну заяву, та просив справу розглянути без його участі (а.с.146).

Представник відповідача ОСОБА_8 до судового засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив справу розглянути без його участі та участі відповідача ОСОБА_2 . При ухваленні рішення просив суд врахувати позицію сторони відповідача, згідно якої вказав, що матеріали, які позивач додає до позовної заяви не містять відомостей про причину смерті ОСОБА_6 , чи пов`язана його смерть з ДТП, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні будь-які висновки СМЕ. Так, у витягу з ЄРДР № 1201905000000606 від 02.11.2019 року зазначено, що в наслідок ДТП, яка мала місце 01.11.2019 року, постраждав пішохід ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак в позовній заяві та доданих до неї матеріалів зазначено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи - ОСОБА_6 , тобто зовсім іншої особи. Крім того, якщо позиція сторони відповідача стосовно необгрунтованості позовних вимог не буде визнана судом обґрунтованою, просив суд звернути увагу на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «УТСК», про що свідчить поліс обов`язкового страхування, та ДТП, яка мала місце 01.11.2019 року, є страховим випадком. В полісі № 2362285 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхувальником за яким є ОСОБА_2 , зазначено, що у випадку настання страхового випадку, передбачено виплату страхових сум у розмірі 200 000,00 гривень у випадку заподіяння шкоди життю або здоров`ю потерпілого. Таким чином, у випадку з ДТП за участю ОСОБА_2 настав саме страховий випадок, тому виплати на які посилається в позовній заяві позивача можуть бути виплачені за рахунок страхових виплат в сумі 200 000,00 гривень, та вимоги заявлені до ОСОБА_2 є необґрунтованими (а.с.151). У судовому засіданні, в якому представник відповідача приймав участь, підтримав відзив на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на відзив на позовну заяву. Згідно відзиву зазначає, що матеріали, які позивач додав до позовної заяви не містять відомостей про причину смерті ОСОБА_6 , чи пов`язана його смерть з дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 01.11.2019 року. Вказав, що відповідачем ОСОБА_2 не заперечується факт керуванням ним 01.11.2019 року автомобілем «Chevrolet Cruze» реєстраційний номер НОМЕР_1 , але в зазначених документах відсутні відомості про те, що слідством встановлено причетність ОСОБА_2 до керування автомобілем «Chevrolet Cruze» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що саме наїзд зазначеного автомобіля, а не іншого, став причиною отримання ОСОБА_6 тілесних ушкоджень. Крім того, потерпілою не надано докази того, що не умисні дії померлого стали причиною наїзду на нього вищевказаного автомобіля або іншого транспортного засобу. Всі ці відомості повинні бути встановлені саме у кримінальному провадженні та лише після цього можливо прийняти рішення про відшкодування матеріальних та моральних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням (а.с.52-53).

Представник відповідача ПрАТ «УТСК» Степушенко П.М. до судового засідання не з`явився, надав клопотання, в якому просив судове засідання провести без його участі (а.с.154). У судовому засіданні, в якому представник приймав участь, підтримав відзив на позовну заяву, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві та просив позов задовольнити частково посилаючись на наступне. Заява про страхове відшкодування позивача надійшла на адресу ПрАТ «УТСК» 04.03.2020 року (була отримана), отже відповідач мав прийняти рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у такій виплаті не пізніше 90 днів з дня отримання вищезазначеної заяви, тобто граничним строком для врегулювання цього збитку було 02.06.2020 року. Однак враховуючи, що дана дорожньо-транспортна пригода є предметом розгляду в кримінальному провадженні № 12019050000000606 відповідачем було прийнято рішення про призупинку розгляду страхової справи № 730-19 до моменту закінчення розгляду даного кримінального провадження та набрання рішенням у цій справі законної сили. Відповідач не вбачає зі свого боку порушень прав позивача оскільки позивач не дочекавшись прийнятого страховиком рішення про виплату страхового відшкодування звернулася до суду із даною позовною заявою.

Вимогу щодо стягнення з ПрАТ «УТСК» витрат на поховання в розмірі 6 555,00 гривень вважає обґрунтованою.

