Рішення № 93449716, 30.11.2020, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/73/20

провадження № 2/631/448/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.,

за участю секретаря судового засідання М`ячиної Ю. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовною заявою до Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області, в якій просять визнати за ними право, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , на земельну частку (пай) розміром 8,35 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебуває у колективній власності реформованого КСП «Іскра», що належала померлому ОСОБА_4 відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0038259, виданого на підставі розпорядження Нововодолазької райдержадміністрації від 18 червня 1996 року № 301 та 01 жовтня 1996 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 59.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в обґрунтування своїх вимог зазначили, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько та чоловік – ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Харківським міським відділом реєстрації актів цивільного стану, актовий запис № 1767. Родинний зв`язок між позивачами та померлим ОСОБА_4 , підтверджується свідоцтвами про народження та свідоцтвом про шлюб.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яку позивачі прийняли фактично у відповідності до положень статті 549 Цивільного кодексу Української РСР. Як вказано у позові, до складу спадщини входить право на земельну частку (пай) реформованого КСП «Іскра», що знаходиться на території Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області, розміром 8,35 в умовних кадастрових гектарах, яке належало померлому ОСОБА_4 відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0038259, виданого на підставі розпорядження Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області від 18 червня 1996 року № 301 та 01 жовтня 1996 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 59.

Звернувшись до державного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , позивачам було відмовлено у вчиненні вказаної нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що спадкоємцями не надано сертифікату про право на земельну частку (пай), виданого на ім`я ОСОБА_4 . ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначили, що вищевказаний сертифікат був втрачений та отримати дублікат не має можливості, тому позивачі вимушені були звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх спадкових прав.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 31 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі № 631/73/20 (провадження № 2/631/448/20), розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 25 лютого 2020 року витребувано від П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) інформацію про наявні відкриті спадкові справи та заповіти, складені ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та належним чином завірену копію відкритої спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 21 квітня 2020 року закрито підготовче провадження в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, цивільну справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також їх представник – адвокат Мезін В. В. в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи були сповіщені завчасно відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України. Скориставшись своїм правом, встановленим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, на електронну адресу суду представник позивачів направив заяву, яка зареєстрована за № ЕП-2404/20-вх. від 30 листопада 2020 року, в якій просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, слухання справи провести за відсутності позивачів та їх представника.

Відповідач – Нововодолазька селищна рада Нововодолазького району Харківської області у судове засідання свого представника не направила, заперечень щодо позовних вимог до суду не надала, про дату, час і місце засідання повідомлялася належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України. Селищний голова Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області О. Єсін через канцелярію суду надав заяву, яка зареєстрована за № 884/20-вх. від 17 лютого 2020 року, з проханням слухати справу без участі їх представника та визнанням позовних вимог.

Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у учасників процесу свідчать їх відповідні заяви, подані їх представниками та долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання явки учасників справи обов`язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи, що містяться у позовній заяві, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно приписів частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Із матеріалів справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 56 років у місті Харкові помер ОСОБА_4 , про що 16 липня 2001 року Харківським міським відділом реєстрації актів громадського стану складений відповідний актовий запис № 1767 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (а. с. 19, 54).

Вирішуючи даний спір, суд виходить з положень пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в якому визначено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 01 січня 2004 року.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, яка відкрилася до набрання чинності Цивільним кодексом України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

Положеннями статті 525 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року визначено, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Враховуючи те, що днем смерті ОСОБА_4 є ІНФОРМАЦІЯ_1 , як зазначено в копії свідоцтва про смерть, то саме ця дата є днем відкриття спадщини та до даних спірних правовідносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги відповідно до статті 529 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, оскільки є жінкою та дітьми спадкодавця ОСОБА_4 , що підтверджується відповідними копіями свідоцтв про народження та одруження.

Так, родинний зв`язок між ОСОБА_2 та померлим ОСОБА_4 , підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 , виданого 11 лютого 1968 року Палацом одруження у місті Харкові, з якого вбачається, що 11 лютого 1968 року складено актовий запис за № 705 про укладання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Після реєстрації одруження чоловікові присвоєно прізвище – « ОСОБА_6 », дружині – « ОСОБА_6 » (а. с. 18, 63).

З копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 , виданого 15 жовтня 1972 року Палацом новонароджених міста Харкова, вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в Книзі реєстрації актів про народження зроблено відповідний запис за № 10148. Згідно вказаного свідоцтва про народження батьками ОСОБА_3 зазначено: мати – ОСОБА_2 , батько – ОСОБА_4 (а. с. 15, 71).

Факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_6 ) та померлим ОСОБА_4 , як між батьком та донькою, підтверджується копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_5 , виданого 02 січня 1969 року Палацом новонароджених міста Харкова, з якого вбачається, що ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що в Книзі записів актів громадського стану про народження зроблений відповідний актовий запис за № 58. Згідно вказаного свідоцтва про народження батьками ОСОБА_7 зазначено: мати – ОСОБА_2 , батько – ОСОБА_4 . З копії свідоцтва про укладання шлюбу серії НОМЕР_6 , виданого 11 жовтня 1987 року Палацом одруження у місті Харкові вбачається, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 11 жовтня 1987 року уклала шлюб з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що зроблено відповідний актовий запис за № 2893 та у зв`язку із реєстрацією шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_9 » (а. с. 17, 66).

Інших спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_4 судом не встановлено.

Приписами стаття 548 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року передбачено, що для прийняття спадщини необхідно щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року).

Перевіривши матеріали спадкової справи № 1369/2019 рік (номер у Спадковому реєстрі 58791241, дата реєстрації 18 грудня 2019 року), заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що була надіслана на адресу суду 31 березня 2020 року та зареєстрована за вхідним № 1960/20-вх, завідувачем П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори за вихідним № 1099/02-14 від 25 березня 2020 року встановлено, що 18 грудня 2019 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали заяву до П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори, відповідно до якої повідомили про прийняття спадщини після смерті батька та чоловіка ОСОБА_4 . Вказану заяву зареєстровано в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 3737 від 18 грудня 2019 року, заведено до ЄРЗСС № 65255884 (а. с. 49 – 79).

За життя ОСОБА_4 не визначив своїх спадкоємців шляхом складання заповіту, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 59901182 від 25 березня 2020 року, сформованою о 10 годині 18 хвилин державним нотаріусом П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Козелко К. А. (а. с. 51). Таким чином, спадкоємців за заповітом відповідно до Цивільного кодексу Української РСР 1963 року судом не встановлено.

Із матеріалів справи вбачається, що спадкоємцями першої черги, які в установленому законом порядку прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , у відповідності до частини 1 статі 549 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, є позивачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки на день смерті спадкодавця останні були зареєстровані з ним за однією адресою та фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, що вбачається із копій паспортів громадян України ОСОБА_1 серії НОМЕР_7 , виданого Московським МВ ХМУ УМВС України в Харківській області 21 листопада 2000 року (а. с. 8, 64), ОСОБА_3 серії МК № 803454, виданого Московським МВ ХМУ УМВС України в Харківській області 23 листопада 1998 року (а. с. 12, 68) та ОСОБА_2 серії НОМЕР_8 , виданого Московським МВ ХМУ УМВС України в Харківській області 07 грудня 2000 року (а. с. 10, 62), де на 11 сторінці в графі «місце проживання» вказано: АДРЕСА_1 , а також Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть за № 00024983021, сформованого 18 грудня 2019 року о 11 годині 07 хвилин 27 секунд, де вказано, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживав за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 58).

Судом встановлено, що до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , входить право спадкодавця на земельну частку (пай), розміром 8,35 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебуває у колективній власності реформованого КСП «Іскра», що належала померлому ОСОБА_4 відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0038259, виданого на підставі розпорядження Нововодолазької райдержадміністрації від 18 червня 1996 року № 301 та 01 жовтня 1996 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 59.