Відповідно до п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Позивач визначив розмір моральної шкоди виходячи з ліміту відповідальності страховика ( 4173,00 гривень (мінімальна заробітна плата на дату ДТП) х 12 = 50 076,00 гривень). Проте представник страхової компанії вважає таке визначення невірним, оскільки рішенням Слов`янського міськрайонного суду від 10.01.2020 року по справі № 243/13527/19 встановлено, що у померлого ОСОБА_6 на день смерті були ОСОБА_3 (мати), ОСОБА_4 (батько) та ОСОБА_5 (син). Отже, ОСОБА_1 має право на отримання ј частки від розміру страхової виплати за відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті смерті фізичної особи. Таким чином, максимальний розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню страховиком ОСОБА_1 становить 12 519,00 гривень (50 076,00 гривень (ліміт відповідальності страховика)/4).

Також вказав, що позовна заява підлягає розгляду виключно у разі підтвердження вини ОСОБА_2 вироком суду (а.с.38-41).

Представник позивача Кочуков Д.Г. у судовому засіданні, в якому приймав участь, підтримав заперечення на відзив відповідача ПрАТ «УТСК» та відзив відповідача ОСОБА_2 , та вказав, що момент порушення прав позивача відбувся 01.11.2019 року коли водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Chevrolet Cruze» реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі вул. Криворізькій м. Слов`янська в темну пору доби в районі зупинки громадського транспорту «Червоний Молочар» скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6 , спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер. З урахуванням того, що власник автомобіля «Chevrolet Cruze» реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахував свою відповідальність в ПрАТ «УТСК» та відповідач ПрАТ «УТСК» підтверджує цей факт, позивач 27.02.2020 року звернулася до ПрАТ «УТСК» із відповідною заявою про страхове відшкодування та додатками до неї. Проте відповідач ПрАТ «УТСК» порушуючи законодавство в термін 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування не виконав вимоги, зазначені у п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Щодо кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, завданою смертю фізичної особи вказав, що лише ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «УТСК» із заявою про страхове відшкодування. Особи, що зазначені у рішенні Слов`янського міськрайонного суду від 10.01.2020 року, а саме ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 до ПрАТ «УТСК» із заявою про страхове відшкодування не зверталися, тому саме позивач має право на отримання відповідно до Закону страхового відшкодування.

Щодо наявності вини ОСОБА_2 у скоєнні ДТП 01.11.2019 року зазначив, що Законом не передбачено як обов`язковим встановлення факту винуватості застрахованої особи.

Також зазначив, що з моменту скоєння ДТП 01.11.2019 року та внесення вказаного факту до ЄРДР рішення по справі не прийнято, досудове розслідування не закінчено, рішення про закриття провадження або його направлення до суду не прийнято, тому позивач для відновлення своїх прав змушена була звернутися до суду із даним позовом (а.с.66-67).

Третя особа ОСОБА_3 до судового засідання не з`явилася, надала заяву, в якій вказала, що заяв щодо отримання страхового відшкодування за фактом смерті сина ОСОБА_6 до страхових компаній, зокрема до ПрАТ «УТСК» вона не подавала та подавати не буде. Відшкодування за фактом смерті сина вона не отримувала. Позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала в повному обсязі (а.с.147).

Третя особа ОСОБА_5 до судового засідання не з`явився, надав заяву, в якій вказав, що заяв щодо отримання страхового відшкодування за фактом смерті батька ОСОБА_6 до страхових компаній, зокрема до ПрАТ «УТСК» він не подавав та подавати не буде. Відшкодування за фактом смерті батька він не отримував. Позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі (а.с.148).

Третя особа ОСОБА_4 до судового засідання не з`явився, надав заяву, в якій вказав, що заяв щодо отримання страхового відшкодування за фактом смерті сина ОСОБА_6 до страхових компаній, зокрема до ПрАТ «УТСК» він не подавав та подавати не буде. Відшкодування за фактом смерті сина він не отримував. Позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі (а.с.149).

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами 1, 2 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

01.11.2019 року на автодорозі вул. Криворізькій у м. Слов`янську в темну пору доби в районі зупинки громадського транспорту «Червоний Молочар» за участю автомобіля «Chevrolet Cruze» реєстраційний номер НОМЕР_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Внаслідок отриманих в результаті дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень ОСОБА_6 помер на місці, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 08.11.2019 року, виданим Слов`янським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (а.с.6).

Учасником вказаної дорожньо-транспортної пригоди був водій ОСОБА_2 , який керуючи автомобілем «Chevrolet Cruze» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Криворізька з боку вул. Олекси Тихого в м. Слов`янськ в напрямку м. Краматорськ Донецької області, в районі зупинки громадського транспорту «Червоний Молочар» на нерегульованому пішохідному переході скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.11.2019 року, 02.11.2019 року відомості щодо злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019050000000606. Згідно короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинене кримінальне правопорушення - 01.11.2019 року приблизно о 17 годині 10 хвилин водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Chevrolet Cruze» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по вул. Криворізька з боку вул. Олекси Тихого в м. Слов`янськ в напрямку м. Краматорськ Донецької області, в районі зупинки громадського транспорту «Червоний Молочар» на нерегульованому пішохідному переході скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебігав проїжджу частину справа-наліво відносно напрямку руху водія. Внаслідок ДТП ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди (а.с.25).

Відповідно до повідомлення від 01.11.2019 року було розпочато досудове розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 01.11.2019 року за участю водія ОСОБА_2 та пішохода ОСОБА_9 , внаслідок якої останній отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці (а.с.70).

Даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 01.11.2019 року зафіксовано, що дорожньо-транспортна пригода мала місце на автодорозі по вул. Криворізька с. Червоний Молочар Слов`янського району за участю водія ОСОБА_2 (а.с.71-74).

Даними протоколу огляду трупа зафіксовано, що смертельно травмованим є ОСОБА_6 (а.с.75).

Даними огляду і перевірки технічного стану транспортного засобу зафіксовано, що на місці ДТП розташовано транспортний засіб «Chevrolet Cruze» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_11 (а.с.76-78).

Постановою від 01.11.2019 року по кримінальному провадженню № 12019050000000606 було призначено судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_6 (а.с.80).

Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_12 від 01.11.2019 року, 01.11.2019 року о 16 годині 50 хвилин він керував автомобілем «DEW Matiz» державний номерний знак НОМЕР_3 рухався по трасі Слов`янськ-Маріуполь Н-20 на виїзді з м. Слов`янська у бік м. Краматорська. Перед автозупинкою «Червоний Молочар» наближаючись до не освітлюваного пішохідного переходу в попутному напрямку у лівому ряді рухався автомобіль «Chevrolet Cruze» реєстраційний номер НОМЕР_1 з випередженням 8-10 м. Через огорожу переходу не було видно невідомого йому чоловіка, який не переконавшись у безпеці різко вибіг на проїзну частину переходу. Небезпеку для руху водій «Chevrolet Cruze» реєстраційний номер НОМЕР_1 помітив у останню чергу. Щоб уникнути зіткнення водій почав гальмувати та маневрувати. В результаті ДТП водій Chevrolet Cruze» реєстраційний номер НОМЕР_1 збив чоловіка (а.с.88-89).

Відповідно до адвокатського запиту Кочукова Д.Г. від 02.06.2020 року до слідчого відділу з розслідування злочинів у сфері транспорту ГУНП в Донецькій області, представник позивача просив надати інформацію щодо стану розгляду кримінального провадження № 12019050000000606, зокрема оголошення підозри, перспективи закінчення (його закриття або направлення до суду), чи визнана ОСОБА_1 потерпілою за вказаним провадженням (а.с.26).

10.06.2020 року у відповідь на вищевказаний адвокатський запит слідче управління ГУНП в Донецькій області повідомило адвоката Кочукова Д.Г. про те, що відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУ області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019050000000606 від 02.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. ОСОБА_1 визнана та допитана в якості потерпілої в рамках кримінального провадження. Проводяться всі необхідні слідчі (розшукові) дії для встановлення повних та всебічних обставин даної ДТП, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019050000000606 триває (а.с.27).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, обов`язок доказування обставин, які є підставою звільнення від відповідальності за завдану шкоду покладається саме на відповідача.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода, у тому числі якщо шкоди завдано ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

Отже, суд наголошує, що відсутність встановленої вини ОСОБА_2 на час розгляду даної справи та відсутність стосовно нього обвинувального вироку за ст. 286 КК України не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.

Відповідно до ст. 979, п. 3 ч.1 ст. 980 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно з ч.1 ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Таким чином, суд вважає, що 01.11.2019 року мав місце страховий випадок, внаслідок якого настала цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 , який не заперечує, що він був учасником ДТП, яка сталася 01.11.2019 року. В результаті чого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Chevrolet Cruze» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 була застрахована в Акціонерному товаристві «Українська транспортна страхова компанія», згідно полісу № АО/2362285 від 25.10.2019 року (а.с.16).