Проте, державним нотаріусом П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Аль Бік Н. Є. 09 січня 2020 року були винесені постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме – у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом земельну частку (пай) ОСОБА_4 , розміром 8,35 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебуває у колективній власності реформованого КСП «Іскра» на підставі розпорядження Нововодолазької райдержадміністрації від 18 червня 1996 року № 301 та 01 жовтня 1996 року, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 59, у зв`язку із відсутністю у позивачів оригіналу сертифікату на право на земельну частку (пай) (а. с. 22 – 24, 75 – 77).

Вирішуючи даний спір суд виходить із приписів статті 13 Конституції України, відповідно до якої держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з положеннями статті 41 та статті 55 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються законом. Кожен має право будь - якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Як роз`яснено у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», якщо в шестимісячний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку.

Частиною 1 статті 6 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року встановлено перелік способів захисту цивільних прав шляхом: визнання цих прав; відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право; присудження до виконання обов`язку в натурі; компенсації моральної шкоди; припинення або зміни правовідношення; стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.

Тобто, за змістом статті 6 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, з позовом про визнання права.

Приписами статті 524 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року та статті 3 Указу Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» право на земельну частку успадковується спадкоємцями, оскільки спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень статті 560 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає (частини 1 та 2 статті 561 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року).

Статті 81 та 131 Земельного кодексу України 2001 року передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та не переходить до спадкоємців у порядку спадкування.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) реформованого КСП «Іскра» Нововодолазького району Харківської області за № 59 від 01 жовтня 1996 року зареєстровано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0038259, на ім`я ОСОБА_4 , виданого на підставі розпорядження Нововодолазької районної державної адміністрації від 18 червня 1996 року № 301. Розмір земельної частки (паю) по вказаному підприємству становить 8,35 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що підтверджується копією листа Відділу Дежгеокадастру у Нововодолазькому районі Харківської області Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області від 11 грудня 2019 року № К-85/0-0.23,26-85/147-19 (а. с. 20, 21, 74).

Проте, оригінал вищевказаного сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0038259 на ім`я ОСОБА_4 було втрачено, про що у газеті «Водолазький кур`єр» від 28 грудня 2019 року № 20 (1404) розмішене відповідне оголошення (а. с. 25).

Враховуючи відсутність у позивачів оригіналу сертифікату на земельну частку (пай), яка входить до складу спадщини, та відсутність можливості отримати дублікат зазначеного сертифікату через смерть особи, якій він був виданий (спадкодавця), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позбавлені можливості оформити спадкове право на земельну частку (пай) в нотаріальному порядку.

Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Приймаючи до уваги, що визнання права на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, зокрема, відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, що унеможливлює оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи та, відповідно, є такими, що підлягають до задоволення.

Питання щодо судових витрат, суд вирішує відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з урахуванням положень частин 1 та 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України за якими суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог; при цьому, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Оскільки питання відшкодування судових витрат під час звернення до суду з позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, не порушувалось, процесуальне рішення з вказаного питання судом не приймається.

Керуючись статями 13, 44, 55 Конституції України, статями 6, 524, 525, 527, 529, 535, 548, 560, 561 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, статями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17 19, 23, 42, 48, 58, 60, 62, 65, 67, 76, 81, 83, 89, 128 131, 133, 141, 211, 214, 223, 227, 235, частиною 2 статті 247, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , право на земельну частку (пай) розміром 8,35 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебуває у колективній власності реформованого КСП «Іскра», що належала померлому ОСОБА_4 відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0038259, виданого на підставі розпорядження Нововодолазької райдержадміністрації від 18 червня 1996 року № 301 та 01 жовтня 1996 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 59.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до пункту 15.5 розділу 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Нововодолазький районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 , місце проживання або перебування: АДРЕСА_2 .

Позивач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 , місце проживання або перебування: АДРЕСА_3 .

Позивач: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 , місце проживання або перебування: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Нововодолазька селищна рада Нововодолазького району Харківської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04397997, місце знаходження: вулиця Донця Григорія, будинок № 14, селище міського типу Нова Водолага, Нововодолазький район, Харківська область, 63202.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до частини 6 статті 259 Цивільного процесуального кодексу України – 10 грудня 2020 року.

Суддя: Т. М. Трояновська