Відповідно до п. 27.1 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 01.11.2019 року , від яких помер на місці. Посилання представника відповідача ОСОБА_8 на те, що згідно витягу з ЄРДР № 1201905000000606 від 02.11.2019 року в наслідок ДТП, яка мала місце 01.11.2019 року постраждав пішохід ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд не приймає до уваги, оскільки вважає цю обставину опискою слідчих органів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з п.п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

04.11.2019 року ОСОБА_2 повідомив страхувальника ПрАТ «УТСК» про те, що 01.11.2019 року о 16 годині 50 хвилин він рухаючись на автомобілі «Chevrolet Cruze» реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Криворізька скоїв наїзд на пішохода з летальним наслідком, який вибіг на дорогу по діагоналі за пешехідним переходом (а.с.131-132).

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду від 10.01.2020 року встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_6 без шлюбу з 10.01.2009 року до 01.11.2019 року. Дане рішення набуло законної сили 11.02.2020 року (а.с.7-11).

Частиною 4 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З викладеного слідує, що вищевказаним судовим рішенням було встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та саме ОСОБА_6 без шлюбу з 10.01.2009 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 від отриманих тілесних ушкоджень в результаті ДТП за участю водія автомобіля «Chevrolet Cruze» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 .

Даний факт судом є встановленим, учасниками справи не оскаржувався в апеляційному порядку, а отже, під час розгляду даної справи доказуванню не підлягає.

27.02.2020 року позивач ОСОБА_1 повідомила ПрАТ «УТСК» про ДТП, яка сталася 01.11.2019 року (а.с.136-137) та звернулась до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.18), яка була отримана ПрАТ «УТСК» 04.03.2020 року (що визнається відповідачем), однак в добровільному порядку виплати не здійснено.

Згідно запиту ПрАТ «УТСК» до ОСОБА_1 від 12.03.2020 року, для виконання подальшої процедури врегулювання заявленої ДТП, відповідач просив надати довідку, засвідчену уповноваженим органом, яка буде містити вичерпний перелік усіх родичів першого ступеня споріднення загиблого ОСОБА_6 ; договір про надання ритуальних послуг чи інші документи, що підтверджують факт понесення витрат ОСОБА_1 на поховання саме ОСОБА_6 ; копію вироку суду або інформацію про стан розгляду кримінального провадження за фактом ДТП (якщо провадження на даний момент ще триває) (а.с.127-128).

Згідно запиту ПрАТ «УТСК» до ОСОБА_2 від 03.01.2020 року, для виконання подальшої процедури врегулювання заявленої ДТП, відповідач просив надати інформацію про хід розгляду кримінального провадження. У випадку якщо провадження по справі було завершене, надати копію постанови про закриття кримінального провадження (а.с.129).

Згідно запиту ПрАТ «УТСК» до СВ Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області від 03.01.2020 року, відповідач просив повідомити про стан розгляду кримінального провадження або копію постанови про закриття кримінального провадження (а.с.130).

Крім позивача, ОСОБА_1 , також право на відшкодування мають і мати померлого - ОСОБА_3 , його батько - ОСОБА_4 та син - ОСОБА_5 . Проте останні у своїх заявах до суду вказали, що заяв щодо отримання страхового відшкодування за фактом смерті ОСОБА_6 до страхових компаній, зокрема до ПрАТ «УТСК» вони не подавали та подавати не будуть, відшкодування за фактом смерті ОСОБА_6 вони не отримували.

З огляду на вищевказане право на страхове відшкодування за фактом смерті ОСОБА_6 має позивач ОСОБА_1 .

Станом на момент смерті ОСОБА_6 згідно ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» розмір мінімальної заробітної плати складав 4173,00 гривень.

Таким чином, загальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 50 076,00 гривень (12 х 4173,00 гривень).

В зв`язку з чим суд вважає необхідним стягнути з відповідача ПрАТ «УТСК» на користь позивача моральну шкоду в розмірі 50 076,00 гривень.

Щодо відшкодування витрат на поховання у розмірі 6 555 гривень суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Згідно з п. 27.4. ст. 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

В судовому засіданні встановлено, що згідно з довідкою Комунального підприємства «Контора похоронного обслуговування» № 58 від 05.06.2020 року, 05.11.2019 року ОСОБА_1 здійснила поховання померлого ОСОБА_6 на кладовищі по АДРЕСА_1 (а.с.12).

Відповідно до копій товарного чеку та квитанції № 6557721 від 02.11.2019 року позивачем ОСОБА_1 було замовлено та сплачено ритуальні послуги з поховання ОСОБА_6 на суму 6 555,00 гривень, а саме: гроб на суму 3250,00 гривень; хрест на суму 520,00 гривень; табличка на суму 80,00 гривень; поховальний набір на суму 85,00 гривень; покривало на суму 750,00 гривень; костюм на суму 1200,00 гривень; туфлі на суму 150,00 гривень; вінок на суму 520,00 гривень (а.с.13).

Таким чином, на відшкодування понесених позивачем витрат на поховання ОСОБА_6 з відповідача ПрАТ «УТСК» на користь позивача необхідно стягнути 6 555,00 гривень, проти чого не заперечує відповідач.

Стосовно відшкодування завданої моральної шкоди, яку позивач оцінює у 99 924 гривень, суд зазначає наступне.

Як вбачається із Полісу, відшкодування моральної шкоди страховиком не передбачено, у зв`язку із чим при розгляді даного питання до застосування підлягають норми ЦК України.

Відповідно до положень Конституції України, зокрема статей 32, 56, 62, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно ст. ст. 1167 ч. 1, 2 п. 1 та 1168 ч. 2 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Окрім того, вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд враховує роз`яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У ч. 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право,

договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд зазначає, що в наслідок ДТП загинув молодий чоловік, батько, а позивач втратила рідну людину - чоловіка.

Визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди суд враховує, що життя людини є найвищою соціальною цінністю, а тому, враховуючи надане позивачем обґрунтування та докази рівня, характеру, тривалості та обсягу душевних та психічних страждань, характеру майнових та немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у житті позивача, а також враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд вважає, що позивачу заподіяна моральна шкода, пов`язана зі смертю чоловіка ОСОБА_6 , яку суд оцінює у 50 000 гривень, а тому з відповідача ОСОБА_2 повинно бути стягнуто в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди 50 000 гривень.

З огляду на викладене, позов в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень підлягає задоволенню, оскільки шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем «Chevrolet Cruze» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Щодо відшкодування витрат на проведення поминального обіду у розмірі 5 000 гривень суд зазначає наступне.

У статті 1201 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

В той час в незалежності від наявності вини у особи, яка завдала шкоди смертю потерпілого виникає обов`язок на відшкодування таких витрат (п. 7 Постанови від 01 березня 2013 року).

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Ритуальні послуги - послуги, пов`язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу» вартість послуг та предметів ритуальної належності визначається на принципах оплати тільки тих послуг, що відповідають державним стандартам та нормативним документам.

Зокрема, згідно листа Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України 19.11.2003 року № 193 про «Необхідний мінімальний перелік окремих видів ритуальних послуг» до необхідних ритуальних послуг входять: оформлення договору-замовлення на організацію та проведення поховання; оформлення свідоцтва про поховання; копання могили (викопування могили ручним або механізованим способом, опускання труни з тілом померлого в могилу, закопування могили, формування намогильного насипу та одноразове прибирання території біля могили); монтаж та демонтаж намогильної споруди при організації під поховання в існуючу могилу; кремація тіл померлих; поховання та підпоховання урни з прахом померлих у колумбарну нішу, в існуючу могилу, у землю; зберігання урн з прахом померлих у крематорії; організація відправлення труни з тілом чи урни з прахом померлого за межі України; запаювання оцинкованої труни; замощення урни з прахом померлого в колумбарну нішу.

Зі змісту вищенаведеної норми слідує, що церемонія поховання та церемонія поминання є зовсім різними правовими поняттями, а тому поминальний обід, виготовлення та встановлення пам`ятника не входять до комплексу заходів щодо поховання спадкодавця.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19.03.2018 р. у справі № 554/1793/15-ц.

Позивач ОСОБА_1 вказує про те, що розмір понесених нею витрат на проведення поминального обіду становить 5 000 гривень.

Проведення поминальних обідів не передбачено Законом України «Про поховання та похоронну справу» та не включено до Мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України 19.11.2003 року № 193, тому дані витрати у зв`язку з тим, що вони проводяться після поховання, не відносяться до витрат до поховання.

Оскільки, поминальний обід не передбачений чинним законодавством України, він здійснюються після поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, не відносяться до облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що

не суперечать законодавству, то суд дійшов висновку, що поминальний обід не відноситься до витрат на поховання, а тому його вартість не підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 .

Щодо відшкодування витрат на отримання правової допомоги у розмірі 15 000 гривень суд зазначає наступне.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 2 ст. 137 ЦПК).

Витрати на професійну правничу допомогу покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (ч. 2 ст. 141 ЦПК). При цьому суд зобов`язаний врахувати: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК).

Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму ВССУ №10 від 17.10.14 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Склад та розмір витрат на правничу допомогу, входять до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинен бути наданий детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги і документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною витрати.

Отже, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється на підставі поданих сторонами доказів.

На підтвердження витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги адвокатом Кочуковим Д.Г. позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 08/11/19 від 08.11.2019 року, додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 08.11.2019 року, у якому зазначено, що «Клієнт сплачує узгоджений Сторонами гонорар не пізніше 5 днів після підписання цього Додатку № 1 до Договору», акт надання послуг від 02.07.2020 року, відповідно до якого згідно з переліком наданих послуг Клієнту, розмір наданих послуг становить 15 000 гривень, орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу від 20.07.2020 року, розмір яких становить 15 000 гривень, квитанцію № 08/11/19 від 05.04.2020 року, відповідно до якої прийнято від ОСОБА_1 на виконання договору № 08/11/19 від 08.11.2019 року про надання правової допомоги гонорар у сумі 15 000 гривень (а.с.20-24, 153).

Аналізуючи вищевикладене, з урахуванням виконання позивачем вимог закону в частині підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 15 000 гривень, суд приходить до висновку про задоволення вимог в цій частині та стягнення з відповідача ОСОБА_2 витрат на отримання правової допомоги у розмірі 15 000 гривень.

Щодо вимоги про відшкодування відповідачем ОСОБА_2 витрат за сплачений ОСОБА_1 судовий збір в рамках цивільної справи за її заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю у сумі 768,40 гривень суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 при зверненні до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу сплатила судовий збір у розмірі 768,40 гривень, що підтверджується квитанцією № 63 від 19.11.2019 року (а.с.28).

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10.01.2020 року вищевказану заяву ОСОБА_1 задоволено частково та встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_6 без шлюбу з 10.01.2009 року до 01.11.2019 року (а.с.7-11).

У вищевказаному рішенні зазначено, що за змістом ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення під час розгляду справ окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Отже, судом при розгляді вищезазначеної справи було вирішено питання щодо розподілу судових витрат у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ПАТ «Українська транспортна страхова компанія», ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення вимоги позивача про відшкодування відповідачем ОСОБА_2 витрат за сплачений ОСОБА_1 судовий збір в рамках цивільної справи за її заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю у сумі 768,40 гривень при розгляді даного позову.

За вищевикладених обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а саме в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень, та витрат на отримання правової допомоги у розмірі 15 000 гривень, а також стягнення з відповідача ПрАТ «УТСК» моральної шкоди в розмірі 50 076,00 гривень та витрат на поховання у розмірі 6 555 гривень.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача судових витрат, суд виходить з вимог ст. 141 ЦПК України, якою передбачено, що у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, оскільки позивач при зверненні до суду з даним позовом звільнена від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 452,82 гривень, що є пропорційним до задоволених позовних вимог в цій частині, та з відповідача ПрАТ «УТСК» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 гривень, оскільки позовні вимоги в цій частині задоволено повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 6, 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 2, 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу», ст.ст. 23, 979, 980, 999, 1201, 1167-1168,1187 ЦК України, п. 4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 259, 264-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «УТСК», за участю третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: відсутній, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , моральну шкоду у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок та витрати на отримання правової допомоги у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок, а всього 65 000 (шістдесят п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «УТСК», ЄДРПОУ 22945712, 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , страхове відшкодування, яке складається з моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи в розмірі 50 076 (п`ятдесят тисяч сімдесят шість) гривень 00 копійок, та витрат на поховання у розмірі 6 555 (шість тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок, а всього 56 631 (п`ятдесят шість тисяч шістсот тридцять один) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: відсутній, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у сумі 452 гривень 82 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «УТСК», 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37-41, 5 поверх, на користь держави: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у сумі 840 гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 08 грудня 2020 року.

Суддя

Слов`янського міськрайонного суду В.І. Старовецький